Ухвала суду № 77640672, 05.11.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9927/18

Провадження №2/369/3534/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Ріпка Л.Ю.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, поділ спільного майна подружжя.

02.11.2018 року до суду надійшла заява від представника позивача про забезпечення позову по даній справі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 01.11.2018 р. ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_3, яка з 08.08.2018 р. є власником Домоволодіння та Земельної ділянки, та якій добре відомо про судовий спір з приводу зазначеного нерухомого майна, звернулася через свого представника ОСОБА_4 до ПраТ «Київобленерго» з проханням з моменту отримання її заяви останніми терміново відключити Домоволодіння від електропостачання, оскільки вона ним не користується.

Виходячи з зазначеного, дії ОСОБА_3 спрямовані на унеможливлення користування Позивачем спірним майном шляхом чинення останньому перешкод у вигляді припинення необхідного для використання приміщення за призначенням комунального обслуговування (електропостачання та газопостачання). При цьому в разі задоволення позову буде визнано право власності Позивача на Домоволодіння та Земельну ділянку і, як наслідок, встановлено право Позивача на подальше володіння, користування та розпорядження ними.

Таким чином, у випадку незастосування заходу забезпечення існує реальна загроза того, що до вирішення судового спору відповідач ОСОБА_3 за допомогою своїх активних дій від’єднає (відключить) Домоволодіння від систем комунального обслуговування (електропостачання, газопостачання), чого дозволить уникнути вжиття тимчасового заходу забезпечення у вигляді заборони вчиняти наведені дії до вирішення спору по суті.

Звернув увагу суду на той факт, що даний захід забезпечення жодним чином не порушує інтересів ОСОБА_3, у той же час дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення даного судового спору і запобігти порушенню прав Позивача, який на сьогодні проживає в Домоволодінні і право подальшого користування яким, у тому числі є фактично предметом спору, адже у випадку задоволення позовних вимог останній набуде право власності на зазначене майно.

У разі незастосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони Приватному акціонерному товариству «Київобленерго» та/або його структурним підрозділам проводити відключення будь-яким способом від електропостачання Домоволодіння, а також у вигляді заборони Дочірньому підприємству «Київгазенерджи» та/або його структурним підрозділам проводити відключення будь-яким способом від газопостачання Домоволодіння, до вирішення судового спору Позивача може бути передчасно позбавлено можливості користування Домоволодінням, що в разі задоволення позову потребуватиме вжиття додаткових заходів та несення витрат і часу на відновлення втраченого права користування Домоволодінням та спрямованих на забезпечення умов проживання Позивача у зазначеному житловому приміщенні. Тим більше, відключення Домоволодіння від електропостачання, опалення якого залежить від наявності електроенергії, в холодну пору року може призвести до погіршення технічного стану різного роду побутової техніки, яка знаходиться в будинку.

Крім цього, згідно заяви ОСОБА_3, поданої через свого представника, до ПрАТ «Київобленерго», на сьогодні ОСОБА_3 вживаються заходи з виселення ОСОБА_1 із Домоволодіння.

Враховуючи зазначене, існує також необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 та особам, які діють від її імені, вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 зі спірного Домоволодіння. Оскільки у разі виселення ОСОБА_1 зі спірного Домоволодіння до вирішення судового спору щодо визнання права спільної сумісної власності за Позивачем та ОСОБА_2 в тому числі і на Домоволодіння, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, згідно з якими ОСОБА_3 набула право власності на Домоволодіння, поділ спільного сумісного майна подружжя, існує реальна вірогідність, що у разі задоволення цього позову і, як наслідок, визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне Домоволодіння, останньому необхідно буде вживати заходів щодо вселення в дане Домоволодіння, що, в свою чергу ускладнить виконання рішення суду, куди за ефективним захистом своїх прав та інтересів звернувся ОСОБА_1

Тому заявник просив заборонити Приватному акціонерному товариству «Київобленерго» та/або його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо відключення від електропостачання домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вулиця Дзвінкова, будинок №12, власником якого є ОСОБА_3; заборонити Дочірньому підприємству «Київгазенерджи» та/або його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо відключення від газопостачання домоволодіння за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, с. Петрушки, вулиця Дзвінкова, будинок №12, власником якого є ОСОБА_3; заборонити ОСОБА_3 та особам, які діють в її інтересах та від її імені, вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 з домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вулиця Дзвінкова, будинок №12, власником якого є ОСОБА_3.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб: забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4.5.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття обраних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду, або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: Дубас Т.В.