Рішення № 77612604, 05.11.2018, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа № 622/859/18

Провадження № 2-а/622/21/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Шабас О.С., при секретарі Бойко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Золочів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Запорізькій області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2018 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №532507 від 12.08.2018 року. Як на підставу позову посилається на те, що 12.08.2018 року відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.121 КУпАП. Позивач вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на неповному, необ'єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 12.08.2018 року він на авто НОМЕР_1 рухався по провул. Заполярний 3 у місті Запоріжжі, його наздогнав автомобіль поліції та працівники поліції зробили вимогу про зупинку. Вийшовши з авто, позивач попросив пояснити причину зупинки, на що відповідач пояснив, що рух з тріщиною у лобовому склі заборонений, не дивлячись на заперечення позивача, після того як останній надав документи на право керування транспортним засобом, відповідач склав вказаний протокол, про нібито несправність склоочисників на авто яким керував позивач. Позивач додатково зазначив, що в той день була гарна погода, без опадів, тобто не було потреби у увімкнені склоочисників, крім того вони були справні, а лобове скло було пошкоджене від каменю з під коліс зустрічного авто.

Відтак позивач вважав, що постанову винесено без дослідження доказів, заслухання осіб, що беруть участь у справі та свідків, не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи. Крім того, позивач зазначає, що правил дорожнього руху він не порушував, про що надав інспектору пояснення, однак вони не були враховані при винесенні постанови.

В судове засідання позивач не з'явився, подав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений завчасно належним чином, заперечень до суду не надавав.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12 серпня 2018 року о 15:39:04 поліцейським Управління патрульної поліції у Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову серії ЕАБ №532507, в якій ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 340 гривень. В постанові у розділі обставини правопорушення зазначено, що 12 серпня 2018 року о 15:34:01 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-211440 державний номерний знак НОМЕР_2, по провул. Заполярному 3 у місті Запоріжжі із пошкодженим вітровим склом, чим порушив п. 31.4.4 ПДД України – керування водієм ТЗ, що має несправні склообмивачі вітрового скла.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Нормами ст. 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України).

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

Згідно ч. 1 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КпАП України.

Відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 12.08.2018 року Правил дорожнього руху України, а саме п.п. 31.4.4 ПДР України.

Так Відповідно до положень ст.ст. 23 і 35 Закону України від 02 лютого 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» підставою для зупинення і проведення поліцейськими підрозділів Національної поліції України перевірок технічного стану колісних транспортних засобів (подалі КТЗ) під час їх експлуатації є наявність видимих або звукових ознак, що свідчать про технічну несправність КТЗ в процесі його експлуатації на автомобільній дорозі.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 23 Закону України від 05 червня 2014 року № 1315-VII «Про стандартизацію» національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах (ч. 1 ст. 23). Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами (ч. 2 ст.23).

ДСТУ 3649:2010 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ КОЛІСНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» поширюються на колісні транспортні засоби категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Пунктом 1 розділу «Вимоги до інших елементів конструкції» визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Пунктом 31.1 ПДР встановлено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:

а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;

б) якщо вони не пройшли обов’язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю);

в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;

г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

Згідно підпункту 31.4.4 пункту 31.4 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, не працюють, передбачені конструкцією транспортного засобу, склообмивачі.

Водночас в означеному переліку відсутня така обставина, як тріщина на вітровому склі КТЗ.

Таким чином, наявність тріщини на вітровому склі КТЗ, яким керував позивач, в розумінні положень п.п. 31.3, 31.4 ПДР не забороняє його експлуатацію. Крім тоговисновок відповідача, що тріщина у лобовому склі є порушенням п. 31.4.4 ПДД України протирічить самими правилам так як у вказаному пункті передбаченозаборону саме за експлуатацію транспортного засобу із не працюючим склообмивачем, а не пошкодженим вітровим склом. Несправність склообмивача на транспортному засобі, яким 12.08.2018 року керував позивач відповідачем не зафіксовано, оскаржувана постанова відповідних приміток не містить.

Оскаржувана постанова не містить посилання на б удь-які докази, що приймалися відповідачем до уваги при її винесенні,таким чином вказані обставини, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП, виключали можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів, наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАП України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, оскільки дії відповідача під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача не відповідають вимогам ст.ст.245, 251, 280 КпАП України, в зв'язку з чим, постанова серії ЕАВ №532507 від 12.082018 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КпАП України, про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. підлягає скасуванню.

Водночас, щодо позовних вимог в частині визнання дій відповідача по притягненню до адміністративної відповідальності протиправними, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема стаття 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, відповідач, як уповноважена особа, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак надав неналежну оцінку обставинам події, а також не дотримався процедури збирання та оформлення доказів, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав скасування прийнятого ним рішення.

Отже, належним способом захисту прав позивача, у даному випадку, суд вважає саме скасування протиправного рішення, водночас не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання дій відповідача по притягненню до адміністративної відповідальності протиправними.

Керуючись ст. ст.2, 6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАВ №532507 від 12.08.2018 року, винесену поліцейським Управління патрульної поліції у Запорізькій області ОСОБА_2, якою до ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАП України.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: ОСОБА_3.