Рішення № 77627475, 01.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 листопада 2018 року (17:45)Справа № 0840/2801/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Командитного товариства «Кастор 17» (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 221, код ЄДРПОУ 05755559) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Командитного товариства «Кастор 17» (далі – позивач або КТ «Кастор 17») до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому, з урахуванням уточненого позову просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 18.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Господарського суду Харківської області від 11.04.2018 у справі № 922/662/18, якою Командитне товариство «Кастор 17» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Однак, 24.05.2018 позивачем отримано податкові повідомлення – рішення від 18.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2. Позивач зауважує, що у відповідності до п. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), окрім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. З урахуванням вищезазначеного оскаржувані рішення прийняті протиправно, у зв’язку із чим підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 08.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 29.08.2018.

29.08.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.10.2018.

Ухвалою суду від 04.10.2018 закрито підготовче провадження на призначено судовий розгляд справи по суті на 01.11.2018.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі ліквідатора КТ «Кастор 17».

01.11.2018 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 35014) про розгляд справи у порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 30824 від 01.10.2018), та зазначає, що за результатами проведено камеральної перевірки своєчасності подання позивачем податкової звітності контролюючим органом встановлено порушення вимог пп.286.2 ст.286, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, а саме: не подання позивачем податкової звітності з плати за землю (земельний податок) з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб за 2018 рік. Вказує, що відповідальність платника передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, у зв’язку із вищевикладеним просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

КТ «Кастор 17» (код ЄДРПОУ 05755559) зареєстроване 12.09.1994 як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа за адресою: 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 221 (а.с.25-27).

Постановою Господарського суду Харківської області від 11.04.2018 у справі № 922/662/18, Командитне товариство «Кастор 17» визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру та значено ліквідатором ОСОБА_1 (а.с.10-13).

12.04.2018 на офіційному сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення про визнання КТ «Кастор 17» (код ЄДРПОУ 05755559) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, номер публікації 50608. Визначений граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника – 14.05.2018.

25.04.2018, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст.76 Податкового кодексу України, фахівцями Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку з питань не подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок) з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітній податковий період – 2018 рік, за результатами якої складено Акт № 703/08-01-50-01/0575559 від 25.04.2018 (а.с.50).

Висновками до Акту перевірки № 703/08-01-50-01/0575559 від 25.04.2018 встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

пп.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок) з юридичних осіб за 2018 рік;

пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб за 2018 рік.

На підставі Акту перевірки № 703/08-01-50-01/0575559 від 25.04.2018, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018:

№ НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1020 грн. (а.а.52);

№ НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб у розмірі 1020 грн. (а.с.53).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подано скаргу вих. № 03-14/395 від 30.05.2018 на податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 (а.с.8-9).

Листом від 08.06.2018 № 16595/10/08-01-12-03-09, ГУ ДФС у Запорізькій області скаргу залишено без розгляду (а.с.17-18).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Зокрема, п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Стаття 37 ПК України визначає, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, визначені, зокрема, положеннями Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

За визначенням термінів Закону № 2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Частинами першою та другою статті 19 Закону № 2343-XII, в редакції, чинній на момент винесення оскаржених рішень, встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

При цьому, частиною третьою статті 19 Закону № 2343-XII передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Постановою Господарського суду Харківської області від 11.04.2018 у справі № 922/662/18, Командитне товариство «Кастор 17» визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру та значено ліквідатором ОСОБА_1. Визначений граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника – 14.05.2018. (а.с.10-13).

Згідно з частинами першою та другою статті 38 Закону № 2343-XII, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Вказана правова позиція підтверджена у постанові Верховного суду від 27 лютого 2018 року у справі №823/78/15.

За таких обставин, застосування штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 18.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 після прийняття Господарським судом Харківської області постанови про визнання КТ «Кастор 17» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Командитного товариства «Кастор 17» (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 221, код ЄДРПОУ 05755559) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Командитного товариства «Кастор 17» (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 221, код ЄДРПОУ 05755559) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.11.2018.

Суддя Ю.В. Калашник