Рішення № 77613263, 05.11.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"05" листопада 2018 р.

Справа №642/604/18

2/642/705/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

за участю секретаря Канаєвої К.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська державна нотаріальна контора про визнання фактів спільного проживання і родинних відносин та захист права шляхом визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив: встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 з 13.04.1993р. по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_11. та факт родинних відносин ОСОБА_1 як племінника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; захистити цивільне право ОСОБА_1 шляхом визнання права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_4

Позивач та його представник позов підтримали.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що з ОСОБА_4, яка є його рідною тіткою, вони проживали однією сім'єю після обміну квартир. До цього він також допомагав тітці, яка мешкала по АДРЕСА_2. Після смерті ОСОБА_4 він її поховав та прийняв спадщину фактично проживаючи в цій квартирі, як спадкоємець 4 черги.

Представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_4 виховувала позивача та була йому як мати, оскільки її сестра-мати позивача померла дуже рано, про що зазначається в автобіографії ОСОБА_4, яка працювала в ощадбанку, без зазначення прізвища сестри. ОСОБА_4 мешкала АДРЕСА_2 та перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_5, якому і була видана вказана квартира у 1964р. ОСОБА_5 помер у 1981р., ОСОБА_4 з позивачем поховали його. ОСОБА_4 продовжила проживати по АДРЕСА_2, і позивач всіляко їй допомагав, але у зв'язку з відстанню, коли сину позивача виповнилося 20 років вони у 1993р. провели обмін квартир, син позивача став мешкати АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 в АДРЕСА_1. Позивач з своєю дружиною та ОСОБА_4 мешкали однією сім'єю, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, сумісно вели домашнє господарство, мешкали в одній квартирі, були зареєстровані, а в подальшому приватизували її. Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_11. ї поховали в могилі разом з ОСОБА_5, а позивач з дружиною прийняли спадщину фактично проживаючи в цій квартирі. В 2017р. померла дружина позивача, він звернувся до нотаріуса та отримав свідоцтво на спадщину після дружини, однак у видачі свідоцтва після ОСОБА_4 позивачу було відмовлено, у зв'язку з відсутністю документів щодо родинних зв'язків з померлою. На запити до РАГСУ щодо спорідненості ОСОБА_4, яка була рідною сестрою матері позивача відомості встановити не надалося можливим, оскільки частина документів Дзержинського РАЦС не збереглися. Позивач прожив однією сім'єю з ОСОБА_4 більше шести років, тому за трансмісією ч.3 ст.1266 ЦК України він є спадкоємцем 4 черги та має право на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. На момент смерті ОСОБА_4 діяв ЦК 1963р., де було дві черги спадкування до яких позивач не входив. В п.5 перехідних положень до спадщини, яка не була прийнята застосовується новий кодекс. Вважав що правовідносини після набрання кодексом 2004р. продовжувалися і втановлення факту спільного проживання і родинних відносин необхідно для прийняття спадщини.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутність, при цьому зазначив, що згідно п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. №2 «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» при ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно, витрати на оплату судового збору в повному обсязі покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Представник 3-ї особи 2-ї ХДНК в судове засідання не з'явився надав заяву про слухання справи у його відсутність.

Ухвалою суду від 23 квітня 2018 року з 2-ї ХДНК витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що позивач є її сусідом по тамбуру з 1986р. У 1990 роках появилась його рідна тітка, яка стала проживати з родиною позивача. ОСОБА_4 приходила до її матері та розповідала, що у неї була сестра ОСОБА_7, яка померла, а вона виховувала позивача. Вона приходила на свята та бачила як позивач, його дружина та тітка проживали у 2-х кімнатній квартирі. ОСОБА_4 прожила в сім'ї позивача приблизно 10 років, відношення в родині були нормальні, вони були пов'язані спільним побутом. Позивач доглядав за тіткою, називав її по імені, після смерті поховав її, а в подальшому в 2017р. померла його дружина.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що знайома з сім'єю позивача з 1998р. ОСОБА_4, яка раніше проживала по АДРЕСА_2 в будинку без ліфту, родиною позивача надавалася допомога, зокрема в продуктовому забезпеченні, а в подальшому її забрали до себе, забезпечуючи доглядом та медикаментами. ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою позивача, а в подальшому приватизувала квартиру разом з сім'єю ОСОБА_1, проводили ремонт. ОСОБА_4 розповідала про себе та про свою сестру ОСОБА_7, яка в 1949р. одружилася та народила сина та померла коли дитині виповнилося рік та три місяці і вона забрала дитину та виховувала її працюючи в банку. Коли батько дитини одружився він забрав дитину собі. ОСОБА_9 одружена не була, проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_5, який помер в 1981р. ОСОБА_4, проживаючи однією сім'єю ОСОБА_1 вели сумісне господарство, завжди була забезпечена доглядом, виглядала чистою та акуратною. Після смерті ОСОБА_4 позивач її поховав, а коли померла дружина позивача він не міг отримати свідоцтво про спадщину, оскільки 1/3 частина належала ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_10 показала, що є позивачеві сестрою по батьку. ОСОБА_4 (ОСОБА_4) є тіткою позивачеві. Коли позивач забрав до себе ОСОБА_4 у 1992-1993р. вона проживала за іншою адресою. Позивач забезпечував догляд ОСОБА_4 та купував їй медикаменти і в них було сумісне господарство та спільний бюджет. Відносини в родині ОСОБА_1 були добрі, скандалів не було, ОСОБА_4 називала позивача та його дружину ласкаво, а позивач до неї - тітка ОСОБА_4. Оплату комунальних послуг проводив позивач. Після смерті у 2000р. ОСОБА_4 позивач її поховав.

Свідок ОСОБА_29 показала, що є сусідкою позивачеві. ОСОБА_4, яка раніше проживала по АДРЕСА_2 переїхала у родину позивача, а їх син в квартиру ОСОБА_4 В сім'ї ОСОБА_1 ОСОБА_4 мала окрему кімнату, її забезпечували доглядом та харчуванням, та родина вела сумісне господарство. У ОСОБА_4 не було своїх дітей, вона розповідала, що після смерті її сестри - матері позивача, вона та хресна виховували дитину - позивача по справі. Дружина позивача також хворіла і тому він здійснював догляд за двома жінками.

Свідок ОСОБА_12 показала, що позивач є її братом. У ОСОБА_1 дуже рано померла мати і його виховувала сестра матері, а в подальшому батько, який вдруге уклав шлюб. Тітка позивача ОСОБА_9 спочатку мешкала на Гагаріна, а в 1993р. переїхала до сім'ї ОСОБА_1, де і проживала до смерті. Позивач піклувався нею, тітка ОСОБА_4 мала свою кімнату, завжди була чиста та на нагодована. Жінка ОСОБА_1 також була хвора і позивач доглядав за двома жінками. Після смерті тітки він її поховав, а в подальшому померла і його дружина.

Свідок ОСОБА_13 показав, що вони товаришували сім'ями з 1975р. ОСОБА_4, яка раніше проживала по АДРЕСА_2 переїхала у родину позивача, і він допомагав їм переїжджати, а в квартиру тітки переїхав син позивача. Позивач з дружиною доглядав за рідною тіткою ОСОБА_4 - ОСОБА_4, ставився до неї як до матері і та також зверталася ласкаво до позивача. ОСОБА_4 мала окрему кімнату була завжди доглянутою. Після смерті тітки позивач її поховав, а в подальшому померла і дружина позивача, яка хворіла.

Свідок ОСОБА_7 показав, що позивача знає з дитинства, а в подальшому вони товаришували родинами. У позивача була тітка ОСОБА_4, яка доглядала його в дитинстві, оскільки мати померла коли йому виповнилося один рік. В подальшому позивача виховував батько, який вдруге уклав шлюб. Тітка позивача мешкала на Гагаріна і він допомагав їм переїжджати до сім'ї ОСОБА_1, а їх син переїхав до цієї квартири. ОСОБА_1 піклувався за тіткою ОСОБА_4, яка завжди була чиста та доглянута. Після смерті тітки у 2000р. позивач її поховав.

Суд вислухавши думку позивача, його представника, свідків, перевіривши матеріали справи, не знаходить підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3 ст.13, ч.1 ст.49 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторонни користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст. 76, ч.1,2,3 ст.77,79,80 ЦПК України:

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.1,5,6 ст.81, ст.89 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.529 ЦК УРСР 1963р. при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

За ст.530 ЦК УРСР 1963р. при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст.531ЦК УРСР 1963р. до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Пунктами 1,2,4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року: Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього; Закон Української РСР "Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР" ; статті 2-7, 12, 13, 16 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня 1963 року "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР" . Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як роз'яснено у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У рішенні Конституційного Суду україни від 03.06.1999р. №5рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») склад сім'ї складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з відповідною особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб'єктом права на пільги, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Питання про визнання членом сім'ї інших осіб (крім подружжя, дітей, батьків) вирішуються відповідними органами і організаціями, а у спірних випадках - судами загальної юрисдикції, які з'ясовують характер відносин з відповідною особою при розгляді кожної конкретної справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_1, про що зроблено відповідний запис за №7. (а.с.15)

ОСОБА_1 20.11.1971р. уклав шлюб з ОСОБА_17, про що здійснено відповідний запис за №392. Прізвища після укладення шлюбу: ОСОБА_1 та ОСОБА_1. (а.с.18)

Як вбачається з корінця ордеру на житлове приміщення №1461 серії Д виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів Бюро по обміну житловими приміщеннями від 30.03.1993р. ОСОБА_18 видано ордер на 2-х кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 на сім'ю з 3-х осіб: ОСОБА_18 - наймача, ОСОБА_19 - чоловіка, ОСОБА_4 - тітка чоловіка. (а.с.20)

Згідно корінця ордеру на житлове приміщення №1462 серії Д виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів Бюро по обміну житловими приміщеннями від 30.03.1993р. ОСОБА_20 видано ордер на однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 на сім'ю з однієї особи ОСОБА_20

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 р., а ОСОБА_18 - ІНФОРМАЦІЯ_12. про що зроблено відповідні записи за №1997 та 393 відповідно. (а.с.30, 31)

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та інвалідом 2 гр. за загальним захворюванням безстроково. (а.с.17)

Як вбачається з довідки дільниці №28 КП «Жилкомсервіс» від 27.02.2017 р. в 2-х кімнатній приватизованій квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_18, 1950 р.н.- власник з 06.08.1986 р. по 12.01.2017р., ОСОБА_1, 1948 р.н. - чоловік - з 06.08.1986 р. та ОСОБА_4, 1920 р.н. - інший родич по 23.02.2000р. (а.с. 19)

Згідно довідки дільниці №28 КП «Жилкомсервіс» від 30.11.2017 р. в 2-х кімнатній приватизованій квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, 1948 р.н. з 06.08.1986 р. (а.с. 16)

Відповідно до копії поквартирної картки виданої дільницею №28 КП «Жилкомсервіс» в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: основний квартирозйомщик ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрована з 06.08.1986 р. по 12.01.2017р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 чоловік - з 06.08.1986 р., син ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_8 з 02.11.1989 р. по 06.04.1993р. та ОСОБА_4, 1920 р.н. - тітка чоловіка по ІНФОРМАЦІЯ_13. (а.с. 21)

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.0.2008р. реєстраційний №4-98-103611 виданого Харківським міським центром приватизації житлового фонду (розпорядження №5235) ОСОБА_18, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної (сумісної) власності належить квартира АДРЕСА_1. За довідкою КП «ХМБТІ» від 20.09.2017р. вказана квартира зареєстрована за зазначеними особами на праві приватної спільної сумісної власності. (а.с.22,25)

ОСОБА_1 20.10.2017р. видано свідоцтво на спадщину за законом, відповідно до якого він є спадкоємцем майна ОСОБА_18, яка померла 07.01.2017р. Спадщина складається з 1/3 квартирі АДРЕСА_1. За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.10.2017р. зазначена 1/3 частина квартири у спільній частковій власності зареєстрована за ОСОБА_1.(а.с.32,33)

Як вбачається з копії спадкової справи 2-ї ХДНК №100/2017 (а.с.114-141) ОСОБА_1.14.03.2017р. звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_11. ОСОБА_4, яка проживала за адресою АДРЕСА_1 і після її смерті залишилося спадкове майно, що складається з 1/3 зазначеної квартири, яку він прийняв фактом свого постійного проживання.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, інформаційних довідок зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) і (заповіти/ спадкові договори) від 14.03.2017 р. після спадкодавця ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11. 2-ю ХДНК відкрита спадкова справа 60370236, номер у спадковому реєстрі 100/2017. Відомості щодо заповітів чи видачі свідоцтва про право на спадщину відсутні.

За архівною довідкою від 19.04.2017р. в архівному фонді у книзі реєстрації актів громадського стану по Пересічанській сільській раді Дергачівського району Харківської області за 1926 рік є запис від 24.02.1926р. про народження 22.02.1926р. ОСОБА_16, батьками якої є ОСОБА_22.,51 року та ОСОБА_23, 51 року, українці.

Відповідно актового запису про шлюб №21 від 22.05.1947р. виконавчого комітету Пересічанської сільської ради Дергачівського району Харківської області (мовою оригіналу на російській мові) «ОСОБА_24, возраст 19 лет и ОСОБА_16, возраст 21 год, заключили первый брак, фамилии после брака ОСОБА_24 и ОСОБА_24».

Згідно актового запису про смерть №12 від ІНФОРМАЦІЯ_14 виконавчого комітету Пересічанської сільської ради Дергачівського району Харківської області (мовою оригіналу на російській мові) «ОСОБА_16 умерла ІНФОРМАЦІЯ_14 в возрасте 23 лет».

За відповіддю Державного архіву Харківської області від 27.04.2017р. в книгах реєстрації актів громадського стану про народження по с.Пересічне Дергачівського району Харківської області за 1920 рік, які поступили на зберігання до архіву не в повному обсязі, з 04 серпня по 19 грудня 1920р., актового запису про народження ОСОБА_16 у с. Пересічне ІНФОРМАЦІЯ_15. немає.

Як вбачається з відповіді Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна від 11.05.2017р. згідно зі словником - довідником власників імен в українській літературній мові основною є словоформа ОСОБА_22, яке вживається в різних варіантах: ОСОБА_22, ОСОБА_22, ОСОБА_22. Тобто, ім'я ОСОБА_22 є однією з словотвірних форм імені ОСОБА_22.

Згідно відповідей державного нотаріуса 2-ї ХДНК від 06.05.2017р. та 12.12.2017р. на адресу ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11. встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують його родинні відносини з ОСОБА_4 Крім того, на запити нотконтори надійшли копії актового запису про народження ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_10, відповідь про актовий запис про шлюб ОСОБА_15 та ОСОБА_16, та відомості про актовий запис про смерть ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_16, де ім'я по батькові не співпадає, а тому рекомендовано звернутися до суду.

Посилання позивача в своїх доводах та міркуваннях від 18.09.2018р. про те, що на вказане спадкове майно він має право також в порядку набувальної давності, згідно ст.344 ЦК України, та в порядку ч.3 ст.1266 ЦК України суд до уваги не бере, оскільки з цих підстав він з позовом до суду не звертався, а суд розглядає справи згідно з правилами ч.1,3 ст.13, ч.3 ст.49 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог. Крім того, вказані доводи є взаємовиключними.

Посилання позивача на застосування до вказаних правовідносин п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом є хибним, оскільки правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилась після 01.07.2003р. і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст.529-531 ЦК УРСР 1963р.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01.01.2004р. не допускається згідно з вказаним вище законодавством норм ЦК 2003р., а застосуванню підлягають норми законодавства чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР 1963р.

Суд вважає, що факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 з 13.04.1993р. по 01.01.2000р. та 6 місяців, що встановлено для прийняття спадщини правового значення не має, оскільки ЦК УРСР 1963р. не передбачав спадкоємців четвертої черги.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 р., а 01.01.2004р. набув чинності ЦК України.

Строк, як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Отже строк у спорі, що виник між сторонами обчислюється з 13.04.1993р. і закінчується у 2000р. Враховуючи, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини, зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності ЦК, тобто до 01.01.2004р. (п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»), а ОСОБА_1 до смерті ОСОБА_4 проживав з останньою до набрання чинності ЦК - він не мав права на спадщину, як спадкоємець четвертої черги, згідно ст.1264 ЦК бо він не належав до кола спадкоємців за законом відповідно до ЦК УРСР 1963 року, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Отже, враховуючи, що визнання фактів спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 з 13.04.1993р. по ІНФОРМАЦІЯ_11. та родинних відносин ОСОБА_1, як племінника ОСОБА_4 не мають юридичного значення для визнання права власності на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом, як спадкоємця 4 черги після смерті спадкодавця, оскільки ЦК УРСР 1963р. не передбачав спадкоємців 4 черги, тобто те, що відсутній зв'язок встановлення фактів з вказаним суб'єктивним матеріальним правом, - в задоволенні позовних вимог про встановлення цих юридичних фактів належить відмовити.

Відмовляючи в позові про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, суд також бере до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки, а також те, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України), а даних про вказані обставини матеріали справи не містять.

Згідно ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись 4, 12, 13, 49, 141, 211, 259, 263, 264, 293, 315, 273 ЦПК України, ст. ст. 529,530,531 ЦК УРСР 1963р. 344, 392, 1264, 1266, 1268 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська державна нотаріальна контора про визнання фактів спільного проживання і родинних відносин та захист права шляхом визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено: 05 листопада 2018р.

Суддя Л.Г. Проценко