Постанова № 7760947, 13.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-13827/09/0570

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17,

час прийняття постанови: 18.12 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                              судді Могильницького М.С.

при секретарі                              Фенделєвій В.Є.

за участю:

представників позивача –Білоус М.С., Тимошенко Т.І.

представників відповідача –Чернеги І.М., Бурих К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «ДОРІС»до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009 року № 0002242340/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009 року № 0003852344,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, закрите акціонерне товариство «ДОРІС», звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009 №0002242340/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009 №0003852344.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що актом перевірки не визначені підстави для встановленого заниження підприємством валових доходів. Також, позивач вказує, що ним правильно проводиться розрахунок приросту (зменшення) балансової вартості запасів, оскільки до розрахунку не включаються витрати, не віднесені до складу валових витрат. Щодо операцій з СП «ІНФОКОМ», позивач вказує, що платежі проводяться згідно з додатковою угодою, щомісячно рівними частками, що свідчить про відсутність спливу позовної давності за операцією з вказаним контрагентом. За операціями з РВ ФДМУ в Донецькій області за твердженням позивача відсутня кредиторська заборгованість, що підтверджується документально, в визначена податковим органом сума є наслідком помилки в бухгалтерському обліку, що не вплинуло на податковий облік. Формування валових витрат на суму ПДВ у складі вартості придбаного легкового автомобіля здійснено з урахуванням положень пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також позивач вказує, що в першому кварталі 2009 року ним була самостійно виявлена помилка, що призвела до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2008 рік. Зазначена помилка була виправлена із сплатою штрафу. За таких обставин, визначення податкового зобов’язання за такою операцією є безпідставним. Також, на думку позивача є безпідставним встановлення податковим органом необхідності придбання торгового патенту при торгівлі Інтернет-картками, оскільки Інтернет-картки виступають як документ, що підтверджує факт попередньої сплати за Інтернет, а штрафні санкції застосовуються за реалізацію товару.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що під час проведення перевірки на підставі даних зворотно-сальдових відомостей встановлено порушення приросту балансової вартості запасів. Окрім цього, відповідач вказує, що за даними бухгалтерського обліку на підприємстві рахується кредиторська заборгованість, за якою сплинув строк позовної давності та яка не включена до складу валових доходів підприємства. Щодо віднесення до складу валових витрат суми ПДВ, сплаченої при придбанні легкового автомобіля, відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат не включається витрати на сплату ПДВ. Стосовно самостійного виправлення позивачем помилки за 2008 рік в декларації за 1 квартал 2009 року, податковим органом вказується, що період, в якому виправлено помилку, находиться поза межами перевіряємого періоду. Щодо реалізації Інтернет-карток без придбання торгівельного патенту, податковий орган вказує, що Інтернет-картка є товаром, за таких обставин при здійсненні продажу таких карток відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»необхідно отримання торгівельного патенту на кожний пункт продажу товару.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Закрите акціонерне товариство «ДОРІС»зареєстроване як юридична особа 17.01.1995р., ідентифікаційний код юридичної особи 22000319. Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька проведена планова виїзна перевірка закритого акціонерного товариства «ДОРІС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., за результатами якої складений акт № 1130/23-2/22000319 від 15.07.2009р.

В ході проведення перевірки встановлені, в тому числі, порушення пп. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п. 3.1 ст. 3, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення № 0002242340/0 від 20.07.2009р., відповідно до якого визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 137184 грн., та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009р. № 0003852344, відповідно до якого застосовані штрафні санкції у розмірі 85760 грн. за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002242340/0 від 28.07.2009р. суд зазначає наступне.

Відповідно до даних акту перевірки податковим органом встановлено, що ЗАТ «ДОРІС»до складу валових доходів за 3 квартали 2007 року не включено 19430 грн. суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді заборгованості перед СП «ІНФОКОМ», що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Вказана заборгованість виникла згідно рахунку від 21.07.2004р. № 144/СРР та встановлена на підставі вказаного рахунку, відомостей валових доходів за 2007 рік, відомостей по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Про дослідження податковим органом інших документів в акті перевірки не зазначається.

Відповідно до Договору № ДП-1/2002-ДНЦ від 24.01.2002р., Спільне україно-германське підприємство «ІНФОКОМ»(Продавець) продає, в ЗАТ «Доріс»купує обладнання та супутні матеріали відповідно до Специфікацій, що складають невід’ємну частину Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору датою поставки товару вважається дата відпуску товару покупцю по видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється в українських гривнях, в сумі, що відповідає фактично поставленому товару відповідно до Специфікацій.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.05.2004р. до Договору № ДП-1/2002-ДНЦ від 24.01.2002р. сторони домовилися про наступні умови платежів –Покупець зобов’язується здійснити оплату товару відповідно до Додатку № 1 до Додаткової угоди.

Відповідно до Специфікації, яка визначена як Додаток 1 до Додаткової угоди від 12.05.2004р. до Договору № ДП-1/2002-ДНЦ від 24.01.2002р., сторонами визначений перелік товарів, їх кількість, ціна та сума. Загальна вартість товарів склала 35780,22 грн. з ПДВ. Строк поставки –до 13.05.2004р. Умови оплати –перший платіж в розмірі 2600 грн. з ПДВ здійснюється до 30.06.2004р. Надалі, починаючи з липня 2004 року, оплата здійснюється щомісячно рівними частками по 550 грн. з ПДВ.

Наведені Додаткова угода та Додаток засвідчені печаткою СП «ІНФОКОМ».

Відповідно до рахунку № 144/СРР від 21.07.2007р., виставленого на адресу ЗАТ «ДОРІС», СП «ІНФОКОМ»визначена до сплати за обладнання згідно додаткової угоди № 1 від 12.05.2004р. до Договору № ДП-1/2002-ДНЦ від 24.01.2002р. сума у розмірі 35780,22 грн. з ПДВ. Вказаний рахунок містить застереження, що дійсний за умови зарахування сплати на вказаний розрахунковий рахунок протягом трьох банківських днів після виписки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом або таких, що йому не суперечать.

Як вже зазначалося, позивачем за наведеним договором оплата здійснюється за фактично поставлений товар, що має підтверджуватися відповідною видатковою накладною. За таких обставин встановлення податковим органом виникнення заборгованості на підставі виставленого рахунку зі строком дії три банківських дня є таким, що не відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу платника податків належить сума безповоротної фінансової допомоги, отримана платником податків у звітному періоді.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилися нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Зазначений строк за загальним правилом встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строки виконання зобов’язань ЗАТ «ДОРІС»по оплаті обладнання визначені Додатком 1 до Додаткової угоди № 1 до Договору та свідчать про відсутність станом на 21.07.2007р. виникнення обов’язку Позивача перерахувати на адресу СП «ІНФОКОМ»грошові кошти в сумі 19430 грн.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на неможливість врахування Додаткової угоди № 1 у зв’язку з відсутністю на ній печатки СП «ІНФОКОМ», оскільки надана до матеріалів справи Додаткова угода № 1 містить таку печатку.

За таких обставин ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька не доведений факт спливу строку позовної давності за заборгованістю ЗАТ «ДОРІС»перед СП «ІНФОКОМ»та, відповідно, не доведений факт набуття такою заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до акту звірки розрахунків за телекомунікаційне обладнання, реалізоване згідно з Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 від 12.05.2004р. до Договору № ДП-1/2002-ДНЦ, станом на 01.07.2009р., складеного між СП «ІНФОКОМ»та ЗАТ «ДОРІС», заборгованість ЗАТ «ДОРІС»перед СП «ІНФОКОМ»відсутня.

Фактичне проведення розрахунків Позивачем з урахуванням положень Додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 від 12.05.2004р., в тому числі і протягом перевіряємого періоду, та подальше повне погашення такої заборгованості, унеможливлює висновок податкового органу про набуття заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги у 3 кварталі 2007 року.

Відповідно до даних акту перевірки податковим органом встановлено, що ЗАТ «ДОРІС»до складу валових доходів за 2006 рік не включено 12758 грн. суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді списаної заборгованості перед Держкоммайном України, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Зазначене порушення встановлено на підставі відомості валових доходів за 2006 рік, відомостей по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 44 «Нерозподілений прибуток». Тобто, порушення згідно з даними акта перевірки встановлено виключно на підставі документів бухгалтерського обліку, без дослідження первинних документів. Суд зазначає, що податковим органом не досліджувалися ані договори, за якими на його думку виникла заборгованість, ані їх фактичне виконання. Вказуючи, що по операціям з контрагентами позивача сплинув строк позовної давності, відповідачем не зазначено, на підставі яких первинних документів були встановлені наявність заборгованості та строки або події, з настанням яких пов'язаний перебіг строків позовної давності

          Позивачем до матеріалів справи наданий Договір оренди № 140/96 від 17.12.1996, відповідно до якого Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України (Орендодавець) передав, а ЗАТ «ДОРІС»прийняв в оренду не житлове приміщення площею 331,5 м2 за адресою: м. Донецьк, пр. Гурова, 2. Орендна плата встановлюється у розмірі відповідно до діючого законодавства, відповідно до розрахунку орендної плати, та сплачується щомісячно до держбюджету з урахуванням індексів інфляції.

          Згідно з інформацією про стан надходження орендної плати за вищенаведений об’єкт станом на 29.11.2006р. нараховано до бюджету 110340,48 грн., фактично сплачено 110491,5 грн., переплата – 151,02 грн. Зазначена інформація підписана посадовою особою Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області та скріплена печаткою.

Інформація щодо наявності господарських правовідносин Позивача з Держкоммайном України в межах інших договорів до суду не надана.

За таких обставин суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується посилання податкового органу на наявність заборгованості ЗАТ «Доріс»перед Держкоммайном України у сумі 12758 грн., за якою у 4 кварталі 2006 року сплинув строк позовної давності. Єдиною підставою для висновку податкового органу про наявність заборгованості, що набула статусу безповоротної фінансової допомоги, стало списання кредиторської заборгованості в бухгалтерському обліку підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. За таких обставин саме наявність господарської операції є підставою для відображення її в бухгалтерському обліку. При цьому облік має відповідати суті господарській операції.

За таких обставин врахування податковим органом даних бухгалтерського обліку Позивача без дослідження суті відображених в обліку господарських операцій та їх підтвердження первинними документами, є помилковим.

Окрім цього, суд враховує, що положення чинного законодавства не обмежують права платника податків на виправлення показників бухгалтерського обліку при виявленні помилок.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Мінфіну України від 28.05.1999р. № 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 392/3685, виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Суд зазначає, що вплив помилки в бухгалтерському обліку на достовірність ведення податкового обліку має досліджуватися податковим органом під час проведення перевірки з урахуванням наявних первинних документів.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковим органом вимоги вказаного Порядку дотримані не були, що призвело до необґрунтованості, документальної непідтвердженості та передчасності висновку про заниження за вищезазначеною операцією валового доходу.

Відповідно до даних акту перевірки встановлено заниження ЗАТ «ДОРІС»приросту балансової вартості запасів за 2007 рік у сумі 1772 грн.

Розбіжності між даними податкового органу та позивача виникли внаслідок неврахування підприємством при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів відомостей по рахунку 203 «Паливо»в сумі 190 грн. та рахунку 26 «Готова продукція»в сумі 1583 грн.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

За таких обставин встановлення заниження приросту балансової вартості запасів можливо лише при встановленні факту оприбуткування таких запасів, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат.

Податковим органом під час проведення перевірки факт формування валових витрат за операціями з придбання запасів не досліджений.

За таких обставин податковим органом не доведене включення витрат на придбання запасів до складу валових витрат, що обумовило б включення вартості таких запасів до приросту запасів.

Відповідно до даних акту перевірки встановлено завищення ЗАТ «ДОРІС»валових витрат за півріччя 2007 та 3 квартали 2007 року у загальній сумі 31500 грн., внаслідок віднесення до складу валових витрат суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості легкових автомобілів.

Згідно з Договором № 02-102/0015 фінансового лізингу від 30.05.2007, ВАТ «АРМА-Лізинг»(Лізингодавець) придбає у власність і передає ЗАТ «ДОРІС»(Лізингоодержувач) в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації.

Майном, що передається на умовах фінансового лізингу відповідно до Специфікації є автомобіль Hyundai Matrix 1.6+.

Вартість предмета лізингу відповідно до умов Договору та специфікації складає 94500 грн., в тому числі ПДВ –15750 грн.

Цільове призначення автомобіля –використання в робочих цілях (п. 1.4 договору).

Згідно з Договором № 01-102/0014 фінансового лізингу від 30.05.2007р., ВАТ «АРМА-Лізинг»(Лізингодавець) придбає у власність і передає ЗАТ «ДОРІС»(Лізингоодержувач) в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації.

Майном, що передається на умовах фінансового лізингу відповідно до Специфікації є автомобіль Renault Kangoo.

Вартість предмета лізингу відповідно до умов Договору та специфікації складає 94500 грн., в тому числі ПДВ –15750 грн.

Цільове призначення автомобіля –використання в робочих цілях (п. 1.4 договору).

Факт придбання легкових автомобілів та не включення податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту не є спірним між сторонами. Спірною обставиною є правомірність включення ПДВ, сплаченого у складі вартості легкового автомобіля, до складу валових витрат. Порушення щодо оподаткування вказаної операції в іншій частині не встановлені.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

В свою чергу відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Тобто, згідно з абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні легкових автомобілів, повинні бути включені до складу валових витрат, однак пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дозволяє таке включення.

За таких обставин вищенаведені положення Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» допускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платника податку в частині включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених платником податків при придбанні легкового автомобіля, що призводить до виникнення «конфлікту інтересів».

Відповідно до положень пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене суд вважає правомірним застосування позивачем положень абз.2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та включення сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних легкових автомобілів, до складу валових витрат відповідних звітних періодів, та безпідставність визначення податковим органом завищення валових витрат за наведеними операціями.

Щодо встановленого заниження вартості запасів, використаних не в господарській діяльності, що призвело до завищення убутку балансової вартості запасів за 2008 рік у сумі 300364 грн., Позивачем зазначається про самостійне виправлення помилки в цій частині в 1 кварталі 2009 року.

Податковий орган не заперечує, що ним не враховувалися показники декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, оскільки виправлення помилки відбулося поза межами перевіряє мого періоду.

Відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

За таких обставин, позивач мав всі правові підстави подати декларацію з уточненими показниками при виявленні помилок у раніше поданих деклараціях.

Положення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачають обов’язок платника податку при виявленні до початку перевірки факту заниження податкових зобов’язань відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

ЗАТ «ДОРІС»23.04.2009р. складено та подано до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на прибуток підприємства, відповідно до рядка 05.2 якої відображена самостійно виявлена помилка за результатами минулих податкових періодів у сумі «-300685»грн. Зазначена сума відповідає вартості ТМЦ, визначеної відповідно до додатку №6 до акту перевірки як переведених до складу основних фондів. Відповідно до рядку 22 декларації сума штрафу, самостійно нарахованого у зв’язку з виправленням помилок, склала 3759 грн.

Відповідно до пп. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю.

Відповідно до даних акту перевірки перевірка проводилася з 26.05.2009р.

Оскільки податкове зобов’язання, зазначене платником податків в податковій декларації, вважається узгодженим з дня її надання, платником податків самостійно виявлені та виправленні помилки, допущені в податкових періодах, що підлягали перевірці, до початку проведення перевірки податковим органом. За таких обставин, враховуючи, що податковим органом прийняті декларації з уточненими показниками, у Відповідача були відсутні правові підстави не враховувати дані таких декларацій при перевірці суб’єкта господарювання.

Відповідно до пп. 4.2.2 «б»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Дані документальної перевірки викладаються в акті перевірки, який складається після її проведення.

З огляду на вищезазначене зобов’язання, заявлені в податкових деклараціях (з урахуванням уточнених показників) не свідчили про заниження платником податкових зобов’язань за спірними операціями, що обумовлювало б визначення суми такого зобов’язання контролюючим органом за даними документальної перевірки.

Суд також враховує, що визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за господарською операцією після виправлення помилки при обчисленні такого зобов’язання за цією ж операцією платником, призводить до подвійного оподаткування.

Безпідставність визначення податковим органом податкових зобов’язань з податку на прибуток свідчить про безпідставність застосування до платника податків штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки за змістом наведених норм застосування штрафних санкцій пов’язано з заниженням платником податків та донарахуванням податковим органом податкових зобов’язань такому платнику.

Щодо податкового рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009 № 0003852344

Відповідно до даних акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька встановлений факт реалізації підприємством Інтернет-карток за готівкові кошти без отримання торгівельного патенту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 вказаного Закону торговий патент придбавається суб’єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині 1 статті 1 цього Закону.

Реалізація Інтернет-карток не належить до діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. На думку податкового органу зазначена діяльність є торгівельною діяльністю, у зв’язку з чим потребує придбання торгового патенту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідно до національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженого наказом Держкомстату від 26.12.2005р. № 375, оптова торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам та організаціям або іншим оптовикам, яка здійснюється оптовими торговцями, оптовими фірмами зі збуту промислових товарів, оптовими базами, оптовиками-заготівельниками, власниками складів, експортерами, імпортерами, кооперативними організаціями, які займаються заготівлею та збутом сільськогосподарської продукції тощо. Роздрібна торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів, призначених переважно для споживання приватними особами чи домашніми господарствами.

За таких обставин необхідною ознакою визначення обов’язку платника податків придбати торговий патент є здійснення діяльності з продажу товарів за готівкові кошти.

Відповідно до п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.2005р. № 720, телекомунікаційна картка - засіб, що дає споживачу можливість доступу до заздалегідь визначеного переліку та/або обсягу телекомунікаційних послуг відповідного оператора, провайдера і може застосовуватись як платіжний засіб для оплати телекомунікаційних послуг.

За таких обставин суд погоджується з позицією позивача, що Інтернет-картка є засобом, що забезпечує можливість роботи споживача в Інтернеті шляхом підтвердження факту оплати послуг доступу до Інтернету. При цьому, цінність Інтернет-картки полягає саме в забезпеченні можливості отримання певної послуги, без якої використання такої картки є неможливим.

За таких обставин суд не погоджується з твердженням податкового органу, що реалізовані ЗАТ «ДОРІС»Інтернет-картки в спірних правовідносинах є товаром.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Задля належного та повного захисту прав та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009 року № 0002242340/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009 року № 0003852344.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0002242340/0 від 28.07.2009р. та рішення № 0003852344 від 28.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесені Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов закритого акціонерного товариства «ДОРІС»до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009 року № 0002242340/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2009 року № 0003852344 –задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28 липня 2009 року № 0002242340/0 на суму 137184.00 грн., з яких основного платежу податку на прибуток у розмірі 91456.00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45728.00 грн.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28 липня 2009 року № 0003852344 на суму 85760.00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «ДОРІС»(ЄДРПОУ 22000319, 83001, м. Донецьк, просп. Гурова, 2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 13 січня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 18 січня 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

Суддя М.С.Могильницький