Рішення № 77627279, 26.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2746/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Натадії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIII, та зазначає, що, як на час звернення до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії за вислугою років від 04.07.2018, так і станом на час розгляду справи в суді, його стаж роботи відповідає необхідному стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та дає йому право на призначення пенсії за вислугою років, а відтак спірне рішення відповідача №6728 від 07.07.2018 про відмову у призначенні йому вказаної пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню. Будь-яких змін до статті 86 Закону «Про прокуратуру» щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем не внесено. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 27.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), в порядку визначеному ст. 263 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.09.2018 вирішено подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

В свою чергу, представники відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечили з підстав повідомлених у відзиві на позовну заяву (вх.№39718 від 13.09.2018). Зокрема зазначили, що починаючи з 01.06.2015, у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Так, відповідно до абз.1 п.4 Розділу III Прикінцевих положень Закону №213-VIII Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом було доручено підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах. Згідно п.5 Розділу III Прикінцевих положень Закону №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Оскільки зазначений спеціальний нормативний акт прийнято не було, починаючи з 01.06.2015 пенсії працівникам органів прокуратури не призначаються. Станом на момент виникнення спірних правовідносин та наразі, Закон №213-VIII не визнано неконституційним, він є частиною законодавства України, обов'язковим для виконання на території України всіма підприємствами, установами та організаціями. Беручи до уваги вищезазначене, законодавчі підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII відсутні. Крім того, відповідач в поданому до суду відзиві покликається на п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яким закріплено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. З огляду на те, що жодного нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України щодо порядку та умов перерахунку пенсії прокурорським працівникам не прийнято відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, що позивач з 01.04.1999 працює в органах прокуратури. В 2010 році позивачу була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а з 2011 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XI (далі - Закон №1789-ХІІ).

Згодом, працюючи в органах прокуратури позивач набув достатнього стажу, визначеного ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон України № 1697-VII), для призначення пенсі по вислузі років.

Зважаючи на наявність достатньої вислуги років, позивач 04.07.2018 звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення/перерахунок пенсії по вислузі років згідно Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, до якої додав довідку про заробітну плату №18-374 вих-18 від 23.06.2018, видану Прокуратурою Луганської області (а.с. 43, 44).

За результатами розгляду заяви позивача з доданими до неї документами, УПФУ в м. Вінниці рішенням №6728 від 07.07.2018 відмовило ОСОБА_1 у призначенні вказаної пенсії з огляду на приписи п. 5 Прикінцевих положень Закону України №213-VII, вказавши, що з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Не погоджуючись із наведеним вище рішенням УПФУ в м. Вінниці від 07.07.2018 за №6728, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії УПФУ в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по вислузі років на підставі рішення №6728 від 07.07.2018.

- зобов'язати УПФУ в м. Вінниці призначити ОСОБА_1 пенсію по вислузі років на підставі ст. 86 Закону України №1697-VII із врахуванням довідки прокуратури Луганської області про заробітну плату №18-374 вих-18 від 23.06.2018.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Право на вибір пенсії передбачено статтею 10 Закону України №1058-VI, відповідно до якої особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, з інвалідності, за втрати годувальника), призначають один з цих видів пенсій за її вибором.

Судом встановлено, що станом на час звернення позивача із заявою про призначенні/перерахунок пенсії по вислузі років, останній отримував пенсію по інвалідності, яка була йому призначена на підставі Закону України № 1789-XI.

Також, як слідує з наявної в матеріалах справи довідки Прокуратури Луганської області від 10.08.2018 за №11/257 вих-18, станом на 10.08.2018 час роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах, який зараховується до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" складає 19 років 04 місяці 07 днів.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача, що положення статті 86 Закону України № 1697-VII не підлягають застосуванню, з огляду на наступне.

Згідно п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний у п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України № 1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Отже, з аналізу п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України №213-VIII суд дійшов висновку, що останнім скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України № 1789-ХІІ.

Проте, 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України № 1697-VII, частково втратив свою чинність Закон України № 1789-ХІІ.

Статтею 86 Закону України № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ установлено, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Слід зазначити, що до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» законодавцем вносились зміни, зокрема у ч. 9, 15 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 року № 2249-VІІ, ч. 15 згідно із Законом України від 06 грудня 2016 року № 1771- VІІ, що додатково свідчить про чинність Закону України «Про прокуратуру».

Отже, суд вважає, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, який набув чинності 15 липня 2015 року, та є діючою. А тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2018 року по справі № 686/17309/17.

При цьому, суд погоджується з позицією представників пенсійного фонду щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку прокурорських пенсій, позаяк згідно п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» перерахунок пенсій працівникам прокуратури проводиться на умови та в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, жодного нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України щодо порядку та умов перерахунку пенсії прокурорським працівникам не прийнято як станом на дату звернення позивача до пенсійного фонду, так і на час розгляду справи в суду Кабінетом Міністрів України не врегульований, а відтак у пенсійного фонду відсутня можливість провести перерахунок пенсії позивача.

В той же час, суд звертає увагу на те, що дії щодо призначення позивачу пенсії відповідно до ст. 86 Закону України № 1697-VІІ, не можуть вважатись перерахунком пенсії, оскільки до моменту звернення до відповідача із заявою від 04.07.2018 позивач отримував пенсію по інвалідності, призначену йому відповідно до Закону України № 1789-ХІІ (тобто інший вид пенсії, призначений за іншим законом), натомість із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України № 1697-VІІ звернувся вперше.

З огляду на викладене, посилання представника відповідача на положення п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», як на підставу для відмови у задоволенні даного адміністративного позову, на думку суду, також є необґрунтованими.

Відтак, за сукупністю вищенаведених правових норм, беручи до уваги наявність у позивача достатньо стажу роботи, в тому числі на посаді прокурора, для призначення пенсії по вислузі років, суду дійшов висновку, що відмова у призначенні позивачу відповідної пенсії згідно зі статтею 86 Закону України № 1697-VІІ є протиправною.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана: здійснювати функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг.

Згідно пп.7 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районних у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 р. № 28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2015 р. за №41\26486) Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З огляду на положення пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом встановлено право позивача на отримання пенсії по вислузі років відповідно до частини 1 статті 86 Закону України № 1697-VІІ, суд вважає за потрібне, з метою відновлення порушених оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по вислузі років та зобов'язати УПФУ в м. Вінниці призначити ОСОБА_1 пенсію по вислузі років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII із врахуванням довідки прокуратури Луганської області про заробітну плату №18-374 вих-18 від 23.06.2018

Відповідно до положень, закріплених статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по вислузі років на підставі рішення №6728 від 07.07.2018.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці призначити ОСОБА_1 пенсію по вислузі років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII із врахуванням довідки прокуратури Луганської області про заробітну плату №18-374 вих-18 від 23.06.2018.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (93408, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б.Ліщини, 27, РНОКПП 257716290)

Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 05.11.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна