Ухвала суду № 77621402, 31.10.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2022/18

Провадження № 1-м/346/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:

головуючого судді: П"ятковського В.І.,

з участю секретаря Іванишин Х.І.,

прокурора : Ланика А.М.,

захисника : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Міністерства юстиції України про визнання та виконання на території України вироку Міського суду в Празі Чеської Республіки від 12 серпня 2004 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя селища Отинія, вул. Стефаника, 4, Коломийського району, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2018 року до суду надійшло зазначене клопотання, мотивоване тим, що Міністерством юстиції України встановлено відповідність запиту Міністерства Чеської Республіки від 29 вересня 2016 року № MSP-168/2009-MOT-T/35 про прийняття до виконання на території України вироку Міського суду в Празі від 12 серпня 2004 року стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 167 Кримінального кодексу Чеської Республіки (не перешкоджання вчиненню злочину "вбивства"), згідно якого йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

В зв’язку з ухиленням ОСОБА_2 від відбуття покарання було видано міжнародний ордер на його арешт від 08 квітня 2005 року № 46 Т 7/2004 та європейський ордер на арешт від 21 січня 2008 року № 46 Т/ 7/2004, що підтверджується листом Міського суду в Празі від 17 серпня 2016 року.

Копія вироку була вручена ОСОБА_2 14 березня 2016 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області в порядку виконання доручення про надання міжнародної правової допомоги.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 під вартою не перебував, вирок стосовно нього на території Чеської Республіки не виконувався, просять вирішити питання про його виконання на території України та визначити частину покарання, яка підлягає виконанню на підставі положень Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнаний винним вищевказаним вироком суду.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з"явився, просив розглянути клопотання без його участі, яка згідно з ч. 2 ст. 603 КПК України, не є обовязковою.

Прокурор в судовому засіданні, враховуючи виявлені у поданні недоліки, висловив думку про направлення матеріалів клопотання в Міністерство юстиції України для доопрацювання.

Від захисника засудженого до суду надійшло письмове клопотання про відмову у виконанні вироку іноземної держави, яке він підтримав в судовому засіданні, мотивуючи тим, що в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України слід відмовити через невідповідність запиту Міністерства юстиції Чеської Республіки вимогам Європейських конвенцій з питань передачі виконання вироків іншим сторонам та КК України, який не передбачає кримінальної відповідальності за неперешкоджання злочину.

Вказує, що Міністерством юстиції Чеської Республіки в запиті про виконання вироку на території України і Міністерством юстиції України, при підготовці даного клопотання, не враховано і не прийнято до уваги важливі обставин, які мали місце з часу винесення вироку, які стосуються змін в кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві як Чеської Республіки так і в Україні, які безпосередньо впливають на можливість прийняття судом обґрунтованого і законного рішення.

Так, в запиті Міністерства юстиції Чеської Республіки не зазначено, що з 01 січня 2010 року набрав чинності новий Кримінальний кодекс Чеської Республіки, а тому невідомо чи внесені зміни в ч. 1 ст. 167, за якою засуджений ОСОБА_2 та чи немає підстав для можливого перегляду судового рішення.

Також зазначає, що з часу винесення вироку в Україні прийнято ряд Законів України «Про амністію», які, за обставин вчинення злочину за межами України і який був би кримінально караним в Україні, могли б застосовуватись щодо ОСОБА_2, відповідно до ст. 12 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 року.

Разом з тим, на думку захисту, відповідальність за неперешкоджання скоєнню злочину, яка передбачена ч. 1 ст. 167 Кримінального кодексу Чеської Республіки за якою засуджено ОСОБА_2, не передбачена нормами Кримінального кодексу України.

Крім того, вважає необгрунтованими посилання Міністерства юстиції Чеської Республіки на ст. 2 Додаткового протоколу до Європейської Конвенція про передачу засуджених осіб 21 березня 1983 року при направленні матеріалів для виконання вироку, оскільки вона стосується осіб, які намагаються уникнути виконання вироку, призначеного на території іншої ОСОБА_3, шляхом втечі на територію іншої ОСОБА_3 до відбування покарання.

Однак, як вбачається із тексту вироку ОСОБА_2 безперешкодно виїхав з території Чеської республіки 22 січня 2004 року через прикордонний пункт Наход і в подальшому постійно перебував на території України за адресою : смт Отинія, вул. Стефаника, 4, Коломийського району Івано-Франківської області (стор.3 перекладу вироку).

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Розглядаючи клопотання про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, суд виходить із положень ст. 9 Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21.03.1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєдання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік», №337/95-ВР від 22 вересня 1995 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб, встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

У відповідності до ст. 10 КК України виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 є громадянином України, засудженим вироком Міського суду в Празі від 12 серпня 2004 року за ч. 1 ст. 167 Кримінального кодексу Чеської Республіки (не перешкоджання вчиненню злочину "вбивства"), згідно якого йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Вирок набрав законної сили 04 січня 2005 року. Копія вироку була вручена ОСОБА_2 14 березня 2016 року у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області в порядку виконання доручення про надання міжнародної правової допомоги.

Кримінальним кодексом України станом на дату засудження ОСОБА_2, 20 січня 2004 року, і на даний час не встановлено кримінальності відповідальності за неперешкоджання (потурання) злочину.

Частина 1 ст. 167 КК Чеської Республіки не може прирівнюватися до складу злочину, передбаченого ст. 136 КК України, так як нею передбачена відповідальність за ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, а не за неперешкоджання (потурання) злочину.

Разом з тим, з часу винесення вироку щодо ОСОБА_2, в Україні прийнято ряд Законів України «Про амністію», зокрема від 31 травня 2005 року та від 22 грудня 2016 року, які могли б бути застосовані щодо нього, відповідно до ст. 12 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 року, за обставин, якщо б злочин вчинений ним за межами України був би кримінально караним в Україні.

Суд погоджується із думкою захисту щодо необгрунтованості посилання Міністерства юстиці Чеської Республіки на статтю 2 Додаткового протоколу до Європейської Конвенція про передачу засуджених осіб 21 березня 1983 року при направленні матеріалів для виконання вироку, так як останньою передбачений порядок виконання вироків щодо осіб, які намагаються уникнути такого виконання шляхом втечі на територію іншої ОСОБА_3 до відбування покарання. А з тексту офіційного перекладу вироку вбачається, що ОСОБА_2 безперешкодно виїхав з території Чеської республіки 22 січня 2004 року через прикордонний пункт Наход і в подальшому постійно перебував на території України за адресою реєстрації (стор.3 перекладу вироку).

Із досліджених доказів вбачається, що ні міжнародний, ні європейський ордер на арешт ОСОБА_2, на які вказує в своєму клопотанні Міністерство юстиції та посилається Чеська ОСОБА_3 в листі від 17 серпня 2016 року, до компетентних органів України не надходили, що стверджується повідомленням Міністерства юстиції України № 31874-33-18/12.1/7 від 12 жовтня 2018 року.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що правоохоронні органи Чеської Республіки не вживали всіх можливих заходів по виклику ОСОБА_2 в судове засідання для дачі показань та не намагались передати кримінальне провадження для його прийняття в Україні, натомість, вирок було винесено у відсутності особи. Одночасно Чеською стороною не виконувались приписи ОСОБА_1 VII «Обмін інформацією по судових вироках»Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року, за якою «Кожна Договірна ОСОБА_3 інформує будь-яку іншу ОСОБА_3 про всі обвинувальні вироки і подальші заходи щодо громадяностанньої ОСОБА_3 по цих вироках. Міністерства юстиції повідомляють таку інформацію одне одному принаймні один раз на рік. Коли та чи інша особа вважається громадянином двох або більше інших Договірних Сторін, відповідна інформація надається кожній з цих Сторін, якщо ця особа не є громадянином ОСОБА_3, на території якої вона була засуджена.»

З врахуванням положень Європейської конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 року, Європейської конвенції про видачу засуджених осіб 1983 року да Додаткового протоколу до цієї Конвенції 1997 року, Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 року, суд приходить до переконання про неможливість виконання вироку, яким засуджено ОСОБА_2.

На підставі ст. 9 Конституції України, Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 р), ст. 10 КК України, керуючись ст.ст. 602, 603, 609, 610 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про визнання та виконання на території України вироку Міського суду в Празі Чеської Республіки від 12 серпня 2004 року щодо ОСОБА_2 - відмовити.

Копію ухвали надіслати до Міністерства юстиції України для подальшого інформування держави, що винесла вирок.

Ухвалу може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: П'ятковський В. І.