Рішення № 77634128, 06.11.2018, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/370/2018

Справа 325/1165/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2018 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,

відповідача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що згідно укладеного між позивачем і відповідачем договору б/н від 24.07.2010 року відповідач отримав у позивача платіжну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 11000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач свої зобов’язання по поверненню кредиту та відсотків не виконав, внаслідок чого станом на 10.06.2018 року у нього утворилась заборгованість в сумі 45684,02 грн., яка складається з: 5327,96 грн. – заборгованість за кредитом; 17578,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 20125,74 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи в сумі 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 2151,62 грн. – штраф (процентна складова). У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальній сумі 45684,02 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 1762,00 грн.

Ухвалою судді від 06.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження і справа призначена до розгляду на 29.08.2018 року з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 29.08.2018 року судовий розгляд відкладено у зв’язку з першою неявкою відповідача і відсутністю відомостей про отримання ним судової повістки.

Ухвалою суду від 26.09.2018 року судовий розгляд відкладено за клопотанням представника відповідача для надання часу ознайомлення з позовом і доданими до нього документами.

Ухвалами суду від 17.10.2018 року витребувано у банку докази за клопотаннями представників відповідача, в судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2018 року.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотань представників відповідача про залишення позову банку без розгляду.

Позивач в судове засідання не з’явився, у поданій заяві звернувся до суду з проханням розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 і її представники в судовому засіданні заперечили проти позову, надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що між банком і ОСОБА_1 відсутній письмовий договір про надання кредиту, що передбачено ст. 1055 ЦК України, надані банком документи не можна вважати змістом кредитного договору, а отже у відповідачки відсутні будь-які договірні зобов’язання перед банком. Наданий банком розрахунок заборгованості є необґрунтованим і незрозумілим. Крім того, представники заявили про пропуск позивачем позовної давності, і тому також просили в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 пояснила суду, що вона отримувала у банку якісь картки, які саме вона не знає, але мала намір отримати картки для здійснення розрахунків, а не кредитні картки.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 24.07.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір, шляхом ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг і підписанням відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно з яким відповідач отримав у позивача кредитну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 11000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, обумовивши пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент.

Відповідно до п. 2.1.1.1 Умов і правил надання банківських послуг, банк видає клієнту картку на підставі заяви, належно заповненої і підписаної клієнтом.

Згідно з Тарифами обслуговування кредитних карт, відповідач мав погашати кредит щомісячно до 25 числа кожного місяця в сумі 7 % від розміру заборгованості, але не менше 50 грн.

Відповідно до Довідки банку ОСОБА_1 отримала у позивача картки № 5168742343554667 від 08.05.2015 року, термін дії 01/18, № 5168742349938591 від 11.08.2015 року, термін дії 04/18, № 4149625805963350 від 26.03.2016 року, термін дії 05/18.

Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 ЦК).

На підставі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до наведених норм закону та встановлених обставин між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір за вказаних позивачем обставин і умов.

З цих же підстав суд відхиляє доводи представників відповідача про відсутність між сторонами письмового кредитного договору і кредитних правовідносин.

Відповідачем зобов’язання по сплаті кредиту не виконувались належним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, який охоплює період з 08.05.2015 року по 10.06.2018 року, починаючи з серпня 2017 року у відповідача почала виникати безперервна прострочена заборгованість за кредитом, у зв’язку з чим банком нарахована позичальнику сума заборгованості станом на 10.06.2018 року в сумі 45684,02 грн., яка складається з: 5327,96 грн. – заборгованість за кредитом; 17578,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 20125,74 грн. – заборгованість за пенею, а також штрафи в сумі 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 2151,62 грн. – штраф (процентна складова).

Як свідчить наданий розрахунок, за весь охоплений період відповідачу нараховувались відсотків в незмінному розмірі 42 % річних.

Наданою банком на виконання ухвали суду випискою по рахунках ОСОБА_1 підтверджено витрачання відповідачем кредитних коштів.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525-527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Доказів належного виконання зобов’язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Суд не приймає заперечення представників відповідача щодо необґрунтованості наданого банком розрахунку, оскільки жодного альтернативного розрахунку ними не зроблено, питання про призначення у справі судової економічної експертизи не ставилось, а отже відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України наданий банком розрахунок відповідачем не спростовано.

Сума нарахованої банком пені передбачена Тарифами та п. 2.1.1.12.6.1 Умов і правил надання банківських послуг.

Стосовно доводів представника відповідача про сплив строків позовної давності, то суд вважає їх частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Користуючись кредитними коштами, ОСОБА_1 періодично сплачувала заборгованість за використаним кредитом, останній платіж вона здійснила 08.05.2018 року на суму 2000,00 грн., що свідчить про визнання нею боргу, а отже є перериванням позовної давності за основною сумою боргу і нарахованими відсотками.

В той же час, внесення зазначеного платежу не можна вважати визнанням відповідачем нарахованої пені, щодо якої встановлено спеціальний строк позовної давності в один рік.

З урахуванням позовної давності, заявлена банком до стягнення сума пені за весь період прострочення в розмірі 20125,74 грн. підлягає стягненню лише за останній рік в сумі 18 725,74 грн. (згідно з розрахунком: 2311,91 + 2474,66 + 2521,63 + 2361,51 грн. + 2610,96 + 2648,50 + 2828,47 + 968,10), тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Виходячи з положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо необхідності дотримання балансу договірних прав та відносин, засад добросовісності і розумності, з урахуванням того, що банк зволікав із зверненням до суду з позовом, чим сприяв нарахуванню пені у розмірі, який значно перевищує розмір використаного кредитного ліміту, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 5 000,00 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу в розмірі 2651,62 грн. (500 грн. - фіксована частина та 2151,62 грн. - процентна складова), суд виходить з наступного.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг передбачено суму штрафу за порушення клієнтом строків платежів більш ніж на 30 днів по будь-якому з грошових зобов’язань в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Водночас, пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов і правил надання банківських послуг передбачено сплату позичальником пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Таким чином, сума штрафу та пені передбачені за однакове за характером порушення – порушення строків сплати обов’язкових платежів, і визначення підстав для сплати штрафу як порушення зобов’язань більше ніж на 30 днів, не змінює суті і характеру такого порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

У зв’язку зі стягненням на користь позивача суми пені, то стягнення суми штрафів, які нараховані також за прострочення виконання грошового зобов’язання, суперечить ст. 61 Конституції України, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача має бути стягнута сума заборгованості по кредиту за кредитним договором б/н від 24.07.2010 року, а саме: 5327,96 грн. – заборгованість за кредитом; 17578,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 5000,00 грн. – заборгованість за пенею.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог суму судового збору в розмірі 1074 грн. 82 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 610, 1054-1056-1 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 24.07.2010 року в розмірі 27906 (двадцять сім тисяч дев’ятсот шість) грн. 66 коп., з яких: 5327,96 грн. – заборгованість за кредитом; 17578,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 5000,00 грн. – заборгованість за пенею.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму судового збору в розмірі 1074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 82 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.В. Діденко