Рішення № 77626852, 26.10.2018, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/641/18

2/302/212/18

Номер рядка звіту 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

26.10.2018 смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Гайдур А. Ю

з участю: секретаря с/з ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7 сільська рада про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про зобов’язання ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняті нею частини земельних ділянок, які розташовані в урочищах «Затінь» та «Погарь» с. Лозянське, які належні позивачці на праві влісності, демонтувати огорожу та вбиральню із земельної ділянки в ур. «Затінь», стягнути з такої 2000 грн. матеріальної та 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати..

Заяву обґрунтовувала тим, що вона є власником двох земельних ділянок в ур. «Затінь» та ур. «Погарь» с. Лозянське згідно свідоцтва про право на спадщину і у 2017 році ОСОБА_3 зі своїм чоловіком встановили огорожу на частину її земельної ділянки в ур. "Затінь", приєднавши таким чином до свого дворогосподарства. Також влітку 2017 року ОСОБА_3 зорала частину її земельної ділянки в ур. «Погарь».

У квітні 2018 року ОСОБА_3 збудувала на захопленій ділянці в ур. «Затінь» - вбиральню.

Вищезазначені протиправні дії відповідача ОСОБА_3 підтверджуються ОСОБА_7 земельної комісії ОСОБА_7 сільської ради, відповідями Міжгірського відділення поліції.

Посилаючись на зазначені обставини та на норми цивільного, земельного законодавства просила захистити її право власності на земельні ділянки та відшкодувати понесені нею матеріальні і моральні збитки.

В ході судового розгляду до справи в якості співвідповідача залучено ОСОБА_6, згідно ухвали суду від 13.09.2018 за заявою позивача ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав та мотивів зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та її і співвідповідача ОСОБА_6- представник ОСОБА_4 позовні вимоги заперечили повністю з мотивів недоведеності, необґрунтованості та неналежності доказів щодо протиправності дій відповідачів. Співвідповідач ОСОБА_6 під час його допиту в якості свідка визнав , що він зорав частину земельної ділянки в ур. «Погарь».

Представник третьої особи вимоги позивача підтримує і пояснив, що акти про протиправні дії ОСОБА_3 складені правомірно, при розгляді земельного спору між сторонами таку запрошували на місце спору, однак вона нехтувала запрошеннями і не з’являлася.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили в суді факт самовільного зайняття частини земельної ділянки відповідачем ОСОБА_3 в ур. «Затінь» від позивача та встановлення на ній огорожі з металевої сітки.

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, третю особу, свідків та перевіривши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення з наступного.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_5 є власником земельних ділянок : в уроч. Затінь» с. Лозянське, площа 0,2545 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122483200:01:005:0010, та в уроч. «Погарь» с. Лозянське, площа 0,0780 га призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122483200:01:005:0009.

Право власності набуто нею шляхом отримання свідоцтв право на спадщину у листопаді 2017 року.

У травні 2017 року відповідачка ОСОБА_3 встановила огорожу з металевої сітки на її земельній ділянці в ур. «Затінь», таким чином пригородивши частину її земельної ділянки площею 0,0375 га, тобто самовільно, протиправно зайнявши таку і продовжує нею протиправно користуватися по теперішній час, порушуючи права позивача. Крім того у квітні 2018 року відповідач ОСОБА_3 на самовільно зайнятій нею земельній ділянці в ур. «Затінь» спорудила господарську будівлю – вбиральню.

Вищевстановлене підтверджено в суді ОСОБА_7 комісії ОСОБА_7 сільської ради, поясненнями третьої особи – сільським головою ОСОБА_10, землевпорядником сільської ради – свідком ОСОБА_9, свідком ОСОБА_8, план-схемою земельної ділянки в ур. «Затінь», виконаної ТОВ «Експерт», відповідями з Міжгірського відділення поліції, фотографіями представленими позивачем, поясненнями позивача та його представника.

Крім того співвідповідач ОСОБА_6 у 2017 -2018 роках самовільно протиправно зорав частину земельної ділянки площею 0,0298 га в ур. «Погарь» с . ОСОБА_7, яка належить позивачу ОСОБА_5 , яку незаконно використовує, чим порушує право власності позивача.

Вищевстановлене підтверджено в суді як поясненнями самого ОСОБА_6 допитаного в якості свідка, так і поясненнями позивача, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, третьої особи, план-схемою земельної ділянки ОСОБА_5 в ур. «Погарь» виконаної ТОВ «Експерт, ОСОБА_7 сільської ради, фотографіями.

Суд відхиляє доводи представника відповідачів, щодо недоведеності дій відповідачів по самовільному зайнятті земельних ділянок ОСОБА_5 через неналежність доказів, оскільки, окрім пояснень жодним іншим чином такі не спростовані, а подані позивачем докази на підтвердження протиправності дій відповідачів, якими порушується право позивача на земельні ділянки сумнівів у суду, щодо їх належності не викликає.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 319 цього Кодексу встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 2 ст. 158 цього Кодексу виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни несуть, зокрема, цивільну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 цього Кодексу визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель, будинків і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на встановлене суд приходить до висновку, що діями (протиправними) відповідачів по самовільному зайняттю частин належних позивачу земельних ділянок порушуються права ОСОБА_5 як власника цих ділянок на самостійне володіння, користування та розпорядження ними, а тому ці ділянки підлягають звільненню та приведенню їх за рахунок відповідача до стану, придатного для використання за цільовим призначенням і вимога позивача, щодо покладення на відповідачів зобов’язань по поверненню цих самовільно зайнятих земельних ділянок підлягає до задоволення.

Також суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів за заподіяні майнові збитки 2000 грн., які вона понесла по оплаті ТОВ «Експерт», щодо встановлення площі земельної ділянок самовільно зайнятих відповідачами ( геодезичні обміри та виготовлення план-схеми). Ці затрати відповідачів повинні відшкодувати позивачу порівну.

Підлягає до задоволення відповідно до ст.. 141 ЦПК України і вимога позивача про стягнення з відповідачів судових витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору.

Натомість суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивача про відшкодування позивачу з відповідачів моральної шкоди, оскільки така в судовому засіданні не була доведена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 задоволити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3 демонтувати огорожу та вбиральню, споруджені на земельній ділянці з кадастровим номером 2122483200:01:005:0010, що розташована в ур. «Затінь» с. Лозянське, Міжгірського району, Закарпатської області, звільнити та привести до стану, придатного до використання за цільовим призначенням частину земельної ділянки, площею 0,0375 га, яка нею самовільно зайнята.

Зобов’язати ОСОБА_6 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням частину самовільно зайнятої ним земельної ділянки площею 0,0298 га з кадастровим номером 2122483200:01:005:0009, яка розташована в ур. «Погарь» в с. Лозянське, Міжгірського району, Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 по 1000 (одній тисячі) гривень з кожного за матеріальну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_3 та з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 по 1057 (одній тисячі п’ятсот сім) грн.. 20 копійок з кожного, судових витрат по сплаті судового збору.

В решті вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через цей райсуд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом тридцяти днів, з дня вручення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 31.10.2018.

Суддя: ОСОБА_11