Ухвала суду № 77627157, 06.11.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/4214/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді – Тхір О.А.

за участю секретаря судового засідання – Віраг Е.М.

прокурорів - Запольського Д.Є., Трофіменкова О.В.

захисника - адвоката ОСОБА_1

перекладача - ОСОБА_2

обвинуваченого – ОСОБА_3

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород об’єднане кримінальне провадження № 308/4214/15-к за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває об’єднане кримінальне провадження № 308/4214/15-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України.

Через канцелярію суду прокурор 02.11.2018 року подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, яке підтримав в судовому засіданні. В обґрунтування клопотання щодо продовження строку тримання під вартою зазначив, що заявлені при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризики не відпали, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 185, та ч. 1 ст. 187 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, після відбування покарання в місцях позбавлення волі на шлях виправлення не став, а тому наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, вважає. що існує на тому ж рівні ризик, що обвинувачений, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка шляхом залякування, оскільки останні покази в судовому засіданні не надавали, а судом сприймаються покази дані безпосередньо в судовому засіданні, та може вчинити інше кримінальне правопорушення. Водночас, враховуючи вищенаведене інші більш м’які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

Захисник та обвинувачений ОСОБА_3, кожен зокрема, заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою. Заявили клопотання про зміну обраного щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт, посилаючись на тривалість строку перебування під вартою, та, зазначаючи, що буде виконувати всі обов’язки, які покладе на нього суд, зокрема з’являтися на кожне судове засідання, наміру переховуватись немає. Крім того повідомили, що має постінйе місце проживання з батьками та має дружину, з якою живе без реєстрацію шлюбу та дітей, які записані лише на матір, а ризики заявлені прокурором формальні, їх актуальність відпала.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання прокурора, беручи до уваги доводи та обґрунтування клопотання, зважаючи на заявлене клопотання сторони захисту, суд доходить наступних висновків.

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора суд виходить з того, що ризики, які враховувались судом раніше при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу, своєї актуальності не втратили та продовжують існувати на тому ж рівні на даний час.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, суд, крім того враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі і за ч. 1 ст. 187 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк від трьох до семи років,крім того враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисного злочину, не працює, постійного джерела доходу не має, постійного місця проживання не має.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд, враховує що ризики, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1, ч.2 ст.177 КПК України, продовжують існувати і на даний час, та не втратили своєї актуальності зі спливом часу. А саме, суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вік та стан здоров'я останнього, те, що він не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання за вчинення аналогічного злочину, та, враховуючи стадію розгляду справи судом, те, що справу не розглянуто по суті, в провадженні об`єднано два обвинувальні акти щодо нього, провадження знаходиться на стадії судового розгляду, та не досліджено всіх доказів, зокрема, не допитано потерпілих та свідків, що також дає підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може здійснювати всякого роду вплив на учасників кримінального провадження щодо давання ними в суді показань, тобто докази та обставини, на які посилається прокурор дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може продовжувати протиправну поведінку та перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Такі обставини у своїй сукупності з покаранням, яке загрожує обвинуваченому в разі доведення його винуватості, свідчать про існування високого ризику можливості його переховування від суду з метою подальшого уникнення від відповідальності, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

За викладених обставин, суд вважає доводи прокурора слушними, ризики, які існували, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_3, та при продовженні його, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності на даний час, тому з метою повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, забезпечення встановлення істини у справі, виконання процесуальних рішень, доходить висновку, що обвинуваченому слід продовжити попередньо обраний запобіжний захід на строк, визначений ч.1 ст.197 КПК України, так як саме такий вид запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання завдань кримінального провадження.

Враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який суд не вбачає. Тому клопотання захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, даний висновок суду узгоджується з вимогами відповідних міжнародних нором та норм КПК України, оскільки тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного судового розгляду у кримінальному провадженні про тяжке кримінальне правопорушення і встановлення істини, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст. 177, ст.178, ст.183, ст.193, ст.194, ст.196, ст.197, ст.199, ст.205, ст. 331 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 60 діб.

Строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою встановити до 04 січня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію ухвали надіслати для виконання начальнику ДУ "Закарпатська УВП (№ 9)".

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_4