Рішення № 77627458, 02.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2018 року Справа № 0840/3509/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Фесик А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Первинна профспілкова організація працівників державної служби України з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Первинна профспілкова організація працівників державної служби України з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя (далі – третя особа), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача та зобов’язати виплатити заборговане грошове забезпечення позивачу у розмірі 3062,29 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем порушено вимоги ОСОБА_2 МВС №475 від 23.04.2015, а саме виплачено позивачу грошове забезпечення за період служби з 20.06.2018 по 21.08.2018 (згідно розрахункового листа за серпень 2018), у розмірі, який значно менший від того, який передбачений цим наказом. Так вказує, що 08.08.2018 позивач надав відповідачу рапорт з вимогою розірвати Контракт про проходження служби цивільного захисту, з моменту подання рапорту, у зв’язку з систематичним невиконанням керівництвом умов контракту. 21.08.2018 позивач подав до канцелярії рапорт, в якому обґрунтував поважні причини неможливості виконання ним функціональних обов’язків, оскільки відповідач систематично порушує умови Контракту. В серпні 2018 року позивач притягнений відповідачем до дисциплінарної відповідальності. З урахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Представником відповідача подано до суду відзив (вх. №30323 від 26.09.2018), в якому заперечує проти позову та зазначає, що позивач проходить службу на підставі Контракту, який діє з 01.07.2016 по теперішній час. Вказує, що позивач 08.08.2018 подав відповідачу рапорт про розірвання контракту у зв’язку із систематичним невиконанням керівництвом умов контракту. Проте, до 08.08.2018 позивач жодного разу не звертався до відповідача із будь-якими скаргами або рапортами про невиконання умов контракту. Днем припинення строку дії контракту є закінчення строку його дії або день, зазначений у наказі про звільнення зі служби цивільного захисту. Проте, починаючи з 11.08.2018 позивач не виходить на службу, що є порушенням Дисциплінарного статуту. Відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, за час відсутності особи на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення є матеріали службового розслідування та наказ. Оскільки позивач не виходив на службу, то відповідач вважає правомірним припинення виплати грошового забезпечення та просить відмовити у задоволенні позову.

Представником третьої особи подано до суду письмові пояснення (вх. №29992), у яких зазначає, що відповідач безпідставно зменшив позивачу виплати грошового забезпечення, що є фактом тиску на позивача та переслідуванням його як члена Первинної профспілкової організації працівників державної служби України з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя та просив позов задовольнити.

01.10.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх. №30819), у якій вказує, що служба цивільного захисту є державною службою та особи рядового і начальницького складу ДСНС не є військовослужбовцями, ним не присвоюються військові звання та зазначає, що діяльність осіб, які проходять службу цивільного захисту відноситься до трудово-службової. Таким чином вважає, що контракт є особливою формою трудового договору, згідно із Кодексом законів про працю. Також зазначає, що відповідач переслідує позивача за активну громадську діяльність і позицію, оскільки позивач є головою Первинної профспілкової організації працівників ДСНС м.Запоріжжя. Вказує на наявність численних недоліків та на порушення умов проходження служби рятувальниками. Зазначає, що позивач не ознайомлений з матеріалами службового розслідування та з наказами про припинення виплати грошового забезпечення. Також вказує на протиправність дій відповідача щодо невиплати премії та надбавки за особливості проходження служби за липень 2018 року. Також зазначає, що не виплачуючи або зменшуючи грошове забезпечення відповідач не звільнив позивача зі служби, тим самим не надаючи можливість офіційно працевлаштуватися та іншій роботі. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито спрощене провадження та призначено судовий розгляд справи на 01.10.2018 без виклику сторін.

01.10.2018 відмовлено позивачу у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 01.11.2018 без виклику сторін.

Згідно із ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1, старший лейтенант служби цивільного захисту, начальник караулу 6 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області проходить службу цивільного захисту за контрактом №404/16 від 01.06.2016 (а.с. 32-33).

Судом встановлено, що 08.08.2018 позивач подав відповідачу рапорт, у якому вимагав розірвати контракт про проходження служби цивільного захисту за п.6 (у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом) (а.с. 13).

21.08.2018 позивач надав відповідачу рапорт (а.с.14), в якому зазначив що з 09 серпня та в подальшому він не прибув до ДПРЧ-6 для проходження служби тому, що 08 серпня 2018 року ним було подано та зареєстровано рапорт з вимогою негайно розірвати Контракт про проходження служби цивільного захисту за пунктом 6 у зв’язку з систематичним невиконанням умов контаркту керівництвом органу і підрозділу цивільного захисту.

22.08.2018 відповідачем винесений ОСОБА_2 №346 “Про припинення виплати грошового забезпечення” (а.с.35), відповідно до якого, на підставі рапорту начальника 6 державно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України та матеріалів службового розслідування за невихід на службу без поважних причин позбавлено премії повінстю та скасовано надбавку за особливості проходження служби за серпень 2018 року зокрема ОСОБА_1

20.09.2018 відповідачем винесений ОСОБА_2 №390 “Про припинення виплати грошового забезпечення”, відповідно до якого, у зв’язку з відсутністю на службі без поважних причин (прогули) позивачу припинено виплату грошового забезпечення з 20.08.2018 по 20.09.2018 (а.с. 37).

З огляду на припинення виплат грошового забезпечення, премії та надбавки за особливості проходження служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин має бути застосований передусім Кодекс законів про працю, та зазначає, що діяльність осіб, які проходять службу цивільного захисту відноситься до трудово-службової.

Так, позивач у позові посилається на ст. 38 Кодексу законів про працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Суд не погоджується із твердженням позивача щодо можливості застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю та зазначає наступне.

Під час вирішення спорів щодо публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Основним нормативним актом, який регулює відносини, пов’язані із функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту є Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

Також, питання, пов’язанні з проходженням служби цивільного захисту регулюються Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.

В той же час, Кодекс законів про працю визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці та регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КЦЗ України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Частиною 2 ст. 101 КЦЗ України визначено, що порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КЦЗ України, на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров’я виконувати свій службовий обов’язок.

Відповідно до статті 104 КЦЗ України, особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються спеціальні звання, визначені цієї статтею.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має спеціальне звання старший лейтенант служби цивільного захисту та проходить службу цивільного захисту на контрактній основі.

Ураховуючи викладене вище, суд вважає помилковим твердження позивача, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Кодексу законів про працю, а також не погоджується із позивачем, що служба цивільного захисту є трудово-службовою діяльністю, а контракт про проходження служби цивільного захисту є особливою формою трудового договору.

Відповідно до п.45 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013 (далі - Положення), контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Відповідно до п.46 Положення, для проходження служби цивільного захисту можуть бути укладені такі контракти, зокрема, про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в порядку, встановленому цим Положенням.

Так, судом встановлено, що позивач проходить службу цивільного захисту за контрактом № 404/16 від 01.06.2016. Відповідно до п. 3 контракту, контракт укладений на 10 років та відповідно до п.6 може бути припинений достроково, зокрема у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом органу і підрозділу цивільного захисту.

Пунктом 47 Положення встановлено, що Контракт про проходження служби цивільного захисту укладається на строк від трьох до п'яти років - з особами, які приймаються на службу за контрактом на посади, що заміщуються особами рядового і молодшого начальницького складу.

Згідно із п.56 Положення, днем припинення строку дії контракту вважається:

день закінчення строку дії контракту;

день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби цивільного захисту (але не раніше дня виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС) - у разі дострокового розірвання контракту.

Судом встановлено, що 08.08.2018 позивач подав відповідачу рапорт, у якому вимагав розірвати контракт про проходження служби цивільного захисту №404/16 за п.6 (у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом) з моменту подання цього рапорту.

Проте, відповідно до п. 56 Положення днем припинення контракту, у разі дострокового розірвання, є день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби цивільного захисту.

Таким чином, подавши рапорт 08.08.2018 позивач не вважається особою, яка звільнена із служби цивільного захисту, та, відповідно, повинен продовжувати проходження служби до дня зазначеного у наказі про звільнення із служби цивільного захисту.

Проте, позивач не спростовує той факт, що подавши рапорт 08.08.2018 не виходив на службу, починаючи з 09.08.2018.

ОСОБА_2 МВС України від 20.07.2018 № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідно до п.7 Розділу 1 Інструкції, за час відсутності особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується.

Підставою для припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту є мотивований рапорт безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ керівника органу управління (підрозділу), у якому зазначається, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Відповідно до п.2 Розділу 16 Інструкції, керівник органу управління (підрозділу) має право позбавляти осіб рядового і начальницького складу премії повністю або зменшувати її розмір за грубі дисциплінарні проступки та порушення службової дисципліни, передбачені статтями 58, 59 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту.

Пунктом 3 Розділу 16 Інструкції вказано, що особи рядового і начальницького складу позбавляються премії в повному обсязі або частково виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом керівника органу управління (підрозділу) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим особам рядового і начальницького складу. У рапортах із клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково), поданих у кінці кожного місяця, рапортах безпосередніх керівників із клопотанням про виплату премії (позбавлення повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставами для цього.

Також, відповідно до п.3 Розділу 5 Інструкції, надбавку за особливості проходження служби за рішенням керівника органу управління (підрозділу) може бути скасовано або розмір її зменшено в разі несвоєчасного, неякісного виконання завдань, що оформлюється відповідним наказом керівника органу управління (підрозділу) із зазначенням причини скасування надбавки за особливості проходження служби або розміру її зменшення.

Також, відповідно до приписів п.2, 3 Розділу 5 Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яка затверджена ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України №475 від 23.04.2015 (чинна на момент прийняття відповідачем ОСОБА_2 від 22.08.2018 №346), керівники (начальники) органів управління (підрозділів) позбавляють осіб рядового і начальницького складу премії повністю або частково за грубі дисциплінарні проступки та порушення службової дисципліни, передбачені статтями 58 та 59 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту.

Особи рядового і начальницького складу позбавляються премії в повному обсязі або частково виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформляється наказом керівника (начальника) органу управління (підрозділу) із зазначенням причин зменшення розміру премії на підставі поданих в кінці кожного місяця рапортів безпосередніх керівників (начальників) з клопотанням про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим особам рядового і начальницького складу. У разі позбавлення премії повністю або частково в рапортах зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього, та надаються матеріали службового розслідування.

22.08.2018 відповідачем винесений ОСОБА_2 №346 “Про припинення виплати грошового забезпечення”, відповідно до якого, у зв’язку з відсутністю на службі без поважних причин позивачу припинено виплату грошового забезпечення з 11.08.2018, позбавлено премії повністю та скасовано надбавку за особливості проходження служби за серпень 2018 року.

20.09.2018 відповідачем винесений ОСОБА_2 №390 “Про припинення виплати грошового забезпечення”, відповідно до якого, у зв’язку з відсутністю на службі без поважних причин позивачу припинено виплату грошового забезпечення з 20.08.2018 по 20.09.2018.

Відповідач у відзиві вказує, що позивач, починаючи з 11.08.2018 не виходить на службу без поважних причин, що є дисциплінарним порушенням, у відповідності до п.58 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту. Позивач у відповіді на відзив вказане не спростовує.

Оскільки позивачем не заперечується факт не виходу на службу з 11.08.2018, то суд вважає, що відповідач правомірно припинив виплату грошового забезпечення, позбавив надбавки за особливості проходження служби та премії на підставі відповідних наказів.

При цьому, доказів оскарження наказів відповідача № 346 від 22.08.2018 та № 390 від 20.09.2018 позивач суду не надав та не вказував на їх протиправність у позовній заяві. Ухвалою суду від 01.10.2018 було відмовлено позивачу у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, у якій позивач одночасно змінив і підстави і предмет позову, намагаючись у цій справі оскаржити наказ №346 від 22.08.2018, тим самим фактично подав новий позов до суду, який містить новий предмет та нові підстави.

Отже, припинення виплати грошового забезпечення, позбавлення надбавки за особливості проходження служби та премії позивачеві сталося саме на підставі вказаних вище наказів, які не є предметом цього позову, і відповідно не є предметом дослідження по цій справі правомірність прийняття таких наказів відповдіачем.

Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69096, м. Запоріжжя, вул. Зелена, б. 53, кв. 1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65, код ЄДРПОУ 38625593), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Первинна профспілкова організація працівників державної служби України з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 39996440) про зобов'язання вчинити певні дії, – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.11.2018.

Суддя Н.В.Стрельнікова