Рішення № 77627608, 05.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4318/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В. за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача – адвоката ОСОБА_1 (за ордером), представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому відповідно до уточненого позову від 26.09.2018 року просить:

- визнати протиправними дії Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови 14.04.2018 року за вих. №102/К-5 державному службовцю ОСОБА_3 привести у відповідність до належного розміру пенсію, включивши в розрахунок заробітної плати для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” складові, з яких були фактично нараховані та сплачені внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

- зобов’язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити розрахунок та виплату призначеної пенсії державному службовцю ОСОБА_3 з дня звернення за призначенням пенсії - з 01.08.2017 року, з урахуванням в середній заробіток "інших виплат" в розмірі 20752,25 грн., премії місячної в сумі 9864,47 грн., з яких були нараховані та сплачені внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування без обмеження максимального розміру, та сплатити різницю з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 вересня 2011 року йому призначено пенсію по 2-й групі інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Станом на 24.07.2016 року позивач працював на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу». 25.07.2017 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням.

Позивач вказав, що 08.08.2017 року він звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про переведення з пенсії по інвалідності як інваліда 2 групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 року, подавши довідки за встановленою формою, до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням сум пенсії, без обмеження максимального розміру виплати. Проте, відповідач рішенням від 09.08.2017 року №114 відмовив у призначенні пенсії державного службовця. Після судового оскарження неправомірної відмови, на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду відповідач призначив позивачу пенсію по інвалідності, на підставі Закону України «Про державну службу», яка становить 7877,01грн. Проте, у розрахунок середньомісячної суми заробітної плати, з якої було обчислено розмір пенсії, Управлінням було взято до уваги із загального розміру 34365,41 грн. усіх отриманих «інших виплат» та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5876,70 грн. за 2016-2017 роки, тільки суму у розмірі 1381,19грн., яка відповідала результату ділення усього розміру «інших виплат» та компенсації за невикористану відпустку, спочатку на 12 місяців, потім помножено на кількість місяців в розрахунковому періоді, а потім знову поділена на 15 місяців (кількість відпрацьованих місяців після 01.05.2016 року і по день звільнення позивача з роботи), тобто два рази поділена одна і та ж сама складова на 12, потім на 15.

Позивач зазначив, що в березні 2018 року він почав отримувати пенсію, яка є заниженою, тобто невірно розрахована, тому 21.03.2018 року звернувся із заявою до відповідача згідно з якою зазначив, що вважає невірним розрахунок заробітної плати державного службовця для призначення пенсії, а саме: премія та матеріальна допомога враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, тобто, розрахунковий період починається з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року = 8 місяців та з 01.01.2017 року по 31.07.2017 року = 7 місяців. Суму премії та матеріальної допомоги, виплаченої у 2016 році, слід ділити на 8, а суму, виплачену у 2017 році - на 7. Компенсація за невикористану відпустку не підлягає діленню, оскільки перевищує розрахунковий календарний місяць. 14.04.2018 року позивач отримав відповідь Суворовського ОУПФУ в м. Одесі за вих. №102/К-5, в якій був наведений розрахунок та зазначено, що вказаний розрахунок здійснено відповідно до законодавства, але не вказано відповідно до якого нормативно-правового акту.

Позивач вказав, що він не згоден з тим, що розмір «інших виплат»: матеріальних допомог, премії та індексації, які він отримував за період з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року, було розділено на 12 місяців, а не на 8 місяців, та за період з 01 січня 2017 року по 31 травня 2017 року було розділено на 12 місяців, а не на 7 місяців.

Ухвалою від 29.08.2018 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з призначенням першого судового засідання для розгляду справи по суті на 27.09.2018 року.

Ухвалою від 29.08.2018 року у відповідача витребувано докази.

Ухвалою від 14.09.2018 року продовжено Суворовському об’єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі строк на виконання ухвали від 29.08.2018 року – у строк до 21 вересня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 29.10.2018 року на 14:00 год., з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з наведених у позові підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. 18.10.2018 року представник відповідача подав до суду відзив на уточнений позов, в якому зазначив, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні та з 28.09.2011 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

07.08.2017 року позивач звернувся до Управління з заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". До заяви позивачем були надані наступні документи, а саме: копія паспорту та ідентифікаційного коду; копія трудової книжки АТ-4424744; довідка від 25.07.2017 року № 5771/к/15-52-05-01 -01 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; довідка від 25.07.2017 року №5772/к/15-52-05-01-01 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Після розгляду заяви, та на підставі наданих документів, Управлінням 09.08.2017 року було винесено рішення від №114 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Представник відповідача зазначив, що вищевказане рішення позивачем було оскаржено в судовому порядку. 15.09.2017 року Суворовським районним судом м. Одеси по справі №523/12212/17 було винесено постанову про задоволення адміністративного позову. На зазначене рішення Управлінням було подано апеляційну скаргу. 13.11.2017 року Одеським апеляційним адміністративним судом по справі №523/12212/17 було винесено постанову, згідно якої апеляційну скаргу Управління задоволено частково, постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15.09.2017 року змінено та зобов'язано Управління призначити та виплачувати з 08.08.2017 року пенсію державного службовця ОСОБА_3 відповідно ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року (в редакції від 01 січня 2017 року), згідно довідок № 5771/К/15-52-05-01-03 від 25 липня 2017 року та №5772/К/15-52-05-01-03 від 25 липня 2017 року.

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду розпорядженням Управління від 28.11.2017 року позивачу здійснено перерахунок та виплату пенсії з 08.08.2017 року, розмір пенсії склав 8182,92 грн.

Представник відповідача зазначив, що після виконання рішення суду пенсійна справа позивача була направлена на перевірку в порядку контролю до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. В ході перевірки ГУ ПФУ в Одеській області було встановлено, що проведений розрахунок заробітної плати державного службовця не відповідає нормам чинного законодавства. Після перевірки пенсійна справа була повернута на адресу Управління та ГУ ПФУ в Одеській області було надано доручення Управлінню доопрацювати пенсійну справу. На виконання наданих доручень ГУ ПФУ в Одеській області від 16.01.2018 року №790/02, Управлінням було проведено повторний перерахунок пенсії Позивача. Пенсія позивача була розрахована з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 наступним чином: оклад-4100,00 грн.; ранг-600,00 грн.; вислуга років - 2050,00 грн.; надбавка - 9,99 грн. (149,86 грн. : 15 міс.); премія - 4978,97 грн. (74648,53 грн. :15 міс.); індексація - 8,20 грн. (123,05 грн. : 15 міс.); матеріальна допомога та компенсація: ((8917,30 грн. : 12 міс. х 8 міс.) + ((9724,18 грн. + 9724,18 грн. + 5876,70 грн.) : 12 міс. х 7 міс.)) / 15 місяців = 1381,19 грн. Середній заробіток для обчислення пенсії - 13128,35 грн. Розмір пенсії - с/з 13128,35 грн. х 60% = 7877,01 грн.

Представник відповідача вказав, що 02.08.2018 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням "інших доплат" та надав ксерокопії довідок від 25.07.2017 року № 5771/к/15-52-05-01-03 та №5772/к/15-52-05-01-03.

Представник відповідача вказав, що в перерахунку пенсії відмовлено, оскільки зазначені довідки вже надавались до Управління 07.08.2017 року під час звернення з заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". Окрім того, позивач у березні місяці 2018 року звернувся до Управління зі зверненням в порядку Закону України "Про звернення громадян" з проханням надати результати розрахунку стажу в текстовому варіанті. 04.04.2018 року за вих. №103/к-5 Управлінням було надано вмотивовану та обґрунтовану відповідь відповідно до порушених питань у зверненні, з наданням повного розрахунку пенсії позивача.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідок (виписок до акта огляду МСЕК), позивачу встановлено 2 групу інвалідності за загальним захворювання термін дії – спочатку на 1 рік, а в подальшому - безстроково (а.с. 74, 93, 94).

Починаючи з 26.09.2011 року, позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Із трудової книжки позивача вбачається, що він до 25.07.2017 року працював на посадах, віднесених до посад державних службовців, таким чином його стаж державної служби становить понад 20 років.

25.07.2017 року позивач звільнився з Державної податковій інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області.

08.08.2017 року позивач письмово звернувся до УПФ з заявою про переведення з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року (надалі – Закон від 1993 року) згідно довідок №5771/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року та №5772/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року.

Рішенням УПФ від 09.08.2017 року №114 позивачу було відмовлено в переведені на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» у зв’язку з тим, що призначення пенсії по інвалідності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889, який набрав чинності 01.05.2016 року, не передбачено призначення пенсії по інвалідності.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.09.2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФ здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності з Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по закону «Про державну службу». Зобов'язано УПФ призначити та виплачувати з 25.07.2017 року пенсію державного службовця позивачу відповідно до ч.7 ст.37 Закону України від 16.12.1993 року «Про державну службу» в розмірі 90% від заробітку, згідно довідок №5771/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року та 5772/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум пенсії, без обмеження максимального розміру виплати.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 року у справі №523/12212/17 апеляційну скаргу Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі задоволено частково. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати з 08 серпня 2017 року пенсію державного службовця ОСОБА_3 відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року (в редакції від 01 січня 2017 року), згідно довідок №5771/К/15-52-05-01-03 від 25 липня 2017 року та №5772/К/15-52-05-01-03 від 25 липня 2017 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 13-14).

21.03.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Суворовського ОУПФУ в м. Одесі з заявою, в якій зазначив, що вважає невірним розрахунок середнього заробітку, а саме: надбавка за виконання особливо важливих робіт, премія та матеріальна допомога враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, тобто, розрахунковий період починається з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року = 8 місяців та з 01.01.2017 року по 31.07.2017 року = 7 місяців. Суму премії та матеріальної допомоги, виплаченої у 2016 році, слід ділити на 8, а суму, виплачену у 2017 році - на 7. Компенсація за невикористану відпустку у розмірі 5876,70 грн. не підлягає діленню, оскільки перевищує розрахунковий календарний місяць (а.с. 15).

У вказаній заяві позивач просив здійснити розрахунок пенсії виходячи з наступного, а саме: оклад - 4100 грн.; ранг - 600 грн.; вислуга - 2050 грн.; надбавка за виконання особливо важливих робіт - 55,56 грн.; премія - 45065,77 грн. (2016 рік) : 8 міс. = 5633,22 грн. + 29618,76 грн. (2017 рік) : 7 міс. = 4231,25 грн. = 2788,33 грн.; компенсація за невикористану відпустку - 5876,70 грн.

04.04.2018 року Суворовським ОУПФУ в м. Одесі позивачу надано відповідь за вих. №102/К-5, в якій був наведений наступний розрахунок пенсії, а саме: оклад - 4100 грн.; ранг - 600 грн.; вислуга років - 2050 грн.; надбавка - 9,99 грн. (149,86 грн. : 15 міс.); премія - 4978,97 грн. (74684,53 грн. : 15 міс.); індексація - 8,20 грн. (123,05 грн. : 15 міс.); матеріальна допомога та компенсація: ((8917,30 грн. : 12 міс. х 8 міс.) + ((9724,18 грн. + 9724,18 грн. + 5876,70 грн.) : 12 міс. х 7 міс.)) / 15 міс. = 1381,19 грн. Середній заробіток для обчислення пенсії - 13128,35 грн. Розмір пенсії: с/з 13128,35 грн. х 60% = 7877,01 грн. (а.с. 16).

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10.12.2015 року прийнято Закон України «Про державну службу» № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 року.

Законом №889-VІІІ визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 1993 року із послідуючими змінами, окрім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 2015 року.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VІІІ вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII).

Частиною 1 ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (ч.9 ст.37 Закону №3723-ХІІ).

Таким порядком є Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», пункт 5 якої визначає, що постанова застосовується з 01.05.2016 року.

Згідно пункту 4 цього Порядку пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку (позивач входить до цього переліку), станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, з 1 травня 2016 року по 25.07.2017 року загальна сума виплат (щомісячних премій) позивачу склала 74648,53 грн. за 15 наявних місяців роботи.

Згідно п. 4 зазначеного вище Порядку, для визначення середньомісячної суми виплат загальна сума щомісячної премії, тобто 74648,53 грн., повинна бути поділена на наявні місяці роботи, тобто 15 місяців (74648,53 грн. : 15 місяців = 4978, 97 грн.).

Саме за таким розрахунком був обчислений розмір премії позивачу, а отже Управління діяло згідно чинного законодавства і жодним чином не порушувало прав і інтересів позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2015 №500 "Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань" визначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може надаватися один раз на рік, тобто раз на 12 місяців.

Статтею 57 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державним службовцям надається щорічна оплачувана основна відпустка з виплатою допомоги на оздоровлення.

Отже, з урахуванням викладеного матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення це виплати, які надаються та виплачуються працівнику раз на рік (раз на 12 місяців).

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №425/1006/17 та від 22 серпня 2018 року по справі №562/3484/17.

Суд зазначає, що для призначення пенсії матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення, хоча і нараховуються за період, що перевищує календарний місяць (12 місяців), однак, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді, який складає 8 календарних місяців у 2016 році та 7 календарних місяців у 2017 році, а для обрахунку місячного розміру заробітної плати позивача потрібно визначити спочатку розмір виплат матеріальної допомоги за місяць, для чого її загальний розмір слід ділити на період, за який вона виплачена, тобто за 12 місяців.

Таким чином, щоб визначити розмір виплат за розрахунковий період, загальна сума виплат має бути поділена на 12 місяців та помножена на кількість місяців у розрахунковому періоді, тобто 8 місяців у 2016 році і 7 місяців у 2017 році.

Для того щоб визначити середньомісячну суму виплат за весь період з 1 травня 2016 року по 25 липня 2017 року треба просумувати виплати за розрахункові періоди та поділити на загальну кількість відпрацьованих місяців, тобто 15 місяців.

Тому, відповідач правомірно спочатку поділив розмір матеріальної допомоги отриманої позивачем у відповідному році на 12 місяців, а потім помножив на кількість місяців, які враховуються для обчислення пенсії. Надалі додав розмір матеріальної допомоги за періоди 8 місяців 2016 року та 7 місяців 2017 року та поділив результат на 15 місяців розрахункового періоду, отримавши середній розмір матеріальних допомог на місяць.

У постанові від 12.06.2018 року по справі №425/1006/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, зазначив, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, під час першого призначення пенсії позивачу УПФУ в м. Рубіжному (правонаступником якого є Рубіжанське ОУПФУ) виходило з буквального тлумачення положень пункту 4 Порядку № 622 та врахувало у складі середньомісячної суми виплат 2879,11 грн., як середній розмір матеріальних допомог на місяць, виходячи з того, що загальний її розмір (за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 року) складає 20153,74 грн., а наявних місяців роботи, тобто кількість місяців у розрахунковому періоді, на які слід поділити загальну суму, 7.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для призначення пенсії матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення, хоча і нараховуються за період, що перевищує календарний місяць (12 місяців), однак, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у і розрахунковому періоді, який складає 7 календарних місяців, починаючи з 01.05.2016 та по 30.11.2016, а для обрахунку місячного розміру заробітної плати позивача потрібно визначити спочатку розмір виплат матеріальної допомоги за місяць, для чого її загальний розмір слід ділити на період, за який вона виплачена, тобто, за 12 місяців. Відтак розрахунок органу Пенсійного фонду України, який став підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень є правильним.

Таким чином, погоджуючись з розрахунком органу Пенсійного фонду України у справі №425/1006/17 , Верховний Суд підтвердив необхідність визначення та врахування при призначенні пенсії у складі середньомісячної суми виплат саме середнього розміру матеріальних допомог на місяць, а не всієї суми матеріальних допомог за весь розрахунковий період .

Тому доводи позивача щодо необхідності врахування суми матеріальних допомог 20752,25 грн. є необгрунтованими та відхиляються судом як такі, що суперечать висновкам Верховного Суду у вищенаведених справах.

Відтак, розрахунок Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі розміру пенсії позивача є правильним.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають задоволенню, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, 65069, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (адреса: вул. Чорноморського козацтва, буд.95, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 40388751) – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя В.В. Андрухів

.