Рішення № 77640457, 06.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/8910/18

Провадження № 2/520/5385/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Шпак К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.07.2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якій позивачка просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 9, яка розташована м.Одеса, вул. Олександра Невського, буд. 41, корпус 4, посилаючись на те, що відповідач є її колишнім чоловіком, шлюб з яким було розірвано рішенням Київського районного суду м.Одеси 12.08.2015 року, фактично з березня 2015 року відповідач у спірній квартирі не проживає, не несе витрат по сплаті комунальних послуг, наявність реєстрації по квартирі перешкоджає позивачу в здійсненні права власності на квартиру.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17.07.2018 року справа була відкрита за правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивачка ОСОБА_1 до судового засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких письмових заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться

Суд, заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі договору про поділ спільного сумісного майна подружжя від 20.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 набула у власність квартиру № 9, яка розташована м.Одеса, вул. Олександра Невського, буд.41, корпус 4, що підтверджується витягом № 135241267 від 20.03.2015 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідач по справі являється колишнім членом сім'ї, зокрема чоловіком позивачки – ОСОБА_1 , шлюб з яким було розірвано 12.08.2015 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2015 року у цивільній справі за №520/7870/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами було розірвано. Вказане рішення набрало законної сили /а.с. 9 /.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 11.07.2018 року, у жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи - позивачка ОСОБА_1Б.( відповідальний власник), ОСОБА_2– колишній чоловік / а.с.10/.

Факт не проживання відповідача у спірному житлі підтверджуєтьсяактом обстеження від 12.07.2018 року, посвідченим ОСББ «ЖКС « На Невського 41 корпус 4», з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з березня 2015 року не проживає у кв.9 будинку 41, корпус 4 по вул. Олександра Невського у м.Одесі /а.с.8/.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спільного сумісного майна подружжя, інших домовленостей або інших угод передбачених законом між позивачем та відповідачем не укладалося, відповідач фактично з 2015 року в квартирі не проживає та не несе ніяких обов'язків по оплаті житла.

Наявність реєстрації відповідача по спірній квартирі порушує майнові права позивачки, оскільки вона змушена нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, які нараховуються в залежності від кількості зареєстрованих осіб.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому згідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном. Звернення до суду із даною позовною заявою про позбавлення права користування житловим приміщенням є однією із форм захисту власником своїх прав.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У постанові Верховного суду України від 16 листопада 2016 року по справі № 6-709цс16 зазначено, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Крім того, власник має право вимагати усунення порушень свого права власності у будь-який час від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, зняття з реєстрації проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 128, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири № 9 будинку 41, корпус 4 по вул. Олександра Невського у м.Одесі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 06.11.2018 року.

Суддя Гниличенко М. В.