Рішення № 77611271, 05.11.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1471/18

Номер провадження 2/573/508/18

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Кліщ О.В.

при секретарі: Сітало Ю.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третьої особи: Білопільської районної державної нотаріальної контори, - про визнання права власності на земельну частку(пай) в порядку спадкування за законом, -

В С ТА Н О В И В:

29 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку пізніше уточнив, до Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третьої особи: Білопільської районної державної нотаріальної контори, - про визнання права власності на земельну частку(пай) розміром 4,08 га в умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 06 червня 1999 року у селі Ободи Білопільського району Сумської області померла ОСОБА_2, на підтвердження чого приєднав копію свідоцтва про смерть серії 1-БП № 291020.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить право на земельну частку(пай) у землі, яка перебувала у колективній власності САПТЗТ «Ободівське» Білопільського району Сумської області, що належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку(пай) серії СМ № 0169350 від 08.12.1996 року ( довідка 1345/102-17 від 08.12.2017, копія додається).

До дня смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з померлою однією сім’єю проживала її донька, ОСОБА_3. Заповіт від імені ОСОБА_2 у виконкомі Ободівської сільської ради не посвідчувався. Всі вище вказані факти підтверджено довідкою № 258 від 29.06.2017 року, виданою виконавчим комітетом Ободівської сільської ради, копію якої позивач приєднав.

На момент смерті ОСОБА_2 відносини щодо спадкування регулювались Цивільним кодексом України в редакції 1963 року, який втратив чинність з 1 січня 2004 року з прийняттям нового Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії в даній статті повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 її донька, ОСОБА_3, фактично спадщину прийняла, вступивши в управління та володіння спадковим майном, так як поховала матір, до дня смерті матері та протягом шести місяців після її смерті проживала у спадковому будинку та користувалася земельною ділянкою, але не оформляла своїх спадкових прав, на підтвердження чого позивач приєднав довідку № 258 від 29.06.2017 року.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджено свідоцтвом про народження серії 1-БП № 352542 та свідоцтвом про шлюб останньої серії 11-ЯР № 392435, копії яких позивач приєднав. Відповідно до вищезазначених документів ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 і мала до одруження прізвище «Руденко», а після укладення та реєстрації шлюбу змінила прізвище на «Денищенко».

11 вересня 2009 року померла ОСОБА_3, на підтвердження чого позивач приєднав копію свідоцтва про смерть серії 1-БП № 113867. За життя ОСОБА_3 не оформляла своїх спадкових прав на майно померлої ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до якого входить право на земельну частку(пай), посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0169350, яке вона набула в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2.

Єдиним спадкоємцем після ОСОБА_3 є її син - ОСОБА_1 (позивач). Після смерті ОСОБА_3, яка померла 11 вересня 2009 року, була відкрита спадкова справа № 89/2016 в Білопільській районній державній нотаріальній конторі 06 квітня 2016 року.

На підтвердження родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 позивач приєднав свідоцтво про народження останнього серії 1У-УР № 1986472, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є сином ОСОБА_3.

У 2018 році представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Білопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 з метою оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину на ім’я спадкоємця ОСОБА_1. Нотаріусом у відповідь на звернення було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії- видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа, а саме сертифікату на право на земельну частку(пай), що перебуває у колективній власності САПТЗТ «Ободівське» Білопільського району Сумської області, який було видано на ім’я померлої ОСОБА_2 серії СМ № 0169350, на підтвердження чого позивач приєднав копію постанови.

На запит нотаріуса щодо отримання вищевказаного сертифікату на право на земельну частку (пай), відділ у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надав роз’яснення щодо неможливості видачі дублікату сертифікату у зв’язку з тим, що оригінал сертифікату був виданий померлій ОСОБА_6 за життя на руки, що підтверджує факт того, що на ім’я ОСОБА_6 дійсно був виданий сертифікат серії СМ № 0169350 (копія відповіді № 1345/102/17 від 08.12.2017).

Інформація про втрату сертифікату на земельний пай серії СМ № 0169350 на ім’я ОСОБА_6 офіційно опублікована у газеті «Білопільщина» № 85-87 від 14 липня 2018 року, на підтвердження чого позивач приєднав копію газети «Білопільщина» за 14 липня 2018 року №85-87 з оголошенням про втрату сертифікату.

Посилаючись на вищезазначене, у зв’язку з відсутністю оригіналу сертифікату на земельний пай серії СМ № 0169350, позивач змушений звернутися до суду та, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку (пай) розміром 4,08 га в умовних кадастрових гектарах у землі, яка розташована на території Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області, право на яку посвідчено сертифікатом серії СМ № 0169350, виданим на ім’я ОСОБА_2.

В судове засідання позивач не з’явився, його представник за дорученнями ОСОБА_4 подав суду заяву про розгляд справи без його участі та задоволення позовних вимог.

Представник Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області в судове засідання не з’явився, Ободівський сільський голова ОСОБА_7 подав суду заяву про розгляд справи без представника сільської ради та що заперечень стосовно вищевказаної справи в сільській раді не має.

Представник третьої особи – Білопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, завідувач ОСОБА_5 направила до суду повідомлення № 779/01-16 від 17.10.2018 року, згідно якого вказала, що просить справу розглянути без участі представника та при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Суд розглядає справу на підставі статті 247 ч.2 ЦПК України, згідно якої у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1, народився 28 березня 1965 року в с.Ободи Білопільського району Сумської області. Його батьки: ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1У-УР № 1986472, виданого 20 квітня 1965 року ( а.с.13).

Мама позивача, уроджена ОСОБА_9, народилася 19 жовтня 1928 року в с.Ободи Білопільського району Сумської області, її батьки: ОСОБА_10 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-БП № 352542, виданого повторно 28.10.1975 року ( а.с.11).

15 грудня 1959 року мама позивача, ОСОБА_9, уклала шлюб з ОСОБА_8(батьком позивача) та взяла його прізвище ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії 11-ЯР № 392435, виданого 15.12.1959 року ( а.с.12).

Бабуся позивача, ОСОБА_2, померла 06 червня 1999 року, місце смерті с.Ободи Білопільського району Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-БП № 291020, виданого повторно 26 вересня 2017 року ( а.с.9).

Згідно довідки виконкому Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області № 258 від 29.06.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 до дня смерті, 06.06.1999 року, постійно проживала та була зареєстрована разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 за адресою: с.Ободи, вул.Кооперативна, 60, Білопільського району Сумської області. Заповіт від імені ОСОБА_2 виконкомом Ободівської сільської ради не посвідчувався. Спадкоємцем на майно, що залишилося після ОСОБА_2 є донька ОСОБА_3, яка поховала матір, протягом 6-ти місяців проживала у спадковому будинку за адресою: с.Ободи, вул. Кооперативна, 60, Білопільського району Сумської області та користувалася земельною ділянкою ( а.с.14).

До складу спадкового майна ОСОБА_2 увійшла земельна частка (пай) розміром 4,08 га в умовних кадастрових гектарах у землі, яка розташована на території Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області, право на яку посвідчено сертифікатом на право на земельну частку(пай) серії СМ № 0169350, виписаним на ім’я ОСОБА_2, оригінал якого був виданий на руки ОСОБА_2, про що свідчить підпис у Книзі реєстрації сертифікатів, що видаються Білопільською районною державною адміністрацією членам САПТЗТ «Ободівське», що підтверджується довідкою Відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08.12.2017 року № 0-18-0.21-1345/102-17 ( а.с.15).

ОСОБА_3 померла 11 вересня 2009 року, місце смерті с.Ободи Білопільського району Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-БП № 113867, виданого повторно 11 вересня 2009 року ( а.с.10).

Відповідно до копії спадкової справи № 106 після померлої ОСОБА_2, виданої Білопільською районною державною нотаріальною конторою 27.03.2004 року за р.№ 329, вбачається, що заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2, померлої 06.06.1999 року, подано 27.03.2003 року ОСОБА_1, діючим від імені ОСОБА_3 (а.с.52,53).

Відповідно до копії спадкової справи № 89/2016 після померлої ОСОБА_3, виданої державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5, вбачається, що заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3, померлої 11 вересня 2009 року, подано 08 червня 2016 року ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_1. Та на ім’я ОСОБА_1 видано три свідоцтва про право на спадщину за законом на майно його матері, ОСОБА_3 ( а.с.35-39).

13 червня 2018 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії- видачі свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 було відмовлено ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області у зв’язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на ім’я померлої ОСОБА_2 ( а.с.16).

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Згідно положень ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи, що ні відповідач, ні третя особа, не заперечували обставин справи, - суд вважає правомірним визнати за позивачем право власності на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що майнові права на спадкове майно у зв’язку зі смертю фізичної особи-спадкодавця, не припиняються, а переходять в порядку правонаступництва (спадкування). Момент переходу прав в порядку спадкування за законом визначається як час відкриття спадщини. З цього моменту права та обов’язки спадкодавця належать спадкоємцеві (ч.5 ст.1268 ЦК).

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем майна першої черги за законом, про відмову від спадщини він не заявляв.

Відповідно до роз’яснень абзацу 4 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року позови громадян, пов’язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Відповідно до п.4 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 5 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, передбачено також, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що ні відповідач, ні треті особи, не заперечували обставин справи, - суд вважає правомірним визнати за позивачем право власності на спадкове майно.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

За ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05. 2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-1У право на земельну частку (пай) мають громадяни- спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом чи Державним актом.

Відповідно ст.81 Земельного Кодексу України громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі, в тому числі, прийняття спадщини.

Згідно з п.1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а тому спадкодавець мав право власності на земельну ділянку в межах згідно з планом, право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з нормами ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Судом встановлено, що майнові права на спадкове майно у зв’язку зі смертю фізичної особи-спадкодавця, не припиняються, а переходять в порядку правонаступництва (спадкування). Момент переходу прав в порядку спадкування за законом визначається як час відкриття спадщини. З цього моменту права та обов’язки спадкодавця належать спадкоємцеві (ч.5 ст.1268 ЦК).

Таким чином, судом встановлено, що сукупність прав та обов’язків, (спадщина), після смерті матері позивача, ОСОБА_3, перейшла в порядку спадкування за законом позивачу, згідно своєчасного прийняття ним спадщини, тому він є спадкоємцем і власником спадкових прав, а саме власником права на спадкове майно, яке його мама успадкувала після смерті своєї матері, а бабусі позивача, ОСОБА_2:

- земельну ділянку (пай) розміром 4,08 га в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області, право на яку посвідчено сертифікатом серії СМ № 0169350, виданим на ім’я ОСОБА_2.

Таким чином, за вищевказаних обставин, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-78, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.3, 182,328, 1216,1261,1268,1270,1278 ЦК України, ст.81 ЗК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, яка померла 11 вересня 2009 року, право власності на земельну частку (пай) розміром 4,08 га в умовних кадастрових гектарах на території Ободівської сільської ради Білопільського району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку(пай) серії СМ № 0169350 від 08.12.1996 року, виданого згідно розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 06.12.1996 року № 348.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :