Рішення № 77627112, 24.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 р. Справа№0540/6469/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

за участю:

позивача не з’явився

представника відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації, відповідно тексту адміністративного позову просить суд: визнати дії і бездіяльність управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації неправомірними; зобов’язати управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації призначити ОСОБА_2 щомісячну адресну грошову допомогу на сім’ю, відповідно до заяви від 02.04.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що остання має статус внутрішньо переміщеної особи. 02.04.2018 року вона звернулась до Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації із заявою про нарахування та виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідачем вказана допомога не нарахована. Рішення про результат розгляду поданої заяви не надано. Проте листом відповідача позивачу рекомендовано привести паспорт у відповідність до чинного законодавства для звернення за вищезазначеною допомогою. Позивач вважає такі дії та бездіяльність неправомірними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків позовної заяви. 14.08.2018 року позивачем, частково недоліки позовної заяви усунено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року продовжено процесуальні строки на усунення недоліків, позивачу встановлено додатковий строк. Позивачем недоліки позовної заяви усунуто у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 0540/6469/18-а, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони до судового засідання призначеного на 27 вересня 2018 року не з’явились, позивачем надавалась заява про розгляд справи за своєї відсутності, відповідачем явку свого представника до судового засідання не забезпечено, про причини такої неявки суду не повідомлено, відзиву на позовну заяву не надано, у зв’язку із викладеним, судом відкладено судове засідання та призначено його проведення на 24 жовтня 2018 року.

Сторони до судового засідання призначеного на 24 жовтня 2018 року не з’явились, позивачем надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач, явку свого представника до судового засідання не забезпечив про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши надані позивачем та відповідачем письмові докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії паспорту громадянина України серії ВВ 335714, виданого 17.06.1998 року Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із копією довідки від 27.03.2015 року №1443010205 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції виданої управлінням соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 12.07.2014 року фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

02.04.2018 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації із заявою про призначення щомісячно адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Листом відповідача від 04.04.2018 року №1621/02-09 у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що Управлінням 02.04.2018 року отримано заяву про призначення щомісячно адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання. Відповідно наданого паспорту (серія ВВ 335714) виданого Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області на сторінках 15,16 внесено відмітку про проживання на території Російської Федерації. У зв’язку із чим, ОСОБА_1 запропоновано звернутись до Мар’їнського районного відділу державної міграційної служби України в Донецькій області для приведення документу у відповідність згідно чинного законодавства. Після отримання нового паспорту рекомендовано звернутись за отриманням допомоги.

Позивач, не погодившись із отриманою відповіддю Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації, направила письмове звернення на адресу відповідача, із проханням повідомити про прийняте рішення щодо призначення щомісячної адресної допомоги за поданою заявою від 02.04.2018 року.

Відповідь на вищезазначене звернення відповідачем не надавалась, повідомлення про призначення або відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги за поданою заявою від 02.04.2018 року не направлено.

Вказані обставини не заперечувалися сторонами у справі та підтверджуються письмовими доказами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступні правові норми.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706).

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 1706, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Частиною першою статті 4 Закону № 1706 зазначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок № 505).

Пунктом 2 Порядку № 505, визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 6 Порядку № 505 надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 8 Порядку визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Аналізуючи норму зазначеного Порядку, суд дійшов висновку, що даною нормою передбачені вичерпні підстави у зв’язку, з якими щомісячна адресна допомога не призначається.

Підстави для відмови у призначенні грошової допомоги передбачені даним Порядком, є вичерпними, та до їх переліку не входять обставини наведені відповідачем, а саме на факт непридатності паспорту для користування та його обміну.

Відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року № 2503-XII паспорт вважається недійсним у випадках: не вчасного вклеювання фотокартки при досягненні громадянином 25- та 45- річного віку; коли він не був обміняний на новий у зв’язку зі зміною прізвища, імені та по батькові; встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); непридатності для подальшого використання; припинення громадянства особи; коли паспорт знайдено, а замість нього видано новий; смерті особи, якій було видано паспорт.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Так, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад є уповноваженими органами, які здійснюють призначення адресної допомоги, тобто, в даному випадку Управління праці і соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації має виключну компетенцію в питаннях призначення адресної грошової допомоги.

Так, суд зазначає, що згідно норм чинного законодавства, питання про дійсність паспорта ОСОБА_1 взагалі не може бути підставою для відмови у розгляді заяви про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки визнання не дійсним такого документу не належить до повноважень Управлінь праці і соціального захисту населення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 04.04.2018 року відповідач повідомив позивача про неможливість призначення відповідних виплат, при цьому зазначивши підставу для їх не призначення таку, що не передбачена Порядком № 505. Отже, суд дійшов висновку про той факт, що відповідачем відмовлено у розгляді заяви позивача без повного з’ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

Разом із тим, позивач просить суд визнати бездіяльність та дії відповідача протиправними, на що суд, зазначає наступне.

Порядком №505 не встановлено обов’язку виносити рішення про відмову або призначення Пунктом 8 Порядку визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї. Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано повідомлення, яким фактично відмовлено у призначенні виплат.

В розумінні адміністративного судочинства:

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт) - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк);

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

Оскільки дії відповідача виразились у листі від 04.04.2018 року №01-14/340, яким фактично відмовлено у розгляді заяви про призначення щомісячної адресної допомоги з підстави, що не передбачена Порядком, суд вважає, що відповідачем у даному випадку не допущено бездіяльності, в даному випадку має місце дія.

При цьому суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту, позивач просить суд зобов’язати відповідача призначити їй щомісячну адресну грошову допомогу на сім’ю, відповідно до заяви від 02.04.2018 року.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення допомоги є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати управління повторно розглянути заяву про призначення допомоги, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.04.2018 року про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачено 704,80 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до п.3 ст.139 КАС України суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 352,40 грн., здійснені ОСОБА_1, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 139, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (Донецька область, Мар’їнський район, село. Трудове, вул. Мічурінська, 4, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації (85612, Донецька область, Мар’їнський район, м. Курахове, вул. Енергетіків. 2, ЄДРПОУ 26019853) про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати дії Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації неправомірними.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2018 року про призначення щомісячної адресної грошової допомоги на сім’ю.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації (85612, Донецька область, Мар’їнський район, м Курахове, вул. Енергетіків. 2, ЄДРПОУ 26019853) на користь ОСОБА_1 (Донецька область, Мар’їнський район, село. Трудове, вул. Мічурінська, 4, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 24 жовтня 2018 року, повний текст рішення виготовлений 29 жовтня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.