Рішення № 77639978, 21.09.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5814/18

Провадження № 2/369/2605/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Головатюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба в справах дітей Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги мотивував тим, що його мати ОСОБА_4 та ОСОБА_2, перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 вересня 2009 року, а з 25 серпня 2009 року ОСОБА_2 був записаний його батьком. У листопаді 2016 року його мати померла. З того часу він постійно проживає з бабусею ОСОБА_3 Відповідач його життям не цікавиться, не бере участі в його вихованні, не підтримує матеріально. Оскільки відповідач ухиляється від виконання обов'язків як батько щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, надання дитині доступу до культурних та інших цінностей, створення умов для отримання нею освіти, тому має бути позбавлений батьківських прав.

Просив суд позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У судове засідання позивач не з'явився. Подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений. В матеріалах справи є нотаріальна заява ОСОБА_2, якою він надав згоду на позбавлення його батьківських прав, просив слухати справу в його відсутність.

У судове засіданні служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба в справах дітей Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_3 не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлена, що підтверджено розпискою відповідачів. У судове засідання представник служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав суду листа, в якому просив слухати справу у його відсутність з урахуванням висновку.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За ст. 164 СК України мати, батько можуть бути судом позбавленні батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1, 2004 року народження, проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1, в сімї ОСОБА_3 після смерті своєї матері. В будинку створені всі умови для проживання дитини, є окрема кімната, облаштована меблями, дитини забезпечена речами першої необхідності, що підтверджено актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 07 травня 2018 року, складеного виконавчим комітетом Погребищенської міської ради.

З довідки КЗ «Погребищенської загальноосвітньої школи №2» вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1, 2004 року народження, навчається у 8-му класі з 14 листопада 2016 року.

Відповідно до пункту 6 Декларації прав дитини, затвердженої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку його особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 6 Декларації прав дитини, затвердженої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку його особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З наданої суду характеристики на ОСОБА_1, 2004 року народження, встановлено, що дитина проживає з бабусею, батько участі у вихованні, навчанні дитини не бере зовсім. Жодного разу не був у школі, не цікавився успіхами сина, не приїздив батько і в день народження сина, не підтримує дитину ні морально, ні матеріально.

Поданий суду висновок психолога Погребищенської ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів після бесіди з ОСОБА_1, учнем 8 класу, також підтверджує не виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків.

21 серпня 2018 року ОСОБА_2 надав письмову заяву про надання згоди на позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1, 2004 року народження, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко В.В.

10 вересня 2018 року рішенням комісія з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області надали висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1, 2004 року народження.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідним харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умови для отримання нею освіти.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, слід розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов'язків батька, не піклується про духовний розвиток дитини, не забезпечує їх матеріально тривалий час, дій, що свідчили б про усвідомлення ним своїх вчинків відповідач не вчинив, суд вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_1, 2004 року народження.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба в справах дітей Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав задоволити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 21 вересня 2018 року.

Суддя Н.С.Пінкевич