Рішення № 77628477, 06.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 листопада 2018 р. № 2040/6338/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чугуївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1Д.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі по тексту – відповідач, Чугуївське ОУПФУ), третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації (далі по тексту – третя особа, УПСЗН), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області по припиненню виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

- зобов'язати Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, заборгованість із пенсії з 01.12.2017 року в сумі 18446,82 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок шість грн. 82 коп.) та провести корегування на індекс зростання споживчих цін у відповідності до діючого законодавства.

- зобов'язати Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області відновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з 01.06.2018 року.

- зобов'язати Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області не вчиняти протиправні дії по припиненню в подальшому виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з причин не встановлених Законами України.

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року у справі відкрито спрощене провадження та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача до участі у справі - Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації. Ухвалою суду від 10.08.2018 року у справі зупинено провадження до набрання чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18. Ухвалою суду від 12.10.2018 у справі відновлено провадження.

18 вересня 2018 року представник позивача у запереченнях на відзив уточнив одну позовну вимогу, а саме:

- зобов'язати Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, заборгованість з пенсії за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 року в сумі 13176 грн. 30 коп. та провести корегування на індекс зростання споживчих цін у відповідності до діючого законодавства.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 23 лютого 2017 року № НОМЕР_2. Згідно листа Відповідача Позивач, ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, знаходиться на обліку у Чугуївському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Харківської області з 01.08.2014 року.

Згідно листа Відповідача від 11.07.2018 року № 7025-02/23 виплату пенсії Позивачу було припинено з 01.12.2017 року. Сума заборгованості з виплати пенсії Позивачу склала 18446,82 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок шість грн. 82 коп). Однак у своїй відповіді Відповідач не вказав період, за який виникла заборгованість перед Позивачем з виплати пенсії останньому.

04.01.2018 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, про що свідчить і сам Відповідач у листі від 11.07.2018 року № 7025-02/23.

14.02.2018 року Відповідач отримав протокол № 6 від 08.02.2018 року комісії про призначення(відновлення) пенсії Позивачу ОСОБА_1, однак з незрозумілих причин пенсію останньому не відновив і лише в травні 2018 року провів виплату пенсії Позивачу за травень в сумі 2635,26 грн. Але вже в червні, як вказує сам Відповідач у своєму листі від 11.07.2018 року N9 7025- 02/23, пенсію Позивачу ОСОБА_1 було припинено з причини отримання в електронному вигляді списків тривало відсутніх за місцем проживання осіб.

Звертає увагу суду на наступне, як зазначає сам Відповідач у листі від 11.07.2018 року № 7025- 02/23, та як вбачається із розпорядження від 15.06.2018 року, виплату пенсії Позивачу ОСОБА_1 припинено з 01.06.2018 року, тобто заднім числом. Тобто всупереч навіть здоровому глузду Відповідач 15.06.2018 року припиняє дію, яка повинна настати 01.06.2018 року.

Як вбачається із розпорядження відповідача від 15.06.2018 року, виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.06.2018 року з формулюванням: - «припинити до з'ясування», що прямо суперечить статті 49 Закону України № 1058-ІV від 09 липня 2009 року, яка регулює припинення та поновлення виплати пенсії. А саме ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-ІУ має вичерпний перелік причин припинення виплати пенсії, в якому відсутня причина - до з'ясування.

Крім цього слід мати на увазі, що ст. 49 Закону України № 1058- ІV та ст. 92 Конституції України вказують на те, що виключно законами України визначаються форми і види пенсійного забезпечення.

Вважає, дії відповідача неправомірними, у зв’язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, у встановлений судом строк, надав відзив у якому зазначив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває в управлінні на обліку з 01.08.2014 за фактичним місцем проживання/перебування: с. Нова Покровка, вул. Дворянська, буд.21.

09.11.2017(вх. №В17-10714) від Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області було отримано протокол №62 від 09.11.2017 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким ОСОБА_1 припинено виплату пенсії у зв’язку з не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування, або (не проходженням фізичної ідентифікації).

На підставі вищезазначеного протоколу розпорядженням від 20.11.2017 припинено виплату пенсії з 01.12.2017 у зв’язку з не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування або (не проходженням фізичної ідентифікації).

04.01.2018Печенега Є.Д. було надано заяву про поновлення виплати пенсії.

14.02.2018 (вх. №В 18-1549) від Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області було отримано протокол №6 від 08.02.2018 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії відповідно до пункту 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування.

Протоколом індивідуального перерахунку позивачу було нараховано заборгованість з виплати пенсії за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 року, яка склала 13176грн.30коп.

З травня 2018 було поновлено виплату пенсії та виплачено за травень 2018 пенсію в розмірі 2635грн.26 коп.

14.06.2018 від Пенсійного фонду України у електронному вигляді були отримані списки тривало відсутніх за місцем проживання осіб, які не були включені у відомості червня 2018 року. У цих списках є ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1

Розпорядженням від 15.06.2018 ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії до з’ясування.

Списки внутрішньо переміщених осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання, які надійшли з Пенсійного фонду України, передаються до відповідних структурних підрозділів з питань соціального захисту населення для проведення перевірки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

15.06.2018 (вих. №6166-02/23) до управління соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації було передано список на отримання інформації для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування від 14.06.2018 №101 щодо ОСОБА_1

Заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.12.2017 року по 30.04.2018 року буде виплачена відповідно до Постанови КМУ №335 від 08.06.2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365», якою передбачено що «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України»

Тобто вказаною постановою передбачено, що саме Кабінет Міністрів встановлює порядок 1 виплати пенсії які не виплачені за минулий період, а орган, що виплачує пенсії обліковує суму заборгованості, яка буде виплачена порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Зазначає, що незгода позивача з встановленим порядком та умовами здійснення соціальних виплат, зокрема, пенсій внутрішньо переміщеним особам, встановленими постановами Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 р. „Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, №509 від 01.10.2014 р. «Про облік внутрішньо переміщених осіб» не є підставою для визнання дій Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області неправомірними, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв в межах встановлених законодавством правил та норм, які регулюють порядок здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, до яких відноситься позивач. У зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача надано заперечення на відзив, в якому підтримав свою правову позицію в повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної вимоги.

Відповідачем до матеріалів справи надано заперечення, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України, що підтверджено паспортом серії ЕН №714945 від 25 червня 2009 року (а.с. 12), перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа згідно довідки від 23 лютого 2017 року № НОМЕР_2 (а.с.13).

Позивач отримує пенсію за віком, що підтверджено посвідченням серія ААД № 353969 (а.с.14).

Відповідачем, 09.11.2017 від Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області було отримано протокол №62 від 09.11.2017 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким ОСОБА_1 припинено виплату пенсії у зв’язку з не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування, або (не проходженням фізичної ідентифікації) (а.с.42-44).

На підставі вищезазначеного протоколу розпорядженням від 20.11.2017 припинено виплату пенсії з 01.12.2017 у зв’язку з не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування або (не проходженням фізичної ідентифікації) (а.с.18).

04.01.2018 ОСОБА_1 було надано заяву про поновлення виплати пенсії .

14.02.2018 від Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області було отримано протокол №6 від 08.02.2018 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії відповідно до пункту 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування.

Протоколом індивідуального перерахунку позивачу було нараховано заборгованість з виплати пенсії за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 року, яка склала 13176 грн. 30 коп.

З травня 2018 було поновлено виплату пенсії та виплачено за травень 2018 пенсію в розмірі 2635 грн. 26 коп., зазначене підтверджується копією довідки від 29.08.2018 № 8916-07/23 (а.с.45).

14.06.2018 від Пенсійного фонду України у електронному вигляді були отримані списки тривало відсутніх за місцем проживання осіб, які не були включені у відомості червня 2018 року. У цих списках є ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.40-41).

Розпорядженням від 15.06.2018 ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії до з’ясування (а.с.39).

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, заборгованість з пенсії за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 року в сумі 13176 грн. 30 коп. та провести коригування на індекс зростання споживчих цін у відповідності до діючого законодавства суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону №1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Між тим, у розпорядженні від 20.11.2017 року (а.с.18) про припинення виплати пенсії не вказано, яка з обставин, визначених наведеною вище нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Відповідно до ч. 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Чугуївським ОУПФУ Харківської області у довідці від 29.08.2018 року № 8916-07/23 вказано на те, що заборгованість з «поточної доплати складає 10541,04 за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 року. «Відкладена» доплата складає 2635,26 грн. за грудень 2017 року, яка буде виплачена згідно постанови №335 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 (а.с.45).

Однак, як свідчить аналіз положень Закону №1058, припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у ст. 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 у сумі 13176,30 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області відновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з 01.06.2018 року суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 49 України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Матеріалами справи підтверджено, що виплата пенсії позивачу припинена з червня 2018 року. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, визначених ст.49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

В даному випадку посилання відповідача на те, що пенсійні виплати внутрішньо переміщеним особам здійснюються виключно за умови взяття на облік за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи, суд зазначає, що факт взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідачем не заперечується.

Продовження перебування на обліку та виплата пенсії після взяття на облік не пов'язується законом з будь-якими додатковими умовами.

В даному випадку ст. 7 Закону України № 1706-VII визначає, що держава може забезпечити реалізацію прав громадян, що вимушені внаслідок певних обставин, визначених законом, покинути своє постійне місце проживання, виключно за умови їх реєстрації на підконтрольній території, де здійснюють свої повноваження відповідні органи державної влади України.

Вказану норму включено законодавцем до закону з метою визнання неможливості забезпечення цих прав на непідконтрольних Україні територіях, та з метою забезпечення гарантованих державою зобов'язань щодо пенсійного забезпечення громадянам України, що проживали на територіях, які внаслідок певних обставин вибули з-під контроля держави, та вимушені були покинути місце свого постійного проживання у зв'язку із настанням таких обставин, зокрема проведення антитерористичної операції.

Вказана норма створює механізм реалізації державних гарантій та не може трактуватися органами державної влади як підстава для невиконання державою вказаних гарантій.

Що стосується посилання відповідача на Порядок затверджений Постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365, суд зазначає, що вказаним порядком не може бути визначено умови припинення пенсійних виплат з огляду на те, що підстави припинення таких виплат визначені ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою зокрема зазначено, що рішення про припинення приймається територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, а не структурним підрозділом соціального захисту населення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 вказаного закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст .21 КЗпП України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98 було дано офіційне тлумачення терміну “законодавство”. Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін “законодавство”, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Тобто Конституційний Суд України фактично став на позицію тлумачення поняття “законодавство” у широкому значенні.

При цьому, з вказаного рішення вбачається, що термін "закон", на відміну від терміну "Законодавство" є більш вузьким, а отже не може трактуватися так само, як термін "Законодавство", а отже в такому випадку мається на увазі саме Закони України, прийняті Верховною Радою України.

З огляду на це, суд зазначає, що підстави припинення соціальних виплат, визначені Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 не можуть вважатися підставами для припинення пенсій відповідно до ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того суд зазначає, що у ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не міститься вказана у відзиві на позовну заяву, підстава для призупинення виплати пенсії – згідно списків внутрішньо переміщених осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу (понад 60 днів) відсутність за місцем проживання, які надійшли з Пенсійного фонду України.

Відповідних доказів, на підтвердження вказаних у відзиві обставин, представником відповідача не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Щодо вимоги про визнати неправомірними дії Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області по припиненню виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зупинення виплати пенсії відбулось на підставі розпорядження від 15.06.2018 року з 01.06.2018 року.

Суд, з'ясувавши, що прийняття цього розпорядження передувало діям з припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року, визнає протиправним зазначене розпорядження, оскільки саме розпорядження, а не дії (бездіяльність) створює відповідні правові наслідки.

Водночас, беручи до уваги те, що виплата пенсії позивачу була припинена розпорядженням від 15.06.2018 року, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом скасування вказаного розпорядження.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання неправомірними дій Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення з 01 червня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії позивачу охоплюється визнанням протиправності та скасуванням зазначеного розпорядження.

Отже, суд дійшов висновку, щодо протиправності та наявності підстав для скасування розпорядження від 15.06.2018 року щодо зупинення виплати з 01 червня 2018 року пенсії ОСОБА_1.

Суд також акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині, зобов'язання Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 - в сумі 13176,30 грн., та провести корегування на індекс зростання споживчих цін у відповідності до діючого законодавства, та в частині зобов'язання Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області відновити виплату пенсії позивачу з 01.06.2018 року, оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача не вчиняти протиправні дії по припиненню в подальшому виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з причин не встановлених Законами України, суд зазначає наступне.

Обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому, суд звертає увагу на те, що доказів порушення права позивача в частині подальшої виплати пенсії не надано.

Чинним КАСУ не передбачено здійснювати захист не порушених прав та законних інтересів позивача на підставі правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

У зв’язку з викладеним, адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно вимог позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми – це прерогатива суду.

В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до приписів статті 139 КАСУ.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Леонова, 4-а, секція А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 40386356) від 15 червня 2018 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: вул. Дворянська, б. 21, смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, 63523, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01 червня 2018 року.

Зобов'язати Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Леонова, 4-а, секція А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 40386356) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: вул. Дворянська, б. 21, смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, 63523, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з пенсії за період з 01.12.2017 по 30.04.2018 року в сумі 13176, 30 грн. (тринадцять тисяч сто сімдесят шість гривень 30 копійок) та провести коригування на індекс зростання споживчих цін у відповідності до діючого законодавства.

Зобов'язати Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Леонова, 4-а, секція А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 40386356) відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: вул. Дворянська, б. 21, смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, 63523, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 01.06.2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: вул. Дворянська, б. 21, смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, 63523, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: вул. Дворянська, б. 21, смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, 63523, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в загальному розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Леонова, 4-а, секція А, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 40386356).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06 листопада 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.