Рішення № 77632054, 06.11.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4785/18

Провадження № 2/204/1454/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа – Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), визнання права на майно в порядку спадкування за законом, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири, -

В С ТА Н О В И В:

04 липня 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, яку позивач уточнила 18 вересня 2018 року, до ОСОБА_6, третя особа – Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), визнання права на майно в порядку спадкування за законом, в якій позивач просила: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_7, на день його смерті, який помер 07 серпня 2010 року, за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська, буд. 74; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер 07 серпня 2010 року. В обґрунтування позову зазначила, що 07 серпня 2010 року помер батько позивача - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкодавець постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Протягом багатьох років позивач разом зі своїм батьком проживала однією сім’єю за вищезазначеною адресою, де батько і був зареєстрований, тобто у будинку, який належить позивачу та її чоловіку ОСОБА_9 Разом з батьком позивач вела спільне господарство та побут, постійно доглядала за ним, піклувалася та надавала усіляку допомогу, між ними були тісні родинні відносини. Після смерті батька відкрилась спадщина на все належне йому майно, а саме 1/2 частини квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а. На день своєї смерті батько у цій квартирі не був зареєстрований. 22 червня 2018 року позивач звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з метою оформлення спадщини на ? частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а. Проте, постановою від 22 червня 2018 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини вона не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та вважається такою, що не прийняла її. Заяву у шестимісячний термін позивач не подавала, оскільки проживала разом зі своїм батьком на час відкриття спадщини та вважала, що у відповідності до ч. 1 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину. На день смерті 07.08.2010 року зі спадкодавцем у будинку позивача був зареєстрований її син – ОСОБА_6 та онук спадкодавця. Про відмову від спадщини ОСОБА_6 позивачу не відомо, отже він вважається єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину. Незалежно від того прийняв спадщину відповідач ОСОБА_6 чи ні, вона йому належить з дня смерті батька позивача, тобто з 07 серпня 2010 року. Відповідач ОСОБА_4 також звертався з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з метою оформлення спадщини на 1/2 частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а. Однак, 21 червня 2018 року державний нотаріус ОСОБА_10 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовила відповідачу ОСОБА_4 з тих самих мотивів, що і позивачу. Відповідач ОСОБА_4 19 червня 2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а , яка належала матері позивача та відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11. Позивач є рідною донькою ОСОБА_11, яка померла 01 серпня 2011 року, та після смерті якої позивач мала право прийняти спадщину у вигляді ? частини від ? частини квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а, однак державний нотаріус ОСОБА_10 видала відповідачу ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спірної квартири. Таким чином, позивач вважає, що має право на спадкування після смерті батька на належне йому майно, а саме на ? частини квартири №21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а. У зв’язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 31 серпня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 133).

18 вересня 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири, в якій ОСОБА_4 просив: встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_8, померлим 07 серпня 2010 року, на час відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого 07 серпня 2010 року, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,4 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., яка складається з: 1 - коридор площею 4,7 кв.м., 2 - санвузол - 3,3 кв.м., 3 - кухня - 5,8 кв.м., 4 - житлова кімната площею 13,8 кв. м., 5 - коридор - 1,7 кв.м., 6 - комора - 1,2 кв.м., 7 - житлова кімната площею 13,9 кв.м. В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що батьки ОСОБА_4 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебували у зареєстрованому шлюбі протягом всього свого життя з 03 січня 1959 року. Від шлюбу у батьків народилась старша сестра позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5. Батькам позивача на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. Право власності на згадану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_7 – ? частина, та за ОСОБА_11 – ? частина. 07 серпня 2010 року помер батько позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_8. 01 серпня 2011 року померла мати позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_11. 19 червня 2018 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_11 в Третій дніпровській державні нотаріальній конторі за реєстром № 4-618 на 1/2 частину АДРЕСА_2, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ВО «ПМЗ» 01.03.1994 року. З 28 березня 1967 року, після вселення в спадкову квартиру батько і матір проживали і були зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_6. Позивач був зареєстрований в цій квартирі з 29.02.1996, після отримання паспорту. На прохання відповідача батько був знятий з реєстрації за вказаною адресою і зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_7 у домоволодінні, яке належить - ОСОБА_9 - цивільному чоловіку відповідача, з метою використання його пільг для сплати за комунальні послуги, так як батько мав статус «дитини війни». Позивач був членом сім’ї його батьків і постійно проживав разом з ними на день їх смерті, тобто на день відкриття спадщини. 16 травня 1995 року був розірваний шлюб позивача з ОСОБА_12, та з того часу у квартирі залишився проживати він та його батьки. З 1999 року його батьки разом з ним фактично мешкали однією сім’єю: весною, влітку, восени вони всі разом проживали в приватному домоволодінні ОСОБА_9 за адресою: м. Дніпро, вул. Кондратюка, № 74, а взимку вони переїздили до спадкової квартири. Після смерті батька в серпні 2010 року він продовжував проживати разом з матір’ю таким же чином, як це було при батькові. Зазначив, що його сестра – відповідач по справі, не проживала постійно разом з батьками на час їх смерті, так як вона має цивільного чоловіка - ОСОБА_9, сина - ОСОБА_6, з якими мешкала на день смерті батьків у квартирі, яка належить їй на праві приватної власності, за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_3. 26 грудня 2017 року він звернувся до державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_8, у зв’язку з чим була заведена спадкова справа № 733/2017 до майна померлого батька. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину АДРЕСА_2 після померлого 07 серпня 2010 року батька - ОСОБА_8. Він не подавав своєчасно заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, а тому не виконав вимоги ст. 1269 ЦК України, але на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважає себе таким спадкоємцем, який прийняв спадщину, так як постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не подав заяви до нотаріальної контори про відмову від спадщини. У зв’язку з викладеним, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири, та об'єднано її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа – Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), визнання права на майно в порядку спадкування за законом (т. 1, а.с. 177).

03 жовтня 2018 року представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач за зустрічною позовною заявою проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки позовні вимоги є безпідставними, незаконними та необґрунтованими, а обставини, викладені в зустрічній позовній заяві не відповідають дійсності. Зазначила, що ОСОБА_4 ніколи не мешкав за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 74, він інколи приїжджав до зазначеного будинку і перебував у будинку максимум 2-3 години. Також, позивач за зустрічною позовною заявою ніколи не робив ремонту у будинку та не займався його облаштуванням, оскільки там не мешкав та не надавав взагалі ніякої допомоги батькам. Оскільки позивач за зустрічною позовною заявою вів аморальний спосіб життя, влаштував батькам нестерпні умови проживання в квартирі № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а, то батьки в 1995 році прийняли рішення переїхати на постійне місце проживання до відповідача за зустрічною позовною заявою. В 1999 році ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, оскільки постійно проживав за вказаною адресою, а оскільки матір була ветераном Великої Вітчизняної війни та мала 50% знижку на оплату комунальних послуг, вона вирішила, що буде зареєстрована в квартирі № 21, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а, щоб ОСОБА_4 сплачував менші кошти за оплату комунальних послуг. Спірна квартира належала батькам позивача та відповідача на праві спільної сумісної власності по ? частини за кожним. Тобто, після смерті батьків право на спадщину за законом мали позивач та відповідач по ? від частки матері та по 1/4 від частки батька, а разом по 1/2 частини квартири кожному. Оскільки позивач за зустрічним позовом 19 червня 2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а, яка належала матері позивача та відповідача ОСОБА_11, то відповідач вважає, що має право на спадкування після смерті батька на належне йому майно, а саме ? частини квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а. У зв’язку з викладеним, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 за зустрічним позовом просила відмовити в повному обсязі.

23 жовтня 2018 року від відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права на майно в порядку спадкування за законом. У відзиві зазначено, що обставини справи, викладені у позовній заяві обґрунтовуються належними доказами, а позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області являються доведеними, законними та обґрунтованими, а тому, на його думку, підлягають задоволенню з наступних підстав. 07 серпня 2010 року помер його дід - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті діда відкрилась спадщина на все належне йому майно, а саме ? частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а. На день своєї смерті дід у зазначеній квартирі не був зареєстрований, оскільки був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказаний будинок належить його матері – ОСОБА_1 та батьку – ОСОБА_9 У вказаному будинку проживали його батьки, дід та він зі своєю родиною. Позивач вела спільне господарство та побут, постійно доглядала за дідом, піклувалася та надавала усіляку допомогу, між ними були тісні родинні відносини. На день смерті - 07.08.2010 року він був зареєстрований у будинку своїх батьків разом з померлим. Він не звертався до нотаріуса ні з заявою про прийняття спадщини після померлого діда, ні з заявою про відмову від спадщини. Вважає, що позивач має справо на спадкування після смерті батька на належне йому майно, а саме ? частини квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а. Таким чином, він не заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Справу просив розглядати без його участі та участі його представника.

Також, 23 жовтня 2018 року від відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_4, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_4 є недоведеними, незаконними, безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. ОСОБА_4 вводить суд в оману, оскільки він ніколи не проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_4 приїжджав один-два рази на місяць до своїх батьків до будинку та був там максимум дві-три години. Зазначає, що його бабуся та дід з того часу, коли переїхали до його батьків постійно проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та не виїжджали навіть на одну добу до квартири АДРЕСА_4, не те що на цілу зиму. Вважає, що ОСОБА_4 не має права на спадкування після смерті батька на належне йому майно, а саме ? частини квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а. Таким чином, ОСОБА_13 заперечує проти заявлених ОСОБА_4 позовним вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представники - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позовні вимоги за первісним позовом підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 також додатково пояснила суду, що вона зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 (нова назва – вул. ОСОБА_14)АДРЕСА_5. З 01 березня 1994 року спірна квартира по вул. Титова знаходилась у спільній сумісній власності її батьків. Після смерті матері з заявою про прийняття спадщини вона не зверталась. З 1990 року вона проживає у зареєстрованому шлюбі з чоловіком. У 1993 році вони придбали будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська, 74, який зареєстрований на ім’я її чоловіка ОСОБА_9. До смерті її батьків вона проживала з батьками по вул. Комунарівській, 74, а потім переїхала жити у квартиру. З 1995 року по день смерті її батьки проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, а зареєстровані були ІНФОРМАЦІЯ_11, де проживав ОСОБА_4 Зазначила також, що ОСОБА_4 ніколи не проживав у ІНФОРМАЦІЯ_12. ЇЇ син та чоловік ОСОБА_9 проживали разом з нею весь цей час за адресою Комунарівська, 74. У 1999 році її батько знявся з реєстрації по вул. Титова та був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_13, де проживав та був зареєстрованим до смерті, а мати залишилася зареєстрованою на Титова до своєї смерті.

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_4 та його представник - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали та просили суд відмовити ОСОБА_1 у їх задоволенні в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відзивах на позовну заяву просив розглянути справу без його участі та зазначив, що позовні вимоги за первісним позовом він визнає та не заперечує проти їх задоволення в повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом він вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи - Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Допитаний судовому засіданні 17 жовтня 2018 року у якості свідка ОСОБА_15 суду пояснив, що з 1989 року він проживає ІНФОРМАЦІЯ_14. ОСОБА_1 почала проживати ІНФОРМАЦІЯ_13, з 1993 року, після того як вони придбали там будинок. Також там почали проживати батьки ОСОБА_1, і син та невістка останньої. Батьки ОСОБА_1 проживали там постійно. Декілька разів він був в гостях у ОСОБА_1 та бачив там її батьків. Також брат ОСОБА_1 – ОСОБА_4 іноді приходив до них у гості. Будівництвом у домоволодінні займались всі, однак ОСОБА_4 відношення до цього не мав. ОСОБА_1 також проживала за тією адресою, він бачив її там у домашніх речах, однак стверджувати, що вона проживала там постійно він не може. Імен батьків ОСОБА_1 він не знає, їх називали дід та баба.

Допитана в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року в якості свідка ОСОБА_16 суду пояснила, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15 з 2003 року та є сусідкою ОСОБА_1, будинок якої розташований поряд. На теперішній час у будинку проживають ОСОБА_1, її син, дружина сина та онука. ОСОБА_1 проживала там і раніше, вона бачила там останню кожного дня, вони допомагали одна одній. ОСОБА_17 та бабу вона також там бачила, вони казали, що у них є ще також син, однак вона не пам’ятає, щоб він до них приходив. Вони спілкувались як сусіди через огорожу кожного дня. ОСОБА_1 проживала там постійно, чоловіка ОСОБА_1 вона також часто бачила.

Допитаний в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року в якості свідка ОСОБА_18 суду пояснив, що він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15 з 2003 року та є сусідом ОСОБА_1, будинок якої розташований поряд та між ними склались прості сусідські відносини. У будинку проживають ОСОБА_1, її син, дружина сина та онука. На його думку ОСОБА_1 постійно проживала там, він бачив її постійно. Раніше там проживали батьки ОСОБА_1, ОСОБА_1 та син останньої – ОСОБА_6. Батьки ОСОБА_1 проживали у вказаному домоволодінні до смерті. ОСОБА_4 він не знає. Позивача він бачив там регулярно, однак стверджувати що вона там постійно проживала він не може.

Допитана в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року у якості свідка ОСОБА_19 суду пояснила, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, де зареєстрована з 30 жовтня 2012 року, хоча проживати стала з 2009 року. 25 січня 2014 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 Позивач ОСОБА_1 є її свекрухою. З початку 2009 року за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська, 74, всі разом проживали дід, баба, чоловік ОСОБА_6, її свекруха та чоловік свекрухи – ОСОБА_9. ОСОБА_4 іноді приходив до них у гості. За дідом та бабою завжди доглядала ОСОБА_20 Спільний побут вони ведуть завжди. На теперішній час ОСОБА_1 також проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16. Хто проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_17, їй не відомо.

Допитана в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року в якості свідка ОСОБА_21 суду пояснила, що вона з 1962 року проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_18. Вона з позивачем ОСОБА_1 є сусідами, її будинок навпроти через вулицю. У будинку по вул. Комунарівській ОСОБА_1 проживає приблизно з початку 2000-х років, точно вона не пам’ятає. У вказаному будинку проживали баба та дід, - ОСОБА_15 та ОСОБА_17, які є батьками ОСОБА_1. Також ще у вказаному будинку проживала ОСОБА_19 і чоловік. У вказаному будинку вони проживали постійно, оскільки тварини та птиця потребують постійного догляду. У будинку дві невеликі кімнати, оскільки раніше будинок був на два господаря. ОСОБА_1 постійно доглядала за батьками. ОСОБА_17 помер першим та його ховали з вказаного будинку. ОСОБА_4 вона не знає. При цьому, вона була впевнена, що ОСОБА_1 проживає у даному будинку, оскільки вона часто бачила там останню. Крім того часто бачила там її чоловіка ОСОБА_9. Після смерті діда ОСОБА_1 постійно доглядала за матір’ю.

Допитана в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року в якості свідка ОСОБА_22 суду пояснила, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_19. Вказана вулиця є сусідньою вулицею з вул. Комунарівською. Її огород та будинок чоловіка позивача розташовані поруч, через огорожу. Вона проживає там постійно з 2002 року. Раніше вона часто була у батьків позивача та знала позивача ОСОБА_1 та батьків останньої. ОСОБА_17 та баба проживали у зазначеному будинку постійно з 1993 року. Також там проживав син ОСОБА_1 – ОСОБА_21. Будинок невеликий, дві кімнати. Бабу та діда вона бачила кожного для, вони ходили на базар повз її двір. Одного разу вона була у них в гостях, баба та дід також були там. ОСОБА_17 та бабу ховали з вказаного будинку, вона була присутньою на похороні діда. ОСОБА_4 вона не знає. ОСОБА_1 у вказаному будинку вона бачила постійно, вона працювала на огороді. Її чоловік – ОСОБА_22 також завжди був поряд.

Допитаний в судовому засіданні 17 жовтня в якості свідка ОСОБА_23 суду пояснив, що він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_20. З 1999 року по 2004 рік він працював разом з ОСОБА_4 у будівельній компанії «Рембуд». У ОСОБА_4 були батьки. ОСОБА_17 також працював з ними у цій компанії зварювальником, приблизно до 2001 року. Також, декілька разів він бачив матір ОСОБА_4, це було на дачі за адресою: вул. Комунарівська, 74, куди він приїздив в гості до ОСОБА_4. Це було приблизно у 2001-2003 році, коли ОСОБА_4 попросив його допомогти по будівництву, вони робили погріб. У 2001-2003 роках він приїздив до ОСОБА_4 за цією адресою неодноразово. Приблизно у 2007 році він також приїздив туди на рибалку та одного разу залишався на ніч. Батьки ОСОБА_4 жили за цією адресою постійно. Він вважав, що ОСОБА_4 проживав за тією адресою постійно разом з батьками. ОСОБА_1 він там не бачив. Також, приблизно у 2008 році він був в гостях у ОСОБА_4 у квартирі на Титова. У 2010 році дід помер.

Допитаний в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року в якості свідка ОСОБА_24 суду пояснив, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_21 (стара назва – вул. Комунарівська), 71, з 1970 року. Він є сусідом ОСОБА_4, його будинок навпроти, через дорогу, які з’явились там у 1990-х роках. Першим там почав проживати ОСОБА_4. Через декілька років туди переїхали також дід та баба. Власником будинку є ОСОБА_24 – чоловік ОСОБА_1. Інколи ОСОБА_1 там з'являлась. Поки у будинку не було опалення, тобто до 2000-х років, то у холодний період вони виїжджали жити на Титова. ОСОБА_17 та бабу ховали з вказаного будинку. ОСОБА_4 також проживав там постійно. Син ОСОБА_1 – ОСОБА_21, почав там проживати пізніше, коли точно він не пам’ятає. Він допомагав робити у будинку ремонт та будувати сарай. ОСОБА_1 іноді приїздила та доглядала за батьками. ОСОБА_4 постійно жив у тому будинку до смерті батьків, та після їх смерті переїхав проживати на Титова. Похованням батьків займалась ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року в якості свідка ОСОБА_25 суду пояснила, що з 23 червня 1989 року вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_22, та знайома з ОСОБА_12. ОСОБА_12 останні 7-8 років перед смертю літом виїжджали на дачу. При цьому, взимку ОСОБА_12 жили на вул. Титова. ОСОБА_12 жили втрьох: дід, баба та їх син ОСОБА_26. ОСОБА_1 раніше, до заміжжя, також проживала на вул. Титова з батьками. Колись вона була в гостях у ОСОБА_12 на вул. Комунарівській. Також там жив якийсь ОСОБА_21. Останні роки ОСОБА_12 проживали постійно по вул. Комунарівській. Ховали їх також з вул. Комунарівської, 74, у м. Дніпрі. Після смерті баби та діда ОСОБА_4 перестав їздити на вул. Комунарівську.

Допитаний в судовому засіданні 02 листопада 2018 року в якості свідка відповідач ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його рідною сестрою. У 1996 році чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_24 придбав будинок № 74 по вул. Комунарівській у м. Дніпрі. Вказаний будинок належав двом власникам та був розділений на дві половини, а приблизно через кілька років було придбано і другу частину вказаного домоволодіння. Він з батьком та матір’ю допомагали прибирати сміття у тому будинку та встановлювали паркан, доглядали за будинком та проживали в ньому. Приблизно з 1998 року він з батьками влітку та в теплий період проживав у вказаному домоволодінні, а взимку він разом з батьками жили у спірній квартирі по вул. Титова у м. Дніпрі. З батьками він проживав постійно, оскільки він був розлучений з першою дружиною та іншої родини він не мав. У 2003 році у вищезазначене домоволодіння було проведено газ. У домоволодінні № 74 по вул. Комунарівській у м. Дніпрі вони проживали вчотирьох: він, його батько, його мати та син позивача – ОСОБА_6. Позивач ОСОБА_1 у вищевказаному домоволодінні ніколи не проживала. У вищевказаному домоволодінні розташований гараж позивача, де вони кожного дня ставили свій автомобіль та тоді ж і заходили провідати батьків. Позивач ОСОБА_1 проживала недалеко, також на вул. Комунарівській у м. Дніпрі, у трикімнатній квартирі. До батьків ОСОБА_1 приходила рідко. За два тижні до смерті батька – ОСОБА_7 останній знаходився у лежачому стані, батько хворів на рак шлунку, за батьком доглядали він, мати та племінник ОСОБА_6. У серпні 2010 році батько помер, ховали батька з будинку № 74 по вул. Комунарівській у м. Дніпрі. Похованням батьків займались він та його сестра – ОСОБА_1, фінансово допомагали також три тітки та брати. На день смерті батька в одній половині домоволодіння № 74 по вул. Комунарівській у м. Дніпрі проживав він, батько та мати, а в іншій – ОСОБА_6. При цьому, до того, як там почав проживати ОСОБА_6, він жив у цій половині будинку. Іноді він їздив у відрядження, однак завжди повертався у будинок, де проживали батьки, його речі та речі батьків були у вказаному домоволодінні. Після смерті батька він продовжував проживати з матір’ю. Згодом, після смерті батьків він другий раз одружився. Коли померла його матір, її також ховали з домоволодіння № 74 по вул. Комунарівській у м. Дніпрі. По вул. Комунарівській 70 раніше жили інші люди, після чого цей будинок купили нові власники. В 2003 році у них в гостях був його друг, який також залишався переночувати.

Допитаний в судовому засіданні 05 листопада 2018 року в якості свідка ОСОБА_27 суду пояснив, що ОСОБА_4 є його другом та однокласником. До 1988 року він проживав у м. Дніпрі, а згодом переїхав у м. Павлоград Дніпропетровської області. Іноді він приходив у гості до сім’ї ОСОБА_4, які тоді проживали ІНФОРМАЦІЯ_11. З квітня по листопад 2010 року він проживав у ОСОБА_4 у квартирі на вул. Титова у м. Дніпрі, оскільки в той час влаштувався на роботу водієм маршрутного таксі. Проживав він там з дозволу батька ОСОБА_4 – дядька ОСОБА_7. У той час батьки ОСОБА_4 у вказаній квартирі по вул. Титова не проживали, оскільки виїхали в той час на дачу. Де саме знаходилась їх дача йому не відомо та там він ніколи не бував. Окрім нього у вказаній квартирі ніхто не проживав. ОСОБА_4 у той час також проживав на дачі з батьками, оскільки іншої родини у нього не було. ОСОБА_17 та баба іноді приїздили у квартиру, а у серпні 2010 року батько ОСОБА_4 помер. Якось йому подзвонила ОСОБА_1 та повідомила, що він має сплачувати за оренду квартири, він передавав двічі по 600 грн. тьоті ОСОБА_15.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 03 січня 1959 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії ІІ-ЯР № 662419, виданим Жовтневим р/б РАЦС м. Дніпропетровська 03 січня 1959 року, актовий запис № 9 (т. 1, а.с. 61).

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 01 березня 1994 року, виданого Виробничим об’єднанням «Південний машинобудівний завод» на підставі розпорядження (наказу) № 2771 від 01 березня 1994 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_28 на праві власності належала квартира АДРЕСА_6 (т. 1, а.с. 86).

З відповіді Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_29 обласної ради № 56 від 03 січня 2018 року вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі містяться відомості про реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_7, за гр. ОСОБА_7 ? частина, за гр. ОСОБА_11 ? частина на підставі свідоцтва про право власності від 01.03.1994 року, виданого Виробничим об’єднанням Південний машинобудівний завод, згідно розпорядження № 2771, зареєстровано КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 82п за реєстровим № 64 (т. 1, а.с. 83).

Згідно технічного паспорту на квартиру № 21 у житловому будинку № 22-а по вул. Титова у м. Дніпрі, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_30 станом на 27 грудня 2017 року, загальна площа вказаної квартири становить 44,4 кв.м., житлова площа – 27,7 кв.м., та складається з: 1-коридор площею 4,7 кв.м., 2 – санвузол площею 3,3 кв.м., 3 – кухня площею 5,8 кв.м., 4 – житлова площею 13,8 кв.м., 5 – коридор площею 1,7 кв.м., 6 – комора площею 1,2 кв.м., 7 - житлова площею 13,9 кв.м. (т. 1, а.с. 163-166).

Дошлюбне прізвище позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – «Вєтрова», яке вона змінила на «Головань» у зв’язку з укладенням 26 квітня 1980 року шлюбу з ОСОБА_31, актовий запис № 380, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00020424241 від 22 червня 2018 року (т. 1, а.с. 80-81).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-КИ № 349775, виданим повторно 30 серпня 2011 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_29 міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 388 (т. 1, а.с. 79).

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_23, є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про народження серії VII-УР № 0413547, виданим Будинком щастя Ленінського району м. Дніпропетровська 11 березня 1965 року, актовий запис 684 (т. 1, а.с. 60).

Отже, сторони по справі є рідними братом та сестрою.

07 серпня 2010 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 363468, виданим 11 серпня 2010 року Відділом реєстрації смерті ОСОБА_29 міського управління юстиції, актовий запис № 5640 (т. 1, а.с. 58).

Судом встановлено та визнавалося сторонами, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, тобто станом на 07 серпня 2010 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 постійно проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_24 (стара назва – вул. Комунарівська) у м Дніпрі. При цьому, ОСОБА_7 був зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 (зареєстрований з 26 листопада 1999 року, знятий з реєстрації 30 жовтня 2012 року), що підтверджується довідкою № 9880 про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 19 червня 2018 року, виданою Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур (т. 1, а.с. 68), а ОСОБА_11 з 28 березня1967 року до дня смерті 01.08.2011 року була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25, що підтверджується: відповідями Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 14/5-192 від 09 січня 2018 року (т. 1, а.с. 66 (зворотній бік)) та № 14/5-2299 від 29 березня 2018 року (т. 1, а.с. 67), а також довідкою Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 14/5-191 від 09 січня 2018 року (т. 1, а.с. 197). Наведені обставини визнавалися обома сторонами а тому доказуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_8.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого 07 серпня 2010 року, були його дружина - ОСОБА_11, син – ОСОБА_4 та донька - ОСОБА_1.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_7, на день його смерті, який помер 07 серпня 2010 року, за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська, буд. 74, оскільки вона хоча і була зареєстрована за іншою адресою, однак фактично на день смерті ОСОБА_7 проживала з ним за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська, буд. 74, тобто на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті батька – ОСОБА_7

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, тобто станом на 07 серпня 2010 року, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 (нова назва – вул. ОСОБА_14)АДРЕСА_5, що підтверджується відомостями з адресно-довідкового підрозділу ГУМВС УДМС України в Дніпропетровській області (т. 1, а.с. 41) та визнавалося сторонами по справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак, стороною позивача не надано суду достовірних та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 постійно проживала зі спадкодавцем за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська (нова назва – вул. ОСОБА_14), буд. 74.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 суду пояснили, що всі вони проживають поруч з будинком № 74 по вул. Юрія Кондратюка у м. Дніпрі, та часто бачили ОСОБА_1 у даному домоволодінні і вважали, що остання проживає у вказаному домоволодінні. Однак, свідки ОСОБА_15, ОСОБА_18 та ОСОБА_22 не стверджували що позивач там постійно проживає, а повідомили про те, що вони так вважали, оскільки систематично бачили позивача за вказаною адресою.

При цьому, допитані в якості свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_4 заперечували факт того, що ОСОБА_1 на постійній основі проживала у ІНФОРМАЦІЯ_26, хоча і не заперечували того факту, що позивач дійсно часто знаходилася у домоволодінні де проживали її батьки та допомагала їм по господарству.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 наполягав на тому, що ОСОБА_1 проживала за адресою своєї реєстрації разом зі своїм чоловіком, а до вищевказаного домоволодіння приходила за своїм автомобілем та іноді провідувати батьків. Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що у зв’язку з частим відвідуванням домоволодіння позивачем свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 дійсно могли часто бачити ОСОБА_1 у домоволодінні № 74 по вул. Юрія Кондратюка. Однак, це не свідчить, що вона там дійсно проживала на постійній основі.

Показання свідка ОСОБА_19 суд оцінює критично та до уваги не бере, оскільки жодних належних та допустимих доказів того, що вона насправді проживала у домоволодінні № 74 по вул. Юрія Кондратюка у м. Дніпрі на момент смерті ОСОБА_7, тобто станом на 07 серпня 2010 року, суду не надано, а як пояснила сама свідок, то шлюб з ОСОБА_6 вона уклала лише 25 січня 2014 року. Крім того суд також враховує, що ОСОБА_19 є близькою родичкою позивача за первісним позовом ОСОБА_1, а надані нею показання мають розбіжності з поясненнями самого позивача: так Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що після смерті батьків вона не проживає ІНФОРМАЦІЯ_13 та переїхали проживати до своєї квартири, при цьому свідок ОСОБА_19 повідомила, що і після смерті батьків позивач продовжує проживати разом з нею, своїм сином та онукою по вул. Комунарівській, 74. Наведені розбіжності дають суду достатньо підстав вважати показання свідка ОСОБА_19 необ’єктивними та упередженими.

Пояснення позивача ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки вони є непослідовними, мають суперечності з показами інших свідків та спростовуються іншими доказами, дослідженим під час розгляду справи. Так, позивач в своїх поясненнях зазначала, що на час смерті батьків вона постійно проживала з ними у будинку № 74 по вул. Юрія Кондратюка у м. Дніпрі, та разом з нею проживав її чоловік ОСОБА_9. При цьому, усі допитані зі сторони позивача свідки повідомляли, що за вказаною адресою проживала тільки позивач, а її чоловіка вони бачили набагато рідше. На користь факту не проживання позивача разом зі своїм чоловіком ОСОБА_9 у будинку, де на час смерті проживали її батьки, на переконання суду свідчить також той факт, що будинок складається лише з двох окремих кімнат, в одній кімнаті згідно пояснень позивача проживав її син з дружиною та маленькою донькою, а в іншій кімнаті проживали батьки позивача, вона та її чоловік.

Проживання чотирьох дорослих людей у одній кімнаті за наявності іншого постійного житла, а саме трикімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська (нова назва – вул. ОСОБА_14)АДРЕСА_5, де і зареєстрована позивач, на переконання суду дає достатньо підстав вважати повідомлені позивачем в обґрунтування своїх вимог обставини сумнівними, у зв’язку з чим вони оцінюються судом критично та до уваги не беруться.

Аналізуючи у сукупності пояснення позивача ОСОБА_1 та показання допитаного у якості свідка відповідача ОСОБА_4 суд надає перевагу обставинам повідомленим відповідачем, оскільки відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 76 саме показання свідка є одним з передбачених законом засобів доказування, а пояснення сторін статусу доказів не мають. В свою чергу, ані позивач, ані відповідач ОСОБА_13, бажання бути допитаними у якості свідків під час розгляду справи не виявили.

На користь факту проживання ОСОБА_4 разом з його батьками на момент смерті ОСОБА_7 у серпні 2010 року свідчить також повідомлені свідком ОСОБА_27 обставини, відповідно до яких він проживав з дозволу ОСОБА_7 у квартирі ОСОБА_7, розташованій за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, б. 22-А, кв. 21, у період з квітня по листопад 2010 року, а ОСОБА_7 в свою чергу проживали втрьох у будинку № 74 по вул. Юрія Кондратюка у м. Дніпрі. Факт проживання ОСОБА_4 разом з батьками підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_25

Слід зазначити, що будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, тобто станом на 07 серпня 2010 року, дійсно проживала зі спадкодавцем за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 74, стороною позивача за первісним позовом суду не надано.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_7, на день його смерті, який помер 07 серпня 2010 року, за адресою: м. Дніпро, вул. Комунарівська, буд. 74, не доведеними належними, допустимими, достовірними та беззаперечними доказами, у зв’язку з чим суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині позивачу за первісним позовом слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено та визнавалося сторонами, що позивач ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, у встановлений законодавством шестимісячний строк з відповідною заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її батька – ОСОБА_7, не зверталась.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом строк не зверталась з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 та не довела перед судом факту її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд вважає, що ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_7 у встановленому законом порядку не прийняла.

22 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою № 975 про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті 07 серпня 2010 року ОСОБА_7, на частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-А (т. 1, а.с. 76).

Однак, постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 червня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а, після померлого 07 серпня 2010 року батька – ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 82). З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що заява про прийняття спадщини у встановлений законодавством шестимісячний строк – до 07 лютого 2010 року спадкоємцем ОСОБА_1 до нотаріальної контори не подавалась та факт прийняття спадщини ОСОБА_1 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем не підтверджується. На день смерті 07 серпня 2010 року разом зі спадкодавцем був зареєстрований внук – ОСОБА_6.

Оскільки позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_7, а позовні вимоги в частині визнання за нею права власності є похідними від позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини у задоволені яких суд відмовив, суд приходить до переконливого висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер 07 серпня 2010 року, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також не підлягають задоволенню.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа – Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), визнання права на майно в порядку спадкування за законом, слід відмовити в повному обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 за зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири, суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено вище, відповідач за первісним позовом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_23, є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_11.

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, тобто станом на 07 серпня 2010 року, ОСОБА_4 був зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25 (значиться зареєстрованим з 29 лютого 1996 року), що підтверджується відповідями Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 14/5-192 від 09 січня 2018 року (т. 1, а.с. 66 (зворотній бік)) та № 14/5-2299 від 29 березня 2018 року (т. 1, а.с. 67). Вказаний факт визнавався також обома сторонами а тому доказуванню не підлягає.

Однак, як було встановлено судом під час судового засідання з показань допитаних свідків, відповідач ОСОБА_4 (на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, тобто станом на 07 серпня 2010) разом зі своїми батьками - ОСОБА_7 та ОСОБА_11 постійно проживав разом у ІНФОРМАЦІЯ_12 (нова назва – вул. ОСОБА_14) у м Дніпрі. З показань допитаних у судовому засіданні свідків судом встановлено, що влітку та у теплий період вищевказані особи проживали у ІНФОРМАЦІЯ_12 (нова назва – вул. ОСОБА_14) у м Дніпрі, а взимку – в квартирі АДРЕСА_9.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Пунктом 6 цієї ж статті передбачено, що реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що сама по собі реєстрація місця проживання спадкодавця за іншою адресою на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про неприйняття спадщини спадкоємцями, які на час відкриття спадщини фактично проживали разом зі спадкодавцем у одному будинку за однією і тією ж адресою.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи наведене суд вважає встановленим той факт, що ОСОБА_4, на час смерті свого батька – ОСОБА_7, постійно проживав разом з ним за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 74, хоча і був зареєстрованим за іншою адресою – АДРЕСА_4.

За таких обставин суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про встановлення факту його постійного проживання з померлим 07 серпня 2010 року ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, є обґрунтованими та доведеними, а отже підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_7 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого 07 серпня 2010 року, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_7 позивач за зустрічною позовною заявою не звертався та на підставі ст. 1268 ЦК України він вважається таким, що прийняв спадщину у встановленому законом порядку та набув право на спадкування спадкового майна, що залишилося після смерті його батька.

Разом з цим, як вже було зазначено вище, мати позивача та відповідача – ОСОБА_11 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 також постійно проживала разом з ним у будинку № 74 по вул. Юрія Кондратюка у м Дніпрі, а отже на підставі ст. 1268 ЦК України вона також вважається такою, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку та набула право на спадкування спадкового майна, що залишилося після смерті її чоловіка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Посилання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_6 на те, що ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 прийняв спадщину оскільки був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, суд до уваги не бере, оскільки відповідач ОСОБА_6, як онук спадкодавця, не відносить до спадкоємців першої черги, а тому за наявності спадкоємців першої черги усувається від права на спадкування.

Отже, оскільки спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8, були син ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_11, очевидним є висновок про те, що кожний з них має право на ? частину спадкового майна ОСОБА_7, тобто по ? частині квартири АДРЕСА_8.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

26 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою № 2082, в якій зазначив, що 07 серпня 2010 року помер його батько - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті якого залишилась спадщина на все належне йому майно, спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 він прийняв згідно п. 3 ст. 1268 ЦК України (т. 1, а.с. 55).

У зв’язку з цим 26 грудня 2017 року Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 733/2017 щодо майна померлого 07 серпня 2010 року ОСОБА_7, копія якої міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 54-124), що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50423281 від 26 грудня 2017 року (т. 1, а.с. 63).

21 червня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою № 970 про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті 07 серпня 2010 року ОСОБА_7, на частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-А (т. 1, а.с. 71).

Однак, постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 червня 2018 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а, після померлого 07 серпня 2010 року батька – ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 75). З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що заява про прийняття спадщини у встановлений законодавством шестимісячний строк – до 08 лютого 2011 року спадкоємцем ОСОБА_4 до нотаріальної контори не подавалась та факт прийняття спадщини ОСОБА_4 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем не підтверджується. На день смерті 07 серпня 2010 року разом зі спадкодавцем був зареєстрований внук – ОСОБА_6.

У зв’язку з викладеним позивач ОСОБА_4 з метою захисту своїх спадкових прав, звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 постійно проживали разом за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 74, та те, що судом встановлений факт прийняття ОСОБА_4 спадщини у встановленому законом порядку після смерті свого батька ОСОБА_7 у вигляді ? частини спірної квартири, враховуючи, що позивач за зустрічним позовом не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вищезазначене майно через те, що не був підтверджений факт проживання за однією адресою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, суд приходить до переконання, що право позивача на спадкування вказаної частини спірної квартири підлягає захисту в судовому порядку.

За таких обставин, за ОСОБА_4 слід визнати право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7, померлого 07 серпня 2010 року, у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_8.

Разом з цим, як було встановлено у судовому засіданні, іншу ? частину спадкової квартири АДРЕСА_8 прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_11, але не оформила своїх спадкових прав на неї у встановленому законом порядку. Однак слід враховувати, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

Отже, ? частини спірної квартири, яку ОСОБА_11 успадкувала та прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, також увійшла до загальної спадкової маси майна, що залишилося після її смерті.

Таким чином, загальне спадквое майно, що залишилося після смерті ОСОБА_11 складалося з: ? частини квартири, розташованої за адрсеою: АДРЕСА_4, що належала їй на підставі свідоцтва про право власності від 01.03.1994 року, виданого Виробничим об’єднанням Південний машинобудівний завод, згідно розпорядження № 2771; та ? частини квартири, розташованої за адрсеою: АДРЕСА_4, яку вона прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_7

01 серпня 2011 року ОСОБА_11 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 418098, виданим 08 серпня 2011 року Відділом державної реєстрації смерті ОСОБА_29 міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 5496 (т. 1, а.с. 99).

26 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою № 2081, в якій зазначив, що 07 серпня 2010 року померла його мати – ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_27, на день смерті якої залишилась спадщина на все належне їй майно, спадщину за законом після смерті ОСОБА_11 він прийняв згідно п. 3 ст. 1268 ЦК України (т. 1, а.с. 184).

У зв’язку з цим 26 грудня 2017 року Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 732/2017 щодо майна померлої 01 серпня 2011 року ОСОБА_11, копія якої міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 183-212), що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50423211 від 26 грудня 2017 року (т. 1, а.с. 188(зворотній бік)).

19 червня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою № 953 про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті 01 серпня 2011 року ОСОБА_11, на ? частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-А (т. 1, а.с. 191).

19 червня 2018 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 на ім’я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 4-618, після смерті ОСОБА_11, яка померла 01 серпня 2011 року, на ? частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-а (т. 1, а.с. 211).

При цьому, з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті 01 серпня 2011 року ОСОБА_11, на 1/4 частину квартири № 21, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 22-А, яку остання успадкувала після смерті свого чоловіка – ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_4 не звертався.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зустрічній позовній заяві позивач не просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлої 01 серпня 2011 року, на частину квартири АДРЕСА_8.

Враховуючи, що суд розглядає справи виключно в межах заявлених позовних вимог та позбавлений можливості вийти за їх межі, суд приходить до переконливого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири після смерті його батька.

Крім того суд зазначає, що оскільки ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_11, та в судовому засіданні було встановлено, що ? частина квартира увійшла до загальної спадкової маси усього майна, що залишилося після її смерті, будь-яких перешкод для звернення до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на ? частину вказаної квартири на теперішній час в нього не має.

Оскільки, ОСОБА_4 в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом, захистити своє порушене право не може, то суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого 07 серпня 2010 року, на ? частину квартири АДРЕСА_8, загальною площею 44,4 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., яка складається з: 1-коридор площею 4,7 кв.м., 2 – санвузол площею 3,3 кв.м., 3 – кухня площею 5,8 кв.м., 4 – житлова площею 13,8 кв.м., 5 – коридор площею 1,7 кв.м., 6 – комора площею 1,2 кв.м., 7 - житлова площею 13,9 кв.м.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, а позовні вимоги ОСОБА_4 слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вартість спірної квартири АДРЕСА_8 згідно Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості вказаної квартири, здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Групп», станом на 17 липня 2018 року становить 416 070,00 грн.

За подання до суду зустрічної позовної заяви позивачем ОСОБА_4 було сплачено судовий збір у розмірі 2 785,15 грн. (квитанція № 0.0.1135597574.1 від 17 вересня 2018 року (т. 1, а.с. 153)), з яких: за позовними вимогами майнового характеру - 2 080,35 грн., тобто 1 відсоток від ціни позову, яка була визначена позивачем за зустрічним позовом у розмірі 208 035,00 грн. та дорівнює вартості ? частини спірної квартири; за позовними вимогами немайнового характеру – 704,80 грн.

Враховуючи, що під час розгляду справи суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову, тобто задоволення позовних вимог немайнового характеру та часткового задоволення позовних вимог майнового характеру в частині визнання права власності на ? частину спірної квартири, то з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 1 744,97 грн. (704,80 грн. + 1 040,17 грн. = 1 744,97 грн.).

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено, судові витрати по справі за первісним позовом підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1222, 1258, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа – Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), визнання права на майно в порядку спадкування за законом – відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири – задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_23, з померлим 07 серпня 2010 року ОСОБА_7 на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_23 (РНОКПП – НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого 07 серпня 2010 року, на ? частину квартири АДРЕСА_8, загальною площею 44,4 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., яка складається з: 1-коридор площею 4,7 кв.м., 2 – санвузол площею 3,3 кв.м., 3 – кухня площею 5,8 кв.м., 4 – житлова площею 13,8 кв.м., 5 – коридор площею 1,7 кв.м., 6 – комора площею 1,2 кв.м., 7 - житлова площею 13,9 кв.м.

В іншій частині позовних вимог зустрічної позовної заяви – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП – НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_28) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_23 (РНОКПП – НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25) судовий збір у розмірі 1 744,97 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні, 97 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06 листопада 2018 року.

Суддя Д.Л. Черкез