Ухвала суду № 77623960, 05.11.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

05 листопада 2018 року Справа № 915/314/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши заяву позивача про повернення судового збору

за позовом: Приватного підприємства “ВІРІС” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 4)

до відповідача: Приватного підприємства “ХЕППІ ДОГ” (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський (Жовтневий), 32, кв. 2)

про: стягнення 378804,60 грн.,

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2018 року Приватне підприємство “ВІРІС” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 10.04.2018 (вх. № 4438/18) про стягнення з Приватного підприємства “ХЕППІ ДОГ” 378804,60 грн., з яких: 222100,00 грн. основного боргу, 156704,60 грн. пені.

У подальшому ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2018 вищевказану позовну заяву б/н від 10.04.2018 (вх. № 4438/18 від 13.04.2018) та додані до неї документи повернуто позивачу на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

05 листопада 2018 року від позивача до суду надійшла заява б/н від 02.11.2018 (вх. № 14293/18) на підставі ст. 7 Закону України “Про судовий збір” про підготовку подання до органів казачейської служби про повернення коштів помилково сплатечного судового збору в сумі 5682,07 грн., згідно платжіного доручення № 92 від 03.04.2018, на вказані банківські рахунки, внесених підприємством на рахунок Господарського суду Миколаївської області (з доданим до заяви оригіналом платіжного документа).

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов висновку про постановлення ухвали про повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору в розмірі 5682,07 грн., з огляду на наступне:

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Виходячи із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України “Про судовий збір” питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

За необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України. Поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Враховуючинаведені норми та обставини, приймаючи до уваги те, що позовна заява була повернута позивачу без розгляду, а судовий збір був сплачений ним на реквізити Господарського суду Миколаївської області не помилково, суд дійшов висновку саме про постановлення ухвали про повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору, оскільки правові підстави для підготовки подання до органів казачейської служби про повернення коштів помилково сплатечного судового збору у суду відсутні.

За таких обставин, підлягає поверненню позивачу і оригінал платіжного доручення № 92 від 03.04.2018.

Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на недоліки заяви б/н від 02.11.2018 (вх. № 14293/18 від 05.11.2018).

Так, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення закріплені в частинах 1 та 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України:

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Як вбачається із заяви б/н від 02.11.2018 (вх. № 14293/18 від 05.11.2018), заявником не дотримано вимог п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 170 ГПК України, оскільки в ній не вказано ідентифікаційного коду юридичної особи - заявника в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номеру справи, прізвища та ініціалів судді.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на встановлені процесуальним законом вимоги щодо оформлення письмових доказів, які подаються до суду.

Так, у відповідності до приписів ч. ч. 2, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформлюються відповідно до вимог п. 5.27 "Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ4163-2003", затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Однак, додані заявником до заяви копії документів не засвідчені належним чином.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, ст. ст. 123, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Повернути Приватному підприємству “ВІРІС” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 4; ідентифікаційний код 30270505) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5682,07 грн., перерахований згідно платіжного доручення № 92 від 03.04.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Додаток (лише на адресу позивача): оригінал платіжного доручення № 92 від 03.04.2018 на 1-ому арк. в 1-ому прим.

Суддя О.Г. Смородінова