Рішення № 77628938, 05.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4814/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко О.А.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправними та скасування рішень та бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,–

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, в якій позивач просить суд:

1. Визнати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.04.2018 року №340, від 19.06.2018 року №846897, від 15.07.2018 року №951050846897 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку 1 на підставі неповністю зарахованого пільгового стажу протиправними та скасувати.

2. Зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийняти нове рішення та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 13.02.2018 року на підставі повністю врахованого пільгового стажу 17 років 9 місяців 17 днів.

3. Визнати бездіяльність Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з повернення невиплаченої пенсії з лютого по травень 2018 року протиправною.

4. Зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перерахувати розмір боргу з урахуванням нового розміру пенсії та виплатити призначену пенсію за віком у повному обсязі з 13.02.2018 року.

Ухвалою судді від 24 березня 2018 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Зобов’язано ОСОБА_1 надати у судовому засіданні 23.10.2018 року оригінал трудової книжки серії БТ-І №5807720 суду. Витребувано у Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є внутрішньо переміщеною особою. 19.01.2018 позивач звернувся до Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та надав необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На підставі наданих документів Центральне об’єднане Управління ПФУ в м. Одесі 17.04.2018 рішенням №340 призначило пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після цього Центральне об’єднане Управління ПФУ в м. Одесі були прийняло ще кілька рішень й остаточно призначило пенсію позивача виходячи із пільгового стажу 12 років 05 місяців та 06 днів, що не відповідає записам у трудовій книжці позивача та фактичним обставинам його трудової діяльності. Неправильне визначення тривалості пільгового стажу суттєво впливає на розмір пенсії та порушує права ОСОБА_1 Зазначає, що на момент звернення із позовом до суду позивачу також не виплачена пенсія з лютого по травень 2018 року. В трудовій книжці позивача, поданої до Центрального об’єднаного Управління ПФУ в м. Одесі для призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, містяться наступні записи, які підтверджують пільговий стаж за період до 01.04.2002: 17.05.1990-05.06.1990 року працював гірничим майстром з повним робочим днем під землею (під час проходження виробничої практики), виробниче об’єднання «Свердловантрацит» шахта «Красний партизан» (стаж: 0 років, 0 місяців, 19 днів), 11.07.1990-01.09.1990 працював прохідником 4 розряду з повним робочим днем під землею, виробниче об’єднання «Свердловантрацит» шахта «Красний партизан» (стаж: 0 років, 1 місяць, 21 день), 14.01.1991-29.06.1991 працював гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, виробниче об’єднання «Свердловантрацит» шахта «Красний партизан» (стаж: 0 років, 5 місяців, 16 днів), 17.07.1997-01.07.2006 - працював респіраторником 3 взводу 7 воєнізованого гірничорятувального загону Міністерства вугільної промисловості України (стаж: 8 років, 11 місяців, 16 днів). Цей період роботи у гірничорятувальному загоні під час врахування трудового стажу штучно розбитий Центральним об’єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі на два періоди, один із яких - 4 роки 3 місяці 1 день зарахований до пільгового стажу, а інший - 4 роки 8 місяців 15 днів - ні. Зазначає, що лист Центрального об’єднаного Управління ПФУ в м. Одесі 08.06.2018 №296/0-веб свідчить, що при обрахуванні стажу за період моєї роботи респіраторником 3 взводу 7 воєнізованого гірничорятувального загону Міністерства вугільної промисловості України, до пільгового стажу не зарахований період з 17.07.1997 по 31.03.2001. Повідомлено, що «уточнюючі довідки за цей період в моїй справі відсутні, за індивідуальними відомостями про застраховану особу даних по спецстажу за цей період не має, а за записами трудової книжки визначити право не можливо, тому для врахування пільгового стажу підстав не має». Як свідчить таблиця розрахунку стажу від 22.06.2018 до пільгового стажу фактично не зарахований більший період з 17.07.1997 по 31.03.2002. Вказує, що пільговий позивача стаж складає 17 років 9 місяців та 17 днів, а не 12 років 5 місяців 6 днів, як зараховано Центральним об’єднаним Управлінням ПФУ в м. Одесі. В трудовій книжці позивача в записах, за якими відповідно до рішень Центрального об’єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 17.04.2018 №340, 19.06.2018 №846897, від 15.07.2018 №951050846897 не підтверджено стаж на підземних роботах, вказано: гірничий майстер з повним робочим днем під землею, прохідник 4 розряду з повним робочим днем під землею, гірничий робітник очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, підземний помічник начальника дільниці з повним робочим днем у шахті. Всі записи у трудовій книжці позивача відповідають відповідним назвам посад та професій у Державних класифікаторах, які діяли на момент мого працевлаштування: Класифікатор професій ДК 003-95, що затверджений Наказом Державного комітету України з стандартизації, метрології та сертифікації від 27.07.1995 №257, ДК 003:2005, що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 №375. Зазначає, що рішення Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі є протиправним, через те, що при призначенні позивачу пенсії не врахований увесь стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, порушено право позивача, гарантоване Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

11 жовтня 2018 року через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вх.№30213/18 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні з 13.02.2018 р. на підставі особистої заяви про призначення пенсії від 19.01.2018 р. та отримує пенсію за списком № 1 (при повному пільговому стажі) згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами доповненнями відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» як внутрішньо переміщена особа. 22.01.2018 р. управлінням позивача включено до списку № 2 на отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщених осіб, який було надіслано до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси. Протоколом засідання комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидій, в окремих випадках, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, надання пільг за фактичним місцем проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 15.02.2018 р. № 4/п Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в призначенні пенсії відмовлено. 19.03.2018 р. управлінням позивача включено до списку №11 на отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщених осіб, який було надіслано до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси. Протоколом засідання комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидій, в окремих випадках, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, надання пільг за фактичним місцем проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05.04.2018 р. № 7/п Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в призначенні пенсії позивачу задоволено. Протоколом управління від 17.04.2018 р. № 340 призначено пенсію з 13.02.2018 р. позивачу у розмірі 5343.66 грн., після чого пенсійна справа була направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в порядку контролю. Листом від 19.06.2018 р. № 9764/02 ГУ ПФУ в Одеській області (зареєстрований 21.06.2018 р. № 167/01-27), пенсійну справу позивача було повернуто до управління із зауваженнями. Після доопрацювання пенсійної справи позивача, розмір пенсії з 13.02.2018 р. склав 5190.43 грн.: розмір пенсії за віком - 5040;43 грн.; надбавка на дітей до 18 років (непрацюючому) - 150.00 грн. Загальний стаж враховано по 30.09.2014 р. та склав 22 роки 11 місяців 25 днів, з яких 12 років 5 місяців 6 днів за списком 1. Коефіцієнт стажу - 0.34917. Пенсію обчислено із заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.03.2002 враховано як «0», з 01.04.2002 по 08.01.2016 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2017 рік 5377.90 грн. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення складає - 2.68422. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 14435.47 грн. Згідно матеріалів пенсійної справи позивач являється непрацюючим пенсіонером. Борг у розмірі, 18537-25 грн. нараховано та не виплачується до особливого розпорядження згідно Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 25.04.2018 р. № 335 «Про внесення змін до Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 8 червня 2016 р. № 365». Поточна місячна сума пенсії в розмірі 5190.43 грн. нарахована та виплачена 19.06.2018 р. Стаж за період роботи респіраторником 3-го взводу в 7-ому воєнізованому гірськоворятувальному загоні з 17.07.1997 по 31.03.2002 рр. не враховано до пільгового стажу у зв’язку з відсутністю запису про пільгове обчислення вищевказаного періоду роботи згідно записів трудової книжки від 12.06.1990 р. серія БТ-І № 5807720 та відсутністю довідки, передбаченої п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.08.1993 р. № 637. Зазначає, що підстави для врахування пільгового стажу 17 років 09 місяців 17 днів відсутні, тому дії управління законні та обґрунтовані.

30 жовтня 2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскільки 5-й день складення повного тексту рішення по даній справі припадає на вихідний день (неділя), в силу положень ст.120 КАС України, повний текст рішення суду складено суддею 05 листопада 2018 року (перший робочий день).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 січня 2018 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.70).

Згідно протоколу №340 від 17.04.2018 року Центральним об’єднаним управлінням Пенсійного фону України в м.Одесі призначено пенсію ОСОБА_1 за віком за списком №1 із врахуванням пільгового стажу 13 років 5 місяців 6 днів (а.с.30, 66).

Відповідно до розпорядження №846897 від 19.06.2018 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії із урахуванням пільгового стажу роботи 12 років 5 місяців 6 днів (а.с.28, 135).

Також, 15 липня 2018 року Центральним об’єднаним управлінням Пенсійного фону України в м.Одесі винесено рішення №951050846897 про призначення пенсії ОСОБА_1 (а.с.31).

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №296/0-Веб від 08.06.2018 року (а.с.28): «Оскільки уточнюючі довідки за період з 17.07.1997 року по 31.03.2001 року у Вашій пенсійній справі відсутні, за індивідуальними відомостями про застраховану особу даних по спецстажу за цей період немає, а за записами трудової книжки визначити право неможливо, для зарахування до пільгового стажу вказаного періоду роботи підстав немає.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №311/0-Веб, 312/0-веб, 332/0-веб, 1599/0-11, ОМ-8243876 від 22.06.2018 року (а.с.26-27) вбачається: «Перевіркою Вашої пенсійної справи встановлено. Листом головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.04.2018 №4993/08-03, на запит Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06.03.2018 №792/06, повідомлено, що незважаючи на перереєстрацію ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до м. Сєвєродонецьк Луганської області, архіви та документація знаходяться на тимчасово окупованій території, доступ до яких відсутній. Виходячи з викладеного, здійснити перевірку довідок про пільговий стаж роботи, виданих на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виявляється можливим. Враховуючи вищезазначене, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове: державне пенсійне страхування» (далі - Закон), Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за №1566/11846 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.08.1993, Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 18.11.2005 №383, за наявними в пенсійній справі документами до пільгового стажу за Списком №1 можливо зарахувати лише періоди роботи, які підтверджені даними персоніфікованого обліку як робота за Списком №1, тобто періоди роботи з 01.04.2002 по 30.09.2014, що становить 12 років 05 місяців 06 днів. Для зарахування до пільгового стажу інших періодів роботи, правових підстав немає».

Не погоджуючись з такою позицією суб’єкта владних повноважень, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії БТ-1 №5807720 (а.с.21-25, 77-86), ОСОБА_1 з 17.07.1991 року по 01.07.2006 року прийнятий респіраторником 3-го взводу у сьомому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства вугільної промисловості України. Згідно записів у трудовій книжці від 06.05.1995 року, 15.06.2000 року та 06.06.2005 року робоче місце атестовано по умовам праці.

Згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788) та ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_3 України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Відповідно до ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 (далі Порядок №383)

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Оцінюючи позицію відповідача щодо не зарахування стажу роботи позивача з 17.07.1997 року по 31.03.2002 року у сьомому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства вугільної промисловості України, суд вказує на наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_3 України.

Згідно пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року зазначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетів ОСОБА_3 України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Аналогічні положення закріплене і в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України №637 від 12 серпня 1993 року, відповідно до пункту 1 якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В матеріалах пенсійної справи та у наданих позивачем листах Головного управління Пенсійного фонду України відсутні будь-які посилання щодо невідповідності даних, зазначених у трудовій книжці, помилок у її оформленні та докази на пітвердження вказаних фактів.

Суд зазначає, що на період роботи ОСОБА_4 на посаді респіраторника діяли:

- Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах та роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 11 березня 1994 р. N 162 (далі – постанова №162);

- Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах та роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 6 січня 2003 р. N 36 (далі – постанова №36).

Згідно постанови № 162 у Списку №1 зазначено професії 1010600а-18029 респіраторники, ремонтники респіраторів і протигазів у п.5 гірничорятувальні частини (станції).

Відповідно до постанови №36 у Списку №1 зазначено професію 1.5а респіраторними у п.5 аварійно-рятувальні частини (станції).

Таким чином суд приходить до висновку, що період роботи ОСОБА_1 респіраторником у сьомому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства вугільної промисловості слід зарахувати до стажу роботи за Списком №1.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позов на відсутність у трудовій книжці позивача запису про пільгове обчислення періоду з 17.07.1997 року по 31.09.2002 року та про відсутність довідки, передбаченої п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України №637, оскільки у трудовій книжці позивача наявні належним чином оформлені записи про роботу ОСОБА_1 у вищевказаний період на посаді респіраторника, яка входять до Списку №1.

Таким чином суд вважає за доцільне визнати протиправними та скасувати рішення Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.04.2018 року №340, від 19.06.2018 року №846897, від 15.07.2018 року №951050846897 та зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 17.07.1997 року по 31.03.2002 року, а саме 4 роки 8 місяців 15 днів.

Щодо вимоги позивача зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди з 17.05.1990 року по 05.06.1990 року, з 11.07.1990 року по 01.09.1990 року та з 14.01.1991 року по 24.06.1991 року суд зазначає наступне.

Згідно диплому НТ №885214 від 24.06.1991 року (а.с.88) ОСОБА_1 навчався з 1988 року та закінчив у 1991 році ОСОБА_5 гірський технікум по спеціальності «підземна розробка вугільних родовищ».

Згідно статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно ч.9 ст.9 Закону України «Про освіту» здобуття освіти на робочому місці - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов’язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» професійна (професійно-технічна) освіта може включати природничо-математичну, гуманітарну, фізичну, загальнотехнічну, професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку.

Згідно п.3 ч.4 ст.25 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» професійно-практична підготовка проводиться у навчальних майстернях, на полігонах, на тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у таких формах: виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Зокрема, підпунктом «д» пункту 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Таким чином, враховуючи те, що з моменту закінчення позивачем ОСОБА_5 гірничого технікуму 24.06.1991 року та до моменту працевлаштування позивачем по професії, що дає право на пільгову пенсію пройшло більше трьох місяців, суд вважає за доцільне відмовити ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоди з 17.05.1990 року по 05.06.1990 року, з 11.07.1990 року по 01.09.1990 року та з 14.01.1991 року по 24.06.1991 року.

Щодо вимоги позивача зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийняти нове рішення та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 13.02.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

До дискреційних повноважень Пенсійного фонду України віднесено згідно із законом здійснювати обрахування загального та спеціального трудового стажу громадян.

Таким чином, з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за доцільне зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі заяви від 19.01.2018 року з урахуванням пільгового стажу.

Як вбачається з довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 від 22.06.2018 року, наявний нарахований та не виплачений позивачу борг по пенсії у сумі 18537,25 грн. (а.с.32).

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №311/0-Веб, 312/0-веб, 332/0-веб, 1599/0-11, ОМ-8243876 від 22.06.2018 року (а.с.26-27) також вбачається: «Борг у розмірі 18537,25 грн. нараховано, але не виплачується до особливого розпорядження згідно із постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 08 червня 2016 року №365».

Згідно довідки від 12.03.2018 року №4603 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (а.с.20, 115, 142) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, м.Свердловськ, Луганська обл.

Суд зазначає, що у Конституції України закріплені основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII (далі – Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно постанови КМУ від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 8 червня 2016 року №365» орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, до прийняття окремого порядку не виплачуються.

Суд зазначає, що відсутність встановленого Кабінетом ОСОБА_3 України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Управління праці та соціального захисту населення від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум соціальних виплат.

Враховуючи те, що невиплата пенсії ОСОБА_1 з моменту звернення до пенсійного органу до червня 2018 року (тобто до прийняття розпорядження №846897) сталась не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна як правова держава гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

Враховуючи те, що право на виплату пенсії, як вбачається з матеріалів справи, позивач набув з лютого 2018 року, що сторонами не оспорюється, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивача вважає за необхідне зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії у повному обсязі з 13.02.2018 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заборгованість позивача не виплачується до особливого розпорядження згідно постанови Кабінету ОСОБА_3 України №335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 08.06.2016 р. №365".

Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет ОСОБА_3 України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної ОСОБА_3 України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною ОСОБА_3 України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною ОСОБА_3 України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету ОСОБА_3 України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлені законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон №1058-IV з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною ОСОБА_3 не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин щодо виплати пенсії пенсіонерам слід застосовувати норми Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з лютого 2018 по червень 2018 року, таким чином вказана заборгованість пенсії позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Центрального об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.04.2018 року №340, від 19.06.2018 року №846897, від 15.07.2018 року №951050846897.

Зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 17.07.1997 року по 31.03.2002 року, а саме 4 роки 8 місяців 15 днів.

Зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі заяви від 19.01.2018 року з урахуванням пільгового стажу.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії з лютого по травень 2018 року.

Зобов’язати Центральне об’єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії у повному обсязі з 13.02.2018 року.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65012, р.н.о.к.п.п.).

Відповідач - Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (вул. Ільфа і Петрова, 4-а, м.Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812).

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2018 року.

Суддя Вовченко O.A.

.