Постанова № 7762123, 11.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3940/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2009 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Чудовській Ю.Ф.

з участю представника позивача Петровського Ф.А.

представника відповідача Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Восток"

до Державної податкової інспекції в Андрушівському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень та визнання незаконним наказу ДПІ в Андрушівському районі про проведення позапланової виїзної документальної перевірки,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому проситьсуд визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області N 000030230/0 від 18.03.2009 року, № 0000712301/0 від 29.05.2009 р., а також просить визнати незаконним наказ № 101 від 13.05.2009 р. начальника ДПІ в Андрушівському районі про проведення позапланової перевірки ТОВ "Максімус-Восток" в період з 13.05.2009 р. по 19.05.2009 рр.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд його задовольнити. В обґрунтовування позову посилався на те, що підприємство правомірно віднесло до валових витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів для автомобілів, за надання послуг по веденню бухгалтерського обліку ПП ОСОБА_1, за надання юридичних послуг ПП ОСОБА_2, послуг ПП ОСОБА_3, витрат на оренду нежитлового приміщення для розміщення офісу підприємства. Також вважає, що позапланова перевірка була проведена з грубими порушеннями чинного законодавства.

Відповідач, ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися. Свої заперечення обґрунтовує з посиланням на Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В ході судового розгляду справи представник відповідача наполягав на тому, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просила у задоволенні позову відмовити. Вважає, що позапланова перевірка була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а також податкове зобов"язання, яке визначено повідомленням-рішенням від 18.03.2009 року вважає узгодженим, так як позивач уклав угоду про розстрочення податкового зобов"язання та сплатив його.

Суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

В період з 12.02.2009 по 4.03.2009 Державною податковою інспекцією у Андрушівському районі Житомирської області проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Максімус-Восток" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатом якої складено Акт від 12.03.2009 № 216/23/34277656.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 5.1.,пп.5.2.1.,п. 5.2., п.5.3. пп.5.3.3., п.п.5.4.8. п.5.4., п.5.9. ст.5, пп.8.3.1. п.8.3. ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" занижений податок на прибуток в сумі 94745 грн за період з 4 квартала 2007 року по 4 квартал 2008 року.

На підставі Акту від 12.03.2009 № 216/23/34277656 Державною податковою інспекцією в Андрушівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 000030230/0 від 18.03.2009, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 120348 грн., з яких: за основним платежем - 94745 грн., штрафні санкції - 25603 грн.

Суд вважає, що Відповідачем вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства и воно підлягає визнанню нечинним та скасуванням, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (Далі Закон № 334):

матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів;

нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).

Абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.).

Вищевикладені положення свідчать, що до валових витрат відносяться лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями п. 11.2.1. Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналізуючи такі обставини, суд дійшов висновку, що документи, отримані позивачем на підставі договору № 01 на виконання робіт від 1.05.2008 р. / з ПП ОСОБА_3/ та усної домовленості з ПП ОСОБА_1 не є нематеріальними активами. Адже предметом зазначених договорів було здійснення робіт по веденню бухгалтерського обліку на підприємстві/ ПП ОСОБА_1/ та послуг по прийманню, підготовці документів для митного оформлення, замовлення вагонів, організації завантаження вагонів / ПП ОСОБА_3/ з метою здійснення господарської діяльності позивача, основним видом діяльності якого є імпорт та єкспорт цукру. Крім того, суд звертає увагу, що отримане за предметами договору не є нематеріальними активами, обєктами інтелектуальної власності, набутими у встановленому законодавством порядку, що унеможливлює донарахування позивачеві податку на прибуток. Адже такі витрати понесені в рамках здійснення господарської діяльності позивача, при цьому зазначені витрати підтверджено як актами приймання-передачі, так і повною оплатою проведених робіт. Суд вважає безпідставними доводи Відповідача щодо того, що коли надавались послуги приватним підприємцем ОСОБА_1 він працював на підприємстві головним бухгалтером. Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 28.02.2008 року був звільнений з посади головного бухгалтера ТОВ "Максімус-Восток". На момент надання послуг Позивачу / березень-квітень 2008 року/ ОСОБА_1 на підприємстві не працював, а був приватним підприємцем, який надає послуги з ведення бухгалтерського обліку, що засвідчено копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку.

Крім цього у главі 63 ЦК України не зазначено якими саме документами повинно підтверджуватись надання послуг, а тому у Відповідача були відсутні підстави обмежувати право підприємства щодо оформлення документів про виконання договору шляхом невизнання наданого на перевірку акту прийому - передачі та вимагання інших документів, обовязок ведення яких не встановлений бухгалтерським та податковим обліком.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів визнання недійсними вищевказаних договорів про надання послуг Відповідачем не надано.

Щодо нарахування податку на прибуток за заниження приросту балансової вартості паливно-мастильних матеріалів, слід зазначити, що відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та алишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Також вказаним Законом передбачено, що не включаються до складу валових витрат 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів.При цьому платник податку звільняється від обов"язків доведення зв"язку таких витрат з його господарською діяльністю. таким чином і поступив Позивач- було задекларовано зменшення валового доходу лише на 50 % вартості використаних ПММ, як це і передбачено вищевказаним Законом. В зв"язку з чим для донарахування податку на прибуток потрібно було виходити не з суми 30752,15 грн., а з її половини та донарахувати Позивачу податку на прибуток не 7688 грн., а лише 3844 грн.

Суд вважає безпідставними твердження представника позивача про нібито узгодження податкового зобов"язання по податковому повідомленню-рішенню N 000030230/0 від 18.03.2009 року в зв"язку з укладенням Позивачем договору про розстрочення податкового зобов"язання.

Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено в судовому засіданні, 27.03.2009 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про розстрочення податкових зобов"язань, зі змісту якого вбачається, що вказаний договір укладений відповідно до рішення № 52 від 27.03.2009 року і на суму 50637 грн., а відповідно до податкового повідомлення-рішення N 000030230/0 від 18.03.2009 року Позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем 94745 грн., за штрафними/фінансовими/ санкціями 25603 грн., а всього 120348 грн, тобто не співпадає сума визначеного податкового зобов"язання з договором про розстрочення, а тому суд вважає, що вказане податкове зобов"язання не є узгодженим. Сам факт сплати податкового зобов"язання Позивачем не перешкоджає суду перевірити правомірність дій Відповідача щодо визначення податкового зобов"язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності проведення Відповідачем позапланової виїздної перевірки Позивача слід зазначити наступне.

Відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання ТОВ "Максімус-Восток" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт №216/23/34277656 від 12.03.2008 року.

Розпорядженням ДПА в Житомирській області від 13.04.2009 року без номеру Про проведення службового розслідування" зобов"язано начальника ДПІ в Андрушівському районі провести службове розслідування відносно начальника відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Андрушівському районі ОСОБА_4, яка проводила планову виїзну перевірку ТОВ " Максімус-Восток" та в ході проведення службового розслідування організувати та провести позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Максімус-Восток" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 роки.

На підставі цього розпорядження, ДПІ в Андрушівському районі було видано відповідні накази від 13.05.2009р. за №№ 19,101.

Відповідно до пункту 8 частини 6 ст. 11-1 Закону України " Про державну податкову службу в Україні", позапланова виїзна перевірка проводиться у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов"язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов"язкових платежів).

Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що позапланова виїзна перевірка може бути проведена лише за дотримання наступних умов:

- невідповідність висновків акта перевірки вимогам законів;

- як наслідок невідповідності висновків акта перевірки вимогам законів - ненадходження до бюджетних сум податків та зборів ( обов"язкових платежів);

- має бути розпочато службове розслідування відносно посадових осіб, що проводили планову перевірку платника податків.

Згідно розпорядження ДПА в Житомирській області від 13.04.2009 року, результати комплексної перевірки ДПІ в Андрушівському районі фінансово-господарської діяльності ТОВ "Максімус-Восток" за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 роки, оформленні з порушенням вимог Методичних рекомендацій щодо оформлення актів перевірок, затверджених наказом ДПА України від 27.04.2006 року № 225, та вимог стандартів, затверджених наказом ДПА в Україні від 02.12.2005 № 540 "Методичні вказівки "Про визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи". Крім того, Відповідач посилається на те, що відносно посадової особи ДПІ в Андрушівському районі розпочате службове розслідування.

Однак суд вважає, що посадовими особами контролюючого органу при оформленні результатів планової перевірки було порушено вимоги підзаконних нормативно-правових актів, а не встановлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законів. Закон не визначає сам факт наявності порушень Методичних рекомендацій чи Методичних вказівок як правову підставу для надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки. В той же час, факту наявності невідповідності висновків акта перевірки вимогам законів не встановлено.

Крім цього судом також враховується, що невідповідність висновків акта перевірки вимогам законів має призвести до фактичного ненадходження до бюджету сум податків та зборів (обов"язкових платежів), що судом не встановлено.

Доводи позивача щодо розпочатого службове розслідування відносно ОСОБА_4 як одну із правових підстав для проведення позапланової перевірки суд вважає безпідставними, оскільки сам по собі факт призначення та початку службового розслідування відносно працівника Відповідача не є достатньою підставою для проведення позапланової виїзної перевірки у відповідача, оскільки, даний факт є лише обов'язковою умовою при наявності обставин, визначених в п. 8 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що правові підстави для проведення позапланової перевірки ТОВ "Максімус-Восток" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 роки відсутні, у зв'язку з чим слід визнати незаконним наказ № 101 від 13.05.2009 р. начальника ДПІ в Андрушівському районі про проведення позапланової перевірки ТОВ "Максімус-Восток" в період з 13.05.2009 р. по 19.05.2009 рр. .

В період з 13.05.2009 по 19.05.2009 Державною податковою інспекцією у Андрушівському районі Житомирської області проведено позапланову виїзну планову перевірку ТОВ "Максімус-Восток" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатом якої складено Акт від 22.05.2009 № 399/23/34277656.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 5.1.,пп.5.2.1.,п. 5.2., п.5.3. пп.5.3.3., п.п.5.4.8. п.5.4., п.5.9. ст.5, пп.8.3.1. п.8.3. ст.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" занижений податок на прибуток в сумі 169058 грн за період з 1.10. 2007 по 31.12.2008 рік.

На підставі Акту від 22.05.2009 № 399/23/34277656 Державною податковою інспекцією в Андрушівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712301/0 від 29.05.2009, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 100494 грн., з яких: за основним платежем - 74314 грн., штрафні санкції - 26180 грн.

Суд вважає, що крім того, що Відповідачем незаконно була проведена позапланова перевірка вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства и воно підлягає визнанню нечинним та скасуванням, виходячи з наступного.

15.02.2008 року між Позивачем та ПП ОСОБА_2 був укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов"язання надавати юридичну та консультативну допомогу в обсязі ьа на умовах, передбачених договором. За работу, виконану виконавцем замовник перераховує щомісячно 20000 грн., або окремо за кожну послугу в розмірі, погодженому сторонами додатково. 10 червня 2008 року між сторонами був укладений акт приймання виконаних робіт № 1, в якому була визначена вартість послуг 60000 грн. Аналогічний акт був складений і 10 вересня 2008 року, де була визначена вартість наданих послуг в сумі 60000 грн. Позивач провів оплату наданих послуг.

31.12.2007 року між ПП ОСОБА_5 та Позивачем був укладений договір оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 104,9 кв.м. за адресою м.Київ вул.Рейтарська,21/12 кв.3. Відповідно до п.3.1. вказаного договору за користування об"єктом оренди Позивач сплачував 2700 доларів щомісяця. За послуги оренди Позивач проводив оплату через банк на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_5, що підтверджується наданою банківською випискою розрахункового рахунку Позивача. Факт надання послуг підтверджено також актами виконаних робіт.

Аналізуючи такі обставини, суд дійшов висновку, що документи, отримані позивачем на підставі договорів від 31.12.2007 р. та 15.02.2008 р. є належним чином оформленими відповідно до вимог Закону України " Про бухгалтерський облік і фінансову звітність". Предметом зазначених договорів було здійснення робіт по наданню юридичних та консультативних послуг підприємству/ ПП ОСОБА_2/ та послуг по оренді офісного приміщення / ПП ОСОБА_5/ з метою здійснення господарської діяльності Позивача. Крім того, суд звертає увагу, що отримане за предметами договору не є нематеріальними активами, обєктами інтелектуальної власності, набутими у встановленому законодавством порядку, що унеможливлює донарахування позивачеві податку на прибуток. Адже такі витрати понесені в рамках здійснення господарської діяльності Позивача, при цьому зазначені витрати підтверджено як актами приймання-передачі, так і повною оплатою проведених робіт.

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача щодо того, що коли надавались послуги приватним підприємцем ОСОБА_2 працював на підприємстві на посаді юриста ОСОБА_6, так як таких доказів Відповідачем не було надано.

Крім цього у главі 63 ЦК України не зазначено якими саме документами повинно підтверджуватись надання послуг, а тому у Відповідача були відсутні підстави обмежувати право підприємства щодо оформлення документів про виконання договору шляхом невизнання наданого на перевірку акту прийому - передачі та вимагання інших документів, обовязок ведення яких не встановлений бухгалтерським та податковим обліком.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що Позивач правомірно відніс до складу валових витрати по отриманним послугам від ПП ОСОБА_1, від ПП ОСОБА_3, від ПП ОСОБА_2, від ПП ОСОБА_5, які підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та звітность в Україні" і ці послуги були використані в господарській діяльності Позивача.

Позивач має право на відшкодування за рахунок Дежавного бюджету України понесених судових витрат в сумі 10,20 грн.

Керуючись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 86,158-162 КАС України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2009 року № 000030230/0.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2009 р. № 0000712301/0.

Визнати незаконним наказ № 101 від 13.05.2009 р. начальника ДПІ в Андрушівському районі про проведення позапланової перевірки ТОВ "Максімус-Восток" в період з 13.05.2009 р. по 19.05.2009 рр.

Відшкодувати з Державного бюджету України ТОВ"Максімус-Восток" 10,20 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 13.11.2009 року.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький