Рішення № 77627081, 30.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2018 р. справа № 0940/1602/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації

про визнання відмови неправомірною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2018 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся в суд з позовом до департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі також - відповідач) про визнання відмови неправомірною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до витягу з рішення колегії №13 від 22.07.2004 Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації інваліда I групи В/В війни ОСОБА_2, що проживав за адресою с. Ганьківці Снятинського району, Івано-Франківської області було забезпечено автомобілем марки ЗАЗ 110280, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_2, безоплатно. Батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач 20.08.2018 звернувся до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля ЗАЗ 110280 на його ім`я на праві приватної власності. Листом від 30.08.2018 №3389/05.1-43/10-18 департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації отримав відмову у зв`язку з тим, що позивач з батьком ОСОБА_1 на день смерті останнього не проживали і не були зареєстровані за однією адресою. Позивач вважає, що дана відмова є несправедливою та порушує його права, а тому звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить визнати відмову департаменту соціальної політики обласної державної адміністрації неправомірною та зобов`язати департамент соціальної політики в Івано-Франківської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо передачі йому на праві приватної власності автомобіля ЗАЗ 110280, 2004 р., яким був забезпечений батько позивача ОСОБА_2.

Відповідач, своїм правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с.11-12).

Позивачем у зазначений строк недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін (а.с.1-2).

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак на адресу суду подав клопотання від 30.10.2018 в якому просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, встановив наступне.

У відповідності до витягу з рішення колегії №13 від 22.07.2004 Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської облдержадміністрації інваліда I групи Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2, що прожив за адресою с. Ганьківці Снятинського району, Івано-Франківської області було забезпечено автомобілем марки ЗАЗ 110280, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_2, безоплатно.

Батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 7).

Позивач 20.08.2018 звернувся до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля ЗАЗ 110280 на його ім`я на праві приватної власності.

Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації листом від 30.08.2018 №3389/05.1-43/10-18 "Про розгляд звернення" який направлений позивачу, зокрема зазначив, що на даний час перереєстрація таких автомобілів здійснюється відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (із змінами).

Відповідно до п.16 Порядку, після смерті особи з інвалідністю автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену його сім`ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації такої особи з інвалідністю.

Оскільки Вами не надано довідки, що підтверджує ваше спільне місце реєстрації на час смерті з вищезазначеною особою, тому департамент немає правових підстав для надання ОСОБА_1 дозволу на перереєстрацію у приватну власність автомобіля ЗАЗ 110280, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_2 (а.с. 10).

Не погоджуючись з даною відмовою департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами у справі щодо умов та порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, спеціального автотранспорту інвалідів, регулюються правовими нормами Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005р №2961-IV (далі - Закон №2961), порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006р №999 (далі - Порядок), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Статтею 1 Закону №2961 передбачено, що особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно статтею 26 Закону №2961 держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991р №875-XII, після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацами третім-п`ятим пункту 16 Порядку передбачено, що автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні її сім'ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка: мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті; зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду.

Абзацом дев'ятим пункту 16 Порядку передбачено, що іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції Фонду вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.

Тобто, відповідно до вказаної норми, умовою для залишення автомобіля є сплата коштів членом сім'ї померлої особи з інвалідністю протягом шести місяців з дня смерті померлої особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства та реєстрація члена сім'ї померлого інваліда за місцем реєстрації особи з інвалідністю.

З наданих позивачем доказів, а саме довідки-рахунку про результати розрахунку ступеня зношення автомобіля від 05.09.2018 №1204/03.1-54/10, копії паспорта серії НОМЕР_4, довідки виданої Ганьківським старостинським округом Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади №198 від 12.10.2018, яка видана громадянину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він підтримував свого батька ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3, інваліда I групи другої світової війни, доглядав його до дня смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та організовував проведення похорону в селі Ганьківці Снятинського району Івано-Франківської області (а.с. 23, 34,36), встановлено, що позивачем кошти (вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю) протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю ОСОБА_2 до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства не сплачено, а також ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: с. Ганьківці, Снятинського району, Івано-Франківської області (а.с.5, 7-9, 19-21), в той час як місцем реєстрації позивача на час смерті батька ОСОБА_2 визначено: АДРЕСА_2 (а.с., 21,23,34).

Крім того, суд звертає увагу на те, що батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, а позивач звернувся до департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля ЗАЗ 110280 на його ім`я на праві приватної власності тільки 20.08.2018 (а.с. 10).

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму щодо такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене та положення п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, відповідач при наданні відмови, оформленої листом від 30.08.2018 № 3389/05.1-43/10-18, діяв правомірно, на підставах, у межах та у порядку, визначеному чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 30511 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

відповідач: Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25925236), вул. Л.Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 05 листопада 2018 р.