Рішення № 77639106, 06.11.2018, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

06.11.18 394/539/18

2/394/321/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді Краснопольської Л.П.

при секретарі судового засідання Владовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Новоархангельського районного суду із позовом про стягнення заборгованості, зазначивши в позові, що б/н від 03.12.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), про що свідчить підпис відповідача у заяві. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 30.05.2018 року має заборгованість - 12558,83 грн., яка складається з наступного: 202 грн. 41 коп. – тіло кредиту; 3411 грн. 95 коп. – відсотки за користуванням кредитом; 7870 грн. 24 коп. - заборгованість за пенею ; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина). 574 грн. 23 коп. - штраф (процентна складова), а також стягнути судові витрати.

Позивач вимушений звертатись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму заборгованості та сплачений судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надіслав заяву в якій просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у разі неявки відповідача проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але через канцелярію суду 27.08.2018 року, подав заяву про застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності сплив 04 грудня 2015 року, а позивач звернувся до суду 07 червня 2018 року.

Представник відповідача - ОСОБА_2, подала через канцелярію суду заву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги не визнають в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні та застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності, а тому суд вважає,що справу можливо розглянути у відсутність сторін на підставі письмових доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Предметом спору в даному провадженні є договірні правовідносини, які регулюються главами 47, 50, 51, 71 ЦК України.

Судом встановлено, що 03.12.2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов останній отримав кредит у розмірі 1000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 10% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір був укладений у формі заяви. Згідно змісту вказаної заяви відповідач погодився із тим, що дана заява разом із Витягом з Умов та правил надання банківських послуг та Витягу з «Тарифів Банку» складають між ним та банком , що підтверджується його особистим підписом в заяві (а.с.10-26).

З розрахунку, долученого позивачем до позову, вбачається, що розрахунок заборгованості здійснено за договором №б/н від 03.12.2010 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанком» та відповідачем станом на 30.05.2018 року має заборгованість - 12558,83 грн., яка складається з наступного: 202 грн. 41 коп. – тіло кредиту; 3411 грн. 95 коп. – відсотки за користуванням кредитом; 7870 грн. 24 коп. - заборгованість за пенею ; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп.- штраф (фіксована частина). 574 грн. 23 коп.- штраф (процентна складова) (а.с. 7-9).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

В законодавстві зазначаються різні поняття як строк дії договору, так і строк (термін) виконання зобов’язання (ст. ст. 532, 631 ЦК України). Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, суд вважає такою, що підлягає задоволенню заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Так, відповідачем було заявлено про застосування спливу строку позовної давності. Позивач із заявою про поновлення вказаного строку не звертався. Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦПК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за N 6-17цс17 порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, для правильного вирішення спору слід з'ясувати про захист, якого порушеного права заявлений позов у справі, і з яких підстав заявлений позов у справі, та в залежності від встановленого зробити висновок про правильність обчислення початку позовної давності за заявленими вимогами.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, визначає, що місячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст..257 ЦК України), щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливу останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач просив відмовити у задоволенні позову через сплив позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, прострочена заборгованість за кредитом утворилася з 24 грудня 2010 року. Граничний строк дії картки (місяць і рік), а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці, тобто 03 грудня 2012 року. Це означає, що при відсутності платежу 04 грудня 2012 року позивачу стало відомо про порушення його права, у зв’язку з чим, починається дія трьохрічного строку права на звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. З цього часу почався перебіг позовної давності за вимогами про повернення заборгованості.

Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 09 липня 2018 року тобто з пропуском строку позовної давності. Поважних причин пропущення строку позовної давності не зазначено.

Крім того, п. 1.1.7.31. Умов і правил надання банківських послуг, термін позовної давності щодо вимог Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів, витрат банку складає 50 років, що суперечить Цивільному Кодексу України, оскільки цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну, а в свою чергу загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовні вимоги не містять належних засобів доказування в цій частині та жодним чином не спростовують заяви відповідача щодо пропуску строку позовної давності на застосуванні якого наполягає відповідач.

Разом із цим, мотивована заява про поновлення строків на звернення до суду, разом із обґрунтуванням поважності причин пропуску таких строків позивачем до суду не подано.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою заяву відповідача про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Пропуск строку позовної давності, сам по собі без врахування інших наведених вище обставин, є законною підставою для відмови в задоволенні позову. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали звернення позивача з даним позовом до суду не встановлено.

Таким чином, суд приходить до переконання, що на час звернення до суду у позивача сплинув строк позовної давності як щодо основної вимоги так і додаткових і підлягає застосуванню судом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності сторін в цивільному процесі передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають обґрунтувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Отже, провадження на основі змагальності передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. З огляду на відмову у задоволення позовних вимог, суд відмовляє позивачу у стягненні судового збору із відповідача, та залишає їх за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256-268, 525- 527, 530, 625 , 1056 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77,78, 81,89, 141, 258, 259, 261, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.12.2010 року в розмірі 12558 гривні 83 копійок - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено через Новоархангельський районний суд до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 ( тридцяти) днів з дня його проголошення.У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1, місце реєстрації вул. Садова, 17, с. Ятрань Новоархангельського району Кіровоградської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії ЕВ № 220057 виданий Новоархангельським РВ УМВС України в Кіровоградській області від 10.12.2008 року.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження вул. Грушевського, 1-Д м. Київ, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 14360570

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно

Суддя Краснопольська Л.П.