Ухвала суду № 77612685, 05.11.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3076/17

Номер провадження 1-кп/623/80/2018

У Х В А Л А

іменем України

05 листопада 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Герцова О.М.,

при секретарі Бобриш М.С.,

за участю прокурора Молодовського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 КК України, ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 309 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другшою статті 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 КК України, ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 309 КК України, ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другшою статті 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, в телефонному режимі повідомив, що хворіє.

Учасники процесу не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого ОСОБА_4

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, посилаючись на ризики, встановлені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти клопотання прокурора, просив призначити йому міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою, оскільки за період перебування в умовах слідчого ізолятора у нього погіршився стан здоров'я, йому потрібна медична допомога та стаціонарне лікування, які він не має можливості отримати, перебуваючи під вартою.

11 листопада 2018 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 закінчується.

На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченому ОСОБА_1 під вартою суд дійшов висновків, що ризики, вказані при обранні запобіжного заходу не зменшились. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, не встановлено.

Відповідно до статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченим ОСОБА_1 винним, а саме до 5 років позбавлення волі, та враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на свідків, допит яких ще не проведено.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При продовженні запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що перебування ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції не надходило, інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) в ході здійснення досудового розслідування не добуто, що свідчить про можливість тримання ОСОБА_1 у місцях несвободи.

Таким чином, на підставі викладеного, суд обґрунтовано вважає, що є об'єктивно наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та з метою запобігання спробам переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, підстав для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні судом не встановлено, оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 та ймовірну можливість продовження обвинуваченому протиправної поведінки у подальшому, суд вважає, що ОСОБА_1 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці.

Керуючись статтями 28, 177, 178, 314, 315, 369-372 КПК України, ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії», «Волосюк» проти України, «Харченко проти України», «Летельє проти Франції», суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" продовжити на 60 діб, тобто до 03 січня 2019 року включно.

У судове засідання викликати сторін кримінального провадження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя О.М. Герцов