Постанова № 77621887, 19.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1941/18

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

19 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

Позивача ОСОБА_2

Представника відповідача Клюцука Віталія Петровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року (ухвалене 09 липня 2018 року, повний текст рішення складено 11 липня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області в якому просив суд:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.04.2018 №813/с-8 щодо відмови виконати постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013, перерахунку та виплаті ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст. ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.11.2011 неправомірними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконати постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 та здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично виплачених сум;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконати постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 нарахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_2 за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заборгованості по пенсії, згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строки їх виплати".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 липня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не оцінено нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини у відповідності до положень Конституції України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Відповідач зазначає, що управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі провело позивачу перерахунок пенсії за період з 1 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року на виконання постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2011 року у справі №2а-1173/11.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 липня 2018 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з 06.06.1986 року по 24.06.1986 року ОСОБА_2 був задіяний у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС, що підтверджується архівною довідкою №698 від 06.07.2004 року, виданою Галузевим державним архівом Міністерства оборони України.

Таким чином, позивач визнаний особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії 2-18 АГ №298444 від 06.11.2002 та витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕК серії ХМ №221271.

Відповідно до постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 року у справі №2-а-1173/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013, суд вирішив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі здійснити перерахунок та виплату пенсії інваліду 2-ї групи Чорнобильської катастрофи ОСОБА_2 з 01.12.2010 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно ст.54 та ст.50 щомісячної додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком Закону України "Про статус та соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та забезпечити в подальшому її виплату відповідно до цього закону.

На виконання постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 у справі №2-а-1173/11 позивачу виплачена пенсія в сумі 40656,10 грн. за період з 01.12.2010 по 22.07.2011.

22.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії згідно з рішеннями судів за період з 01.11.2011 року.

Листом від 03.04.2018 за №813/С-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що у 2016-2018 роках бюджетні призначення та виплату пенсій відповідно до ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи", визначені у інших розмірах, ніж ті, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачені.

Вважаючи відмову відповідача такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача за період з 01.11.2011 року на підставі ст.ст. 49, 50, 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а інші доводи позивача не спростовують законність дій відповідача щодо правильності нарахованої пенсії як особі, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЄС, інваліду ІІ групи.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам визначено у ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011).

Таким чином, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п. 7 Закону № 3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З урахуванням наведеного, в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи з викладеного, відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2015 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, діяв відповідно до чинних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

В абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

В абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Airey проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Kjartan Asmundsson проти Ісландії" від 12.10.2004.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві. При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору у березні - травні 2011 року.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17 (К/9901/1564/17).

Крім того, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання спірних правовідносин, а тому не може обмежувати волю законодавця в майбутньому.

В абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26.12.2011 №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач протиправно припинив йому виплату пенсії з 01.11.2011 року в розмірі, встановленому постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 року є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 вересня 2018 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.