Рішення № 77613018, 05.11.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/536/18

Провадження №2/603/281/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді: Іванчука В. М.

при секретарі : Сандалюку О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, який помер 23.05.2018 року, а саме житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: вул.Надвода, 98, смт.Коропець, Монастириського району Тернопільської області. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вказаний житловий будинок з надвірними будівлями, належав спадкодавцю ОСОБА_3 На вказане майно ОСОБА_3 було складено заповіт на ім’я позивача ОСОБА_1 Після смерті спадкодавця, позивач звернулась до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вищезазначене спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з’явилась, хоча повідомлялась про дату, час і місце розгляду справи. Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст.200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

ОСОБА_3 помер 23.05.2018 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №239244, виданим 25.05.2018 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області, актовий запис №40.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до якого входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: вул.Надвода, 98, смт.Коропець, Монастириського району Тернопільської області.

Судом встановлено, що об’єктом спадкування в даній справі є житловий будинок з надвірними будівлями, який станом на 01.01.1991 року належав до суспільної групи колгоспний двір, що підтверджується копією погосподарської книги ОСОБА_2 селищної ради №6 за 1989-1996 р.р., згідно якого, головою домогосподарства є ОСОБА_3, з яким проживали: ОСОБА_4 – дружина, ОСОБА_5 – дочка, ОСОБА_6 - онука.

Так, згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Оскільки вищевказаний житловий будинок побудовано до 15.04.1991 (до введення в дію Закону України «Про власність») спадкодавці як члени колишнього колгоспного двору набули на нього право сумісної власності, причому це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення в дію вказаного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.81, ч.1 ст.116, ч.4 ст.120 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом або за результатами аукціону. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У відповідності до пункту 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові: будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку повинні бути подані: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований обєкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №00020556976 від 13.07.2018 року, ОСОБА_3 за життя належало право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6124255500:02:001:1788, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою вул. Надвода (вулиця Кживонь), 98, смт.Коропець Монастириського району Тернопільської області.

Згідно заповіту від 13.02.2017 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, заповів позивачу – ОСОБА_1.

Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно довідки №1255/1007 від 02.07.2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 селищної ради, ОСОБА_3, який помер 23.05.2018 року, до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із Дочкою ОСОБА_1

Зазначене підтверджується довідкою №1405/1007 від 20.07.2018 року.

З метою оформлення спадкових прав, позивач ОСОБА_7 зверталась до нотаріальної контори, проте, як вбачається із повідомлення нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори №457/01-16 від 20.07.2018 року, у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними будівлями, свідоцтво про право на спадщину оформити неможливо.

Судом встановлено, що інших спадкоємців, які претендували б на спадкове майно, немає. 16.07.2018 року ОСОБА_8 подала до Монастириської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини.

Так, згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановленні судом.

Враховуючи наведені обставини справи, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 5-7, 12, 200, 265, 268 ЦПК України, ст. 328, 392, 1222, 1225, 1268, 1276 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 (вул.Надвода, 98, смт.Коропець Монастириський район Тернопільська область) до ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району (смт.Коропець Монастириський район Тернопільська область) про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилось після смерті ОСОБА_3, який помер 23 травня 2018 року, а саме, на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: вул.Надвода, 98, смт.Коропець, Монастириського району Тернопільської області, до якого входить: одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 91,7 кв.м., житловою площею 71,6 кв. м., Стайня «Б», Літня кухня «В», Стодола «Г», Курник «Д», Ворота, хв.№1, Огорожа №2, Відмостка №3, К криниця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_9