Рішення № 77616407, 23.10.2018, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 377/407/18

Провадження № 2/743/395/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Марченко А.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області, про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області, про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна, зазначивши, що 01.04.2018 року між сторонами укладено договір № 5/18-О, за умовами якого позивачеві передано в оренду пасажирський причал в порту «Якір», однак договір відповідачем не виконується.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що упродовж тижня з дня підписання вказаної угоди акт приймання-передачі майна сторонами підписано не було, а після того, як 19.06.2018 року ОСОБА_1 звернулась до орендодавця з листом про передачу майна, їй було повідомлено, що договір не погоджено з відділом комунальної власності виконкому Славутицької міської ради, у зв’язку з чим він є нікчемним.

Таким чином, позивач, посилаючись на ст.ст.627, 628 ЦК України, Закон України «Про оренду державного та комунального майна», Положення «Про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м.Славутич», просить визнати дійсним договір оренди, оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, підписали його, а незатвердження договору, не може бути підставою для відмови орендодавця від виконання своїх зобов’язань.

До початку з’ясування фактичних обставин, з ініціативи суду до участі у справі в якості третьої особи, котра не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Славутицьку міську раду Київської області.

В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги, пояснивши, що вона, не маючи статусу фізичної особи-підприємця, в належній формі уклала з відповідачем договір оренди, але з поважних причин не змогла у визначений строк підписати акт приймання-передачі майна. В той же час, обставини якими відповідач обгрунтовує свою відмову від виконання договору, є надуманими і штучно створеними та не узгоджуються з положеннями діючого законодавства. Крім того, ОСОБА_1 зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності, прийняла в користування майно визначене у договорі та понесла витрати на приведення цього майна в належний стан.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що договір між сторонами було укладено без дотримання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки ОСОБА_1, на момент укладення цієї угоди, не являлась суб’єктом підприємницької діяльності. Крім того, в підписаному сторонами договорі малися невідповідності щодо предмета договору і місця розташування орендованого майна, у зв’язку з чим ця угода не була погоджена відділом комунального майна Славутицької міської ради.

Представник третьої особи - Славутицької міської ради в судове засідання не з’явився, надіславши заперечення на позов, в яких зазначив, що договір оренди з ОСОБА_1 був укладений з метою здійснення останньою підприємницької діяльності, однак позивач на момент підписання договору не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, набувши такого статусу лише 18.05.2018 року.

Заслухавши пояснення з’явившихся учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, на них поширюється дія як загальних положень, визначених у главах 16, 52, 53, 58 ЦК України, так і спеціального нормативно-правового акту, а саме Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, спірні правовідносини регулюються «Положенням про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м.Славутич», затвердженим рішенням Славутицької міської ради № 550-41-ІV від 15.12.2004 року.

Згідно п.1.1 Статуту КП «Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму Славутицької міської ради Київської області», затвердженого рішенням Славутицької міської ради від 29.12.2010 року, комунальне підприємство засновано на власності територіальної громади м.Славутич.

Пунктом 1.2 Статуту визначено, що засновником КП «УФКСТ» і власником майна є територіальна громада м.Славутич, а підприємство підзвітне і підконтрольне виконавчому комітету Славутицької міської ради.

Згідно п.1.6 договору № 5/18-О від 01.04.2018 року, об’єкт оренди віднесено до комунальної власності територіальної громади м.Славутича і знаходиться на балансі КП «УФКСТ».

Позивач, в порядку визначеному ч.ч.1-3 ст.51 ЦПК України, не заявляла клопотань про заміну первісного відповідача на виконавчий комітет Славутицької міської ради Київської області.

В судовому засіданні встановлено, що підставою для укладення угоди стало оголошення від 15.03.2018 року, яке КП «УФКСТ» розмістило в друкованому засобі масової інформації «Теледень-Славутич» - про проведення конкурсу на право укладення договору оренди причалу пасажирського площею 1864,8 кв.м., який відноситься до яхт-клубу «Білі крила», розташованого в порту «Якір» с.Неданчичі.

16.03.2018 року ОСОБА_1 звернулась до КП «УФКСТ» із заявою про надання їй в оренду нерухомого майна з метою розміщення ресторану.

Станом на 31.03.2018 року позивач являлася єдиною особою, котра виявила намір укласти договір оренди нерухомого майна.

01.04.2018 року сторони підписали договір оренди № 5/18-О.

У відповідності до п.3.3 Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м.Славутич, якщо протягом 10 робочих днів з моменту опублікування в друкованих засобах масової інформації реєстру комунального майна, яке може бути передано в оренду, на адресу орендодавця надійшло одне письмове звернення з проханням про передачу об’єкту майна комунальної власності в оренду, орендодавець укладає договір оренди із заявником.

Згідно п.4.1 Положення, договір оренди комунального майна направляється на погодження з Відділом комунальної власності, послуг і приватизації. Договір оренди та додаткові угоди до нього, не погоджені Відділом комунальної власності, вважається нікчемним.

Згідно п.1.5 договору, передане в оренду майно підлягало використанню для розміщення ресторану, який здійснює продаж товару підакцизної групи.

20.06.2018 року відповідач письмово повідомив ОСОБА_1 про те, що договір не погоджено відділом комунального майна Славутицької міської ради з підстав недостовірно зазначеної адреси об’єкта оренди.

Сторони в судовому засіданні визнавали той факт, що акт приймання-передачі нерухомого майна за договором від 01.04.2018 року не складався і не підписувався.

У відповідності до ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передача об’єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно п.2.4.5 договору, у випадку, якщо протягом 6 днів з моменту його підписання, орендар з власної ініціативи не прийняв майно та не підписав акт приймання-передавання, дія договору оренди припиняється, а орендодавець звільняється від будь-яких обов’язків, покладених на нього.

В судовому засіданні сторони не оспорювали той факт, що у визначений в договорі строк ОСОБА_1 не зверталася до орендодавця з метою прийняття майна та підписання акта приймання-передачі.

Разом з цим, позивач належними і допустимими засобами доказування не довела той факт, що вона з поважних причин, упродовж понад двох місяців, не зверталася до орендодавця з метою прийняття майна.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 06.09.2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 18.05.2018 року, тобто більш ніж через один місяць, з дня підписання сторонами договору.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом з цим, ч.2 ст.759 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду державного або комунального майна», фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.

Таким чином, спеціальним законом, яким у даному випадку є Закон України «Про оренду державного або комунального майна», обов’язковою передумовою для укладення договору оренди є обов’язкова реєстрація фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності.

В судовому засіданні позивач не заперечувала той факт, що станом на 01.04.2018 року вона не була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності.

Таким чином договір, на день його укладення, не відповідав вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до ст.13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передача об’єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно п.2.4.5 договору від 01.04.2018 року, у випадку, якщо протягом 6 днів із моменту підписання цього договору, орендар, з власної провини не прийняв майно та не підписав акт приймання-передавання, дія договору оренди припиняється, а орендодавець звільняється від будь-яких обов’язків, покладених на нього.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про передачу майна лише 19.06.2018 року, тобто через більш ніж два місяці після підписання договору оренди.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Суд вважає, що ОСОБА_1 станом на 01.04.2018 року не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору оренди комунального майна, оскільки не являлася суб’єктом підприємницької діяльності.

У відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами у момент вчинення такого правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що укладення між сторонами договору не ґрунтувалось на вимогах закону, отже в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати необхідно віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 76, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Управління з розвитку фізичної культури, спорту та туризму" Славутицької міської ради Київської області, про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляція на рішення може бути подана до Чернігівського апеляційного суду, через Ріпкинський районний суд, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 02.11.2018 року.

Суддя Є.А. Жовток