Рішення № 77628324, 06.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р. № 814/989/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ", пр. Героїв Сталінграду, 87/В, кв. 29, м. Миколаїв, 54025

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 № 00005951401 та № 00005961401,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Юг" звернулося з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.01.2018 р. № 00005951401 і № 00005961401.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що його господарські відносини з ТОВ "Вєктор-Плюс", ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ", ТОВ "Палладіум-М", ПП "Грандбудстар" і ПП "Терраторгбуд" були реальними, про що свідчать первинні бухгалтерські документи, оформлені належним чином. Зазначені документи надавалися перевіряючим. Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності. Перевірки контрагентів позивача не проводилися, відтак висновки відповідача про неможливість виконання ними договірних зобов'язань є безпідставними. Відсутність певних відомостей у первинних документах не спростовують дійсність господарських операцій. Придбані товари не підлягали обов'язковій сертифікації.

Ухвалою від 24.04.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

14.05.2018 р. відповідачем подано відзив на позов, де він посилається на невстановлення реальності господарських відносин позивача з ТОВ "Вєктор-Плюс", ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ", ТОВ "Палладіум-М", ПП "Грандбудстар" і ПП "Терраторгбуд". Сам факт наявності в позивача первинних документів не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Ненадання позивачем документів щодо транспортування та походження товару стало підставою для висновку про недостовірне декларування даних. Актом перевірки встановлено, що контрагенти позивача не могли виконувати договірні зобов'язання з поставки товарів.

Ухвалою від 20.06.2018 р. суд постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 17.10.2018 р. суд заслухав пояснення представників сторін та свідків. Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У листопаді-грудні 2017 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., результати якої оформлені актом від 27.12.2017 р. № 1946/14-29-14-01/31096185. Перевіркою встановлено наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток за 2015-2016 р.р. на загальну суму 154749,00 грн;

- 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, у результаті чого збільшено податок на додану вартість загальної декларації на суму 214543,00 грн.

26.01.2018 р. відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00005951401, яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 214543,00 грн і нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 53635,75 грн;

- № 00005961401, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154749,00 грн і нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34527,00 грн.

Оскарження вказаних рішень до Державної фіскальної служби України не призвело до їх скасування.

Під час проведення перевірки, фахівцями ДПІ досліджувались операції позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ "Вєктор-Плюс", ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ", ТОВ "Палладіум-М", ПП "Грандбудстар" і ПП "Терраторгбуд".

Так, позивач уклав з ТОВ "Вєктор-Плюс" договір від 15.07.2015 р. № 15, за умовами якого придбав товар згідно зі специфікацією № 1. До перевірки і суду надано видаткову та податкову накладні, рахунок, товарно-транспортну накладну, платіжні доручення, картку рахунку.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив у акті перевірки про невідповідність відомостей у товарно-транспортній накладній та базах даних. Таким чином, водій, вказаний у товарно-транспортній накладні не має жодного відношення до перевезення товару. Відтак, відповідач вважає товарно-транспортну накладну від 15.07.20185 р. № 1507321 дефектним документом. Крім того, до перевірки не надано сертифікати якості товару.

ТОВ "Вєктор-Плюс" не подало декларацію про прибуток за 2015 р. Відповідно до баз даних встановлено відсутність об'єктів оподаткування, різноплановість придбаних та реалізованих товарів, відсутність штату працівників, факту придбання товарів відповідної номенклатури. Таким чином, перевіркою не можливо підтвердити факт реалізації ТОВ "Вєктор-Плюс" товару на адресу позивача.

З ТОВ з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" позивач уклав договір про сервісне обслуговування від 08.05.2012 р. № PSR013/12. ТОВ з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" є дилером з обслуговування обладнання CATERPILLAR та надавало позивачу послуги з технічного обслуговування, ремонту обладнання та поставки запасних частин до нього.

Копію договору позивач до перевірки не надав, але в матеріалах справи договір наявний. До перевірки та суду надано рахунок-фактуру на придбання датчика температури масла, видаткову накладну, податкову накладну, платіжне доручення та картку рахунку.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про відсутність сертифіката якості чи інших документів, які посвідчують якість придбаного датчика. З аналізу баз даних відповідач встановив, що на адресу ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ" не реєструвалися податкові накладні контрагентами-постачальниками з номенклатурою "датчик температури масла".

Враховуючи відсутність сертифікату якості та різноплановість придбаних та реалізованих товарів відповідач дійшов висновку про непідтвердження факту поставки ТОВ "Цеппелін Україна ТОВ" на адресу позивача датчика температури масла.

З ТОВ "Палладіум-М" позивач не укладав письмового договору. До перевірки та суду позивач надав рахунок на оплату, видаткову та податкову накладні, платіжне доручення та картку рахунку.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про відсутність документального підтвердження транспортування товару, сертифікатів якості. Аналізом баз даних не встановлено реєстрацію податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ "Палладіум-М" з номенклатурою, поставленою позивачу.

Враховуючи відсутність товарно-транспортної накладної, сертифікату якості товару, різноплановість придбаних та реалізованих товарів, перевіркою не підтверджено факт реалізації ТОВ "Палладіум-М" товару на адресу позивача.

З ПП "Грандбудстар" позивач уклав договір поставки від 12.10.2016 р. № 177. До вказаного договору додано специфікації №1, № 2, № 3, № 4, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та картку рахунку.

В акті перевірки відповідач зазначив про невідповідність відомостей у товарно-транспортних накладних та базах даних. Таким чином, водій, вказаний у товарно-транспортних накладних не має жодного відношення до перевезення товару. Відтак, відповідач вважає товарно-транспортні накладні дефектними документами. Крім того, до перевірки не надано сертифікати якості товару.

ПП "Грандбудстар" не подало декларацію про прибуток за 2016 р. Відповідно до баз даних встановлено відсутність об'єктів оподаткування, різноплановість придбаних та реалізованих товарів, відсутність основних фондів, факту придбання товарів відповідної номенклатури. Таким чином, перевіркою не можливо підтвердити факт реалізації ПП "Грандбудстар" товару на адресу позивача.

З ПП "Терраторгбуд" позивач уклав договір поставки від 27.09.2016 р. № 167/270916. До вказаного договору додано специфікації №1, № 2, № 3, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та картку рахунку.

В акті перевірки відповідач зазначив про невідповідність відомостей у товарно-транспортних накладних та базах даних. Таким чином, водій, вказаний у товарно-транспортних накладних не має жодного відношення до перевезення товару. Відтак, відповідач вважає товарно-транспортні накладні дефектними документами. Крім того, до перевірки не надано сертифікати якості товару.

Відповідно до баз даних встановлено відсутність у ПП "Терраторгбуд" об'єктів оподаткування, різноплановість придбаних та реалізованих товарів, відсутність основних фондів, факту придбання товарів відповідної номенклатури. Таким чином, перевіркою не можливо підтвердити факт реалізації ПП "Терраторгбуд" товару на адресу позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на положення ст. 198 ПК України, для отримання права на формування податкового кредиту з ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник податків повинен мати податкові накладні, виписані на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит мають лише реально вчинені господарські операції.

Позивач надав суду первині бухгалтерські документи, які підтверджують реальність отримання товарів від контрагентів-постачальників. В подальшому придбані товари позивач використав у взаємовідносинах зі своїми контрагентами-покупцями, на доказ чого надав відповідні документи та сформовану таблицю використання товару по контрагентам-покупцям. Викладені обставини підтвердили свідки, допитані судом.

Товарно-транспортні накладні - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху переміщення, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Проте, наявність належних первинних документів свідчить про здійснення самих господарських операцій. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може вказувати лише на дотримання чи порушення правил перевезення, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій.

Згідно позиції Верхового Суду, викладеної в постанові від 20.06.2018 р. по справі № 813/1879/13-а, відсутність певних документів, зокрема на підтвердження факту транспортування товару, не можуть бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судами у судовому процесі підтверджують фактичне виконання поставки, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту.

Придбані позивачем товари не підлягають обов'язковій сертифікації, з огляду на що відповідач необґрунтовано посилається на відсутність сертифікатів якості як на одну з підстав визнання операцій безтоварними.

Зазначення в акті перевірки про різноплановість придбаних та реалізованих товарів є необґрунтованим, тим більше що перевірки щодо контрагентів позивача контролюючими органами не проводилися. До того ж, ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тобто, позивач відповідає лише за господарські операції, безпосереднім учасником яких він є, та не зобов'язаний відслідковувати повний ланцюг походження та реалізації придбаного у контрагентів товару.

Норми ПК України не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальником товарів по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів, а реальність операцій з придбання ним товарів у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Обґрунтованим суд вважає посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення в справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії".

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Натомість позивач надав належні докази, що підтверджують фактичне придбання товарів у контрагентів-постачальників для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 6861,82 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Юг" (юридична адреса: пр. Героїв Сталінграду, 87-В, кв. 29, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 31096185) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 р. № 00005951401 і № 00005961401 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.01.2018 р. № 00005951401 і № 00005961401.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 6861,82 грн (шість тисяч вісімсот шістдесят одна грн 82 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Юг" (юридична адреса: пр. Героїв Сталінграду, 87-В, кв. 29, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 31096185).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06.11.2018 р.

Суддя Н. В. Лісовська