Рішення № 77629474, 05.11.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1850/18

05 листопада 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Львівській області (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 17715,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на 20.06.2018 р. рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 17715,57 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 17715,57 грн. (основний платіж). Оскільки відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатила узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, відтак податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 26 вересня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 22 жовтня 2018 року.

Ухвалю суду від 22 жовтня 2018 року, в судовому засіданні, без виходу в нарадчу кімнату розгляд справи відкладено до 05 листопада 2018 року о 10:30 год.

В судове засідання призначене на 05 листопада 2018 року представник позивача не прибув, проте подав до суду заяву в якій просить розглянути дану справу без участі їх представника.

Відповідач в судове засідання також не прибула, подала до суду відзив, в якому вказала, що всупереч вимогам Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої спілки №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003" додана позивачем до позовної заяви ксерокопія податкової вимоги не містить відомостей щодо особи, яка своїм підписом засвідчила дану ксерокопію, також відсутня дата засвідчення ксерокопії. Отже даний документ не є належним доказом, відтак в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), учасник справи має право заяви клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні обставини:

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Виконанням податкового обов'язку згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідною граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається податковим боргом.

Згідно довідки про наявність податкового боргу, станом на 20.06.2018 за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами сумі 17715,57 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (основний платіж)

Дана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень - рішень від 20.12.2017 р. №15577-17 від 20.12.2017 року на суму 5800,69 грн., та №15576-17 на суму 11914,88 грн.

Докази, оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень у справі відсутні, відповідно, визначені зобов'язання є узгодженими.

Відповідно до пункту 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 59.1 ст. 59 ПК України контролюючим органом виставлено та направлено боржнику податкову вимогу форми «Ф» №23694-17 від 15.03.2018 з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Щодо твердження відповідача про те, що додана позивачем до позовної заяви ксерокопія податкової вимоги не містить відомостей щодо особи, яка своїм підписом засвідчила дану ксерокопію, також відсутня дата засвідчення ксерокопії, відтак даний документ не є належним доказом, що є підставою для відмови у задоволенні даного позову, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує самого факту надсилання податковим органом та отримання нею податкової вимоги.

Крім податкової вимоги в матеріалах адміністративної справи знаходяться інші докази, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність податкового боргу у відповідача, а саме: довідка про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються ГУ ДФС у Львівській області (а.с.9), довідка про податковий борг (а.с.10).

Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення податкового боргу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (вул.Шевченка,64, с.Довжанка, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., РНОКПП НОМЕР_1, дата народження 28.01.1984 року) на користь Головного управління ДФС у Львівській області (вул.Стрийська,35, м.Львів, код ЄДРПОУ 39462700) податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 17715 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 57 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.