Ухвала суду № 77619091, 02.11.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41903/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-магазин «Україна-Імідж», ОСОБА_18, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Ірина Юріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1784 від 26 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), передано судді для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді 27 серпня 2018 року позовна заява залишена без руху.

Засвідчені належним чином копії ухвали судді 27 серпня 2018 року отримано заявниками засобами поштового зв'язку, що підтверджується відомостями з офіційного веб-ресурсу за штрихкодовими ідентифікаторами.

Оскільки, з невідомих суду причин рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень не були передані відправнику, 16 жовтня 2018 року заявникам повторно судом було направлено засвідчені налженим чином копії ухвали від 27 серпня 2018 року.

Як вбачається з відомостей офіційного веб-ресурсу за штрихкодовими ідентифікаторами, заявниками одержано направлені засвідчені копії і вдруге - 19 жовтня 2018 року. Проте, як і вперше, з невідомих суду причин рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень не були передані відправнику.

Протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали від 27 серпня 2018 року жодним із заявників недоліки не усунено.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною першої ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-14, 19, 23, 43, 185, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-магазин «Україна-Імідж», ОСОБА_18, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Ірина Юріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 1784 від 26 грудня 2013 року вважати неподаною і повернути позивачам.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя І. В. Литвинова