Ухвала суду № 77616575, 05.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/97/18 Справа № 712/12641/15-к Категорія: ч. 1 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарях ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6,за участю прокурорівОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_9,

захисника - адвоката ОСОБА_10,

потерпілого ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2017 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 народна республіка СРСР, громадянина України, українця, ветерана військової служби, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9:

- на користь потерпілого ОСОБА_12 13 299 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР 2 288 грн. 88 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_12;

- на користь держави процесуальні витрати за проведення автотехнічних експертиз в загальній сумі 3 862 грн. 96 коп.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 24.11.2013 близько 11 години 30 хвилин керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Ільїна в м. Черкаси, зі сторони вул. ОСОБА_13 в напрямку вул. ОСОБА_14, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, а тому, знаходячись поблизу перехрестя з вул. ОСОБА_14, під час випередження мопеда – А 1 «AIPHA» д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_11, не дотримався безпечного інтервалу, створив небезпеку для дорожнього руху та допустив зіткнення з мопедом.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1760 від 19.12.2013, водій мопеда – А 1«AIPHA» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_9, а саме п.п. 2.3 б), 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновків судово-автотехнічної експертизи № 4/32 від 21.01.2014 та № 4/327 від 07.08.2014, знаходиться в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, з подальшим закриттям провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв’язку з відсутністю в діях останнього складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і залишенням без розгляду цивільного позову ОСОБА_11

Як на підставу для такого скасування зазначає, що суд першої не прийняв до уваги п. 7 резолютивної частини висновку судово-автотехнічної експертизи № 4/1797 від 16.01.2017 про те, що експерту не представилось можливим визначити, що, з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та помилково поклав його в основу обвинувального вироку.

Апелянт посилається на те, що у судовому рішенні, всупереч положенням п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, відсутній будь-який аналіз наявних в матеріалах кримінального провадження висновків судових експертиз у їх взаємозв’язку, в тому числі, інших наявних в провадженні доказів, якими обґрунтовується пред’явлене ОСОБА_9 обвинувачення.

Звертає увагу також на неузгодженість висновків суду першої інстанції, що випливає зі змісту оскаржуваного судового рішення та порушення судом вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, оскільки в вироку не викладено конкретно якими доказами підтверджується пред’явлене органом досудового розслідування обвинувачення, а здійснено посилання на докази, зокрема показання свідка ОСОБА_15 та експертів ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, що спростовують обвинувачення прокурора.

Також, просить при апеляційному розгляді, в порядку ст. 404 КПК України, дослідити: відеозапис з камери зовнішнього спостереження про обставини ДТП, яке мало місце 24.11.2013 в м. Черкаси за участю водіїв ОСОБА_9 та ОСОБА_11; повідомлення про неможливість надання висновку експерта від 11.04.2016 та висновок судово-автотехнічної експертизи № 4/1797 від 16.01.2017.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника – авдоката ОСОБА_10 в підтримку заявлених вимог та задоволення їх в повному обсязі, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту, потерпілого ОСОБА_11, який заперечив апеляційні вимоги і просив їх залишити без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим та ґрунтуватись на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ст.ст. 409, 412 КПК України підставами для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

В ході апеляційного перегляду оскаржуваного вироку встановлено, що місцевий суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9, допустивши при цьому його істотні порушення, що не можуть бути усунуті на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Зокрема, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження не виконано вимоги ст. 94 КПК України про те, що суд, для прийняття відповідного процесуального рішення, керується своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупність всіх зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку.

За змісту ч. 3 ст. 374 КПК України такий аналіз доказів має відображатися в мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, з посиланням на докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотивів неврахування окремих доказів.

Зазначене відображено і в п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» про те, що у разі визнання особи винуватою мотивувальна частина обвинувального вироку має містити: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду. В судовому рішенні дається остаточна оцінка доказам з точки зору їх достовірності, стосовності, допустимості і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.

З системного аналізу наведеного слідує, що в мотивувальній частині вироку викладається весь обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, які визначають ступінь винуватості кожного з обвинувачених, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків та їх аналіз.

Необхідність чіткого мотивування судового рішення незалежно від виду судочинства є необхідним компонентом забезпечення права особи на справедливий суд в контексті положень ст. 6 ЄКПЛ, про що ЄСПЛ неодноразово указував у своїх рішенням, зокрема «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, «Кузнєцов проти Російської Федерації» від 23 жовтня 2008 року та інші.

Відсутність належного мотивування судового рішення не лише позбавляє сторони справи достатньої можливості аргументовано оскаржити судове рішення, але й позбавляє суд апеляційної інстанції можливості належно й аргументовано розглянути скаргу на таке рішення, не маючи даних про те, яким чином суд першої інстанції оцінив окремі докази як такі, що підтверджують чи спростовують певні обставини, що мають значення для справи.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції формально підійшов до оформлення судового рішення, не проаналізувавши належним чином жодного доказу, дослідженого в ході судового розгляду та обмежився лише перерахуванням доказів з наведенням їх змісту на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, при цьому не дав їм оцінку, на виконання вимог ст. 94 КПК України.

Так, за змістом висунутого ОСОБА_9 обвинувачення він обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Таким чином, обставинами, що потребують доказування у передбачений законом спосіб (враховуючи, що обвинувачений не визнає своєї провини), відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 286 КК України, мають бути щонайменше обставини, які становлять елементи складу цього злочину, зокрема наявність об’єктивної сторони вказаного діяння

Зокрема, на підтвердження наявності причинного наслідкового зв’язку між діями обвинуваченого ОСОБА_9, як водія транспортного засобу та спричиненням потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, в оскаржуваному судовому рішенні суд послався на висновки судово-автотехнічних експертиз №№ 4/32 від 21.01.2014, 4/327 від 07.08.2014 та 4/1797 від 16.01.2017.

Разом з цим, суд, покладаючи зазначені висновки експертиз в основу обвинувального вироку, не звернув уваги на наявність в них суперечностей, в тому числі даних, що ставлять під сумнів винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. При цьому, не зважаючи на наведене, судом не дано будь-якої оцінки даним експертизам, як кожній з них окремо так і в сукупності – з точки зору їх взаємозв’язку, що суперечить положенням п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.

Колегія суддів визнає наведені вище істотні порушення такими, що являються безпосередньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, в тому числі з огляду на те, що вони фактично порушують право обвинуваченого ОСОБА_9 на захист, з урахуванням його позиції висловленої в суді апеляційної інстанції, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України.

В ході нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, а в подальшому прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам кримінального і кримінального процесуального законів.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п.6 ч.1 ст. 407, ст.ст. 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :