Постанова № 7762020, 04.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6370/09/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В.,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача Похилька О.С., Кириленка В.П.,

представника відповідача Каленського О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Коростенське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.08.2009р. № 0001891502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 309716 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки невиїзної перевірки Коростенської ОДПІ спрямовані на застосування негативних наслідків (у вигляді завищення сум бюджетного відшкодування в розмірі 309716 грн.) до Коростенського УВП УТОС лише на підставі того, що контрагенти позивача мають порушення провадження господарської діяльності. Зазначають, що їх підприємство не має нести відповідальність за діяльність інших суб"єктів.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали, просять їх задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечуює, з мотивів викладених у письмовому відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає., що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

18.08.09 р. Коростенською ОДПІ проведено невиїзну перевірку позивача щодо правових відносин з МПП "Фортуна", ПП Мінасян О.С. за період 01.09.08 року по 28.02.09 р., за результатами якої складено акт перевірки № 182/15-02/03967636 від 18.08.09 р. (надалі- акт перевірки) згідно висновку якого встановлено, що в порушення п.1.8 ст.1 пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97 ВР, платником завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2008 р. на суму 96275 грн., листопад 2008 р. - 89182 грн., грудень 2008 р. - 44106 грн., січень 2009 р. - 8850 грн., лютий 2009 р. - 71303 грн..

Відповідачем висновок акту мотивовано тим, що МПП "Фортуна" та ПП Мінасян О.С. є посередниками у відвантаженні на адресу Коростенського УВПУТОС продукції. Постачальниками продукції на МПП "Фортуна" та ПП Мінасян О.С. є ПП "Електросвіт", ПП Мінасян О.С., ТОВ "Інтероснастка", ПП "Алекс-Трейд С", ТОВ "ВВТ Групп", які на час перевірки відсутні за юридичними адресами, а тому неможливо довести сплату до бюджету податку на додану вартість основними постачальниками підприємства, тобто МПП "Фортуна" та ПП Мінасян О.С..

На підставі акту перевірки ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001891502/0 від 20.08.09 р., згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 309716 грн..

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Права органів державної податкової служби визначені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Зокрема, відповідно до п.1 вказаної статті, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Крім цього, відповідно до п.п 7.7.5. п. 7.7 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (п.п 4.2.2 п.4.2 ст 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р №2181-ІІІ).

Крім цього, з метою запровадження механізму адміністрування податку на додану вартість та відповідно до п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 18 серпня 2005 року N 350 затверджено методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до вказаних рекомендацій, зареєстровані у податковій інспекції декларації із заявленим до бюджетного відшкодування податком на додану вартість підлягають обов'язковій документальній невиїзній перевірці.

Підрозділи, що здійснюють адміністрування податку на додану вартість (далі - підрозділи адміністрування ПДВ), протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку.

Результати документальної невиїзної перевірки оформлюються в порядку, встановленому наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання".

У разі визначення за результатами документальної невиїзної перевірки необхідності проведення позапланової виїзної перевірки платника підрозділами адміністрування ПДВ по кожному окремому платнику складається доповідна записка на ім'я керівника органу державної податкової служби (або посадової особи, що виконує його обов'язки) з викладенням підстав щодо прийняття такого рішення та пропозицією про проведення позапланової виїзної перевірки.

Рішення про доцільність проведення позапланової виїзної перевірки платника приймається виключно керівником органу державної податкової служби (або посадовою особою, що виконує його обов'язки) шляхом накладання відповідної резолюції з обов'язковим зазначенням дати прийняття такого рішення.

Достатніми підставами для проведення підрозділами контрольно-перевірочної роботи позапланової виїзної документальної перевірки платника ПДВ, зокрема, є:

встановлення факту про те, що постачальник товарів (послуг) не є платником ПДВ; встановлення факту про те, що розрахунок бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, у тому числі за письмовою інформацією підрозділу податкової міліції.

Протягом 30 календарних днів, наступних після настання 30-денного терміну за днем отримання податкової декларації разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, визначеного Законом України "Про податок на додану вартість" для проведення невиїзної документальної перевірки, проводиться позапланова виїзна перевірка податкової декларації з ПДВ платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В акті перевірки зазначено, що МПП "Фортуна" та ПП Мінасян О.С. мали взаємовідносини з Коростенський УВП УТОС за період з 01.09.08 р. по 28.02.09 р. і є посередниками відвантаженої на їх адресу продукції. Отже, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку та виявлено порушення на підставі проведених зустрічних перевірок постачальників МПП "Фортуна" та ПП Мінасян О.С., тобто по ланцюгу постачальників. При цьому порушення законодавства виявлено при перевірці підприємств, які поставили продукцію в третій ланці постачання, та не мали безпосередніх взаємовідносин з Коростенським УВП УТОС.

Таким чином, підстав для проведення документальної невиїзної перевірки на підставі поданих податкових деклацій, звітів та інших документів, пов"яних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов"язкових платежів) незалежно від способу їх подачі у відповідача не було, так як позивач не подавав податкових деклацій , звітів та інших документів, пов"язаних з нарахуванням і сплатою податків Коростенським УВП УТОС, що стосуються взаємовідносин з підприємствами третьої ланки ланцюга постачання.

Діючим податковим законодавством передбачено проведення по даному питанню лише виїзних позапланових перевірок, а тому відповідач повинен був керуватися ст.11,11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України», які визначають підстави та порядок проведення позапланових перевірок.

Так, ч. 6 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено перелік обставин, за яких може бути проведена позапланова перевірка. Вказаний перелік є вичерпним і розширенню не підлягає.

Відповідно до ч.8-9 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу" позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду чи за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Також, строк в межах якого, може бути проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування визначеного у поданій платником податків декларації становить 30 днів, з дня наступного за днем отримання податковим органом податкової декларації.

Разом з тим, декларації з ПДВ за жовтень 2008 р. платником подана до податкового органу 19.11.08р., листопад 2008 р. - 16.12.08 р., грудень 2008 р. - 15.01.09 р., січень 2009 р. - 18.02.09 р., лютий 2009 р. - 18.03.09 р, а документальна невиїзна перевірка зазначених у декларації показників, за результатами якої прийняте оспорюване повідомлення-рішення, проведена 18.08.09 р., тобто з порушенням строків такої перевірки, встановлених п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Продовження цих термінів чинним законодавством не передбачено.

Тобто, процедура перевірки ОДПІ не дотримана, відповідні документи, зокрема рішення керівника податкового органу, оформленого наказом та направлення посадовим особам податкового органу (що вручаються платнику під розписку) відсутні, строки проведення перевірки порушені.

Таким чином, невиїзна документальна перевірка здійснена з порушенням Законів України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про податок на додану вартість", а тому акт як результат вказаної перевірки, не може мати юридичної та доказової сили.

Щодо висновків акту перевірки, то суд вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість ” передбачено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між позивачем та МПП "Фортуна", ПП Мінасян О.С. були проведені господарські операції по постачанню останніми різного виду продукції. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що не заперечується відповідачем.

Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Разом з тим, за результатами преревірки відповідачем штрафні санкції позивачу не нараховані, що свідчить про дотримання останнім вимог вказаної норми Закону.

Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість", так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/,(перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів.

Постачальники підприємства внесені до Єдиного державного реєстру, мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується представниками ОДПІ та актому перевірки, в якому зазначено, що задекларовані суми податкового кредиту Коростенського УВП УТОС в повному обсязі задекларовано у складі податкових зобов"язань МПП "Фортуна" та ПП Мінасян О.С.

Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України “Про податок на додану вартість ”, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, якщо контрагент або третя особа не виконали свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, сам факт, не визначення третіми особами своїх зобов’язань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді по зустрічних перевірках або їх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Крім того, суд не погоджується з висновками ОДПІ щодо порушення позивачем положень пп. 7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який регулює порядок та строки проведення податковим органом перевірок правомірності заявленого до відшкодування ПДВ, оскільки дана норма Закону стосується виключно обов"язків відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав. За вказаних обставин суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним спірного рішення, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спору), ст.ст. 86, 94, 158-162 КАС України, суд-

постановив:

Позов задовільнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001891502/0 від 20.08.09 р., яким Коростенському учбово-виробничому підприємству українського товариства сліпих нараховано 309716 грн. податку на додану вартість.

Відшкодувати з Державного бюджету України Коростенському учбово-виробничому підприємству українського товариства сліпих 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлений 09.11.09 р.