Рішення № 77629022, 01.11.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3346/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саан-Агро" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саан-Агро" (далі – ТОВ «Саан-Агро») 05.10.2018 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулось до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – Департамент), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо вимоги надання інформації

Позов мотивовано тим, що Законом України «Про виконавче провадження» та спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 13.12.2016 №3639/5/1085 прямо передбачено право державного виконавця отримувати необхідну йому інформацію щодо майна, рахунків, доходів та коштів боржника. Однак, вказаними нормативно-правовими актами не встановлено обов’язок, зокрема, позивача, який не є ні стороною виконавчого провадження, ні будь-яким іншим учасником виконавчого провадження, надавати таку інформацію. Крім того, запит не містить правового обґрунтування правомірності вчинення відповідачем виконавчої дії за місцезнаходженням позивача.

Враховуючи наведене, вважає, що відповідач, направляючи на адресу ТОВ «Саан-Агро» запит про надання інформації щодо майна боржника, діяв з перевищенням повноважень, чим порушив права, свободи та законні інтереси Товариства.

Ухвалою судді від 11.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Додатково зазначив, що відповідачем порушено вимоги частини п’ятої статті 18 та частини п’ятої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Також у запиті Департамент вимагає ТОВ «Саан-Агро» надати конфіденційну інформацію.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Саан-Арго» є юридичною особо, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.12.2004 внесено відповідний запис (а.с. 16-17). Свою діяльність здійснює на підставі статуту, затвердженого позачерговими загальними зборами учасників ТОВ «Саан-Агро» від 02.08.2018 №26 (а.с. 10-13).

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Департаменту перебуває виконавче провадження №55583162, відкрите 22.01.2018, з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23.05.2014 №4323А(і), відповідно до якого з ПрАТ «Компанія «Райз» (боржник) на користь компанії «NIBULON S.A.» (стягувач) слід стягнути збитки в розмірі 17 536 000 доларів США і складні відсотки на цю суму, а також витрати на арбітраж.

03.09.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ОСОБА_2 на адресу, в тому числі, ТОВ «Саан-Агро» направлена вимога №55583162/20.1-4/23, якою у позивача вимагається протягом трьох робочих днів з моменту отримання цього запиту надати до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України:

- відомості про належне ПрАТ «Компанія «Райз» (попереднє найменування – ПАТ «Компанія «Райз») майно, що перебуває у ТОВ «Саан-Агро», та майно чи кошти, які позивач повинен передати ПрАТ «Компанія «Райз»;

- довідку про стан заборгованості ТОВ «Саан-Агро» перед ПрАТ «Компанія «Райз» (попереднє найменування – ПАТ «Компанія «Райз»), письмові пояснення щодо строків їх виникнення та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів (а.с. 43-45).

Також у вказаній вимозі № 55583162/20.1-4/23 зазначено, що відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність встановлену статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження».

За умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, винні особи несуть кримінальну відповідальність згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України.

Вважаючи, що Департамент протиправно вимагає надати вищевказану інформацію, ТОВ «Саан-Агро» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначаються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

Частиною першою статті 14 Закону №1404-VIII передбачено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За правилами частини другої вказаної статті для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 3, 14, 15 та 20 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно частини п'ятої статті 18 Закону №1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Судом враховано, що у відповідності до пункту 9 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Таким чином, вимога державного виконавця не є виконавчою дією, не стосується вжиття заходів примусового виконання рішення, а тому відповідач, складаючи та направляючи на адресу позивача вищевказану вимогу, діяв з метою розшуку майна боржника на виконання вимог статті 18 Закону №1404-VIII.

Статтею 53 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Отже, державний виконавець може звернутись до осіб, в розпорядженні яких перебуває майно чи кошти боржника, та на запит отримати у таких осіб відповідні відомості про майно боржника.

Водночас, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не встановлено жодних обмежень періодів, за які може бути витребувана відповідна інформація.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва № 759/16206/14-ц про визнання та надання згоди на виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року №4323А(і) про стягнення заборгованості в розмірі 17 536 000 доларів США з ПрАТ «Компанія «Райз» (боржник) на користь «NIBULON S.A.» (стягувач).

При цьому, суд зазначає, що не зважаючи на те, що позивач не є учасником чи стороною виконавчого провадження, державний виконавець має право відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII звернутись до нього з вимогою щодо надання інформації, яка необхідна йому для подальшого здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Оскільки, предметом вимоги відповідача було витребування інформації щодо наявності у ТОВ «Саан-Агро» майна чи коштів, які належать ПрАТ «Компанія «Райз» та довідки про стан заборгованості позивача перед ПрАТ «Компанія «Райз», яке є боржником у виконавчому провадженні за №55583162, суд вважає, що державний виконавець мав право надіслати позивачу вимогу від 03.09.2018 та витребувати у ТОВ «Саан-Агро» відповідні відомості згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання позивача на те, що ТОВ «Саан-Агро» не зобов’язане надавати відповідь на вимогу, а відповідач не мав права витребовувати від нього вищевказану інформацію, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, пункт 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII надає державному виконавцю повноваження на вчинення таких дій без жодних умов чи обмежень та відповідач вимагав надати інформацію, яка стосується виключно ПрАТ «Компанія «Райз», що виключає втручання у господарську діяльність позивача.

При цьому, доводи ТОВ «Саан-Агро» про порушення Департаментом територіальної юрисдикції під час надсилання вимоги, а саме частини п’ятої статті 24 Закону №1404-VIII, суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

У відповідності до пункту 3 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Пунктом 4 розділу I вказаної Інструкції передбачено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону №1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України.

Відтак, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наділений повноваженнями щодо надіслання вимог, пов'язаних з виконанням рішень, за якими сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову ТОВ «Саан-Агро» необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Саан-Агро" (код ЄДРПОУ 32888557, вул. Ющенка, 52, м. Батурин, Бахмацький район, Чернігівська область, 16512) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001) про визнання дій протиправними - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2018 року.

Суддя С.В. Бородавкіна