Постанова № 7762322, 29.01.2010, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 2а-2/10

Справа № 2а-3/09

Справа № 2а-33/08

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області, як місцевий адміністративний суд, у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

при секретарі - Верхогляд О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Царичанської районної ради Дніпропетровської області, Голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_2, треті особи Царичанський районний центр зайнятості Дніпропетровської області, Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області, Управління Державного Казначейства України в Царичанському районі Дніпропетровської області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів, відшкодування відповідачем моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася із адміністративним позовом до Царичанської районної ради Дніпропетровської області, Голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_2, треті особи Царичанський районний центр зайнятості Дніпропетровської області, Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області, Управління Державного Казначейства України в Царичанському районі Дніпропетровської області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів, відшкодування відповідачем моральної шкоди.

В обґрунтування вимог вказує, що постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2008 року рішення Царичанської районної ради Дніпропетровської області (шістнадцятої сесії п’ятого скликання) від 17 вересня 2007 року ?ро звільнення у зв’язку із достроковим припиненням повноважень заступника голови Царичанської районної ради” визнано нечинним та скасовано. ОСОБА_1 поновлено на публічній службі – на посаді заступника голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2008 року постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2008 року залишено без змін, вищевказана постанова набрала законної сили.

Царичанським районним судом Дніпропетровської області 14 квітня 2008 року видано виконавчого листа. Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (постановою від 15 травня 2008 року) відкрито виконавче провадження. Під час примусового виконання постанови, що набрала законної сили, з виходом на місце виконання старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 складено акти №№ 1,2,3 від 16 травня 2008 року державного виконавця.

Згідно з актом № 2 від 16 травня 2008 року державного виконавця, у зв’язку з тим, що сесія Царичанської районної ради не запрацювала, було вирішено фактично допустити ОСОБА_1 до виконання публічної служби на посаді заступника голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області у кабінеті ради № 201.

Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (постановою від 12 червня 2008 року) виконавче провадження закінчено .

Зазначила, що станом на час подання цього адміністративного позову ( на 21.11.2008 року) її фактично поновлено на публічній службі – на посаді заступника голови Царичанської районної ради, але й досі відповідачами не видано відповідного імперативного акту про поновлення її на посаді, а також й досі не виплачується заробітна плата.

Згідно з ч.1 ст. 77 Закону України ?ро виконавче провадження” рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується негайно, а виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. На пленарному засіданні (сесії) Царичанської районної ради 28 травня 2008 року було проведено голосування ради з питання виконання постанови Царичанського районного суду від 04 січня 2008 року, але потрібної кількості голосів депутатів не було набрано, тобто, по теперішній час відповідач – Царичанська районна рада не прийняла відповідного акта (рішення ради) про допущення її до виконання обов’язків заступника голови Царичанської районної ради.

Вважає, що судове рішення не виконано , виконання рішення у розумінні правил статті 77 Закону України "Про виконавче провадження" не завершено, так як фактично її допущено до виконання попередніх обов’язків, але владою державного виконавця, а не на підставі акта Царичанської районної ради.

В той же час, а саме з 16 травня 2008 року (дати допущення її до виконання попередніх обов’язків згідно акта №2 державного виконавця) з нею укладено трудовий договір, оскільки згідно зі ст.24 КЗпП України, а на неї поширюється законодавство про працю(ст.7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"), трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи, але заробітна плата їй (позивачці ОСОБА_1В.) не виплачується до теперішнього часу . Саме у невиплаті їй заробітної плати Царичанською районною радою полягає протиправна бездіяльність відповідача – Царичанської районної ради.

В своїй позовній заяві позивачка посилається на мотивацію тези про протиправну бездіяльність Царичанської районної ради, а саме вказує: на підставі ст. 24 Кодексу Законів про працю України трудовий договір укладено між нею та відповідачем - Царичанською районною радою (ст. 21 КЗпП України); Царичанська районна рада зобов’язана виплачувати їй заробітну плату (ст. ст. 21, 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України ?ро оплату праці"); вона (позивачка) має право на оплату своєї праці ( ст. 21 Закону України ?ро оплату праці”, ст. 9 Закону України ?ро службу в органах місцевого самоврядування”); у разі порушення законодавства про працю вона має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ст. ст. 233, 238 КЗпП України). Також вважає, що вона (позивачка ОСОБА_1В.) має право н а одержання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України). Вимушений прогул триває з дня незаконного її звільнення відповідачем з посади, тобто з 17 вересня 2007 року по 16 травня 2008 року – день фактичного допущення її до виконання публічної служби на посаді заступника голови районної ради.

Також зазначила, що вищевказані порушення відповідачем - Царичанською районною радою її трудових прав призвели до моральних страждань, вона втратила нормальні життєві зв’язки, для організації її життя їй потрібно докласти додаткових зусиль. Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відповідач – Царичанська районна рада, зобов’язаний відшкодувати їй завдану моральну шкоду , яку вона оцінює у грошовому еквіваленті – розміром 20000 (двадцять тисяч) грн .

Крім цього, згідно зі ст. 8 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вона (позивачка) має право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно з п. 3 ч.1 ст. 16, ч.1 ст. 105 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вона має право вимагати від відповідача - Царичанської районної ради сплати страхових внесків, а згідно з п.6 ч.2 ст. 17 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідач -Царичанська районна рада зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески з її заробітку на її персоніфікований рахунок, відкритий Царичанським районним центром зайнятості Дніпропетровської області.

Ненарахування, необчислення та несплата відповідачем – Царичанською районною радою страхових внесків з її заробітку на персоніфікований рахунок, є протиправною бездіяльністю відповідача.

Вказує в своїй позовній заяві, що укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу, відповідно до ст. 24 КЗпП України. Голова районної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження (ч. 7 статті 55, ч.8 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради(п.9 ч.6 ст.55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Ураїні"), здійснює керівництво виконавчим апаратом ради( п.10 ч.6 ст.55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") , є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату (п.11 ч.6 ст.55 Закону України ?ро місцеве самоврядування”).

Відповідачем - Головою Царичанської районної ради вже видавалося розпорядження від 12 травня 2006 року № 43-р ?ро встановлення надбавки до заробітної плати заступнику голови районної ради”, яким її (позивачку) зобов’язувалося ?риступити до своїх обов’язків з 15 травня 2006 року”.

Вважає, що таким чином, невидання відповідачем – Головою Царичанської районної ради розпорядження про зарахування її (позивачки) на роботу, про виплату їй заробітної плати та нарахування, обчислення і сплату з її заробітку страхових внесків, згідно з пенсійним законодавством є протиправною бездіяльністю відповідача. При цьому враховує, що хоча відповідач вчинив протиправну бездіяльність фінансового характеру і повинен нести матеріальне покарання за свій особистий рахунок, все ж згідно зі ст. 24 Закону України ?ро службу в органах місцевого самоврядування” матеріальна шкода, завдана територіальній громаді бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом.

В своїй позовній заяві позивачка просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Царичанської районної ради Дніпропетровської області щодо невиплати їй середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року по 16 травня 2008 року, невиплати їй заробітної плати, починаючи з 16 травня 2008 року, не нарахування, необчислення та несплату страхових внесків з її заробітної плати, починаючи з 17 вересня 2007 року, відповідно до Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

2) зобов’язати Царичанську районну раду Дніпропетровської області виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року по 16 травня 2008 року, виплатити їй заробітну плату, починаючи з 16 травня 2008 року, нарахувати, обчислити та сплатити страхові внески з її заробітної плати, починаючи з 17 вересня 2007 року відповідно до Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

3) визнати протиправною бездіяльність голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_2 щодо невидання розпорядження про зарахування її на роботу, невидання розпорядження про виплату їй середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року по 16 травня 2008 року, невидання розпорядження про виплату їй заробітної плати, починаючи з 16 травня 2008 року, не видання розпорядження про нарахування, обчислення та сплату страхових внесків з її заробітної плати, починаючи з 17 вересня 2007 року відповідно до Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

4) зобов’язати голову Царичанської районної ради ОСОБА_2 видати розпорядження про зарахування її на роботу, видати розпорядження про виплату їй середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року по 16 травня 2008 року, видати розпорядження про виплату їй заробітної плати, починаючи з 16 травня 2008 року, видати розпорядження про нарахування, обчислення та сплату страхових внесків з її заробітної плати, починаючи з 17 вересня 2007 року відповідно до Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

5) стягнути з Царичанської районної ради на її користь як відшкодування завданої їй моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) грн.;

6) зобов’язати голову Царичанської районної ради ОСОБА_2 видати розпорядження про відшкодування їй завданої моральної шкоди у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Усі судові витрати у справі прохає покласти на Царичанську районну раду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, доповниши їх новими вимогами, шляхом уточнення сум, належних позивачці до виплати та уточнення вимог до відповідачів і прохають:

1) Визнати протиправною бездіяльність Царичанської районної ради Дніпропетроської області щодо ненарахування та невиплати позивачці середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації зарплати у зв’язку з інфляцією, компенсації втрати зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати;

2) Зобов’язати Царичанську районну раду Дніпропетровської області нарахувати і виплатити позивачці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації зарплати у зв’язку з інфляцією, компенсації втрати зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати - загальною фактичною до отримання сумою 120 845грн.12коп.;

3) Визнати протиправною бездіяльність голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_2 щодо невидання розпорядження про зарахування позивачку на роботу, невидання розпорядження про нарахування та виплату їй середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації зарплати у зв’язку з інфляцією, компенсації втрати зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати;

4) Зобов’язати голову Царичанської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_2 видати розпорядження про зарахування позивачку на роботу, про нарахування та виплату їй середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації зарплати у зв’язку з інфляцією, компенсації втрати зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати - загальною фактичною до отримання сумою 120 845грн.12коп.

Решту позовних вимог – залишають без змін.

Відповідачі – голова Царичанської районної ради ОСОБА_2 та представник відповідача – Царичанської районної ради -ОСОБА_5 позов не визнали , оскільки вважають дії законними, бездіяльності не допустили, крім того, посилаються на те, що позивач ОСОБА_1 пропустила строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав і заперечують проти його поновлення, оскільки позивачка звернулась із даним позовом 25 листопада 2008 року , а дізналась ОСОБА_1 про порушення свого права офіційно з моменту винесення постанови Царичанського районного суду від 04.02.2008 року по справі про поновлення її на публічній службі, тоді як вважають, що відповідно до вимог ст.ст.233, 235,238 КЗпП України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (п.25, абз.3,7) діє трьохмісячний термін для звернення з даним позовом до суду. Щодо виплати моральної шкоди в сумі 20000грн . вважають також відсутні підстави . Так в листку непрацездатності, на який посилається позивачка на підтвердження своїх доводів, вказане захворювання : "невралгия тройничного нерва", ніяк не може бути викликане моральними стражданнями ; також викликають сумнів записи з цього приводу в амбулаторній картці позивачки, наданій нею в судовому засіданні, в якій мають виправлення та підроблення, в зв’язку з чим прокурорм Царичанського району 11.11.2009 року порушена кримінальна справа за фактом підроблення записів невстановленою особою в амбулаторній картці №2025 на ім’я ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України; до того ж про порушення її прав з цього приводу ОСОБА_1 дізналась після вручення їй трудової книжки із записом про звільнення , тоді як відповідно до вимог ст.268 ЦК України на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав позовна давність не поширюється , але винятком з цього правила є правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної працівникові у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, на що посилається позивачка, вважає застосовується тримісячний строк позовної давності (ст.233 КЗпП України), що зазначено і в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року. А тому , вважають, що дана позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає .

Представник третьої особи - Царичанського районного центру зайнятості Дніпропетровської області вважає спір слід вирішити згідно закону.

Представники третіх осіб - Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області, Управління Державного Казначейства України в Царичанському районі Дніпропетровської області – в судове засідання не з’явились, надіслали заяви, в яких прохають справу розглянути без їх участі.

Суд, заслухавши сторони, свідків, спеціаліста – лікаря-терапевта ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Частиною 1,2 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Саме до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.

Відносини, що склались між позивачем та відповідачами є публічно-правовими відносинами , виходячи зі змісту статті 3 та ч.1 ст.17, ч.ч.1,2,3 ст.50 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.2 вказаної статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до вимог ч.3 цієї статті кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування. А відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.19 КАСУ адмінсправи вирішуються адмінстративним судом за місцезнаходженням відповідача; адмінсправи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адмінсудами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.21 КАСУ позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою і підсудні одному адміністративному суду; вимоги про відшкодування шкоди , заподіяної протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір .

Тобто, дана адміністративна справа підсудна Царичанському районному суду Дніпропетровської області як місцевому адміністративному суду та вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди теж можуть бути заявлені та розглянуті судом в даній адміністративній справі, оскільки заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Царичанського районного суду Дніпропетровської області як до місцевого адміністративного суду з даним адміністративним позовом на захист своїх порушених прав та інтересів 21 листопада 2008 року , а дізналась про порушення її прав та інтересів з моменту винесення постанови Царичанським районним судом - 04 січня 2008 року по справі про поновлення її на публічній службі, тобто в межах річного строку звернення до адміністративного суду , встановленого згідно ч.ч.1,2 ст.99 КАС України.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній , цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку відповідачі проти заявленого адміністративного позову заперечували, а отже саме на них (відповідачів) покладено обов’язок доказування правомірності їх дій чи бездіяльності.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням рівності перед законом; пропорційно і т. ін.

В судовому засіданні достовірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 рішенням Царичанської районної ради Дніпропетровської області (першої сесії п’ятого скликання) від 22 квітня 2006 року №3-1/У була обрана заступником голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області і згідно розпорядження голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_2 від 12 травня 2006 року №43-р приступила до виконання своїх обов’язків з 15 травня 2006 року, що підтверджується копіями вказаних вище рішення Царичанської районної ради Дніпроетроської області та розпорядження Голови Царичанської районної ради Дніпропетроської області (а.с.33,91 т.1).

Рішенням Царичанської районної ради Дніпропетровської області (шіснадцятої сесії п’ятого скликання) від 17 вересня 2007 року № 131-16/У "Про звільнення в зв’язку із достроковим припиненням повноважень заступника голови Царичанської районної ради" було достроково припинено публічну службу позивача ОСОБА_1

Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2008 року рішення Царичанської районної ради Дніпропетровської області (шістнадцятої сесії п’ятого скликання) від 17 вересня 2007 року ?ро звільнення у зв’язку із достроковим припиненням повноважень заступника голови Царичанської районної ради” визнано нечинним та скасовано. ОСОБА_1 поновлено на публічній службі – на посаді заступника голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області.(а.с.7-16 т.1)

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2008 року постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2008 року залишено без змін, вищевказана постанова набрала законної сили. (а.с.17-19 т.1).

Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 17 червня 2009 року вказані постанова Царичанського районного від 04.01.2008 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2008 року залишені без змін. (а.с.73-75 т.2).

Царичанським районним судом Дніпропетровської області 14 квітня 2008 року видано виконавчого листа.(а.с.20-21 т.1) Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (постановою від 15 травня 2008 року) відкрито виконавче провадження.(а.с.25 т.1) Під час примусового виконання постанови, що набрала законної сили, з виходом на місце виконання старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 складено акти №№ 1,2,3 від 16 травня 2008 року державного виконавця.(а.с.22-24 т.1).

Згідно з актом № 2 від 16 травня 2008 року державного виконавця (а.с.23 т.1), у зв’язку з тим, що сесія Царичанської районної ради не запрацювала, ОСОБА_1 фактично допущено до виконання публічної служби на посаді заступника голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області у кабінеті ради № 201.

Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (постановою від 12 червня 2008 року) виконавче провадження закінчено .(а.с.27 т.1).

Станом як на час подання цього адміністративного позову ( на 21.11.2008 року), так і на даний час ОСОБА_1 фактично поновлено на публічній службі – на посаді заступника голови Царичанської районної ради, але й досі ( станом на 29.01.2010 року) відповідачами не видано відповідного імперативного акту про поновлення позивачку ОСОБА_1 на посаді, а також не виплачена середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року ( з моменту її звільнення) по 15 травня 2008 року ( по час фактичного допущення до виконання публічної служби) та з 16 травня 2008 року і досі (по 29 січня 2010 року) не виплачується заробітна плата, тобто з моменту фактичного допущення її до виконання публічної служби.

Згідно з ч.1 ст. 77 Закону України ?ро виконавче провадження” рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується негайно, а виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. На пленарному засіданні (сесії) Царичанської районної ради 28 травня 2008 року було проведено голосування ради з питання виконання постанови Царичанського районного суду від 04 січня 2008 року, але потрібної кількості голосів депутатів не було набрано, тобто, по теперішній час відповідач – Царичанська районна рада не прийняла відповідного акта (рішення ради) про допущення її до виконання обов’язків заступника голови Царичанської районної ради.

В зв’язку з цим позивачка зверталась до Царичанського районного суду із окремою заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі про поновлення її на публічній службі, відповідно до ст.267 КАСУ, про винесення додаткового судового рішення (постанови) та про встановлення порядку та способу виконання вищевказаного судового рішення.(а.с.85-90 т.1). За результатом розгляду даної заяви ухвалою Царичанського районного суду від 03.12.2009 року, яка на даний час ще не вступила в законну силу, встановлено наступний порядок виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі : Голова Царичанської районної ради зобов»язаний видати розпорядження про фактичне допущення ОСОБА_1 до виконання нею її попередніх службових обов»язків з 16 травня 2008 року ( з дня фактичного допуску до виконання службових обов»язків) та встановлення розмірів та системи оплати її праці; встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення – зобов»язано Царичанську районну раду 5-денний строк з дня виконання судового рішення (видачі розпорядження головою районної ради) подати до Царичанського районного суду звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, оскільки вимоги позивача ОСОБА_1 щодо зобов»язання відповідача – голови Царичанської районної ради ОСОБА_2 вчинити певні дії - видати відповідні розпорядження є також предметом розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення порядку та способу виконання рішення, про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в іншій адміністративній справі (а.с. 133-135 т.2), тому вони на думку суду і не підлягають задоволенню в ході розгляду даної адміністративної справи , оскільки норми ст.ст. 257, 263 КАСУ передбачають можливість встановлення способу та порядку виконання судового рішення як у самому рішенні, так і на стадії примусового виконання судового рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Оскільки, як до незаконного звільнення з посади заступника голови Царичанської районної ради між ОСОБА_1 та Царичанською районною радою був укладений трудовий договір та виплачувалась їй заробітна плата, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, індексації зарплати у зв»язку з інфляцією, компенсації втрати частини зарплатні у зв»язку з порушенням строків її виплати , що свідчить розпорядження Голови Царичанської районної ради від 12.05.2006 року №43-р (а.с. 33 т.1), рішення першої сесії п»ятого скликання Царичанської районної ради №3-1/У від 22.04.2006 року (а.с.91 т.1) та записи в трудовій книжці ОСОБА_1В.(а.с. 126-129 т.1), то й із 16 травня 2008 року (дати фактичного допущення її до виконання попередніх обов’язків згідно акта №2 державного виконавця), на думку суду з позивачкою також укладено трудовий договір (ч.1 ст.21 КЗпП України), так як згідно вимог ч.3 ч.4 ст.24 КЗпП України, а на позивачку теж поширюється законодавство про працю (ст.7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"), укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу; трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

А тому, посилання відповідачів та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх поясненнях в судовому засіданні на те, що трудовий договір не укладався з позивачкою, на думку суду є помилковим, оскільки після поновлення її на роботі - з моменту фактичного допущення ОСОБА_1 до виконання попередніх обов»язків, тобто на роботі за трудовим договором (до того ж акт державного виконавця про невиконання рішення відсутній, а навпаки є навіть постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження), відновлюється дія незаконно розірваного попереднього договору і повторне його укладання не вимагається.

Згідно з вимогами ст.94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Згідно вимог ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат , премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством; конкретні розміри посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог передбачених ч.2 цієї статті. Згідно зі ст.98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи.

Але позивачці ОСОБА_1 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу(ст. ст.235 КЗпП України) та заробітна плата з моменту поновлення її на попередній посаді (фактичного допущення її до виконання попередніх обов»язків) не нараховувалась та не виплачується до теперішнього часу, в той час як вона (позивачка) має право на оплату своєї праці ( ст.ст. 1, 21 Закону України ?ро оплату праці”, ст. 9 Закону України ?ро службу в органах місцевого самоврядування”).

Відповідно до вимог ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги ( а позивачка прохає нарахувати та виплатити їй заробітну плату з моменту фактичного допущення її до виконання попередніх обов»язків), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Отже, саме у ненарахуванні та невиплаті Царичанською районною радою позивачці ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року по 15 травня 2008 року та заробітної плати, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, індексації зарплати у зв’язку з інфляцією, компенсації втрати зарплатні у зв’язку з порушенням строків її виплати, починаючи з 16 травня 2008 року ( з моменту поновлення її на попередній посаді - фактичного допущення її до виконання попередніх обов»язків) по 29 січня 2010 року, з урахуванням різниці доходу ОСОБА_1 , який був виплачений їй у цей період ( за час її роботи в Царичанській районній державній адміністрації на посаді начальника відділу ведення Державного реєстру виборців з 14.01.2008 року по 30.05.2008 року - 6324 грн.14коп. , що підтверджується довідкою Царичанської РДА № 23/01-32/7 від 03.06.2008 року (а.с. 124 т.1) та за час її перебування на обліку як безробітною в Царичанському районному центрі зайнятості за період з 28.09.2007 року по 14.01.2008 року - в сумі 5509грн.18 коп ., що підтверджується довідкою Царичанського РЦЗ від 04.06.2008 року (а.с.31 т.1) та за час її роботи на посаді головного бухгалтера в ЗАТ «Царичанський завод мінводи» за період з 07.04.2009 року по даний час (29.01.2010 року) – в сумі 17 631грн.86коп ., що підтверджується довідками ЗАТ № 216 від 22.04.2009 року та від 29.01.2010 року (а.с.12, 137 т.2) і полягає протиправна бездіяльність відповідача – Царичанської районної ради.

Відповідно до вимог «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100( із наступними змінами і доповненнями) обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана виплата. Оскільки позивачка ОСОБА_1 була незаконно звільнена з обраної посади –заступника голови Царичанської районної ради з 17 вересня 2007 року , тому розрахунок середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу має бути проведено із зарплати за лютий-березень 2007 року, яка згідно довідки Царичанської районної ради № 4-27/2-18 від 17.03.2009 року (а.с. 154 т.1) становить: за липень 2007- 3635грн.59коп., за серпень 2007 року – 3628грн.80коп. Середньоденний заробіток обчислюється діленням суми нарахованої зарплати за цей період на кількість фактично відпрацьованих робочих днів, а потім середньоденний заробіток множать на кількість днів вимушеного прогулу. Отже, середньоденний заробіток становить 165грн.10коп.,із розрахунку: 3635грн.59коп. + 3628грн.28 коп. = 7264грн.39коп.(сума нарахованої зарплати за цей період); кількість фактично відпрацьованих робочих днів за цей період становить – 44 днів; тому 7264грн.39коп. : 44 дні = 165грн.10коп. А сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2007 року по 15 травня 2008 року становить 15903грн.48коп., із розрахунку: 165грн.10коп.( середньоденний заробіток) х 168 днів (кількість днів вимушеного прогулу, зокрема : з 17.09.2007 року по 30.09.2007 року – 10 днів, за жовтень 2007р. – 23 дні, за листопад 2007 року – 22 дні, за грудень 2007 р. – 21 день, за січень 2008 р.- 21 день, за лютий 2008 р.- 21 день, за березень 2008 р. – 20 днів, за квітень 2008 р. – 22 дня, з 01 травня по 15.05. 2008 р. – 8 днів) = 27736грн.80коп. А з рахуванням різниці доходу ОСОБА_1, який був виплачений їй у цей період ( за час її роботи в Царичанській районній державній адміністрації на посаді начальника відділу ведення Державного реєстру виборців з 14.01.2008 року по 30.05.2008 року - 6324 грн.14коп., що підтверджується довідкою Царичанської РДА № 23/01-32/7 від 03.06.2008 року (а.с. 124 т.1) та за час її перебування на обліку як безробітною в Царичанському районному центрі зайнятості за період з 28.09.2007 року по 14.01.2008 року - в сумі 5509грн.18 коп. , що підтверджується довідкою Царичанського РЦЗ від 04.06.2008 року (а.с.31 т.1) а в загальній сумі (6324грн.14коп.+5509грн.18коп.= 11833,32грн.) 11833грн.32коп., до нарахування та виплаті ОСОБА_1 належить середня зарплата за час вимушеного прогулу, яка становить 15903грн.48коп., із розрахунку: 27736грн.80коп. – 11833грн.32коп.= 15903грн.40коп.

Таким чином, вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині зобов»язання Царичанську районну раду Дніпропетровської області нарахувати та виплатити їй : середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року по 15 травня 2008 року в сумі 15903грн.48коп.; та заробітну плату, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, індексації зарплати у зв’язку з інфляцією, компенсації втрати зарплатні у зв’язку з порушенням строків її виплати, починаючи з 16 травня 2008 року по 29 січня 2010 року, з урахуванням штатного розпису за 2007-2010р.р. (а.с.155-157 т.1, а.с. 213 т.1), слід задовільнити частково , зокрема з урахуванням різниці доходу ОСОБА_1, який був виплачений їй у цей період, що становить в загальній сумі 29465грн.18коп. (11833грн.32коп. + 17 631грн.86коп.= 29465грн.18коп.) , оскільки ч.3 ст.117 КЗпП України, на виключення якої посилається позивачка, передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні і не може регулювати дані правовідносини між сторонами щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу та за період фактичного допущення ОСОБА_1 до виконання попередніх обов»язків.

Крім цього, на думку суду підлягають частковому задоволенню і вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо стягнення з Царичанської районної ради на її користь як на відшкодування завданої їй моральної шкоди, а саме із пред»явленої позивачкою суми – в розмірі 20000грн., підлягає до стягнення за спричинену моральну шкоду лише в сумі 2000 (дві тисячі) гривень , яка є достатньою із врахуванням всіх обставин та наявних доказів по справі, включаючи сумнів щодо окремих письмових доказів, наданих позивачкою, а тому невраховуючи їх при визначенні суми моральної шкоди, згідно вимог п.3 ст.163 КАСУ, а саме: щодо листка непрацездатності ОСОБА_1 про перебування на лікуванні з 23.06.08 по 02.07.2008 року з діагнозом: «ОРЗ та невралгія трійничного нерва», оскільки згідно довідки Царичанської ЦРЛ №363 від 16.03.2009 р. даний діагноз «являється результатом хронічного запального процесу, такого як хронічний фронтит, хронічний гайморит, хронічний одонтогенний періостит» (а.с.109 т.1, а.с.8 т.2) та амбулаторної картки ОСОБА_1 ( а.с.166-174 т.1, а.с.56-62 т.2), оскільки по факту підроблення записів в ній невстановленою особою постановою прокурора Царичанського району від 11.11.2009 року порушено кримінальну справу за ознаками ч.1 ст.358 КК України (а.с. 141 т.2).

Сам факт спричинення моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 у суду не викликає сумніву, оскільки знайшов своє повне підтвердження в ході судового розгляду даної справи, так як підтверджується як поясненнями позивачки, так і поясненнями свідків – депутатів районної ради ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11І.(який за фахом являється медичним працівником); родичів – ОСОБА_12 (донькою позивачки ОСОБА_1В.), ОСОБА_13 (невісткою ОСОБА_1В.), спеціаліста –лікаря терапевта ОСОБА_6, які підтвердили що дійсно наведені позивачкою тривалі порушення відповідачами її трудових прав призвели до її (ОСОБА_1В.) моральних страждань, оскільки вона на протязі тривалого часу зазнала моральні приниження, пережила нервовий стрес, погіршувався стан її здоров»я, порушився її звичний уклад життя, погіршився матеріальний стан її сім»ї, в той час як вона повинна була сплачувати кредит (а.с.102-107 т.1), вона втратила нормальні життєві зв»язки, обмежилось її спілкування з людьми як заступника голови районної ради, для організації її життя, для відновлення контактів з людьми, їй потрібно докласти додаткових зусиль, чим спростовуються також і пояснення свідків – ОСОБА_7В.( радника голови районної ради ) та ОСОБА_8 (керуючої справами районної ради) зокрема в тій частині, що Царичанською районною радою з ОСОБА_1 не було укладено трудового договору після її звільнення, так як сесією ради не було прийнято відповідне рішення про поновлення її на роботі, оскільки після її фактичного поновлення вона не виконувала свої посадові обов»язки, а тільки була присутня в кабінеті райради, тоді як в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не з її вини не могла реалізувати в повній мірі виконання своїх попередніх посадових обов»язків, поскільки відповідачами за вказаний період ніяка робота їй не доручалась.

Дійсно, відповідно до вимог ст.237-1КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що спору щодо конкретної суми позовних вимог між сторонами на даний час не виникло, а також те, що оскільки функції нарахування, обчислення та виплати заробітної плати, індексаційних, компенсаційних виплат та страхових внесків з заробітної плати позивачки, відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» діючим законодавством покладено на власника або на уповноваженого ним органа( працедавця ) – в даному випадку на Царичанську районну раду, тому питання про нарахування конкретної суми заробітної плати за період з 16 травня 2008 року по 29 січня 2010 року, що підлягає виплаті та щодо відрахувань суми страхових внесків із належної до виплати суми заробітної плати ОСОБА_1, належить до дискреційних повноважень відповідача, тобто Царичанської районної ради, які і повинен вчинити не суд, який визначивши конкретну суму, підмінить відповідача – районну раду. Тому, в цій частині позову ОСОБА_1 також слід відмовити.

Згідно ст. 94 КАСУ судові витрати в сумі 3,4 грн. стягнути з Царичанської районної ради ( код ЕДРПО 25005910, р/рахунок № 35419005008373, МФО 805012 ГУДКУ Дніпропетровській області) на користь держави, повністю задовольнивши в цій частині позовні вимоги позивачки .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Царичанської районної ради Дніпропетровської області, Голови Царичанської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_2, треті особи Царичанський районний центр зайнятості Дніпропетровської області, Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області, Управління Державного Казначейства України в Царичанському районі Дніпропетровської області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів, відшкодування відповідачем моральної шкоди, частково задовольнити.

1) Визнати протиправною бездіяльність Царичанської районної ради Дніпропетровської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1: середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року по 15 травня 2008 року; та заробітної плати, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, індексації зарплати у зв’язку з інфляцією, компенсації втрати зарплатні у зв’язку з порушенням строків її виплати, починаючи з 16 травня 2008 року по 29 січня 2010 року, з урахуванням різниці доходу ОСОБА_1, який був виплачений їй у цей період;

2) Зобов’язати Царичанську районну раду Дніпропетровської області нарахувати та виплатити їй : середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2007 року по 15 травня 2008 року в сумі 15903грн.48коп.; та заробітну плату, що складається з окладу, рангу державного службовця (службовця органу місцевого самоврядування), надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, індексації зарплати у зв’язку з інфляцією, компенсації втрати зарплатні у зв’язку з порушенням строків її виплати, починаючи з 16 травня 2008 року по 29 січня 2010 року, з урахуванням різниці доходу ОСОБА_1, який був виплачений їй у цей період;

3) стягнути з Царичанської районної ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої їй моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн.;

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Царичанської районної ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати - 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного суду через Царичанський районний суд, як місцевий адміністративний суд, шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі, з подальшою подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови . Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 04 лютого 2010 року.

Головуюча: О.М.ГУДИМ