Рішення № 77623491, 23.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2018

Справа № 910/9998/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пекканіска”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “А ПЛЮС БУД”

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

27 липня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” (позивач) надійшла позовна заява б/н від 24.07.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю “А ПЛЮС БУД” (відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди підйомної техніки № 5-040413 від 04.04.2013 року в сумі 193 507,56 грн. з них: сума основної заборгованості – 135 299,05 грн. (сто тридцять п’ять тисяч двісті дев’яносто дев’ять гривень 05 копійок), пені – 20 429,43 грн. (двадцять тисяч чотириста двадцять дев’ять гривень 43 копійки), 3% річних – 2006,00 грн. (дві тисячі шість гривень), інфляційні втрати – 8713,26 грн. (вісім тисяч сімсот тринадцять гривень 26 копійок) та штраф – 27 059,82 грн. (двадцять сім тисяч п’ятдесят дев’ять гривень 82 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як орендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором оренди підйомної техніки № 5-040413 від 04.04.2013 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем, як орендодавцем, послуг з оренди підйомної техніки, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 року у справі № 910/9998/18 позовну заяву б/н від 24.07.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” до Товариства з обмеженою відповідальністю “А ПЛЮС БУД” про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” строк до 21.08.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

08 серпня 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом б/н від 07.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9998/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2018 року.

В підготовчому засіданні 07.09.2018 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/9998/18 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 23.10.2018 року.

Представники сторін в судове засідання 23.10.2018 року не з’явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалами суду у даній справі не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 25.09.2018 року та 18.10.2018 року з відмітками у довідках відділення поштового зв'язку на відповідних конвертах «вибули» та «не розшукано, не зареєстровано».

Так, поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю “А ПЛЮС БУД” за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 3, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвал суду від 07.09.2018 року та від 09.10.2018 року у справі №910/9998/18 є 21.09.2018 року та 17.10.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 23.10.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” (надалі – позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “А ПЛЮС БУД” (надалі – відповідач, орендар) укладено договір оренди підйомної техніки № 5-040413 (надалі - орендар), відповідно до п. 1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування підйомну техніку, далі по тексту договору «Підйомна техніка», яка є об’єктом власності орендодавця. Орендар використовує отриману :а цим договором Підйомну техніку у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

За умовами п. 2.2.12. договору орендар зобов’язується щомісячно, в строк до 15 (п’ятнадцятого) числа кожного місяця, підписувати, скріпляти печаткою та повертати орендодавцю акти виконаних робіт з оренди Підйомної техніки.

В п. 3.1. договору визначено, що нарахування та оплата орендної плати за користування кожною одиницею Підйомної техніки, переданої в оренду за цим договором, здійснюється помісячно, виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці протягом яких Підйомна техніка знаходилась у користуванні орендаря за виключенням неділь. Якщо орендар використовує Підйомну техніку також у неділі – орендна плата нараховується за всі календарні дні.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10-го (десятого) числа місяця, що слідує за місяцем в якому було надано послуги з оренди Підйомної техніки.

Згідно з п. 3.4. договору нарахування орендної плати припиняється в день повернення орендарем Підйомної техніки орендодавцю за актом повернення Підйомної техніки.

Термін оренди та нарахування орендної плати починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі Підйомної техніки (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з оренди Підйомної техніки на загальну суму 168 299,05 грн., що підтверджується актами надання послуг: №1383 від 31.08.2017 року на суму 58 679,69 грн.); №1703 від 30.09.2017 року на суму 32 639,74 грн., №1956 від 31.10.2017 року на суму 50 629,74 грн., №2178 від 31.11.2017 року на суму 13 599,94 грн., №2467 від 29.12.2017 року на суму 12 749,94 грн., які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками товариств (копії містяться в матеріалах справи), при цьому, відповідач за послуги з оренди Підйомної техніки розрахувався лише частково в сумі 33 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками 13 000,00 грн. (04.04.2018 року) та 20 000,00 грн. (26.06.2018 року), копії яких містяться в матеріалах справи, а відтак, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 135 299,05 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов’язання щодо оплати товару.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За змістом ч.3 ст.285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 135 299,05 грн. в оплату послуг за договором оренди підйомної техніки № 5-040413 від 04.04.2013 року у строк встановлений в п. 3.3. договору до суду не представлено.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 135 299,05 грн. та настання строку виконання обов’язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 135 299,05 грн. заборгованості за договором оренди підйомної техніки № 5-040413 від 04.04.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов’язання: пені – 20 429,43 грн., 3% річних – 2006,00 грн., інфляційні втрати – 8713,26 грн. та штраф – 27 059,82 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 5.3. договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати грошових коштів у строки, зазначені у ст. 3 даного договору, орендодавець вправі вимагати дострокового розірвання цього договору, а орендар зобов’язується сплатити на користь орендодавця, крім несплаченої суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожному акту надання послуг, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 20 555,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення пені, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 20 429,43 грн., за розрахунком позивача.

Крім того, за порушення строків оплати послуг за договором оренди підйомної техніки № 5-040413 від 04.04.2013 року на користь позивача підлягає стягненню 20% штрафу, що становить 27 059,82 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг за договором оренди підйомної техніки № 5-040413 від 04.04.2013 року, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат окремо по кожному акту надання послуг, в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що він арифметично вірний, відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 8713,26 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних окремо по кожному акту надання послуг, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 2016,60 грн.

Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають задоволенню в сумі 2006,00 грн., за розрахунком позивача.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 193 507,56 грн. з них: основного боргу – 135 299,05 грн. (сто тридцять п’ять тисяч двісті дев’яносто дев’ять гривень 05 копійок), пені – 20 429,43 грн. (двадцять тисяч чотириста двадцять дев’ять гривень 43 копійки), 3% річних – 2006,00 грн. (дві тисячі шість гривень), інфляційних втрат – 8713,26 грн. (вісім тисяч сімсот тринадцять гривень 26 копійок) та штрафу – 27 059,82 грн. (двадцять сім тисяч п’ятдесят дев’ять гривень 82 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2902,61 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “А ПЛЮС БУД” (код ЄДРПОУ 38290022, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 3), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пекканіска” (код ЄДРПОУ 35411500, адреса: 04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу – 135 299,05 грн. (сто тридцять п’ять тисяч двісті дев’яносто дев’ять гривень 05 копійок), пені – 20 429,43 грн. (двадцять тисяч чотириста двадцять дев’ять гривень 43 копійки), 3% річних – 2006,00 грн. (дві тисячі шість гривень), інфляційні втрати – 8713,26 грн. (вісім тисяч сімсот тринадцять гривень 26 копійок), штрафу – 27 059,82 грн. (двадцять сім тисяч п’ятдесят дев’ять гривень 82 копійки) та судовий збір – 2902,61 грн. (дві тисячі дев’ятсот дві гривні 61 копійка).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.11.2018р.

Суддя О.В. Котков