Ухвала суду № 77639463, 06.11.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"06" листопада 2018 р.

Справа №489/2498/18

Провадження №2/489/1688/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Інгульський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, яким просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22.09.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо стягнення грошових коштів у сумі 57516 грн. 42 коп., які є боргом за кредитним договором № DNН4КS62370252 від 17.08.2006 року, укладеним між нею та публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником закритого акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за № 9232. Посилаючись на те, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. А отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не звернув уваги на те, що заборгованість за кредитним договором виникла за період з 17 серпня 2006 року по 28 серпня 2017 року, тобто поза межами строку позовної давності. Крім того, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNН4КS62370252 від 17.08.2006 року була предметом розгляду справи у суді. Банк звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, достеменно знав про наявність спору в суді, однак не повідомив про нього нотаріуса, чим ввів його в оману.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надано письмові заперечення проти позову, в яких вона вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки кредитний договір між сторонами продовжує свою дію і після 15 лютого 2008 року, бо позивач не виконав свого обов’язку з повернення кредитних коштів, тому твердження позивача про пропуск трирічного строку позовної давності є необґрунтованим; твердження про порушення нотаріусом вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» є безпідставними, оскільки виконавчий напис вчинено у суворій відповідності з вимогами даного Закону. Третя особа проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до виконавчого напису від 22.09.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №9232, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 запропонувала стягнути грошові кошти у сумі 57516 грн. 42 коп. з ОСОБА_3, які є її боргом за кредитним договором № DNН4КS62370252 від 17.08.2006 року, укладеним між нею та публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником закритого акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк». Пропонує задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк №ПриватБанк» шляхом перерахування коштів на рахунок у розмірі: залишок заборгованості за кредитом – 7431,52 грн.; залишок заборгованості за відсотками – 9431,84 грн.; пеня – 35057,04 грн.; штраф – 2596,02 грн., що всього становить 54516 грн. 42 коп.. Всього з урахуванням витрат, пов’язаних з вчиненням виконавчого напису – 57516 грн. 42 коп. Строк, за який провадиться стягнення одинадцять років, а саме з 17.08.2006 року по 28.08.2017 року.

На підставі вказаного виконавчого напису 16 січня 2018 року постановою державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження № 55529069.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Щодо безспірності, суд зазначає, що 31 січня 2018 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNH4KS62370252 від 17.08.2006 року в розмірі 30115 грн.18 коп. відмовлено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору від 17.08.2006 року задоволено повністю. Визнано недійсним кредитний договір №DNH4KS62370252 укладений 17.08.2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження якого за адресою 49094 місто Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50 ЄДРПОУ 14360570,) та ОСОБА_3, місце проживання якої зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, номер картки платника податків НОМЕР_1).

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 26.04.2018 року Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1 833 грн. 41 коп. процентів за користування кредитними коштами та 162 грн. 07 коп. судового збору. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору від 17 серпня 2006 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 23.06.2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

Так, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Як вбачається із заяви позичальника №DNH4KS62370252 від 17.08.2006 року про отримання кредиту, що банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 7440,00 грн. строком на 24 місяці, відсоткова ставка 2,09 % в місяць для купівлі ТНС та сплати комісії банку та компанії.

Отже, з вказаної дати у відповідача виникло право вимоги до позивача щодо повернення кредиту.

Таким чином, трирічний строк з моменту виникнення права вимоги на підставі договору від 17.08.2006 року по 17.08.2011 року.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31 січня 1992 року, при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), відтак у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з врахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України. Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен впевнитися у розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Згідно п. 2.3 Глави 16 вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не було з'ясовано питання щодо безспірності заборгованості, зокрема розміру основної суми боргу, штрафу, порядку нарахування пені та відсотків за користування кредитом, не було з'ясовано даного питання з боржником, така не переконалася щодо належного повідомлення боржника ОСОБА_6 про суму заборгованості, в зв’язку з чим остання була позбавлена об’єктивної можливості вказати свої заперечення щодо суми нарахованого боргу, яку вона не визнає.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Інгульський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 22 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №9232, за яким підлягають стягненню грошові кошти у сумі 57516 грн. 42 коп. з ОСОБА_3, які є її боргом за кредитним договором № DNН4КS62370252 від 17.08.2006 року, укладеним між нею та публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником закритого акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9.

Третя особа: Інгульський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «06» листопада 2018 року.