Рішення № 77634202, 24.10.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/507/18

Провадження № 2/329/192/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді – Богослова А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,

позивача –ПАТ КБ «Приватбанк» в особі представника позивача ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» (далі-позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_2 (далі-відповідач).

В позовній заяві позивач вказав, що ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору № б/н від 29.09.2011 отримав кредит у розмірі 1000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на веб-сайті ПАТ КБ «Приватбанк», складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором виконав, надав відповідачу кредит у розмірі згідно з Договором, в свою чергу відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тобто не виконав договірні зобов’язання.

Відповідач станом на 30.04.2018 має заборгованість на суму – 17852,65 грн., яка складається з наступного:

1933,17 грн. – заборгованість за кредитом,

11716,92 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом,

2876,24 грн. - заборгованість за пенею та комісією,

500,00 грн. - штраф (фіксована частина),

826,32 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав заяву, що не заперечує проти заочного розгляду справи в разі неявки відповідача.

Крім того, відповідно до повідомлення ПАТ КБ “Приватбанк” від 07.07.2018 № E.65.0.0.0/3-365676 з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” (скорочена назва - АТ КБ “Приватбанк”).

Відповідач в судове засідання 24.10.2018 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову повністю у зв’язку з пропущенням строків позовної давності на день звернення до суду. Також вказав, що 30.09.2015 платіж щодо погашення суми заборгованості в розмірі 363,76 грн. він не здійснював.

Ухвалою суду від 30.08.2018 від позивача витребувано додаткові докази по справі.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідач дійсно отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. на підставі договору № б/н від 29.09.2011 у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на веб-сайті ПАТ КБ «Приватбанк», складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у копії заяви.

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, Банк видає Клієнту картку, її вид визначається в пам’ятці Клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, вказана в заяві.

Зі змісту анкети-заяви, поданої відповідачем про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідачу було видано картку 29 вересня 2011 року.

Подавши відповідну анкету-заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Тарифами складають укладений між ним та позивачем кредитний договір.

З наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахунку вбачається, що після укладення договору відповідач користувався кредитними коштами, отриманими ним за договором, що визнано ним у судовому засіданні.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Згідно з пунктом 1.1.7.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

На час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б свідчили про інформування однією зі сторін зазначеного вище договору іншу сторону про його припинення, відповідно цей договір з моменту його укладення автоматично лонгувався на кожні наступні 12 місяців після укладення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.6 Умов клієнт зобов’язаний у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду представником позивача розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 29 вересня 2011 року, вбачається, що відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконує, останній платіж на виконання своїх зобов’язань був здійснений ним 27 березня 2012 року на суму 1000,00 грн., в результаті чого станом на 30 квітня 2018 року має заборгованість на суму – 17852,65 грн., яка складається з наступного: 1933,17 грн. – заборгованість за кредитом, 11716,92 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 2876,24 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 826,32 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідачем розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 1933 грн. 17 коп. не оспорюється, відповідно суд погоджується та вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з відповідача у вказаному вище розмірі.

З розміром відсотків нарахованих за процентною ставкою 30% річних в розмірі 11716 грн. 92 коп. суд також погоджується.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2876 грн. 24 коп., яка нарахована за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає, що згідно ст. 549 ЦК України пеня є різновидом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги період порушення відповідачем свого грошового зобов’язання за кредитним договором суд погоджується з доводами представника позивача щодо обґрунтованості нарахування відповідачу пені.

З приводу вказаних у розрахунку штрафів, нарахованих у зв’язку з несплатою відповідачем щомісячних платежів на загальну суму 1326 грн. 32 коп., суд зазначає, що за порушення строків погашення заборгованості відповідачу нараховано пеню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України у справах №6-2003цс15, № 6-1374цс17і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимога про стягнення штрафів на загальну суму 1326 грн. 32 коп. є необґрунтованою.

Вирішуючи питання щодо клопотання відповідача про застосування у справі строків позовної давності, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст.261 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі змісту наведених вище правових приписів ст. 264 ЦК України можна зробити висновок, що переривання строку позовної давності шляхом вчинення відповідних дій можливе лише у випадку, якщо такі дії вчинені до закінчення строку позовної давності.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Таким чином аналізуючи вказані положення законодавства суд доходить до висновку, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Саме такі висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі №6-127цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі №6-133цс14 та від 01 жовтня 2014 року у справі №6-134цс14, від 30 вересня 2015 року №6-154цс15, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Крім того, не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема автоматичне списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові ВСУ від 08.11.2017 у справі № 6-2891цс16).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів, а саме виписки по рахунку відповідача з 02.11.2011 по 31.08.2018 останній платіж на виконання своїх зобов’язань відповідач здійснив 27 березня 2012 року на суму 1000 грн. 00 коп., після чого щомісячні виплати заборгованості за договором припинив. При цьому згідно умов договору він зобов’язаний був здійснювати щомісячне погашення заборгованості за кредитним договором до 25 числа кожного місяця. Отже, не здійснивши погашення частини заборгованості за кредитним договором шляхом сплати чергового щомісячного платежу до 25 квітня 2012 року відповідач порушив свої зобов’язання за кредитним договором. Автоматичні списання банком коштів відповідача з його рахунку не свідчить про дії останнього щодо визнання боргу.

Викладене свідчить, що з моменту порушення відповідачем своїх зобов’язань за вказаним вище кредитним договором, тобто з 25 квітня 2012 року розпочався перебіг визначеного законодавством трирічного строку позовної давності, який відповідно закінчився 25 квітня 2015 року. У вказаний період відповідач жодних дій, які б свідчили про визнання ним своїх зобов’язань не вчиняв, позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором позивачем не пред’являвся, автоматичне погашення заборгованості з картки та списання процентів за кредитом не може вважатися визнанням боргу відповідачем, що перериває перебіг позовної давності.

При цьому суд враховує відсутність будь-яких належних доказів того, що сторони погоджували більший, ніж визначено законодавством, строк позовної давності.

За таких обставин суд, беручи до уваги відповідне клопотання відповідача, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, статтями 253, 256, 257, 258, 261, 264 266, 267, 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», (на теперішній час - Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”), код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпро, представник позивача - ОСОБА_1, до ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, с-ще Верхній Токмак Другий, Чернігівський район, Запорізька область, -відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя А.В.Богослов