Рішення № 77615142, 24.10.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/4314/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018

Хмельницький міськрайонний суд

в складі:головуючого судді - Салоїд Н.М.,

при секретареві - Лоб І.А.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

та представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та його розподіл

та за об»єднаним позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_3

Третьої особи: ОСОБА_5

про розподіл майна

в с т а н о в и в :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У березні місяці 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася із позовом до суду, який мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_6 були знайомі із шкільної лави, у 2000 році почали зустрічатись, а з 2010 року стали проживати однією сім’єю у квартирі належній на праві власності матері відповідача ОСОБА_7 за № 32 по вулиці Храновського, 16/1 у м. Хмельницькому.

За час спільного проживання утворили міцну сім»ю, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, допомагали один одному в усіх спільних справах.

В червні 2010 року вона завагітніла, а в січні 2011 року вона з відповідачем офіційно зареєстрували шлюб, і 14 березня 2011 року в них народилася донька Кароліна.

Під час спільного проживання за спільні кошти ними було придбано автомобіль «RENAULT TRAFFIC», 2006 року випуску, вартістю 12 000 доларів США, кольоровий телевізор «Samsung» вартістю 3 000 грн., кольоровий телевізор «Sony» вартістю в 6 000 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2 500 грн., духовка «Bosch» вартістю 3 200 грн., варочна поверхня «Bosch» вартістю 1600 грн., пральна машина «Bosch» вартістю 3 500 грн., витяжка 1 200 грн., меблі для кухні загальною вартістю 9 414,0 доларів США, штори на вікна вартістю 6000 грн.

Сімейне життя не склалося, постійні суперечки призвели до того, що в лютому місяці 2015 року шлюб між ними був розірваний.

Відповідач не визнає її права власності на означене майно. Просить встановити факт проживання однією сім»ю з ОСОБА_4, визнати означене майно спільним сумісним майном набутим ними у шлюбі, поділити його, визнавши за нею право власності на автомобіль, відповідачу виділити предмети домашньої обстановки та вжитку.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги неодноразово уточнювали в частині встановлення факту проживання однією сім’єю та позивач посилається на те, що з січня місяця 2008 року вона з ОСОБА_4 стали проживати у належній її батькам квартирі, що по вулиці Інститутській, 3 у м. Хмельницькому, а з грудня 2009 року у квартирі, що належить матері відповідача.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що в 2006 році на ім»я матері відповідача був укладений договір на придбання двокімнатної квартири № 32, що по вулиці Храновського, 16/1 у м. Хмельницькому, В 2008 році необхідно було робити ремонт у означеній квартирі. Ремонтом та дизайном квартири займалась вона, відповідач повністю погоджувався з її думкою. На придбання гаража вони взяли кредит, який витратили частину на придбання гаража 80 тисяч гривень та 26 березня 2008 року та 17 квітня 2008 року було проведено державну реєстрацію на ім»я відповідача.

Вона виступила поручителем за виконання позичальником ОСОБА_4 зобов»язань за цим кредитним договором. Для облаштування квартири теплопостачанням придбали котел «Вісман», вартість робіт по встановленню котла у кватирі та проведення опалення в квартирі становила 1 000 доларів США.

Крім того, у квартирі облаштовано балкон-лоджію, сантехніку, проведено ремонт у квартирі за кошти, що належали її батькові. Просить визнати факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2008 по 19 січня 2011 року, визнати право власності на одну другу частину гаража, бокс 22 по вулиці Храновського, 16/1 у м. Хмельницькому, стягнути з відповідача на її користь одну другу частину виплачених ними кредитних коштів в сумі 49 179,0 грн. Провести розподіл спільно нажитого майна, виділивши відповідачеві предмети домашньої обстановки і вжитку, легковий автомобіль марки «RENAULT TRAFFIC».

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, який об»єднаний судом в одне провадження із первісним позовом. Поданий позов обґрунтовує тим, що з грудня 2009 року вони з відповідачем вступили у фактичні шлюбні стосунки та проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім»єю як чоловік та жінка без шлюбу до 19.01.2011 року, яка належить на праві власності його матері ОСОБА_7 Під час їхнього спільного проживання вони придбали кіоск для торгівлі продовольчими товарами загальною площею 8,4 кв.м., що розташований поблизу будинку № 112 по вулиці Кам»янецькій у м. Хмельницькому та кондиціонер-спліт. Означений кіоск був придбаний ОСОБА_3 в інтересах сім»ї за спільні кошти відповідно до біржового договору купівлі-продажу від 16.03.2010 року, реєстраційний номер № 940040. Просить встановити факт спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу з грудня 2009 року, визнати кіоск для торгівлі продовольчими товарами загальною площею 8,4 кв.м., вказане майно залишити у власності ОСОБА_3, стягнути грошову компенсацію за одну другу частину його вартості.

ОСОБА_4 у поданих письмових поясненнях по суті спору не заперечує факту проживання однією сім»єю з грудня 2009 року. Посилається на те, що жодних доказів на погашення кредиту ОСОБА_3 не представила, а кредитні кошти витрачені ним для власних потреб, як-то відпочинок і таке інше. Окрім того, вважає, що поділити кредитні кошти, які вже витрачені неможливо. 24.06.2010 року ним дійсно придбаний автомобіль марки *Reno Trafic*, 2006 року випуску, вартість якого згідно висновку експертизи становить 160 667,0 грн. Однак, 27.07.2010 року ним знято з обліку автомобіль НОМЕР_1, 2005 року випуску придбаний задовго до фактичних відносин із ОСОБА_3 за 3000 доларів США для погашення боргу за придбаний новий автомобіль, тому вартість його збільшилась вкладенням особистих коштів.

Не заперечував і того факту, що договір поставки корпусних меблів від 02.04.2010 року укладений ОСОБА_3 та її рідним братом ОСОБА_8, перелік якого перелічений у специфікації (додаток №1 до Договору поставки від 02.04.2010 року) не може бути предметом поділу майна подружжя, оскільки зазначене майно не було набуте за рахунок їх спільних з ОСОБА_3 коштів.

Вважає, що ОСОБА_3 не надала доказів придбання побутової техніки, що знаходиться у квартирі. Тому з цих підстав поданий в цій частині позов задоволенню не підлягає. Доказом придбання торгівельного кіоску у період перебування в шлюбних стосунках є біржова угода, позивач не заперечувала факту його придбання.

Представник відповідача ОСОБА_4 заявленого позову ОСОБА_3 не визнав, просить у його задоволенні відмовити. Суду пояснив, що спільно однією сім»єю з ОСОБА_3 почали проживати з грудня 2009 року, що підтверджується поданою позовною заявою ОСОБА_3 та підписаною особисто нею 02.03.2015 року та довідкою ОСББ «Енергія». Відсутні докази щодо погашення кредиту ОСОБА_3

Представник третьої особи ОСОБА_5 заявленого позову ОСОБА_4 не визнала. Суду пояснила, що торгівельний кіоск за договором було відчужено, вона в даний час є фізичною особою-підприємцем та використовує його в підприємницькій діяльності.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03 березня 2015 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки RENAULT TRAFFIC,2006 року випуску, державний номерний знак ВХ 6010ВВ.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 червня 2015 року ухваленого в порядку заочного провадження встановлено факт спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу та розподілено майно за період проживання однією сім»єю та позивачеві ОСОБА_3 виділено транспортний засіб марки RENAULT TRAFFIC,2006 року випуску, а відповідачеві ОСОБА_4 предмети домашньої обстановки та вжитку.

06 липня 2015 року відповідач ОСОБА_4 подав заяву про перегляд заочного рішення суду.

05.08.2015 року позивач ОСОБА_3 о.А. подала заяву про відвід судді Логінової С.А. та ухвалою від 05 серпня 2015 року заяву про відвід головуючого судді було задоволено, а справу передано для повторного розподілу відповідно положень статті 11-1 ЦПК України.

Ухвалою від 07 серпня 2015 року заява ОСОБА_4 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 31 серпня 2015 року.

Ухвалою суду від 31 серпня 2015 року заяву ОСОБА_4 задоволено, рішення суду від 02.06.2015 року скасовано.

Ухвалою суду від 05 березня 2015 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

17 вересня 2015 року позивач ОСОБА_3 заявлені вимоги уточнила, посилається на те, що помилилась у позовній заяві стосовно дати створення сім»ї та початку спільного проживання. У січні 2008 року вони з відповідачем стали проживати однією сім»єю.

Ухвалою суду від 21 вересня 2015 року з метою забезпечення позову накладено арешт на гараж, бокс 22 по вулиці Храновського, 16/1, меблі у квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2015 року призначено судову авто-технічну експертизу щодо встановлення вартості спірного транспортного засобу.

Ухвалою суду від 30 листопада 2015 року відновлено провадження у справі у зв»язку з проведенням авто-товарознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 14.12.2015 року первісний позов ОСОБА_3 об’єднано з позовом ОСОБА_4 про поділ майна.

Ухвалою суду від 05 травня 2016 року призначено судову товарознавчу експертизу на предмет визначення вартості торгівельного кіоску для торгівлі продовольчими товарами.

Означена ухвала суду залишилась не виконаною, оскільки ОСОБА_3 не надала правовстановлюючих документів на вказаний об’єкт, тому ухвала залишилась не виконаною.

Ухвалою суду від 05 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на одну другу частину гаража, який знаходиться у боксі 22 по вулиці Храновського, 22 у м. Хмельницькому залишено без розгляду.

Надіслано клопотання експертом ас 89-90 том 2 повідомлення про неможливість висновку а.с 99

Позивач ОСОБА_3 22.09.2016 року направила поштою уточнення позовних вимог, якими фактично змінила предмет позову в частині визнання права особистої приватної власності на предмети домашньої обстановки та вжитку.

Ухвалою суду від 06 вересня 2017 року призначено судову будівельно-оціночну експертизу вартості торгівельного кіоску продовольчими товарами. Експертиза залишилась не проведеною внаслідок не надання документів ОСОБА_3

3 . Фактичні обставини встановлені судом.

Заслухавши доводи позивача ОСОБА_3 та її представників, заперечення відповідача та його представника, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи доказами, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом достовірно установлено, що сторони фактично стали проживати однієї сім’єю без шлюбу з січня місяця 2008 року.

Означені обставини підтверджуються поясненнями позивача наданими в ході розгляду справи та наданими доказами в їх обґрунтування – поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, котрі підтвердили суду факт проживання сторін однією сім»єю як чоловіка та жінки без шлюбу, проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_2 безпосередньо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Ніяким чином такі докази факту спільного проживання, наявності спільного сімейного бюджету не спростовані відповідачем. Довідкою голови правління ОСББ «Енергія» ОСОБА_14 та її поясненнями як свідка підтверджується факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. але лише з грудня 2009 року у квартирі АДРЕСА_2, що належить матері відповідача ОСОБА_7

Факт спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу визнає у період з грудня 2009 року до реєстрації ними шлюбу визнає іі відповідач ОСОБА_4 поданою позовною заявою, яка об’єднана у одне провадження із первісним позовом та поясненнями наданими суду. Він підтверджується також і укладеним договором поруки.

19 січня 2011 року сторони зареєстрували шлюб, який 19 лютого 2015 року розірвали за позовом ОСОБА_3 рішенням Хмельницького міськрайонного шлюбу. У цьому рішенні позивач ОСОБА_3 зазначила, що подружні стосунки з відповідачем ОСОБА_4 припинили у грудні 2013 року. Вказану обставину ОСОБА_4 підтвердив.

За час спільного проживання за спільні кошти придбали наступне майно:

автомобіль «RENAULT TRAFFIC», 2006 року випуску, вартістю 160 667,0 грн.;

вмонтовані в кухні духовку «Бош» сірого кольору, вартістю 3 200 грн, варочну поверхню марки «Бош», чорного кольору, вартістю 1 600 грн., витяжку сірого кольору марки «Сата», вартістю 1200 грн., телевізор марки «Соні», чорного кольору, вартістю 6000 грн., холодильник «Самсунг», кольору металік, двокамерний, вартістю 2500 грн.

Позивач просить визнати її особистою власністю предмети домашньої обстановки та вжитку - меблі для кухні: мийку, барну стійку зі штучного каменю, 4 стільці, навісні шафи,напільні тумби, пенал, декоративна поверхня на стіну зі штучного каменю. Меблі для спальної кімнати: шафа-купе, ліжко, комод, дзеркало, дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю. Пилосос «Самсунг» 1800 W, сіро-зеленого кольору, праску «Філіпс», синьо-білого кольору, телевізор «Самсунг» білого кольору, пральну машину-автомат марки «Бош». Крім того, тюль та штори в гостинній кімнаті (інкрустовані кольоровим штучним камінням), бузкового кольору, тюль в спальній кімнаті,білого кольору з візерунком, тюль на кухні білого кольору, з вертикальними смужками, штори в спальній кімнаті персикового кольору та штора ламбрекен в кухні сірого кольору. Вона та її представники не вважають за доцільне провадити вартісну оцінку вказаного майна. Деякі товари домашнього вжитку належать матері позивача ОСОБА_5

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо розподілу кредитних коштів зазначає, що з ОСОБА_4 вони почали спільно проживати як одна сім»я з січня 2008 року та в квітні 2008 року отримали споживчий кредит в розмірі 80.0 тис. грн. За цим договором вона виступила поручителем. Тому вважає, що має право на половину цих коштів, що складаються із сплачених тіла та відсотків по ньому в сумі 49 179,0 грн..

Відповідно до договору поставки приватний підприємець ОСОБА_8 зобов’язувався поставити і передати у власність ОСОБА_3 товар – корпусні меблі (меблі для кухні (комплект кухонних меблів, стілець кухонний в кількості 4 штук), меблі для спальної кімнати (шафу-купе, ліжко, комод, дзеркало), меблі для коридора (шафу-купе, комод, дзеркало), меблі для ванної кімнати (дверцята з алюмінієвого профілю та фарбованим склом), загальна вартість яких 9 414, 0 доларів США, що еквівалентно 74 605, 95 грн.

Означені меблі згідно акту прийомки-передачі від 30 квітня 2010 року постачальником передані ОСОБА_3 та знаходяться у квартирі за № 32 у будинку,Ю 16/1 по вулиці Храновського у м. Хмельницькому, котра на праві власності належить матері відповідача ОСОБА_7 та є її особистою приватною власністю, оскільки брату ОСОБА_8 повернуті кошти після розірвання шлюбу.

На час акту опису та арешту майна від 09.08.2016 року проведеного державним виконавцем Карським Л.І. означені меблі знаходяться у вказаній квартирі, якими користується відповідач ОСОБА_4 Сторони спільних коштів у придбання означеного майна не вкладали. Такі обставини підтвердив ОСОБА_4 у наданих письмових поясненнях та будучи допитаним в ході судового розгляду. Цих обставин не заперечував і його представник у судовому засіданні.

4. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Суд не бере до уваги направлений поштою відповідачем-позивачем ОСОБА_4 в якості доказів висновок експерта № 607/018 вартості кіоску для торгівлі продовольчими товарами площею 8,4 кв.м., розташованого біля будинку № 112 по вулиці Кам’янецькій у м. Хмельницькому в цінах станом на 17.09.2018 року в розмірі 238 364, грн., оскільки такий доказ подано всупереч частин 8 та 9 статті 83 ЦПК України.

Окрім того, згідно додатків доданих до означеного висновку міститься лист за № 2430/0312 від 13.08.2018 року управління архітектури, містобудування та земельних ресурсів паспорт прив»язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (реєстраційний номер 839) кіоску площею 8,4 кв.м. по вулиці Кам’янецькій, біля будинку № 112 оформлено на ОСОБА_5, яка залучена судом в якості третьої особи, згідно з договором дарування від 14.09.2017 року.

Згідно рішення 15 сесії Хмельницької міської ради від 29.02.2012 року № 23 повноваження на укладення договорів особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності надано управлінню торгівлі.

Згідно акту опису й арешту майна складеного 09.08.2016 року державним виконавцем Карським Л.І. описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 наступне майно: мийка кухонна бежевого кольору на одне відділення, барна стійка зі штучного каменю, бежевого кольору, шість навісних шаф, темно коричневого кольору на два відділення, напільні тумби в кількості 5 штук темно коричневого кольору, пенал темно коричневого кольору, декоративна поверхня на стіну з штучного каменю, бежевого кольору, стільниця з штучного каменю бежевого кольору, духовка марки «BOSH», сіро-металевого кольору, варочна поверхня марки «BOSH», чорного кольору, висувна кухонна витяжка «САТА», чотири кухонних дерев’яних стільці темно-коричневого кольору, шафа-купе з світло-коричневими боками, ліжко дерев»яне з матеріалу ДСП світло-коричневого кольору, комод світло-коричневого кольору, дзеркало навісне, шафа-купе в коридорі, коричневого кольору, тумба в коридорі коричневого кольору, дзеркало навісне в коридорі над тумбою, двері у ванну кімнату коричневого кольору, телевізор «Soni Bravia», чорного кольору, плоский, телевізор «Samsung Tvin», 1800 W, праска «PHILIPS Elance» біло-синього кольору, пральна машина «Bosh Maxx», білого кольору, тюль та штори в гостинній кімнаті (інкрустовані кольоровим штучним камінням), бузкового кольору, тюль в спальній кімнаті,білого кольору з візерунком, тюль на кухні білого кольору, з вертикальними смужками, штори в спальній кімнаті персикового кольору та штора ламбрекен в кухні сірого кольору.

Означене майно не оцінене та про визначення грошової оцінки, майна, котре позивач просить розподілити як набуте ними за спільні кошти у шлюбі, за винятком корпусних меблів згідно договору, які позивач просить визнати особистим майном, позивач та її представник заперечують. Вважають це зайвим.

02 квітня 2008 року відкритим акціонерним товариством ВТБ банк та ОСОБА_4 був укладений договір про іпотечний кредит № 11-1-2008/03 згідно умов якого позичальнику ОСОБА_4 надано споживчий кредит в сумі 80 000 грн. строком погашення не пізніше 01 квітня 2018 року.

02 квітня 2008 року в забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_3 та ВАТ «ВТБ банком» укладено договір поруки.

Позивач ОСОБА_3 посилається на те, що кошти від отримання споживчого кредиту були спрямовані на проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_3, яка належить матері відповідача ОСОБА_7 За час спільного проживання таких коштів виплачено в розмірі 45 333,56 грн. та процентів по ньому 40 026 грн., а всього виплачено 98 359,0 грн. Тому просить стягнути з відповідача кошти в одну другу виплачених нею коштів в сумі 49 179,0 грн., проте станом на час розгляду справи кредит повністю погашено ОСОБА_4 Цих обставин позивач ОСОБА_3 та її представник не заперечують.

Доказів того, що сторони під час таких відносин збільшували вартість торгівельного кіоску відповідач ОСОБА_4 не надав, а його вартість визначена згідно висновку експерта № 607/018 складеного судовим експертом 18.09.2018 року у розмірі 238 364,0 грн. ніяким чином не свідчить про те, що сторони за спільні кошти збільшили його вартість з 100 грн. до 238 364,0 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Згідно вимог частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до частини 1 статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюб, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до положень частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.

Для визначення осіб таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 Сімейного кодексу України суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно, У зв’язку із цим під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім’єю слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане внаслідок спільної праці.

Суд визнає доведеним факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з січня 2008 року однією сім»єю без реєстрації шлюбу по 19 січня 2011 року, часу реєстрації ними шлюбу вище переліченими доказами.

Довідка надана ОСОБА_3 в обгрунтування заявлених вимог від 20.07.2015 року, видана головою правління ОСББ «Енергія» про проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 належної на праві власності матері відповідача свідчить лише про період проживання спільно сім»єю з ОСОБА_4 у вказаній квартирі з грудня 2009 року. Такі обставини підтвердила суду і допитана судом як свідок голова ОСББ «Енергія» ОСОБА_14 Проте, означена квартира перейшла у власність ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу майнових прав та не була готова для проживання до грудня місяця 2009 року, тому вірогідно сім»я мешати в ній не могла.

В період шлюбу, 24 червня 2010 року, сторонами за спільні кошти за час проживання однією сім»єю придбано автомобіль марки «Renault-Trafic вСі100», 2006 року випуску, номерний знак ВХ 6010ВВ, вартість якого на час розгляду справи згідно висновку авто-товарознавчої експертизи за № 031/11/2015 року від 26.11.2015 року 160 667,0 грн. (а.с. 155-185 том 1). Означений автомобіль знаходиться у користуванні відповідача, він просить залишити у його власності вказаний транспортний засіб, тому і суд вважає, що слід стягнути на користь позивача ОСОБА_3 половину його вартості в сумі 80 333,5 грн. на її користь. Суд визнає, що автомобіль марки «Renault-Trafic вСі100», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 придбано на ім’я відповідача ОСОБА_4 24.06.2010 року за спільні кошти в період шлюбних відносин. (а.с. 68 том 1).

Водночас, суд не знаходить прийнятними посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що він за рахунок продажу автомобіля ВАЗ 21070 значно збільшив свою частку у автомобілі марки «Renault-Trafic вСі100», оскільки будь-якими доказами означені обставини відповідач-позивач в ході розгляду справи не підтвердив, а суд відповідно таких не встановив. Реалізація означеного транспортного засобу 27.07.2010 року після придбання спірного транспортного засобу ніяким чином не свідчить про наявність будь-яких боргових зобов’язань за придбаний новий автомобіль перед ким-небудь. Таких обставин позивач ОСОБА_3 не визнала, а ОСОБА_4 їх не довів.

Тому підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_3 грошова компенсація половини вартості цього транспортного засобу у сумі 80 333,5 грн. згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи за № 031/11/2015 від 26.11.2015 року. При цьому, суд не знаходить підстав для стягнення такої грошової компенсації в розмірі 87 354,0 грн. з врахуванням індексу інфляції, позаяк така вимога закону не відповідає.

Згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_4, ним не заперечується факт поставки корпусних меблів у квартиру належну ОСОБА_4С, ОСОБА_8, рідним братом позивачки, але відповідач ОСОБА_4 вважає, що означене майно не може бути предметом поділу, оскільки не набуте ними за рахунок їх спільних коштів. Так дійсно, сама ОСОБА_3 суду підтвердила, що коштів за поставку меблів (за договором поставки від 02.04.2010 року) брату ОСОБА_8 вони з відповідачем не платили, оскільки їх не мали. В судовому засідання вказану обставинку підтвердив і сам ОСОБА_8

Позивач ОСОБА_3, змінивши предмет позов, вважає таке майно своїм власним, оскільки провела розрахунок за них з братом після розірвання шлюбу. Вказана обставина підтверджується довідкою фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 стосовно розрахунку за встановлені меблі згідно договору від 02.04.2010 року у квартиру АДРЕСА_2.

Тому, дійсно вказані корпусні меблі слід визнати особистою власністю ОСОБА_3, зокрема - мийку, барну стійку зі штучного каменю, шість навісних шаф, 5 напільних тумб, пенал темно-коричневого кольору, декоративна поверхня на стіну зі штучного каменю, загальною вартістю 37 605,95 грн., 4 стільці вартістю 2 400 грн. меблі для спальної кімнати: шафа-купе вартістю 111 210,0 грн., ліжко вартістю 4 860.0 грн., комод вартістю 2290,0 грн., дзеркало 640 грн., дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю в кількості 4 штук вартістю 3600,0 грн., меблі для коридора – шафа-купе вартістю 8978.0 грн., комод вартістю 1762.0 грн., дзеркало 1260 грн.

Щодо визнання спільною сумісною власністю та розподілу предметів домашньої обстановки та вжитку, зокрема - духовки марки «BOSH» вартістю 3200 грн., сіро-металевого кольору, варочної поверхні марки «BOSH», чорного кольору вартістю 1600 грн., висувної кухонної витяжки «САТА»,вартістю 1200 грн., телевізора «Soni Bravia», чорного кольору, плоский, вартістю 6000 грн. та виділу в натурі ОСОБА_3 в натурі телевізора марки «Soni Bravia», вартістю 6000 грн., тюль та штори в гостинній кімнаті (інкрустовані кольоровим штучним камінням), бузкового кольору, тюль в спальній кімнаті,білого кольору з візерунком, тюль на кухні білого кольору, з вертикальними смужками, штори в спальній кімнаті персикового кольору та штора ламбрекен в кухні сірого кольору, суд зазначає наступне.

Відповідачем заперечується придбання ними в період спільного проживання такої побутової техніки та предметів домашньої обстановки та вжитку, позаяк позивачем не надано суду жодного письмового доказу в підтвердження часу їх придбання, вартості, вкладення у їх придбання спільних коштів.

Окрім того, позивач не довела належними та допустимими доказами, що побутова техніка – пилосос «Самсунг», праска «PHILIPS Elance» біло-синього кольору, пральна машина «Bosh Maxx», білого кольору, телевізор телевізора «Samsung Tvin», 1800 W є особистим її майном.

Позивач ОСОБА_3 та її представники таких доказів щодо підтвердження їх придбання сторонами у фактичних шлюбних відносинах за спільні кошти суду не надали, провести оцінку вартості цих предметів домашньої обстановки та вжитку описаних державним виконавцем в акті опису відмовились, а суд таких доказів не здобув.

Частинами другою, четвертою статті 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача половину витрачених ними коштів (тіла кредиту та процентів) за час спільного проживання відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит № 11-1-2008/03 від 02 квітня 2008 року про надання у позику ОСОБА_4 80 000 грн. із сплатою 12,5 % річних строком повернення до 01 квітня 2018 року. поручителем за яким виступила ОСОБА_3, що підтверджується договором поруки за № 14-1-2008/09.

Однак, такі вимоги позивача не відповідають закону та не підлягають до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Положення Сімейного Кодексу України дають підстави для висновку, що поділу підлягає майно подружжя, в тому числі і грошові кошти, наявні у подружжя, а також майно подружжя, яке знаходиться у третіх осіб. Кошти, сплачені подружжям за час шлюбу на користь третіх осіб за самостійними зобов'язаннями кожного з них, а також за спільними зобов'язаннями, в тому числі в рахунок погашення кредитних зобов'язань, не є майном, в розумінні статті 61 СК України, яке належить подружжю, а також майном, яке належить подружжю, та перебуває у третіх осіб, оскільки право власності на кошти з моменту їх передачі належать кредитору, а не платнику таких коштів. Оскільки грошові кошти, сплачені кредиторам, не є майном подружжя, тому суд дійшов висновків, що вони не підлягають поділу як спільне майно подружжя.

Згідно із частиною першою статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6?539цс16.

У пунктах 22 та 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК Українита статтею 372 ЦК України. Відповідно до пункту 24 Постанови до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК).

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 та від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.

Станом на 07.11.2016 року кредит погашено повністю. Сторони на свій власний розсуд витратили кредитні кошти, отримані позичальником ОСОБА_4 на споживчі потреби, тому вони не є спільним майном подружжя та не підлягають поділу. Крім того, не підлягають поділу як спільне майно подружжя проценти виплачені кредиторові за отриманим кредитом. не може бути доказом, що саме ці гроші були витрачені на ремонт та облаштування спірної квартири.

Покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 27.11.2017 стосовно встановлення опалювального котла у квартирі, що належить ОСОБА_7, проведення в ній ремонтних та оздоблювальних робіт, облицювання ванної кімнати у вказаній квартирі плиткою ОСОБА_3 та її батьком не можуть бути підставою для розподілу кредитних коштів, адже позивачем не заявлено позову про відшкодування витрат на ремонт квартири. Тому з цих підстав слід відмовити в частині розподілу кредитних коштів.

Слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання торгівельного кіоску для торгівлі продовольчими товарами загальною площею 8,4 кв.м., розташованого біля будинку № 112 що по вулиці Кам’янецькій, придбаного в період фактичних шлюбних відносин сторонами за 100 грн. та стягнення грошової компенсації половини його вартості, оскільки вказаний кіоск в даний час зареєстрований на фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, матір позивача.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв’язку, суд приходить до висновку про необхідність задоволення такого позову частково.

6. Судові витрати.

Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 3 654,0 грн., від сплати якого позивач звільнена, отже, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, його слід стягнути з позивача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. 263, 264, 265, 266, 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, ст. ст. 74 Сімейного кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2008 року по 19 січня 2011 року (часу реєстрації шлюбу).

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_17 (ОСОБА_3 за дошлюбним прізвищем) транспортний засіб марки «Renault-Trafic вСі100», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Стягнути грошову компенсацію з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_17 вартості однієї другої частини автомобіля марки «Renault-Trafic вСі100», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належного на праві власності ОСОБА_4 в сумі 80 333,5 грн.

Визнати особистою власністю ОСОБА_17 (за дошлюбним прізвищем ОСОБА_3) меблі в квартирі № 32 по вулиці Храновського.16/1 у м. Хмельницькому для кухні - : мийку, барну стійку зі штучного каменю, шість навісних шаф, 5 напільних тумб, пенал темно-коричневого кольору, декоративна поверхня на стіну зі штучного каменю, загальною вартістю 37 605,95 грн., 4 стільці вартістю 2 400 грн. меблі для спальної кімнати: шафа-купе вартістю 111 210,0 грн., ліжко вартістю 4 860.0 грн., комод вартістю 2290,0 грн., дзеркало 640 грн., дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю в кількості 4 штук вартістю 3600,0 грн., меблі для коридору – шафа-купе вартістю 8978.0 грн., комод вартістю 1762.0 грн., дзеркало 1260 грн.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю з грудня 2009 року, визнання кіоску для торгівлі продовольчими товарами загальною площею 8,4 кв.м., розташованого біля будинку № 112 по вулиці Кам’янецькій у м. Хмельницькому та кімнатний спліт кондиціонер «Sаturn» спільною сумісною власністю та його розподілу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_17 судовий збір в сумі 3 654,0 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання та реєстрації АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_4.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, 29000, АДРЕСА_5,.

Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2018 року.

Суддя: