Рішення № 77625793, 05.11.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4067/18

2/303/1830/18

Номер рядка стат. звіту –18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого-судді Монич В.О.

при секретарі Лаврів Е.І. Справа №303/4067/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мукачево цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “І.Т.В.Сервіс Плюс” до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним на підставі нормативного акту обов”язкової дії та стягнення суми заборгованості за надані послуги,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1 укладеним з 01.11.2012 року, стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.11.2012 року по липень 2018 року в розмірі 5791,30 грн. та судових витрат. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та при цьому користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є фактичним споживачем послуг, які надані позивачем. Відповідно до рішень виконавчого комітету Мукачівської міської ради «Про визначення виконавців послуг» від 23.10.2012 № 261 та від 29.01.2013 № 19 позивача визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. На підставі вказаних рішень ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» прийняло будинок № 2А по вул. Дорошенка Петра в м. Мукачево на свій баланс та почало надавати послуги відповідно з урахуванням структури періодичності та строків надання. Початком надання таких послуг стало здійснення всіх залежних від позивача дій, які були спрямовані на фактичне укладення договору, а саме: здійснення публікації договору на офіційному сайті товариства; неодноразове надсилання на адресу відповідача пропозицій про укладення договору; відсутність претензій з боку відповідача щодо якості наданих послуг.

На підставі вищенаведеного, позивач звертається до суду з позовом, в якому просить визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1 укладеним з 01.11.2012 року, стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово - комунальні послуги в сумі - 5791 грн. 30 коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання по справі не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, подала заперечення на позовну заяву, в якому заперечила проти позовних вимог. Однак, суд заперечення не приймає до уваги, так як до суду подається відзив на позов, який відповідачем по справі подано не було.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі рішень виконавчого комітету Мукачівської міської ради «Про затвердження наслідків конкурсу з визначення виконавців послуг з управління будинками» від 23.10.2012 року № 261 та «Про погодження виконавця послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом, групою будинків; утримання житлових будинків і прибудинкових територій» від 29.01.2013 року № 19 позивача визначено виконавцем послуг.

Будинок № 2А на вул. Дорошенка Петра у м. Мукачево, в якому проживає відповідач, віднесено до переліку будинків, стосовно яких позивач здійснює послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об’єкта в управління з управління (з балансу).

Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивачем здійснено всі залежні від нього дії, які полягали в укладенні типового договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України.

В свою чергу відповідач продовжував отримувати вказані послуги, що відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, що свідчить про фактичне виникнення цивільних прав та обов’язків між сторонами. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є договори та інші правочини.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Як передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов’язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов’язок відповідає зустрічному обов’язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Разом з тим ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

У ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642-643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов’язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов’язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов’язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У зв’язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що в разі невизнання відповідачем (споживачем) права позивача (виконавця послуг) на укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов’язкової дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року (справа № 6-110 цс 12), прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Згідно розрахунку, станом на липень 2018 року за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 5791,30 грн., а тому враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів заперечення відповідача щодо неналежного виконання (надання) позивачем послуг та щодо правильності проведеного розрахунку, то на підставі ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» слід стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.

Таким чином, оскільки сторони тривалий час виконують дії, спрямовані на фактичне надання та споживання вищевказаних послуг, тому є доведеними обставини, які свідчать про наявність між сторонами договірних відносин з приводу надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “І.Т.В.Сервіс Плюс” до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним на підставі нормативного акту обов”язкової дії та стягнення суми заборгованості за надані послуги підлягають до задоволення.

Згідно статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 16, 203, 627, 630 ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “І.Т.В.Сервіс Плюс” задовольнити.

Визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1 (м. Мукачево, вул. Дорошенка Петра, 2А/9 ) укладеним з 01.11.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (м. Мукачево, вул. Дорошенка Петра, 2А/9 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» (м. Мукачево, вул. Ужгородська, 17, код ЄДРПОУ 38456224, р/р № 26004431839500 В АКІБ «Укрсиббанк» , МФО 351005) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 5791,30 грн. (п’ять тисяч сімсот дев’яносто одну гривню тридцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (м. Мукачево, вул. Дорошенка Петра, 2А/9 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» (м. Мукачево, вул. Ужгородська, 17, код ЄДРПОУ 38456224, р/р № 26004431839500 В АКІБ «Укрсиббанк» , МФО 351005) 3524,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляцйної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» (м. Мукачево, вул. Ужгородська, 17, код ЄДРПОУ 38456224, р/р № 26004431839500 В АКІБ «Укрсиббанк» , МФО 351005).

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс - 89600.

Головуючий В.О.Монич