Постанова № 7762235, 28.12.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-5961/09/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.

суддів Черноліхова С.В.

Семенюка М.М.

при секретарі - Вітковській Т.С.

з участю представників позивача Лойко С.В.

Чепури І.В.,

представників відповідача /ОДПІ/ Грецької Л.В.

Жовтецького В.А., Литвинчук Н.П.

представника ГУ УДК Білого В.М.

прокурора Вихристюк О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест"

до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав,що протягом січня 2009 року Новоград-Волинською ОДПІ було проведено перевірку ТОВ "Церсаніт Інвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. та в період з 01.08.2008 р. по 31.08.2008 р., за результатами якої складено акт від 16.01.2009 року. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000652330/0 від 22.01.2009 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 12583140 грн. Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення відповідачу, однак скарга була відхилена і було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000652330/1 від 30.12.2008 р.Повторні скарги в порядку апеляційного оскарження були надіслані до ДПА в Житомирській області та ДПА України, які залишено без змін та прийняті повідомлення-рішення від 8.05.2009 р. за № 000652330/2 та № 000652330/3 від 28.07.2009 р., якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 12583140 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач посилається на те, що товариством відповідно до вимог чинного законодавства та в межах строку, визначеного ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", самостійно виявлено помилки, що містилися у раніше поданих ним податкових деклараціях з ПДВ, і подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, що декларувались в період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р. та подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в сумі 12583140 грн. Відповідно до пп.15.3.1. п.15.3 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Товариством в межах зазначеного строку та порядку, визначеному п.8.2. розділу 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість , затвердженого наказом ДПА України та Держказначейства України від 2.07.1997 року№ 209/72, подало відповідачу 17 листопада 2008 року заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за січень-вересень місяць 2008 року, яку було зареєстровано відповідачем. На думку позивача, висновок відповідача про те, що сума яка не була включена товариством до складу бюджетного відшкодування при отриманні платником права на бюджетне відшкодування не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів, а зараховується у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів є неправомірним, оскільки податковим органом при проведенні документальних перевірок позивача самостійно не виявлено заниження заявленої суми бюджетного відшкодування. З врахуванням наведеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали.

Представники Новоград-Волинської ОДПІ в судовому засіданні позов не визнали. Пояснили, що Законом України від 28.12.2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими змінено порядок розрахунку суми бюджетного відшкодування і відповідно до наказу ДПА України "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 17.03.2008 року №159 було затверджено нову форму податкової декларації з ПДВ з додатками до неї №2,3,4,5, яка подається починаючи з березня 2008 року, та передбачає розшифрувати накопичений залишок від'ємного значення попередніх періодів у Додатку 2 до Декларації з ПДВ, а також дозаявити бюджетне відшкодування при наявності підстав згідно із чинним законодавством про ПДВ. Таким чином вважають, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 12583140 грн., оскільки своєчасно не було заявлено суму бюджетного відшкодування, тому товариство втратило право на бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку. Вказують, що вказана сума підлягає лише зарахуванню платником в податкових деклараціях у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області позов не визнав. Пояснив, що оскільки до них не надходив висновок Новоград-Волинської ОДПІ про відшкодування позивачу податку на додану вартість у вказаному вище розмірі, тому підстав для задоволення позову немає.

В ході розгляду справи з метою захисту економічних інтересів держави та відповідно до ст.60 КАС України в справу для представництва інтересів відповідача вступив прокурор, в задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Судом встановлено, що Новоград-Волинською ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Церсаніт Інвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року. По результатах перевірки був складений акт № 80/05-53/23-30/33529350 від 16.01.2009 року.

У відповідності до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ "Церсаніт Інвест" на порушення абз. "а" пп. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в розмірі 12583140 грн., оскільки ТОВ своєчасно не заявило бюджетне відшкодування, а тому втратило право на відшкодування ПДВ. Вказана сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів і включатися до декларації інших періодів або дозаявлятись уточнюючим розрахунком, а зараховуватись у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі акта перевірки Новоград-Волинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000652330/0 від 22.01.2009 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 12583140 грн.

Позивач, не погоджуюсь з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржував його в адміністративному порядку, однак його скарга залишилась без задоволення і відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 000652330/1 від 30.12.2008 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12583140 грн. Повторні скарги в порядку апеляційного оскарження були надіслані до ДПА в Житомирській області та ДПА України, які були залишені без змін та прийняті повідомлення-рішення від 8.05.2009 р. за № 000652330/2 та № 000652330/3 від 28.07.2009 р., якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 12583140 грн.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними і вони підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону (в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Законом України від 28.12.2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до підпункту "а" підпункту 7.7.2. пункту 7 статті 7 Закону.

З урахуванням зазначених змін бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. "а" пп. 7.7.2 ст. 7 Закону підлягає частина від'ємного значення, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, з наведеної норми Закону вбачається. що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачена у будь-якому попередньому податковому періоді, з урахуванням обмежень щодо строків давності / 1095 днів/, встановлених ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181).

Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону, у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту в зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок ( у тому числі надання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість (затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166). Платник податку податку має право не подавати вказаний розрахунок , якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний /податковий/період / з урахуванням строків давності та положень пункту 17.2 Закону України № 2181/, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного/податкового/ періоду помилок лише раніше поданої декларації. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних /податкових/ періодах у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав до Новоград-Волинської ОДПІ розрахунок суми бюджетного відшкодування, згідно яких дозаявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 12583140 грн., що не заперечується представниками відповідача.

Відповідно до пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 ст. 7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тому бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього /місячного/ періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог закону № 168/97-ВР.

Посилання податкового органу на роз'яснення ДПА України окремих положень податкового законодавства не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не мають сили нормативно-правового акта. Право користування ними надано тільки платнику податків, на запит якого надано роз'яснення.

Доводи представників ОДПІ щодо не підтвердження факту сплати позивачем сум податку спростовуються оглянутими та приєднаними до матеріалів справи реєстром отриманих податкових накладних, розрахунковими документами за спірний період про сплату коштів контрагентам.

При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість" не обмежує такий термін як "попередній період" тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Таким чином, з наведених положень Закону, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 4.4.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, ТОВ "Церсаніт Інвест", маючи право на одержання бюджетного відшкодування, прийняло рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, надавши Новоград-Волинській ОДПІ уточнюючий розрахунок і Довідку за ті періоди, у яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, задекларувавши в них виправлені показники.

Відповідач, не заперечуючи право позивача на отримання бюджетного відшкодування, помилково трактує норми податкового законодавства, внаслідок чого порушуються права позивача.

Також є безпідставними є доводи представників ОДПІ щодо не врахування позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування сум заниження бюджетного відшкодування, визначених в рішеннях форми "В1" від 14.04.2008 р., 3.07.2008 р., 1.08.2008 р., 29.09.2008 р., 31.10.2008 р., 12.12.2008 р., виходячи з наступного.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування станом на 1.11.2008 р. залишок від'ємного значення з ПДВ становив 36410769 грн. Згідно до рішень форми "В1" від 14.04.2008 р., 3.07.2008 р., 1.08.2008 р., 29.09.2008 р., 31.10.2008 р., 12.12.2008 р. сума зменшення бюджетного відшкодування становить 8164688 грн., тобто це підтверджує доводи представників позивача, що зазначена сума була позивачем врахована при визначенні суми бюджетного відшкодування. Контролюючим органом не доведено, що вказана сума не була врахована позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно було заявлено до відшкодування 12583140,00 грн., тому позов підлягає задоволенню.

Позивач має право на відшкодування за рахунок Державного бюджету України 3,40 грн. понесених судових витрат.

Керуючись Законами України "Про податок на додану вартість", " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати не чинними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000652330/0 від 22.01.2009 р., податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 000652330/1 від 23.02.2009 р., податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 000652330/2 від 8.05.2009 р., податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 000652330/3 від 28.07.2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Церсаніт Інвест" суму відшкодування по податку на додану вартість за січень-вересень 2008 р. в розмірі 12583140 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ТОВ "Церсаніт Інвест" 3,40 грн. понесених судових витрат.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                Є.М. Мацький

судді : С.В.Черноліхов

М.М.Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 29 грудня 2009 р.