Постанова № 7763870, 25.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-18274/09/0570

час прийняття постанови: 15-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

при секретарі Химич М.В.

за участю представника позивача Джанелідзе О.А.

представників відповідача Шубських О.В., Морозова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання дій протиправними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання дій протиправними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 14.08.2009 р. по 22.09.2009 р. відповідачем було проведено декілька документальних невиїзних (камеральних) перевірок позивача з питань неподання податкової звітності з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також з питань повноти декларування податкових зобов’язань з податку на додану вартість і достовірності нарахування податку на прибуток за березень 2008 року – травень 2009 року. За наслідками перевірок податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001461502/0/1798/15-213/33554717/7864/10 від 05.08.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1170466 грн., в тому числі за основним платежем – 585233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 585233 грн. (на підставі акту № 1788/15-211/33554717 від 24.07.2009 р.); № 0001721502/0/1828/15-213/33554717/8103/10 від 11.08.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040 грн. (на підставі акту № 1898/15-211/33554717 від 11.08.2009 р.); № 00902501501/0/2213/15-013/33554717/10450/10 від 07.10.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1026012 грн., в тому числі за основним платежем –683441 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 342571 грн. (на підставі акту № 2218/15-211/33554717 від 22.09.2009 р.); № 0000021503/0/2216/15-313/33554717/10463/10 від 07.10.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з комунального податку за штрафними (фінансовими) санкціями – 2040 грн. (на підставі акту № 2216/15-311-1/33554717 від 22.09.2009 р.); № 2215/0/15-313/33554717/10462/10 від 07.10.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за штрафними (фінансовими) санкціями – 680 грн. (на підставі акту № 2215/15-311-1/33554717 від 22.09.2009 р.).

          Листом від 21.08.2009 р. відповідач надіслав позивачу рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, викладене в акті № 34 від 24.07.2009 р.

          За наслідками апеляційного узгодження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002901502/1/1798/15-213/33554717/78634/10 від 23.10.2009 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість з вимогами, аналогічними в раніше прийнятому рішенні.

          Позивач не погоджується з діями відповідача, а також прийнятими рішеннями, при цьому зазначає, що за наслідками обшуку, який відбувся 26.05.2008 р., у позивача співробітниками міліції були вилучені фінансово-господарські документи та печатка ТОВ „Спецпідйомтранс”. Печатка була повернута директору підприємства 13.06.2009 р. На протязі періоду, коли печатка була вилучена, позивач не мав можливості належним чином оформлювати документи фінансово-господарської діяльності, а тому всі документи податкової звітності надавалися податковому органу без скріплення печаткою. Про ці обставини податковий орган був повідомлений належним чином. Податкові декларації, які були здані позивачем у період з травня 2008 року по травень 2009 року, не були не прийняті або повернуті податковим органом. Податковий орган надавав позивачу листи, в яких зазначав, що податкова звітність отримана, заноситься до електронної бази даних, має статус „До відома”. При цьому податковий орган пропонував позивачу надати нову декларацію, оформлену належним чином.

          Позивач вважає дії та рішення відповідача незаконними та просить визнати протиправними дії ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002901502/1/1798/15-213/33554717/7864/10 від 23.10.2009 р., № 0001721502/0/1828/15-213/33554717/8103/10 від 23.10.2009 р., № 00902501501/0/2213/15-013/33554717/10450/10 від 07.10.2009 р., № 0000021503/0/2216/15-313/33554717/10463/10 від 07.10.2009 р., № 2215/0/15-313/33554717/10462/10 від 07.10.2009 р.; визнати нечинним рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька про анулювання реєстрації ТОВ „Спецпідйомтранс” як платника податку на додану вартість; зобов’язати ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька поновити реєстрацію ТОВ „Спецпідйомтранс” як платника податку на додану вартість.

          Позивач змінив позовні вимоги, подавши відповідну заяву, в якій просив визнати протиправними дії ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002901502/1/1798/15-213/33554717/7864/10 від 23.10.2009 р., № 0001721502/1/1828/15-213/33554717/8103/10 від 23.10.2009 р., № 0002501501/1/2213/15-013/33554717/10450/10 від 06.11.2009 р., № 2215/1/15-313/33554717/10 від 06.11.2009 р., № 0000021503/1/2216/15-313/33554717/10463/10 від 06.11.2009 р.; визнати нечинним рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька про анулювання реєстрації ТОВ „Спецпідйомтранс” як платника податку на додану вартість; зобов’язати ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька поновити реєстрацію ТОВ „Спецпідйомтранс” як платника податку на додану вартість.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

          Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що оскаржувані рішенні були прийняті податковим органом на підставі актів камеральних перевірок. При цьому було встановлено, що позивач подавав податкову звітність до податкового органу без завірення податкових декларацій печатками. Відповідач зазначив, що позивачу слідчими органами надавалась можливість завіряти документи фінансово-господарської діяльності печаткою, яка була вилучена, про що свідчать податкові накладні, видані позивачем у періоді, коли печатка була вилучена, а також лист слідчого. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають часткового задоволенню.

          Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 16.05.2005 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради (а.с. 35 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 33554717 (а.с. 34 т.1), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (а.с. 36 т.1), було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 07175602 (а.с. 37 т.1), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 14-33 т.1).

Відповідач Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом встановлено, що за наслідками обшуку, який відбувся 26.05.2008 р., у ТОВ „Спецпідйомтранс” слідчим з особливо важливих справ слідчого управління ГУ МВС України в Донецькій області були вилучені фінансово-господарські документи та печатка ТОВ „Спецпідйомтранс”, що підтверджується протоколом обшуку (а.с. 83-85 т.1). Печатка була повернута директору підприємства 13.06.2009 р., про що свідчить лист слідчого (а.с. 86 т.1).

На протязі періоду, коли печатка була вилучена, ТОВ „Спецпідйомтранс” документи податкової звітності надавав податковому органу без скріплення печаткою (а.с. 200 т.1 – 51 т.2). Про обставини вилучення печатки та неможливості належним чином оформлювати податкову звітність позивач повідомляв податковий орган – надавав разом з податковими декларацію лист із зазначенням причин неможливості завірення декларацій печаткою (а.с. 108-153 т.1). Податкові декларації, які були здані позивачем у період з травня 2008 року по травень 2009 року, не були не прийняті або повернуті податковим органом підприємству. При цьому податковий орган надавав позивачу листи, в яких зазначав, що податкова звітність отримана, заноситься до електронної бази даних, має статус „До відома”. При цьому податковий орган пропонував позивачу надати нову декларацію, оформлену належним чином (а.с. 88-107 т.1).

У відповідності до п. 1.11 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкова звітність з усіх видів податків, зборів (обов’язкових платежів) своєчасно, у встановлені законами про оподаткування строки і порядку в період з березня 2008 р. по травень 2009 р. надавалась позивачем до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька. Ця обставина в судовому засіданні визнається сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

В даному випадку контролюючий орган в порушення зазначених вимог не вказував на невизнання податкової звітності, поданої позивачем, як податкових декларацій, але пропонував надати нові декларації, оформлені належним чином.

Оскільки податковим органом не приймалось рішення про невизнання податкової звітності позивача як податкової декларації, то позивач мав усі підстави вважати, що податкова звітність прийнята податковим органом.

Порядок приймання податкової звітності в органах державної податкової служби визначався до 31.12.2008 р. Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 15.04.2008 р. № 250, та Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827.

Відповідно п. 4.3 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, у випадку втрати платником податків печатки на момент подання звітності до податкових органів, така звітність надається разом з відповідним документом, виданим органом внутрішніх справ, який засвідчує втрату печатки.

Податкова звітність надавалась позивачем податковому органу разом із інформацією про причини відсутності печатки, наданою органом внутрішніх справ, яка підтверджувала факт вилучення печатки.

З урахуванням обставин, які склалися у позивача, поважності причин відсутності печатки, податковий орган мав право визнати надану позивачем податкову звітність як податкову декларацію.

Судом встановлено, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька були проведені невиїзні документальні (камеральні) перевірки з питань неподання податкової звітності з податку на додану вартість, податку на прибуток, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також з питань повноти декларування податкових зобов’язань з податку на додану вартість і достовірності нарахування податку на прибуток за березень 2008 року – травень 2009 року.

У відповідності до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Так, актом № 1898/15-211/33554717 від 11.08.2009 р. про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлено, що ТОВ „Спецпідйомтранс” не подані податкові декларації з податку на додану вартість за травень-грудень 2008 р., січень-квітень 2009 р. (а.с. 58-59 т.1).

Актом № 1788/15-211/33554717 від 24.07.2009 р. про результати документальної невиїзної перевірки з питань повноти декларування податкових зобов’язань встановлено, що ТОВ „Спецпідйомтранс” в період з травня 2008 р. по квітень 2009 р. не надавались податкові декларації з податку на додану вартість, підприємством не задекларовано податкові зобов’язання з податку на додану вартість, тому податковий орган зробив висновок про заниження позивачем податкового зобов’язання з цього податку за березень-грудень 2008 р., січень-квітень 2009 р. на 585233 грн. (а.с.61-64 т.1).

Актом № 2218/15-011/33554717 від 22.09.2009 р. про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на прибуток встановлено, що ТОВ „Спецпідйомтранс” не надані декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 р., 9 місяців 2008 р., 11 місяців 2008 р., 12 місяців 2008 р., 1 квартал 2009 р. та занижено податок на прибуток на суму 683441 грн. (а.с. 66-70 т.1).

Актом № 2216/15-311-1/33554717 від 22.09.2009 р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності з комунального податку встановлено, що ТОВ „Спецпідйомтранс” не подані податкові розрахунки з комунального податку за травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2008 р., січень, лютий, березень, квітень, травень 2009 р. (а.с. 71-72 т.1).

Актом № 2215/15-311-1/33554717 від 22.09.2009 р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності зі збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено, що ТОВ „Спецпідйомтранс” не подана податкова звітність зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 півріччя 2008 р., 9 місяців 2008 р., 2008 р., 1 квартал 2009 р. (а.с. 73-74 т.1).

          На підставі зазначених актів перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001461502/0/1798/15-213/33554717/7864/10 від 05.08.2009 р. про визначення ТОВ „Спецпідйомтранс” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1170466 грн., в тому числі за основним платежем – 585233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 585233 грн. (а.с. 41 т.1); № 0001721502/0/1828/15-213/33554717/8103/10 від 11.08.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040 грн. за платежем – податок на додану вартість (а.с. 42 т.1); № 0002501501/0/2213/15-013/33554717/10450/10 від 07.10.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1026012 грн., в тому числі за основним платежем –683441 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 342571 грн. (а.с. 53 т.1); № 0000021503/0/2216/15-313/33554717/10463/10 від 07.10.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з комунального податку за штрафними (фінансовими) санкціями – 2040 грн. (а.с. 52 т.1); № 2215/0/15-313/33554717/10462/10 від 07.10.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за штрафними (фінансовими) санкціями – 680 грн. (а.с. 51 т.1).

          За наслідками адміністративного узгодження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002501501/1/2213/15-013/33554717/10450/10 від 06.11.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1026012 грн., в тому числі за основним платежем – 683441 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 342571 грн., № 2215/1/15-313/33554717/10 від 06.11.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища; № 0000021503/1/2216/15-313/33554717/10463/10 від 06.11.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040 грн. по податку на додану вартість; № 0002901502/1/1798/15-213/33554717/7864/10 від 23.10.2009 р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 877850 грн., в тому числі за основним платежем – 585233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 292617 грн. (а.с. 44 т.1), № 0001721502/1/1828/15-213/33554717/8103/10 від 23.10.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 2040 грн. (а.с. 43 т.1).

          Предметом оскарження в даній справі є податкові повідомлення-рішення № 0002901502/1/1798/15-213/33554717/7864/10 від 23.10.2009 р., № 0001721502/1/1828/15-213/33554717/8103/10 від 23.10.2009 р., № 0002501501/1/2213/15-013/33554717/10450/10 від 06.11.2009 р., № 2215/1/15-313/33554717/10 від 06.11.2009 р., № 0000021503/1/2216/15-313/33554717/10463/10 від 06.11.2009 р.

          Як вбачається з актів перевірки, єдиною підставою для визначення позивачу податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій стало неподання позивачем податкової звітності.

          Як зазначалось вище, судом встановлено, що позивачем податкові декларації з податку на додану вартість, податку на прибуток, податкові розрахунки комунального податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з березня 2008 р. по травень 2009 р. подавались до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька у встановлені законодавством строки, але з поважних причин податкова звітність надавалась контролюючому органу без завірення печаткою. Податковий орган був обізнаний про поважність причин відсутності печатки.

          Крім того, судом встановлено, що у зазначений період позивачем в повному обсязі сплачені до бюджету податки та збори, зобов’язання по яким позивачем самостійно визначені у податковій звітності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначені приписи закону, суд приходить до висновку, що податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, але діяв необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, допустивши несправедливу дискримінацію, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача (в даному випадку – визначення позивачу податкових зобов’язань та анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість) і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що позивач у періоді, коли печатка була вилучена, мав змогу нею користуватися, про що свідчать податкові декларації, які позивач видавав в цей період.

Позивачем не заперечується, що слідчий орган надавав можливість використовувати печатку, але позивач це робив у виключних випадках, коли це було обумовлено необхідністю запобігання порушення прав третіх осіб, з якими він мав господарські відносини (в даному випадку – видача податкових накладних, на підставі яких інші суб’єкти господарювання формують податковий кредит та свою податкову звітність).

          Відтак, податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються позивачем, є протиправними.

          Також судом встановлено, що актом про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Спецпідйомтранс” з питань повноти декларування податкових зобов’язань № 1771/15-211/33554717 від 23.07.2009 р. встановлено, що платником податку не задекларовано податкові зобов’язання з податку на додану вартість, а саме, позивач протягом 12 послідовних місяців не подає податкові декларації з податку на додану вартість, що є підставою відповідно до п. 9.8 „г” ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” для анулювання свідоцтва платника цього податку, підприємством не задекларовані податкові зобов’язання в сумі 585233 грн., що також є підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

          На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Будьоніському районі м. Донецька прийнято рішення про анулювання реєстрації ТОВ „Спецпідйомтранс” як платника податку на додану вартість. Таке рішення викладене у акті № 34, який затверджений начальником ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька 24.07.2009 р. (а.с. 60 т.1). Підставою для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, як випливає з акту, є недекларування податкових зобов’язань, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість” (загальна сума 300000 грн.), та згідно з пп. „в” п. 9.8 ст. 9 зазначеного закону (з будь-яких інших причин на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р). Суд зазначає, що в п. 3 акту податковий орган вказує на відсутність податкової заборгованості з податку на додану вартість на дату складання акту.

          Пунктом 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. № 757-р „Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)” в редакції, яка діяла на час прийняття рішення про анулювання реєстрація позивача платником податку на додану вартість, визначено, що у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість” особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

          Судом встановлено, що фактично анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбулось на підставі п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. № 757-р „Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”.

          Вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість встановлений п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. № 757-р „Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)” встановлені додаткові підстави для анулювання реєстрації платника податку, ніж Законом України „Про податок на додану вартість”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про податок на додану вартість”, а не розпорядження Кабінету Міністрів України.

          Оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як встановлення факту виписки платником податку податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", то в даному випадку відповідач не мав підстав при анулювання реєстрації платника податку на додану вартість посилатися на зазначене розпорядження.

          Недекларування податкових зобов’язань незалежно від суми (в тому числі, на суму більше ніж 300000 грн.) є підставою для визначення податковим органом податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, у порядку, встановленому Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а не для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

          Посилання в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на пп. „в” п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” в контексті недекларування податкових зобов’язань, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму 300000 грн., є безпідставними.

          Підпунктом „в” передбачена підстава для анулювання реєстрації платника податків у разі, коли особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. Тобто, в цієї правовій нормі йде мова про перехід платника податків на спрощену систему оподаткування, а не про недекларування податкових зобов’язань.

Також суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки в зазначеній нормі йдеться про обов’язкові умови реєстрації суб’єкта господарювання платником податку на додану вартість, а не про умови анулювання такої реєстрації.

          В запереченнях на позов податковий орган вказує на те, що анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість відбулося на підставі пп. „ґ” п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Суд не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 34 (а.с. 60 т.1) відсутні посилання на це положення Закону та взагалі не йдеться про неподання позивачем податкової звітності як на підставу анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, яке міститься у акті № 34, про анулювання реєстрації ТОВ „Спецпідйотранс” платником податку на додану вартість.

З метою захисту порушеного права позивача, з урахуванням висновків суду про протиправність рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суд зобов’язує ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька поновити реєстрацію ТОВ „Спецпідйомтранс” як платника податку на додану вартість.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними задоволенню не підлягають.

По-перше, позивачем в позовній заяві не конкретизовано, які саме дії ДПІ у Будьонвіському районі м. Донецька він просить визнати протиправними.

По-друге, суд звертає увагу на те, що наслідком дій відповідача були конкретні рішення – податкові повідомлення-рішення та рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, які й мають для позивача негативні наслідки

Оскільки судом податкові повідомлення-рішення та рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнані протиправними, визнання дій відповідача щодо видання таких рішень протиправним є зайвим.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання дій протиправними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0002901502/1/1798/15-213/33554717/7864/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 23.10.2009 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 877850 грн., в тому числі, за основним платежем – 585233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 292617 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001721502/1/1828/15-213/33554717/8103/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 23.10.2009 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” податкового зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій в розмірі 2040 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0002501501/1/2213/15-013/33554717/10450/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 06.11.2009 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1026012 грн., в тому числі, за основним платежем – 683441 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 342571 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 2215/1/15-313/33554717/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 06.11.2009 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” штрафних (фінансових) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в загальному розмірі 680 грн.

          Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000021503/1/2216/15-313/33554717/10463/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 06.11.2009 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” штрафних (фінансових) санкцій з комунального податку в розмірі 2040 грн.

          Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” платником податку на додану вартість.

          Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” як платника податку на додану вартість.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпідйомтранс” судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 1 лютого 2010 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шальєва В.А.