Ухвала суду № 77610078, 05.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19223/18

Провадження №2-а/522/1469/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Шкамерди К.С.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

представника позивача – ОСОБА_1,

перекладача – ОСОБА_2 Тхі Кук,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 ОСОБА_4 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просить продовжити строк затримання на шість місяців до 03.05.2019 року громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

При цьому позивач посилається на те, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03.05.2018 по справі № 522/7636/18 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців. Після неодноразових запитів до Посольства ОСОБА_5 в Україні станом на 31.10.2018 року особистість громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_4 так і не встановлена.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв’язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства ОСОБА_5 не надходила та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року відкрите провадження у справі.

У судовому засіданні представник відповідача зауважив, що даний позов подано з порушення ч. 12 ст. 289 КАС та просив відкласти розгляд справи для подання відзиву.

До суду 02.11.2018 року надійшов відзив Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.05.2018 року задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

07.05.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Посольства ОСОБА_5 в Україні з листом №5100.5.5-7285/5100.3-18 щодо встановлення особи та документування громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_4 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

23.07.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства ОСОБА_5 в Україні з листом №5100.5.5.-11755/51.3-18 щодо встановлення особи та документування громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_4 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

30.08.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства ОСОБА_5 в Україні з листом №5100.5.5.-14548/51.3-18 щодо встановлення особи та документування громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_4 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

24.10.2018 року ГУ ДМС України в Одеській області повторно звернулось до Посольства ОСОБА_5 в Україні з листом №5100.5.5.-17036/51.3-18 щодо встановлення особи та документування громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_4 з метою подальшого документування паспортом для виїзду за кордон, або довідкою на повернення, для забезпечення примусового видворення з України.

Станом на 31.10.2018 року ГУ ДМС в Одеській області відповіді від Посольства ОСОБА_5 в Україні не отримано.

31.10.2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 12 ст. 289 КАС України, про продовження строку затримання не пізніш як за п’ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

З системного аналізу зазначеної норми видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Представник позивача письмового клопотання про поновлення пропущеного строку до суду не надав, однак в усному порядку просив суд поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду у зв'язку з великим навантаженням роботи відділу, який займається підготовкою даних позовів до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.10.2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, а строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_4 закінчується 02.10.2018 року.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом за три дні до закінчення строку затримання, тобто суд приходить до висновку що ним пропущений строк для звернення до суду без поважних причин.

Також суд звертає увагу, що велике навантаження роботи відділу, який займається підготовкою даних позовів до суду не може бути поважною підставою щодо поновлення строку звернення до суду. Інших підстав щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду представником позивача заявлено не було.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, тому даний позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.19 Конституцією України, ст.ст. 1-12, 15,ч.1 ст. 19, ч.1 ст.20, 22, 31, 42,44,46,47, 55,59, 72-77, 90, 94, 118, 122,ч.3 ст. 123, п.8 ч.1 ст. 240,241, 248, 250 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 ОСОБА_4 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: К.С. Шкамерда