Постанова № 7761942, 02.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4292/09/0670

категорія 2.11.8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кузьменко Л.В.,

при секретарі - Малинівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач в позові до суду просить скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ від 11.12.2008 року за № 0001182302, за №0001192302 та податкові повідомлення - рішення від 05.06.2009 року за №0000942301/3 та за №0000952301/3. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані рішення податковим органом було прийнято за результатами планової перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року та підставі акта перевірки від 02.12.2008 р. № 322/23-01/00203134.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001182302 від 11.12.2008 р. підлягає скасуванню з тих підстав, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, стосовно порушення підприємством п.1, п.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відповідають фактичним обставинам: підприємством реалізовано гільотинні ножиці за готівкові кошти, які до товарних запасів підприємства не відносились, перебували в експлуатації як основний засіб та були реалізовані у зв"язку з їх фізичним та моральним зносом.

Позивач вважає неправомірним рішення Коростенської ОДПІ від 11.12.2008 р. №0001192302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 288. грн. за порушення п.1 ст.1, ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" з тих підстав, що підприємство здійснювало реалізацію за готівкові кошти продукції власного виробництва із виробничих складів та приміщень, що не є пунктами продажу, перелік і ознаки яких визначено п.3 ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", підприємство займається виробничою, а не торгівельною діяльністю, тому відпуск продукції власного виробництва не підлягає патентуванню.

Податкове повідомлення - рішення від 05.06.2009 р. за №0000942301/3 позивач просить скасувати з тих підстав, що п.5.9 Закону України "про оподаткування прибутку підприємств" позивач не порушував, облік приросту (убутку) запасів здійснював у відповідності до вказаної норми Закону, а перевіряючими в ході проведення перевірки не вимагались пояснення та не досліджувались первинні бухгалтерські документи, тому безпідставним є висновок податкового органу щодо заниження підприємством податку на прибуток в сумі 12561 грн.

Податкове повідомлення - рішення від 05.06.2009 р. за №0000952301/3 про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 720 грн. (в тому числі 480 грн. основного платежу та 240 грн. штрафних (фінансових санкцій) позивач вважає безпідставним, оскільки отримав від ПП Будніченко Т.Б. належним чином оформлену податкову накладну та копію свідоцтва платника податку, мав право на включення 480 грн. до податкового кредиту, а відтак посилання податкового органу на порушення підприємством п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, оскільки в обов"язки підприємства не входить перевірка контрагентів на наявність їх реєстрації як платників податку на додану вартість.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що дії податкового органу щодо винесення оскаржуваних податкових рішень є правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 29.10.2008 року по 25.11.2008 року Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., за наслідками якої складено акт від 02.12.2008 р. за №322/23-01/00203134.

На підстав акта Колостенською ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.12.2008 року за № 0001182302, за №0001192302 та податкові повідомлення - рішення від 05.06.2009 року за №0000942301/3 та за №0000952301/3. Позивач вважає неправомірним нарахування підприємству податковим органом податкових зобов"язань та застосуванні штрафних (фінансових) санкцій.

Зокрема, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001182302 від 11.12.2008 р. підлягає скасуванню з тих підстав, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, стосовно порушення підприємством п.1, п.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відповідають фактичним обставинам: підприємством реалізовано гільотинні ножиці за готівкові кошти, які до товарних запасів підприємства не відносились, перебували в експлуатації як основний засіб та були реалізовані у зв"язку з їх фізичним та моральним зносом.

Як встановлено судом, підприємством у 2001 році було придбано гільотинні ножиці, які відповідно до картки обліку основного засобу №92 обліковувались підприємством як основний засіб по бухгалтерському обліку на рахунку 106. В зв"язку з фізичним зносом в 2007 році позивачем прийнято рішення про їх реалізацію. За прибутковим касовим ордером №14 від 26.01.2007 р. гільтинні ножиці було реалізовано приватному підприємцю Мойсеєнко О.А. за 15000 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що при вчиненні такої операції підприємством було допущено порушення п.п.1, 2 ст.3 та ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме вказана операція проведена без застосування РРО та книги обліку розрахункових операцій.

Проте з таким висновком ОДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон) від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти.

П. 1 ст. 3 Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Проте, виведений з експлуатації основний засіб товаром в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку в Україні (П(С)БО 9), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246 не є, така операція носила разовий характер. Крім того місце приймання грошових коштів на підприємстві (каса підприємства) та місце передачі ліквідованих гільотинних ножиць (виробничий цех) знаходяться окремо.

А відтак, відповідно до п. 12 ст. 9 Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

За таких обставин відповідач помилково дійшов висновку щодо допущення підприємством порушення п.п.1, 2 ст.3 та ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Тому податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0001182302 від 11.12.2008 р. підлягає скасуванню.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє виходячи з наступного.

Відповідно до акту перевірки податковим органом виявлено порушення ВАТ "Коростенський машинобудівний завод" п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" : неправомірно зменшено суму валового доходу, що призвело до заниження скоригованого валового доходу за І-й квартал 2007 року на 50606 грн.

Як встановлено судом зменшення підприємством валового доходу відбулося у з"язку з тим, що протягом 2004 року при складанні декларації з податку на прибуток підприємством помилково коригувались (в сторону збільшення) суми доходів на величину вартості сировини і матеріалів, які були використані при створенні основних засобів не шляхом внесення в гр.4 додатку К1 Декларації, а шляхом зменшення залишків на початок звітного періоду на суму 50606 грн. В ІІІ-у кварталі 2006 року при самостійній перевірці підприємством були скориговані валові доходи в рядку 02.2 Декларації в сторону збільшення на цю ж суму виходячи з того, що 50606 грн. було внесено в гр.4 К1 в 2004 р. Факт подвійного коригування було встановлено при складанні декларації за І-й квартал 2007 року, в якій помилку виправлено, доходи підприємства зменшено на 50606 грн.

Крім того, судом встановлено, що 07.05.2007 року на підприємстві проводилась перевірка дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2007 р., за наслідками якої було складено акт №29/23-01/00203134. В ході цієї перевірки податковим органом перевірено правильність формування скоригованого валового доходу в тому числі і рядка 02.2 Декларації з податку на прибуток за три квартали 2006 року, де відображено суму 50606 грн., при цьому порушень щодо правильності визначення скоригованого валового доходу встановлено не було. Вказаний акт перевірки в частині визначення податку на прибуток підприємством узгоджено, заперечення не надавались. Попередня перевірка (від 05.07.2007 р.) не виявила порушень при визначенні скоригованого валового доходу у перевіряємому періоді - 01.04.2004 р. по 01.01.2007 р. А отже податковим органом в ході перевірки від 02.12.2008 р. за результатами якої складено акт №322/23-01/00203134, підтверджено відсутність подвійного віднесення до складу валового доходу скоригованої балансової вартості виробничих запасів, використаних при створенні основних засобів у 2004 році. Декларація за І-й квартал 2007 року підприємством подана до ДПІ 10.05.2007 року, акт перевірки №29/23-01/00203134 від 07.05.2007 р. отримано позивачем 07.05.2007 р., тобто на момент подачі Декларації позивач мав право надати податковому органу свої заперечення щодо викладених в акті перевірки фактів, проте цим правом не скористався.

За таких обставин вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2009 р. №0000942301/3 про визначення податку на прибуток в сумі 12651 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6326 грн. є не обгрунтованими.

Судом встановлено, що ВАТ "Коростенський машинобудівний завод" в перевіряємому періоді здійснював торгівлю продукцією власного виробництва, готівкові кошти за реалізацію такої продукції підприємство приймало по прибутковим касовим ордерам без придбання торгового патенту.

Вказаного факту позивач не оспорює, проте вважає, що не допускав порушення п.1 ст.1, ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", оскільки здійснював виробничу, а не торгівельну діяльність, не мав пунктів продажу товарів (відпускав продукцію власного виробництва зі складів), не складає статистичну звітність та не має коду за КВЕД щодо торгівельної діяльності.

Суд не погоджується з позицією позивача виходячи з наступного.

Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. №98/96 -ВР (із змінами та доповненнями) визначено порядок придбання торгового патенту на здійснення окремих видів діяльності суб"єктами підприємництва.

Згідно зі ст.3 цього Закону патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб"єктами підприємницької діяльності (або їх структурними відокремленими підрозділами) у пунктах продажу товарів.

Під торгівельною діяльністю в цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торгівельно - виробничій сфері (громадське харчування) за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів у вказаному Законі слід розуміти, зокрема, оптові бази, склади - магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Щодо реалізації суб"єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва, то ст. 3 Закону №98/96-ВР визначено, що не потребує патентування реалізація суб"єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб"єкта.

Як встановлено судом позивач здійснював реалізацію продукції власного виробництва з виробничих приміщень особам, які з ним у трудових відносинах не перебували, розрахунок здійснювався за готівкові кошти за прибутковими касовими ордерами.

З аналізу норм Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" слідує, що якщо підприємство здійснює реалізацію продукції власного виробництва зі складу чи інших приміщень за готівкові кошти юридичним або фізичним особам, які з ним у трудових відносинах не перебувають, торговий патент придбавається на загальних підставах. Тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Податковим повідомленням - рішенням від 05.06.2009 р. за №0000952301/3 позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 720 грн. (в тому числі 480 грн. основного платежу та 240 грн. штрафних (фінансових санкцій).

З матеріалів перевірки слідує, що підприємством до складу податкового кредиту у грудні 2007 р. включено 489 грн. Останній отримав від ПП Будніченко Т.Б. за податковою накладною №4 від 03.12.2007 р. 2880 грн. за бронзу.

Судом встановлено, що ПП Будніченко Т.Б. зареєстрована як платник ПДВ 18.07.2006 р. Проте свідоцтво платника ПДВ за №61763475 анульовано 23.10.2006 р. на підставі заяви Будніченко Т.Б. (за власним бажанням).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. На момент видачі податкової накладної ПП Будніченко Т.Б. не була зареєстрована як платник ПДВ, а відтак позивач не мав права на включення до складу податкового кредиту у грудні 2007 року 480 грн. витрат з ПДВ. Штрафні санкції до платника податку відповідачем застосовані правомірно.

За таких обставин в задоволенні вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2009 р. за №0000952301/3 про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 720 грн. (в тому числі 480 грн. основного платежу та 240 грн. штрафних (фінансових санкцій) суд відмовляє.

Керуючись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати рішення Коростенської ОДПІ від 11.12.2008 р. за №0001182302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 75000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                Л.В. Кузьменко