Рішення № 77627627, 25.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 р. Справа№0540/7353/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Ковальовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/ТД/-ФС; від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/МГ-ФС; від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/ІП-ФС,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/ТД/-ФС; від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/МГ-ФС; від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/ІП-ФС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 липня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на підставі акту інспекційного відвідування від 23 червня 2018 року № ДЦ408/543/АВ ухвалено постанову № ДЦ408/543/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 670140,00 грн.; постанову № ДЦ408/543/АВ/МГ-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф у розмір 74460,00 грн.; постанову № ДЦ408/543/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 3723,00 грн.

Отже, позивач не погоджується з вищевказаними постановами та просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/ТД/-ФС; від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/МГ-ФС; від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/ІП-ФС.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, та призначено підготовче провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача до судового засідання не з’явився. про місце, дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився. про місце, дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, письмові пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – фізична особа – підприємець ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

З 19 червня 2018 року по 23 червня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області на підставі пп. 1, 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2,4-7 пункту 5 Порядку № 295 та на підставі звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про порушення стосовно них законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складено акт № ДЦ408/543/АВ від 23 червня 2018 року. Також, разом з актом позивачу було направлено акт про відмову від підпису № ДЦ408/543/АВ-ВП від 04 липня 2018 року. У вищевказаному акті, інспекторами праці було зроблено висновок, що в порушення ст. 24 КЗпП України працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та Даша були допущені до роботи у ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; встановлено роботу у святкові та неробочі дні повара ОСОБА_9, а саме: 1 травня 2018 року (ОСОБА_10 праці), 9 травня 2018 року (ОСОБА_10 перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ОСОБА_10 перемоги)), 27 травня 2018 року (трійця); повара ОСОБА_5, а саме 28.06.2018 року (ОСОБА_10 України); повара ОСОБА_2, а саме 08.04.2018 року (Пасха (Великдень)) та відсутня оплата у подвійному розмірі за роботу у святкові та не робочі дні; в порушення частини першої статті 116 КЗпП України розрахунок з робітниками ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 при звільненні не здійснено у день звільнення.

04 липня 2018 року за наслідком інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було прийнято припис про усунення виявлених порушень № ДЦ/408/543/АВ/П.

12 липня 2018 року ФОП ОСОБА_1 отримала повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, яке було призначено на 13 липня 2018 року. 13 липня 2018 року ФОП ОСОБА_1 надала заяву про перенесення розгляду справи на 20 липня 2018 року з метою ознайомлення з матеріалами справи.

19 липня 2018 року на адресу відповідача було надано зауваження до акту інспекційного відвідування.

20 липня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області на підставі акту інспекційного відвідування від 23 червня 2018року № ДЦ/408/543/АВ ухвалено постанову № ДЦ408/543/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 670140,00 грн.; постанову № ДЦ408/543/АВ/МГ-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідно до якої на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 74460,00 грн., постанову № ДЦ408/543/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1М, було накладено штраф у розмірі 3723,00 грн.

Згідно з п.п. 1 та 3, пп. 6,9, 27, 50, 51 та 54 п. 4, пп. Пп. 5 та 5-1 п. 6, п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі – загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсації, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування; складає у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративній правопорушення, розглядає справи про така правопорушення і накладає адміністративні стягнення; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Згідно пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_10 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_10 та законами України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «ОСОБА_10 питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статтею 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. 5 Порядку № 295, Інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Відповідно до п. 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення.

Відповідно до п. 20 Порядку № 295, Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування.

Відповідно до п. 21 Порядку № 295, якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 26 Порядку № 295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об’єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об’єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об’єкт відвідування зобов’язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об’єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалось раніше, під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 порушено законодавство про працю. Отже, з 04 червня 2018 року на посаді повара проходить стажування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до її пояснень від 19.06.2018 року, встановлено, що в коло її обов’язків входить робота приготування їжі. Контроль за виконаною роботою та забезпечення робочим місцем здійснює адміністратор Сахно Л.М. та повар ОСОБА_11 Відповідно до пояснень ОСОБА_4 заробітну плату вона отримувала один раз у сумі 700 грн., місце роботи є основним. Документи які б засвідчували стажування повара ОСОБА_4 в ФОП ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування не надано. Трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час інспекційного відвідування не укладено.

Крім того під час інспекційного відвідування були надані пояснення ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка займає посаду «управляюча» Кафе «Фієста», відповідно до яких встановлено, що 19.06.2018 року в приміщенні кафе «Фієста» знаходились наступні особи: кухар – ОСОБА_11, ОСОБА_5, який знаходиться на виробничій практиці від училища № 42; ОСОБА_4, яка прийшла працевлаштовуватися кухарем; ОСОБА_12, яка прийшла працевлаштовуватися технічним працівником; ОСОБА_13, яка прийшла на стажування.

Отже, відповідно до пояснень ОСОБА_5, встановлено, що він знаходиться на виробничій практиці з 27 квітня по 29 червня 2018 року, допомагає кухарю: графік роботи тиждень через тиждень з 11.00 по 23.00, контроль за роботою ОСОБА_5 здійснювала кухар, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_11, керівник – ОСОБА_7 Виплачувалась щотижнева заробітна плата кожен понеділок за тиждень у розмірі 100 грн. Також, відповідно до табеля обліку робочого часу за червень 2018 року ОСОБА_5 працює з 21.06.2018 року, але відсутній трудовий договір, повідомлення про прийняття на роботу до ДФС скасовано.

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 встановлено, що вона працювала на посаді кухаря з березня 2008 року по травень 2018 року, але трудовий договір укладений з 01.11.2010 року, що свідчить про неофіційне працевлаштування з 2008 року по 2010 рік. Також, за виконану роботу ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_1, сплачувала 6% від виручки кухні, а саме від 2500 грн. до 5500 грн. Графік роботи кафе «Фієста» з 10-00 до 23-00, але робочий день бувало починався з 5-00 ранку та закінчувався 24-00. При звільненні 15.05.2018 року ФОП ОСОБА_1 не була сплачена заробітна плата з березня 2018 року по 15.06.2018 року та розрахункові. Також, ОСОБА_2 відмітила, що у трудовому договорі було зазначено, що субота та неділя вихідні дні, але ж у дійсності працювала у ці дні та сплати за них не було. Крім цього, ОСОБА_2 у поясненні зазначила, що у даному кафе працювало без офіційного працевлаштування два бармена, два офіціанта, дві посудомийки та три повара.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 вона працювала у ФОП ОСОБА_1 поваром з 2013 року не офіційно. З 2017 року по 2018 рік була працевлаштована офіційно. Заробітну плату сплачували у розмірі 5,5% від тижневої каси; графік роботи з 10-00 до 23-00, але в відомості могли працювати з 05-00 до 24-00 годин; при звільненні 17.04.2018 року з роботи не було сплачено заробітну плату з березня 2018 року та не виплачені розрахункові кошти; у трудовому договорі було зазначено що субота та неділя вихідні дні але ж у дійсності працювала у ці дні та сплати за них не було;відпустка за весь час праці не надавалась та не сплачувалась. Також ОСОБА_3 у поясненні зазначила, що у даному кафе працюють без офіційного працевлаштування 9 чоловік, а саме 2 бармена, два офіціанта, дві посудомийки та три повара.

19 червня 2018 року посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області було надано вимогу про надання документів.

23 червня 2018 року на вимогу про надання документів головним бухгалтером ТОВ «Форвард» були надані не належним чином завірені документи. А саме: повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_5: дата формування повідомлення у страхувальника 22.06.2018 року, номер наказу про прийняття на роботу від 20.06.2018 року, дата початку роботи 21.06.2018 року; наказ № 05/ок від 20.06.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду повара з 21.06.2018 року; відомість на виплату готівки № ВЗП – 000007 за квітень 2018 року (у якій зазначено, що ОСОБА_14, ОСОБА_3 та інші отримали кошти. Відповідно до пояснень від 23.06.2018 року ОСОБА_14 та ОСОБА_3 ці кошти вони не отримували та підпис у відомості стоїть не їх); відомість на виплату готівки № ВЗП – 000009 за травень 2018 року (у якій зазначено, що ОСОБА_14, ОСОБА_3 та інші отримали кошти. Відповідно до пояснень від 23.06.2018 року ОСОБА_14 та ОСОБА_3 ці кошти вони не отримували та підпис у відомості стоїть не їх); повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_13: дата формування повідомлення у страхувальника 20.06.2018 року, номер наказу про прийняття на роботу № 04/ок від 20.06.2018 року, дата початку роботи 21.06.2018 року, заява на прийняття на роботу з 21.06.2018 року, трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_13 від 21.06.2018 року; трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_9 від 01.03.2018 року та Наказ на звільнення № 02/ок від 15.05.2018 року; трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_11 від 01.04.2017 року; трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_15 від 01.09.2013 року.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці», норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до ст. 73 КЗпП України, встановлені такі святкові дні: 1 січня – Новий рік; 7 січня і 25 грудня – Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 травня – ОСОБА_10 праці; 9 травня – ОСОБА_10 перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ОСОБА_10 перемоги); 28 червня – ОСОБА_10 України; 24 серпня – ОСОБА_10 незалежності України; 14 жовтня – ОСОБА_10 захисника України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня – Різдво Христове; один день (неділя) – Пасха (Великдень); один день (неділя) – Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до статті 107 КЗпП, Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно табелів обліку робочого часу за 2018 рік встановлено роботу у святкові та неробочі дні повара ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_14, а саме 8 квітня 2018 року(Пасха (Великдень), повара ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_9А, саме 1 травня 2018 року (ОСОБА_10 праці), 9 травня 2018 року (ОСОБА_10 перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (ОСОБА_10 перемоги). Згідно табелів обліку робочого часу, з урахуванням підсумкового обліку робочого часу за рік, всі зазначені працівники працювали в межах норми робочого часу. Робота у зазначені святкові та не робочі дні відбувалася у робочі зміни та включено до норми робочого часу у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до наданих розрахунково платіжних відомостей за квітень – червень 2018 року ОСОБА_14, ОСОБА_9 відсутня оплата у подвійному розмірі за роботу у святкові та не робочі дні.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

ОСОБА_9 звільнена з 15.05.2018 року за власним бажанням наказом № 02/ок від 15.05.2018 року «Про звільнення» розрахункові кошти на час проведення інспекційного відвідування не виплачені; ОСОБА_14 звільнена з 15.05.2018 року за власним бажанням наказом № 03/ок від 15.05.2018 року «Про звільнення», розрахункові кошти на час проведення інспекційного відвідування не виплачені; ОСОБА_3 звільнена з 17.04.2018 року за власним бажанням наказом № 01/ок від 17.04.2018 року «Про звільнення», розрахункові кошти на час проведення інспекційного відвідування не виплачені.

Отже, в порушення частини першої статті 116 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 розрахунок з робітниками при звільненні не провадиться в день звільнення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509.

Відповідно до ст. 256 КЗпП України, Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Згідно з п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та занятість населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, уповноважена особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтовано клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більш ніж 10 днів.

Отже, виходячи с вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позивачем порушено законодавство про працю, а саме: між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13 відбувались трудові відносини, які неоформлені належним чином, чим порушено ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ № 413, а саме фізичні особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_7 були фактично допущені до роботи на ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративній суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_10 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже позивачем не надано доказів, які б спростовували докази та доводи відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/ТД/-ФС; від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/МГ-ФС; від 20 липня 2018 року № ДЦ408/543/АВ/ІП-ФС – відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 25 жовтня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлений 02 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.