Постанова № 77616641, 01.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1470/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 5 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2;

секретар: Матюха В.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_5;

відповідачі – ОСОБА_6, ОСОБА_7;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 травня 2018 року у складі судді Колоди Л.Д., повний текст рішення складений 10 травня 2018 року, - :

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділ у натурі частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона являється спадкоємцем майна батька ОСОБА_8 Спадкове майно складається з 43/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд: житловий будинок А-1; житлова площа 45,6 кв.м.; жила прибудова А-1, вбиральні Д, Г; замощення І; водоколонка №1, 2; огорожа №3-6, що знаходиться у м.Черкаси по провулку Житлокоопівському, №12.

Співвласниками інших частин є ОСОБА_6, якій належить 57/200 частин домоволодіння та ОСОБА_7, якому належить 57/200 частин домоволодіння.

Між сторонами склався фактичний порядок користування житловими та нежитловими приміщеннями в будинковолодінні, що відповідає їхнім ідеальним часткам у праві власності на них. Між приміщеннями поставлені огорожі, проведені окремі комунікації, кожен має окремий індивідуальний вхід. Приміщень спільного користування немає.

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження №14/17-БТ від 12 вересня 2017 року, існує технічна можливість виділу в натурі належної позивачу частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться у м.Черкаси по провулку Житлокоопівському №12.

Враховуючи технічну можливість виділу часток спірного домоволодіння в натурі, позивач просила виділити їй 43/100 частини житлового будинку в м.Черкаси (частина житлового будинку «А-І», прибудови «А1-І», «а5», «а6») по провулку Житлокоопівському, 12, з відповідною частиною надвірних споруд, а саме: сарай «Ж», вбиральня «М», душ «Н», гараж «К», вигрібна яма №8, огорожа №3 (ворота з хвірткою), огорожа №4, огорожа №7.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 травня 2018 року позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що виділ у натурі позивачу 43/100 частини домоволодіння є технічно можливим відповідно до норм нормативних документів. Крім того, вказана частина домоволодіння є технічно обособленою, має окремий вихід та заїзд і такий порядок виділу часток відповідає фактичному порядку користування будинковолодінням.

У липні 2018 року ОСОБА_6 подала на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 травня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом всіх фактичних обставин справи, недослідження та ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді даної справи, суд першої інстанції залишив поза увагою роз’яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в листі №8/9-3943-16 від 22 листопада 2016 року щодо поділу на самостійні об’єкти нерухомого майна. Зокрема, не допускається створення самостійних об’єктів нерухомого майна, якщо на земельній ділянці розташовано менше двох садибних житлових будинків.

Також вважає, що експертне дослідження, яке суд поклав в основу рішення, не є належним і допустимим доказом. Крім того, зазначає, що суд, відмовляючи в задоволенні клопотання її представника про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, фактично позбавив можливості надати відповідні докази у справі, чим обмежив її права.

18 вересня 2018 року ОСОБА_7 звернувся до суду із відзивом на апеляційну скаргу ОСОБА_6, в якій підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 та просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову. Зазначив, що суд провів розподіл будинку по фактичному користуванні, який склався, однак стіна, яка розмежовує частки сторін в будинку не є несучою стіною, а є лише нестійкою перегородкою.

У поданому відзиві представник ОСОБА_5 – ОСОБА_10 зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо експертного висновку, оскільки даний висновок не є єдиним доказом у даній справі, матеріали справи також містять технічний паспорт на житловий будинок та державний акт на земельну ділянку, що належить позивачу. Самі лише формальні доводи скаржника щодо порушення процесуальних норм не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду, яким вирішено спір між, оскільки між сторонами склалися неприязні відносини.

Також він не погоджується з доводами скаржника про безпідставне відхилення клопотання про призначення судової експертизи, оскільки призначення експертизи у даній справі є правом, а не обов’язком суду.

Посилання скаржника на лист Міністерства регіонального розвитку, як на безумовний і єдиний доказ неможливості поділу спірного житлового будинку суперечить вимогам статті 8 ЦПК України, оскільки такий лист не може вважатися нормативно правовим актом і відповідно регулювати спірні відносини.

Також представник ОСОБА_5 – ОСОБА_10 додав до відзиву додаткову угоду до договору про правову допомогу, укладену між АО «Юртерра» та ОСОБА_5 щодо витрат останньої на правову допомогу, понесену при розгляді апеляційної скарги в розмірі 4200 грн., які просив стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судом встановлено, що згідно дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від 3 червня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-1381, ОСОБА_5 отримала у спадщину від батька ОСОБА_8, померлого 18 жовтня 2001 року, спадкове майно, яке складається з 43/100 (сорока трьох сотих) частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться в місті Черкаси по провулку Жилкопівському №12. (а.с. 4)

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НА №313674, виданого 10 червня 2005 року Черкаським міським управлінням земельних ресурсів, ОСОБА_5, на підставі рішення сесії Черкаської міської ради від 03.03.2005 р. №8-20 дод. п.3 є власником земельної ділянки, площею 430 кв.м. у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована по пров.Житлокоопівський, 12 на території Черкаської міської ради. Цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.11)

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна 43/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, провулок Житлокоопівський, будинок 12 на праві приватної власності належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого другою Черкаською державною нотаріальною конторою від 03.06.2002 р., зареєстрованого в реєстрі за №1-1381. (а.с. 67-68).

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження №14/17-БТ від 12.09.2017 року, існує технічна можливість виділу в натурі належної позивачу частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться у м.Черкаси по провулку Жилкопівському, 12. (а.с. 12-22)

У справі що переглядається, суд, врахувавши обставини у їх сукупності, встановивши технічно можливим виділення в натурі 43/100 частин домоволодіння, що належать ОСОБА_5, оскільки вказана частина є технічно обособленою, має окремий вихід та заїзд, врахувавши висновки експертного дослідження, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виділення вказаної частини із спільної часткової власності у натурі.

Доводи скаржника, які ґрунтуються на роз’ясненнях, викладених в листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №8/9-3943-16 від 22.11.2016 р., щодо неможливості поділу житлового будинку в силу закону є безпідставними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами встановлено відокремленість належних позивачу та відповідачам приміщень з відповідними прибудовами, які оснащені окремими комунікаціями, окремим виходами та знаходяться на окремих приватизованих земельних ділянках, які відповідають їх часткам.

Також, колегія суддів вважає безпідставними і доводи скаржника щодо недопустимості висновку експертного дослідження з підстави відсутності в ньому формальних даних.

Частиною 2 статті 83 ЦПК України на позивача покладено обов’язок подати усі докази разом з позовною заявою.

Частиною 3 ст.102 ЦПК України передбачено альтернативний варіант замовлення висновку експерта - на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У даній справі порушення порядку отримання позивачем доказу – висновку експерта не було, оскільки позивач, скориставшись власним правом, замовив експертний висновок.

Крім того, висновок експерта не є єдиним доказом у даній справі, матеріали справи також містять технічний паспорт на житловий будинок та державний акт на земельну ділянку під його частиною, що належить позивачу.

Наданий позивачем висновок експертного дослідження не свідчить, що внаслідок розподілу можливе завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майну.

За таких обставин висновок суду відповідає встановленим у справі обставинам, зроблений з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності та з врахуванням належних сторонам часток у майні.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, понесені ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу, підтверджених додатковою угодою до договору про правову допомогу від 19 вересня 2018 року та квитанцією про сплату витрат на правничу допомогу №0.0.1145201246.1 від 27 вересня 2018 року, в розмірі 4200 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_6

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділ у натурі частки з майна, що знаходиться у спільній частковій власності – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на корсить ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 4200 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 5 листопада 2018 року

Судді: Л.І.Василенко

ОСОБА_4

ОСОБА_2