Рішення № 77628144, 02.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2018 р. Справа№0540/8784/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження по ВП № 56423574,-

В С Т А Н О В И В:

14.09.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.07.2018 по ВП № 56423574 у сумі 181,50, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1, при примусовому виконанні виконавчого листа №805/347/17-а, виданого 07.05.2018 Донецьким окружним адміністративним судом;

визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2018 ВП № 56423574, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1, при примусовому виконанні виконавчого листа №805/347/17-а, виданого 07.05.2018 Донецьким окружним адміністративним судом;

зобов’язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1,закінчити виконавче провадження ВП № 56423574, відкрите постановою від 17.05.2018, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 07.05.2018 Донецьким окружним адміністративним судом на виконання рішення у справі № 805/347/18-а видано виконавчий лист, відповідно до якого, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов’язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення ociб, звільнених з військової служби, та деяких інших ociб”.

Позивач зазначив, що рішення суду ним було виконане в добровільному порядку та в поновному обсязі відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії від 10.04.2018. Проте, відповідачем на підставі виконавчого листа № 805/347/18-а 17.05.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 56423574. Позивач вказав, що заявою від 07.06.2018 було повідомлено відповідача про виконання рішення суду в добровільному порядку, з доданням підтверджуючого документу, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду. Проте відповідачем прийнято постанову про накладання штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, крім того, постановою від 19.07.2018 за повторне невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області накладено штраф у розмірі 10200 грн. Означені постанови оскаржені у судовому порядку. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2018 зазначені постанови визнані протиправними та скасовані.

Крім того, відповідачем 23.07.2018 винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, 24.07.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та скеровано до Слов’янського відділу ГУНП в Донецькій області повідомлення про вчинення головним управлінням кримінального правопорушення у порядку статті 75 Закону №1404 статті 382 Кримінального кодексу України.

Оскільки невиконання судового рішення в частині виплати доплати до пенсії було допущене позивачем з поважних причин, тому винесення постанови про закінчення виконавчого провадження згідно п.11 ч.1 ст.39, 40 Закону № 1404 позивач вважає безпідставним. Крім того, позивач вважає, що мотивувальна частина постанови про стягнення витрат виконавчого провадження повинна містити детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми виконавчого провадження. Позивач зазначив, що виконавче провадження підлягає закриттю на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404, тому просить зазначену постанову скасувати та зобов’язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № 56423574 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.10.2018 продовжено термін для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 30.10.2018.

30.10.2018 відкладено розгляд справи на 02.11.2018.

Ухвалою суду від 02.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачем відзив на позовну заяву до суду подано не було.

Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача, ОСОБА_3, до суду з’явилась, через відділ документообігу та архівної роботи суду надала заяву про розгляд справи без участі представника управління, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі №805/347/18-а зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням довідки ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 30.06.2017 № 8457.

17.05.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №56423574.

07.06.2018 позивач повідомив відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області про добровільне виконання судового рішення та надав підтверджуючи документи.

21.06.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1 винесена постанова про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення в сумі 5100 грн.

19.07.2018 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк судового рішення в сумі 10200грн.

24.07.2018 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання рішення.

Пенсійний орган оскаржив у судовому порядку постанови про накладення штрафу від 21.06.2018 та від 19.07.2018.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2018 по справі № 0540/95651/18-а вирішено: «Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.06.2018 у розмірі 5100,00 гривень ВП №56423574, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1, при примусовому виконанні виконавчого листа №805/347/18, виданого 07.05.2018 Донецьким окружним адміністративним судом.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 19.07.2018 у розмірі 10200,00 гривень ВП №56423574, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1, при примусовому виконанні виконавчого листа №805/347/18, виданого 07.05.2018 Донецьким окружним адміністративним судом».

У зазначеному рішенні по справі № 0540/95651/18-а суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині невиплати cуми перерахованої пенсії з 01.01.2016 за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Постановою головного державного виконавця від 23.07.2018, яка отримана позивачем 30.07.2018, з боржника стягнуто витрати на проведення виконавчих дій (канцелярські витрати, а саме папір, конверти, марки, принтерне виготовлення документів, тощо) у сумі 181,50 грн. (а.с.11 зворотній бік).

Постановою головного державного виконавця від 24.07.2018, виконавче провадження № 56423574 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.9 зворотній бік).

13.08.2018 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Ухвалою від 16.08.2018 адміністративного позов повернуто позивачеві.

Як вказав позивач, зазначена ухвала отримана ним 07.09.2018.

14.09.2018 позивач звернувся вдруге з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про закінчення виконавчого провадження та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Оцінюючи доводи позивача щодо неправомірності постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2018, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України. Принцип обов’язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов’язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частин 1,2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження . У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Відповідно до частини 3 статті 63 цього Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, оскільки постанови про накладення штрафу на боржника скасовані рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №0540/5651/18-а від 09.08.2018, підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні. З урахуванням наведеного постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Стосовно витрат виконавчого провадження суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п.2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 521/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. З п.1 розділу 6 цієї Інструкції вбачається, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 554.

Пунктом 2.7 Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554, передбачено використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), зокрема, для оплати матеріально-технічного забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби (придбання предметів та матеріалів (канцелярського приладдя, обладнання, інвентарю та інших), їх ремонт та обслуговування; передплати періодичних, довідкових та інформаційних видань; витрат на транспортні послуги (утримання та оренду транспортних засобів), грошової компенсації за використання державними виконавцями власних транспортних засобів; оренди приміщень; витрат на послуги поштового зв’язку та послуги зв’язку (доступ до Інтернету, установка телефонів тощо).

Наказом Міністерства юстиції «Про встановлення видів та розмірів виконавчого провадження» № 2830/5 від 29.09.2016 р. (п.п.1,2 розділу І) передбачені, зокрема, такі витрати виконавчого провадження: виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв’язку). Цим же наказом визначено розміри витрат виконавчого провадження, а саме: розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» (п.1,2 розділу ІІ).

Зі змісту оскарженої постанови убачається, що при примусовому виконанні судового рішення здійснено канцелярські витрати (папір, конверти, марки, принтерне виготовлення документів, тощо) вартість яких склала 181,50 грн. Вартість зазначених витрат позивачем не оспорюється, а зазначається про відсутність детального розрахунку здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми виконавчого провадження. Доводи позивача щодо не передбачення канцелярських витрат вищезазначеним Наказом спростовуються текстом зазначеного наказу, з якого чітко вбачається, що витрати на папір, друк документів (п.1 розділу 1) та конверти, знаки поштової оплати (марки) (п.2 розділу 1) належать до витрат виконавчого провадження. Окрім того, доводи позивача щодо обов’язковості зазначення детального розрахунку здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми, не ґрунтуються на законі.

Так, згідно пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчим документом. Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчого документа, згідно яких у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред’явлення рішення до виконання. Зазначеним вимогам постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.07.2018 відповідає у повному обсязі.

Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах № 750/6773/17 від 19.06.2018, № 750/4352/17 від 05.04.2018 та № 751/4363/17 від 13.06.2018 про обов’язкове зазначення детального розрахунку здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, є хибними, оскільки зазначеними постановами встановлено наявність в оскаржуваних постановах розрахунку здійснених витрат, але жодним чином не викладено висновок про необхідність його наведення, відсутні посилання на законодавчі норми щодо обов’язковості наведення зазначеного розрахунку.

Оцінюючи доводи позивача про ухвалення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження до закінчення виконавчого провадження, суд виходить з наступного. Як було зазначено вище, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Згідно частини 3 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З мотивувальної частини постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2018 убачається, що 21.06.2018 державним виконавцем винесено за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., 19.07.2018 державним виконавцем за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн., 23.07.2018 державним виконавцем скеровано до Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

За змістом вищезазначених норм права у сукупності з встановленими судом обставинами, стадія закінчення виконавчого провадження № 56423574 розпочалася 23.07.2017 (надіслання повідомлення до Слов’янського ВП про вчинення кримінального правопорушення). Постанова про закінчення виконавчого провадження мала бути винесена державним виконавцем також 23.07.2018 у відповідності до приписів частини 2 статті 39 Закону «Про виконавче провадження». Таким чином, винесення державним виконавцем постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 23.07.2018, в той час як винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відбулося 24.07.2018, не може свідчити про відсутність підстав у державного виконавця для стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки стадія закінчення виконавчого провадження № 56423574 розпочалася 23.07.2018, адже за змістом ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після надіслання повідомлення до органів поліції виконавець позбавлений можливості здійснити будь-які виконавчі дії. Таким чином доводи позивача щодо протиправності постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.07.2018 є необґрунтованими.

Однак, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2018 судом скасована, постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.07.2018 також підлягає скасуванню. Зазначене питання має бути вирішено при закінченні виконавчого провадження.

Відповідно до пункту9 частини1 статті39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Оскільки рішення не виконане, підстави для закінчення виконавчого провадження у відповідності з пунктом 9 частини 1 статті 39 зазначеного закону відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів «Питання погашення заборгованості із пенсійних виплат за рішеннями суду» від 22.08.2018 № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості із пенсійних виплат за рішеннями суду. Пунктом 2 зазначеної Постанови передбачено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов’язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Зазначений Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Боржник (орган пенсійного фонду) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі — реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов’язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону. Таким чином, на момент ухвалення судом цього рішення, на підзаконному рівні врегульовано порядок виконання судових рішень з виплати перерахованих пенсій, який і підлягає застосуванню позивачем у зазначеній справі при належному виконанні рішення суду за вимогами ОСОБА_2

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач не виконав рішення суду по справі № 805/347/18-а у повному обсязі, а саме в частині виплати стягувачу нарахованих пенсійних виплат, тому суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання державного виконавця закінчити виконавче провадження у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковом узадоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторонни пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При цьому, згідно положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження по ВП № 56423574, – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.07.2018 по ВП № 56423574 у сумі 181,50, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1, при примусовому виконанні виконавчого листа №805/347/18-а, виданого 07.05.2018 Донецьким окружним адміністративним судом.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2018 ВП № 56423574, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області ОСОБА_1, при примусовому виконанні виконавчого листа №805/347/18-а, виданого 07.05.2018 Донецьким окружним адміністративним судом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення складено та підписано 02.11.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Галатіна О.О.