Рішення № 77627201, 24.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року № 810/3561/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - не з`явився,

третя особа- не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, третя особа - ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просить визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 04.06.2018 №323 "Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у місті Борисполі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем порушено встановлену законом процедуру прийняття регуляторних актів, зокрема не дотримано принципу прозорості та врахування громадської думки, не проведено аналізу регуляторного впливу, не оприлюднено проект акту, що у свою чергу призвело до неможливості надання пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Відповідач з позовом не погодився, свої мотиви висловив у письмовому відзиві та запереченні щодо відповіді на відзив, у яких зазначив, що на його думку, рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 04.06.2018 №323 "Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у місті Борисполі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3" не є регуляторним актом, у зв`язку із чим у відповідача не було обов`язку щодо дотримання процедури, на яку посилається позивач. Звернув увагу, що оскаржуване рішення прийнято щодо суб`єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_3, а не щодо невизначеного кола осіб, тобто містить індивідуально-конкретні приписи, а тому не може вважатися регуляторним актом. Також, посилався на роз`яснення Державної регуляторної служби, надані у листі від 19.03.2015 №1770/0/20-15.

Ухвалою суду від 31.07.2018 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2018 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 24.10.2018, прибув представник позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з позовної заяви, 21.06.2018 позивач користувався послугами автобусного маршруту загального користування №7 у м. Борисполі, маршрутом "Зооветцентр - AEROMOLL", перевізником якого, згідно інформації , що містилась у салоні автобуса, був ФОП ОСОБА_3 Вартість проїзду на цьому маршруті становила - 6,00 грн.

Вважаючи вартість проїзду на зазначеному маршруті значно завищеною, ОСОБА_2, через свого адвоката, звернулась до відповідача із запитами щодо отримання договору про організацію перевезення на автобусному маршруті №7 та належним чином завіреної копії рішення від 04.06.2018 №323 "Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у місті Борисполі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3" (т.2 а.с. 12-47).

За результатами розгляду запиту, супровідним листом від 04.07.2018 №12-33-2734, на адресу позивача було направлено належним чином завірену копію рішення відповідача від 04.06.2018 №323 "Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у місті Борисполі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3", яким встановлено тариф на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Бориспіль фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, у розмірі 6,00 грн (т.1 а.с. 48).

Отримавши вказане рішення та ознайомившись із ним, ОСОБА_2 дійшла висновку, що воно є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки таке рішення є регуляторним актом, а відповідач, при його прийнятті, не дотримався процедури прийняття регуляторного акту.

Не погоджуючись із процедурою прийняття оскаржуваного рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Перш за все, проаналізувавши зміст позовних вимог, мотиви та аргументування відзиву, суд зазначає, що визначальним у вирішенні даного спору по суті, є вирішення питання, чи відносяться оспорюване рішення виконавчого комітету місцевого самоврядування до категорії - регуляторні акти.

Так, статтею 1 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV) визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, надаючи правовий аналіз зазначеній нормі, суд погоджується з висновками позивача, що оскаржуване рішення - "Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у місті Борисполі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3" за своєю правовою природою є регуляторним актом, адже ним змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у місті Борисполі.

Оскаржуване рішення встановлює загально-обов`язкове правило поведінки щодо вартості проїзду, як для пасажирів, так і для перевізника. Пасажири зобов`язані сплачувати вартість проїзду за встановленим тарифом, а даному випадку - 6,00 грн, і не мають права оплачувати суму проїзду на власний розсуд, а у разі несплати вартості проїзду за встановленим тарифом, особа буде позбавлена права на проїзд. У той же час, перевізник також зобов`язаний здійснювати перевезення пасажирів за тарифом, встановленим оспорюваним рішення, та не має права перевозити пасажирів за іншими тарифами.

Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Судом встановлено, що 04.06.2018 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області було прийнято Рішення №323 "Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у місті Борисполі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3".

Із зазначеного рішення убачається, що розглянувши розрахунки тарифу на послуги пасажирського автомобільного транспорту ФОП ОСОБА_3, враховуючи підвищення ціни на паливо-мастильні матеріали, запасні частини та посилаючись на ряд Законів України, відповідач вирішив встановити тариф на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Борисполі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3А, у розмірі - 6,00 грн.

У відповідності до статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 Закону № 1160-IV, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

У відповідності зі статтею 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Проте, виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, у встановлений Законом спосіб, ні повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, ні проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу не оприлюднювались, що має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки та тягне порушення прав громадян - мешканців м. Бориспіль.

Матеріали справи не містять доказів, що оскаржуваний регуляторний акт відповідача прийнятий з належним аналізом регуляторного впливу, а проекти регуляторних актів оприлюднені у відповідних друкованих засобах масової інформації.

Відтак, при прийняті оскаржуваного рішення були порушені права громадян на участь у самоврядуванні, оскільки в порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції за результатами громадських слухань не розглядалися відповідачем. Відсутня інформація щодо проведення громадських слухань стосовно проекту вказаного рішення.

Між тим, пояснення відповідачем своїх дій щодо невиконання законодавчо врегульованої процедури, з посиланням на лист від Державної регуляторної служби України, суд сприймає критично, оскільки приписами статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а не вхідної кореспонденції.

Таким чином, враховуючи визначення приналежності оскаржуваного рішення до акту регуляторної дії, прийняття яких має чітку, визначену законодавством процедуру, яку не дотримано відповідачем при його прийнятті, таке рішення, у зв`язку із його протиправністю, необхідно визнати нечинним.

Відповідно до статті 36 Закону № 1160-IV орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений. Відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторних актів, тому з питанням про перегляд регуляторних актів звернувся до суду позивач, якого позбавили прав, передбачених та гарантованих статтею 6 Закону № 1160-IV.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 25.07.2018 (т.1 а.с. 72).

Також, позивач, при зверненні до суду користувався професійною правничою допомогою, про що свідчить договір від 25.06.2018 №25/06, укладений між ОСОБА_1 (Адвокат) та ОСОБА_2 (Клієнт).

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою цієї ж статті закріплено, що Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( частина 6 статті 134 КАС України).

Судом встановлено, що на виконання вимог договору від 25.06.2018 №25/06, адвокатом позивача складено попередній розрахунок суми судових витрат із докладних поясненням кожної наданої послуги та складено акт про надані юридичні послуги від 05.09.2018. Позивачем здійснено розрахунок за надані послуги у сумі 9400,00 грн., що підтверджується квитанцією від 06.09.2018 (а.с. 134).

При цьому, суд зазначає, що клопотань з приводу зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлялось.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі - 10104,80 грн, підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 04.06.2018 №323 "Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у місті Борисполі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (код ЄДРПОУ 33003375) судові витрати у сумі 10104 (десять тисяч сто чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення - 05 листопада 2018 р.