Постанова № 77617752, 31.10.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Чернівці

Справа №725/515/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Андрушків С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про виселення, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2018 року, (головуючий у 1-й інстанції Скуляк І.А.),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про виселення.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 13 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №894, відповідно до умов якого остання отримав кредит у сумі 575817 грн 60 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки від 16 квітня 2007 року, відповідно до умов якого іпотекодавці передали банку в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно – житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами загальною площею 109,50 кв.м.,

_____________

Провадження 22ц/794/1053/18 Категорія 44

житловою площею 51,90 кв.м., який розташований по вул. Чкалова, 6 у м. Чернівці.

17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу вказаного вище кредитного договору, на підставі якого банк відступив право вимоги за цим договором ТОВ «Кредитні ініціативи».

У зв’язку із невиконанням зобов’язань за вказаним кредитним договором рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачі добровільно зі спірного житлового приміщення не виселяються.

Вважає, що вказані особи підлягають виселенню з квартири без надання іншого житлового приміщення на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Просило виселити ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_4 з житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Чкалова, 6 у м. Чернівці.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Свої доводи мотивує тим, що відповідачами не надано доказів відсутності будь-якого іншого житла на праві володіння або користування та доходів, які дозволяють їм винаймати інше житлове приміщення.

В апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що іпотечне майно було придбане не за рахунок кредиту, а тому підстави для виселення відповідачів зі спірної квартири без надання іншого постійного житла відсутні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №894, відповідно до умов якого остання отримав кредит у сумі 575817 грн 60 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки від 16 квітня 2007 року, відповідно до умов якого іпотекодавці передали банку в іпотеку належне їм на праві власності нерухоме майно – житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами загальною площею 109,50 кв.м., житловою площею 51,90 кв.м., який розташований по вул. Чкалова, 6 у м. Чернівці.

17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу вказаного вище кредитного договору, на підставі якого банк відступив право вимоги за кредитним договором №894 від 13.04.2007 року ТОВ «Кредитні ініціативи».

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2015 року в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, яка станом на 31.07.2013 року складає 884979 грн 21 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 77-79). Рішення набрало законної сили.

На підставі вказаного судового рішення державним виконавцем Чернівецького міського відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 14 липня 2016 року відкрито виконавче провадження №51692339 (а.с. 33-34, 81).

З довідки-виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію, виданої КЖРЕП 11 від 13.04.2017 року вбачається, що у вказаному нерухомому майні зареєстровані відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32).

Судом установлено, що станом на 1 грудня 2017 року заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 2656325 грн 77 коп. (а.с. 43).

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у частинах першій, другій якої передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 3 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Судом установлено, що кредит було надано ОСОБА_1 під заставу житла – поділеного в натурі житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Чкалова, 6 у м. Чернівці. Зазначене майно належало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на момент звернення до суду про поділ майна подружжя у 2006 році, що вбачається з рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2006 року та підтверджується також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.04.2007 року (а.с. 12-18).

Отже, іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку», підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

За змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15 та 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15.

Установивши на підставі наявних у справі доказів, що в іпотеку передано будинок, яка придбано не за рахунок кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виселення відповідачів з будинку, який є предметом іпотеки, без надання їй іншого постійного житла.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 5 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді: