Вирок № 77606355, 05.11.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 448/820/15-к Провадження № 1-кп/450/178/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

суддів Даниліва Є.О., Мельничук І.І.

при секретарях Штойка С.В., Бідник І.Р., Лаба С.П., Гук О.П.

з участю прокурора Бехта П.А.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за №12015140230000263 від 03.05.2015 р. відносно:

-обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який не працює, не навчається, не одружений, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, не інвалід, на психіатричному і наркологічному обліках не перебуває, військовозобов"язаний, не військовослужбовець, безпартійний, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України;

-обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, який працює на посаді двірника у Львівському комунальному підприємстві "Хуторівка", не навчається, не одружений, не має на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей, не інвалід, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, військовозобов"язаний, не військовослужбовець, безпартійний, в порядку ст.89 КК України такий, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,-

в с т а н о в и в:

Органом обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачувались згідно обвинувальних актів від 13.08.2015 р. (т.1, а.с.2, 3, 7, 8), у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.289, ч.2 ст.186 КК України, які вказані кримінальні правопорушення вчинили спільно з ОСОБА_6, та вироком Яворівського районного суду Львівської області від 03.04.2017 р. (т.4, а.с.90-104) засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.10.2017 р. (т.4, а.с.216-222) скасовано вирок Яворівського районного суду Львівської області від 03.04.2017 р., яким засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.11.2017 р. (т.4, а.с.234, 235) задоволено подання Яворівського районного суду Львівської області (т.4, а.с.230) і матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.289, ч.2 ст.186 КК України направлено до Пустомитівського районного суду Львівської області, які отримані 05.12.2018 р.

Згідно обвинувальних актів від 18.04.2018 р. (т.5, а.с.162-164, 166-168), які підтримали потерпілий ОСОБА_7 з представником ОСОБА_3, органом обвинувачення змінено правову кваліфікацюю дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виключивши кваліфікацію за ч.2 ст.186 КК України, і вказані особи обвинувачуються за ч.3 ст.289 КК України, зокрема в тому, що на початку травня місяця 2015 р. вони вступили у злочинну змову з ОСОБА_6, який переслідував корисливі мотиви, яка була направлена на незаконне заволодіння транспортним засобом марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, що належав потерпілому ОСОБА_7 Згідно попередньої домовленості, 02.05.2015 р. близько 20 год 00 хв. ОСОБА_6, шляхом обману заманив потерпілого ОСОБА_7 на вказаному вище транспортному засобі у лісовий масив неподалік с.Княжий Міст, Мостиського району, Львівської області, де разом із обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 застосували до останнього фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні ударів руками по тілу, зв"язуванні клейкою стрічкою рук і ніг, прив"язуванні до дерева та заклеюванні клейкою стрічкою ротової порожнини, що позбавило його можливості самостійно пересуватися і вільно дихати, а в подальшому залишили такого в прив"язаному до дерева стані, що створило реальну загрозу для його життя чи здоров"я, та незаконно заволоділи належним йому транспортним засобом марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 і з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 79772,26 грн. Таким чином, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_8, за попередньою змовою групою осіб, вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане із насильством, небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого, тобто своїми діями скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.289 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнав частково та пояснив, що з ОСОБА_6 він познайомився на вулиці за один день до описаних в обвинувальному акті подій, а з обвинуваченим ОСОБА_5 знайомий незначний час, оскільки всі вони проживають неподалік один від одного. Він займався ремонтними роботами у квартирах, а ОСОБА_6 необхідні були його послуги. 02.05.2015 р. він зустрівся на вулиці неподалік місця його проживання з обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і вони пили пиво. ОСОБА_6 запропонував поїхати і забрати грошові кошти, які йому був винен невідомий чоловік, а в подальшому за межами м.Львова відпочити розпиваючи спиртні напої та вживаючи шашлики. Після цього ОСОБА_6 організував легковий автомобіль "таксі", у якому знаходились водій ОСОБА_9 та пасажир ОСОБА_10, і вони поїхали за межі міста. У с.Судова Вишня, Городоцького району, Львівської області, він та обвинувачений ОСОБА_5 вийшли з автомобіля та стояли біля кафе, де пили каву. ОСОБА_6 сказав їм чекати та на вказаному автомобілі поїхав у невідомому напрямку. Через деякий час він побачив, що по дорозі їде транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро", а на пасижирському сидінні знаходиться ОСОБА_6 Цей автомобіль поїхав в напрямку до лісу та зупинився, а він разом з обвинуваченим ОСОБА_5 розпочали рух до місця вказаної зупинки. Наблизившись до транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" він побачив, що між ОСОБА_6 та водієм, який надалі виявився потерпілим ОСОБА_7, відбувається сварка і шарпанина. В подальшому ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7 вийшли на вулицю, де сварка і шарпанина між ними продовжувались, а він з обвинуваченим ОСОБА_5 намагались їх розборонити. Після цього ОСОБА_6 наказав їм тримати потерпілого ОСОБА_7, що вони і зробили, якому в подальшому зв"язав руки та ноги. Також потерпілому зав"язали липкою стрічкою рот, яку він в автомобілі стягнув, щоб ОСОБА_7 не задихнувся. Обвинувачений ОСОБА_5 сів на заднє сидіння транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" праворуч, потерпілого ОСОБА_7 посадили посередині, він здійснив посадку ліворуч, а ОСОБА_6 за кермо і вони розпочали рух. Проїхавши незначну віддаль вони зупинились і ОСОБА_6 наказав йому та обвинуваченому ОСОБА_5 вийти на вулицю, що вони і зробили. Через деякий час вони знову сіли у салон вказаного автомобіля та продовжили рух, однак проїхавши невелику віддаль знову зупинились і всі вийшли з салону автомобіля. Потерпілого вони прив"язали до дерева і відійшовши в сторону, разом з обвинуваченим ОСОБА_5, намагались вияснити у ОСОБА_6 що відбувається. ОСОБА_6 пояснив їм, що потерпілому він заплатив гроші за вказаний автомобіль, однак ОСОБА_7 не хоче віддавати йому транспортний засіб. Після цього ОСОБА_6 наказав їм рухатись до магазину, де на них мав чекати автомобіль "таксі", яким вони приїхали. Рухаючись по дорозі його та обвинуваченого ОСОБА_5 наздогнав ОСОБА_6, який керував транспортним засобом марки "Мітцубісі Паджеро" і повідомив, що потерпілого ОСОБА_7 залишив на дачах, вони здійснили посадку в автомобіль та приїхали в м.Львів, де разом з обвинуваченим ОСОБА_5 залишили ОСОБА_6 разом з автомобілем. Хто з них і в якій послідовності зв"язували потерпілого ОСОБА_7, садили в автомобіль та витягували з нього, прив"язували його до дерева, не пригадує. Жодних речей потерпілого ОСОБА_7 він не брав, а хто це робив не бачив. Він розумів, що за вказівкою ОСОБА_6 вчиняє протиправні дії щодо потерпілого ОСОБА_7, однак жодного умислу на незаконне заволодіння транспортним засобом у нього не було, як і будь-яких домовленостей з будь-ким. Потерпілого ОСОБА_7 та транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 вперше побачив і про них почув у с.Судова Вишня, Городоцького району, Львівської області. Шкодує про ним вчинене і з цих підстав готовий заплатити всю суму заявленого до нього потерпілим цивільного позову. До його затримання працівниками поліції, яке мало місце 20.05.2015 р. близько 20 год. 00 хв., він не працював, станом на даний час не працює і у нього є на утриманні малолітня дитина, яка проживає з його матір"ю.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненому визнав частково та пояснив, що з ОСОБА_6 він познайомився на вулиці за один день до описаних в обвинувальному акті подій, а з обвинуваченим ОСОБА_4 знайомий незначний час, оскільки всі вони проживають неподалік один від одного. 02.05.2015 р. він зустрівся на вулиці неподалік місця його проживання з обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і вони пили пиво. В подальшому ОСОБА_6 організував легковий автомобіль "таксі", у якому знаходились водій ОСОБА_9 та пасажир ОСОБА_10, і вони поїхали за межі міста. У вказаному автомобілі він дізнався, що вони їдуть розпивати спиртні напої та вживати шашлики. В с.Судова Вишня, Городоцького району, Львівської області, він та обвинувачений ОСОБА_4 вийшли з автомобіля та стояли біля кафе, де пили каву. ОСОБА_6 сказав їм чекати та на вказаному автомобілі поїхав у невідомому напрямку. Через деякий час він побачив, що по дорозі їде транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро", а на пасижирському сидінні знаходиться ОСОБА_6 Цей автомобіль поїхав в напрямку до лісу та зупинився, а він разом з обвинуваченим ОСОБА_4 розпочали рух до місця вказаної зупинки. Наблизившись до транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" він побачив, що між ОСОБА_6 та водієм, який надалі виявився потерпілим ОСОБА_7, відбувається сварка і шарпанина. В подальшому ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7 вийшли на вулицю, де сварка і шарпанина між ними продовжувались, а він з обвинуваченим ОСОБА_4 намагались їх розборонити. Після цього ОСОБА_6 наказав їм тримати потерпілого ОСОБА_7, що вони і зробили, якому в подальшому зв"язав руки та ноги. Також потерпілому зав"язали липкою стрічкою рот, яку обвинувачений ОСОБА_4 стягнув в автомобілі, щоб ОСОБА_7 не задихнувся. Він сів на заднє сидіння транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" праворуч, потерпілого ОСОБА_7 посадили посередині, обвинувачений ОСОБА_4 здійснив посадку ліворуч, а ОСОБА_6 за кермо і вони розпочали рух. Проїхавши незначну віддаль вони зупинились і ОСОБА_6 наказав йому та обвинуваченому ОСОБА_4 вийти на вулицю, що вони і зробили. Через деякий час вони знову сіли у салон вказаного автомобіля та продовжили рух, однак проїхавши невелику віддаль знову зупинились і всі вийшли з салону автомобіля. Потерпілого вони прив"язали до дерева і відійшовши в сторону, разом з обвинуваченим ОСОБА_4, намагались вияснити у ОСОБА_6 що відбувається. ОСОБА_6 пояснив їм, що потерпілому він заплатив гроші за вказаний автомобіль, однак ОСОБА_7 не хоче віддавати йому транспортний засіб. Після цього ОСОБА_6 наказав їм рухатись до магазину, де на них мав чекати автомобіль "таксі", яким вони приїхали. Рухаючись по дорозі його та обвинуваченого ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_6, який керував транспортним засобом марки "Мітцубісі Паджеро" і повідомив, що потерпілого ОСОБА_7 залишив на дачах, вони здійснили посадку в автомобіль та приїхали в м.Львів, де разом з обвинуваченим ОСОБА_4 залишили ОСОБА_6 разом з автомобілем. Хто з них і в якій послідовності зв"язували потерпілого ОСОБА_7, садили в автомобіль та витягували з нього, прив"язували його до дерева, не пригадує. Жодних речей потерпілого ОСОБА_7 він не брав, а хто це робив не бачив. Він розумів, що за вказівкою ОСОБА_6 вчиняє протиправні дії щодо потерпілого ОСОБА_7, однак жодного умислу на незаконне заволодіння транспортного засобу у нього не було. Потерпілого ОСОБА_7 та транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 вперше побачив і про них почув у с.Судова Вишня, Городоцького району, Львівської області. Шкодує про ним вчинене і з цих підстав готовий заплатити всю суму заявленого до нього потерпілим цивільного позову. До працівників поліції він звернувся самостійно, коли дізнався що його розшукують, і в цей час працював на посаді двірника в ЖЕК №112. Після звільнення його з-під варти судом, він працевлаштувався і працює на посаді двірника у Львівському комунальному підприємстві "Хуторівка". Проживає з батьками похилого віку, яких утримує.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що з ОСОБА_6 він знайомий близько 1,5 року, оскільки здійснює діяльність щодо торгівлі на ринку спорядженням для риболовлі в м.Львові. ОСОБА_6 час від часу приїжджав до нього на ринок і повідомляв, що займається ювелірними виробами. Під час їх спілкування він повідомив ОСОБА_6, що може привезти з Європи в Україну транспортний засіб. ОСОБА_6 зацікавився його пропозицією, оскільки його знайомий, ніби-то архітектор, має намір придбати транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро". Вказаний автомобіль він придбав за свої кошти, зокрема, разом з дорогою вартість становила 6000,00 доларів США, та привіз на територію України, де його оглянув ОСОБА_6 і повідомив про це мобільним телефоном покупця. Між собою вони погодили ціну автомобіля, яка становила 10000,00 доларів США. Покупець повинен був приїхати через декілька днів, оскільки знаходився в м.Києві. Приблизно через тиждень йому подзвонив ОСОБА_6 і повідомив про необхідність їхати автомобілем у м.Мостиська Львівської області до покупця. Керуючи транспортним засобом марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, він 02.05.2015 р. на вул.Городоцькій у м.Львові підібрав ОСОБА_6 і вони поїхали в напрямку м.Мостиська Львівської області. В районі с.Судова Вишня, Городоцького району, Львівської області, на мобільний телефон ОСОБА_6 подзвонила ніби-то донька покупця і просила забрати її з дачі, яка розташована у с.Княжий Міст. Зупинившись в районі дач вони чекали на доньку покупця, зокрема він знаходився за кермом автомобіля, а ОСОБА_6 на передньому пасажирському сидінні. В цей час відкрилась задня дверка і в автомобіль здійснив посадку обвинувачений ОСОБА_4 Після цього відкрилась дверка водія і обвинувачений ОСОБА_5 схопив його за одяг, а ОСОБА_6 розпочав наносити йому удари по тілу. З переднього сидіння його перетягнули на заднє сидіння і розпочали зв"язувати липкою стрічкою, зокрема руки, ноги та рот. ОСОБА_6 здійснив посадку за кермо транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 і вони близько 40 хв. їздили по території лісу. У салоні автомобіля ОСОБА_6 забрав у нього сумку із якої витягнув мобільний телефон. Крім цього, в сумці знаходились грошові кошти та ключі. Зупинивши автомобіль, ОСОБА_6 вийшов на вулицю, а обвинувачений ОСОБА_4 стягнув з його рота липку стрічку, оскільки він задихався. Через деякий час повернувся ОСОБА_6, який наказав обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витягнути його з автомобіля, що вони і зробили, а в подальшому прив"язали до дерева. Хто і в якій послідовності його зв"язували, а також прив"язували до дерева, він не пригадує, однак удари по тілу йому наносив лише ОСОБА_6, а обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 лише тримали. Хто поїхав автомобілем з місця описаних подій він не бачив. Через деякий час, близько ранку, він звільнився, добрався до центральної дороги і зупинив автомобіль, водія якого попросив викликати поліцію. В подальшому у м.Львові транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, яким керував ОСОБА_6, виявив його колега і працівниками поліції автомобіль з водієм були затримані. Жодних боргових зобов"язань перед ОСОБА_6 він не мав. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 жодної шкоди йому не спричинили, а навпаки спасли життя. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вибачились перед ним за вчинене. На стаціонарному лікаванні він не перебував. Усі протиправні дії щодо нього вчинялись за вказівкою ОСОБА_6 обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не мали жодного умислу на незаконне заволодіння належним йому транспортним засобом марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389. ОСОБА_6 здійснював моральний тиск на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з виразу обличчя яких такі не розуміли що відбувається. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 попали під вплив ОСОБА_6

Допитаний у присутності захисника ОСОБА_11 в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який по вказаному епізоду обвинувачується за ч.3 ст.289 КК України і кримінальне провадження щодо нього знаходиться на розгляді Сихівського районного суду м.Львова, підсудність якого визначено Апеляційним судом Львівської області, якому роз"яснено судом ст.63 Конституції України та про його допит в якості свідка, однак з обмеженими правами обвинуваченого, а саме лише з правами, передбаченими пунктами 3, 4, 5 частини 3 статті 42 КПК України, пояснив, що з потерпілим ОСОБА_7 його познайомив колега, оскільки він мав намір придбати травматичну зброю. Незначний час вони були знайомі і під час спілкування між ними відбулась розмова про автомобілі. Потерпілий ОСОБА_7 запропонував привезти йому з Європи на територію України транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро". Погодивши ціну в розмірі 5200,00 доларів США, він дав потерпілому частину суми, а саме 4000,00 доларів США. Через деякий час йому подзвонив потерпілий ОСОБА_7 та повідомив, що вказаний автомобіль ним доставлено на територію України і такий знаходиться в м.Львові, вул.Любінська, на подвір"ї одного з будинків. Оглянувши у вказаному місці автомобіль, вони між собою погодили ціну 5000,00 доларів США, а тому йому необхідно було доплатити 1000,00 доларів США. Даної суми у нього не було і він мав намір таку позичити у свого дядька, який працює архітектором і проживає у м.Мостиська 2, Львівської області. Точної адреси місця проживання він не пригадує. Потерпілий ОСОБА_7 показав йому доручення, яке було на польській мові та уповноважувало його користуватись вказаним автомобілем. Протягом часу, за який він шукав гроші, потерпілий ОСОБА_7 збільшив вартість автомобіля до 7200,00 доларів США, повідомивши його при цьому, що якщо він не доплатить, то 4000,00 доларів США пропадуть. 01.05.2015 р. в парку неподалік місця його проживання він зустрів знайому дівчину, яка познайомила його з обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якими вони вживали спиртні напої. З обвинуваченим ОСОБА_4, який повідомив що займається ремонтними роботами у квартирах, вони обговорили обсяг необхідних робіт у його житлі, де він проживав із співмешканкою. Вранці 02.05.2015 р. він зустрівся з обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і вживали спиртні напої. В цей час йому на мобільний телефон подзвонив потерпілий ОСОБА_7, який повідомив, що він має сьогодні доплатити гроші та забрати автомобіль. Він викликав автомобіль "таксі", водієм якого є його візуально знайомий ОСОБА_10, який до них приїхав, однак знаходився на пасажирському сидінні, а за кермом був водій ОСОБА_9 Обвинувачені напросились їхати разом з ним і всі вони поїхали в напрямку с.Судова Вишня та с.Княжий Міст, які знаходяться неподалік один від одного, з метою продовження розпивання спиртних напоїв і вживання шашликів. Вказаний автомобіль "таксі" він заправляв за власні кошти. Під час їх руху, знаходячись за межами м.Городок, Львівської області, йому на мобільний телефон подзвонив потерпілий ОСОБА_7, який повідомив, що буде чекати його на посту поліції по вул.Городоцькій, біля повороту на с.Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області. Він мав намір повернутись у м.Львів на маршрутному автомобілі, однак такого довго не було, а тому вони всі разом на автомобілі "таксі" поїхали назад. При цьому він повідомив обвинуваченого ОСОБА_4, що йому мають повернути або гроші або віддати автомобіль. На посту поліції він вийшов, а всім іншим сказав їхати у запланованому ними напрямку, що вони і зробили. Здійснивши посадку у транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 на місце пасажира, вони з потерпілим ОСОБА_7 рухались до його дядька, якому він подзвонив, однак такий був зайнятий. По дорозі він здурив потерпілого ОСОБА_7 і вони повернули на дорогу в напрямку с.Княжий Міст, Львівської області. Він побачив, що в зустрічному їм напрямку рухається автомобіль "таксі" з обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_9, яким рукою махнув, щоб вони їхали за ними. Через деякий час хтось з вказаних осіб подзвонив йому на мобільний телефон і повідомив про їх зупинку, оскільки вони не знають дороги. Потерпілий ОСОБА_7 зупинив автомобіль і вони чекали на інших осіб. В цей час між ними розпочалась суперечка та невелика бійка з приводу грошових коштів та транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389. Він сказав потерпілому, що той займається шантажем і більше грошей не отримає. В цей час до них підійшли обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які їх розбороняли і не розуміли, що відбувається. Комусь з обвинувачених він пояснив про ситуацію, яка відбулась між ним та потерпілим ОСОБА_7, а також розповів про грошові кошти і автомобіль. Після цього на його мобільний телефон подзвонив хтось із свідків, які пояснили, що автомобілем "таксі" вони повертаються у м.Львів, оскільки виникли непередбачені сімейні обставини. Він, потерпілий та обвинувачені вирішили від"їхати з вказаного місця, оскільки там було велике скупчення людей. За кермо транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 він здійснив посадку, а інші особи сіли на заднє сидіння. Під час їх руху обвинувачені сперечались з потерпілим, кричали, оскільки були в стані алкогольного сп"яніння, усі троє нецензурно висловлювались, а також зв"язали ОСОБА_7 липкою стрічкою руки, щоб він ними не розмахував. По дорозі він зупинився і вийшов по власних справах, а коли повернувся, то потерпілий ОСОБА_7 був прив"язаний до дерева. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпочали з ним конфлікт, намагались з"ясувати у нього яка була необхідна їх участь при вказаних подіях та коли вони будуть нарешті розпивати спиртні напої і вживати шашлики. Він їм пояснив про необхідність вирішити з потерпілим ОСОБА_7 їх суперечку, після чого обвинувачені образились і пішли у невідомому напрямку. Не дійшовши згоди з потерпілим ОСОБА_7, він сів у транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 та поїхав в напрямку до м.Львів. Рухаючись по дорозі, він наздогнав обвинувачених, яким повідомив, що горілки і шашликів не буде, а потерпілого ОСОБА_7 він забере пізніше. Обвинувачених він завіз у м.Львів, де вони вийшли, та поїхав у власних справах. Транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 він не переховував та щоденно таким користувався, а 03.05.2018 р. виявив у такому під заднім сидінням речі потерпілого ОСОБА_7, які зберігав по місцю проживання. Жодних розписок про передачу грошей потерпілому ОСОБА_7 написано не було, як і будь-яких домовленостей між ним та обвинуваченими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо вказаного транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, зокрема незаконного заволодіння таким.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що потерпілий ОСОБА_7 його колега, який у березні місяці 2015 р. пригнав з Європи на територію України транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 і зберігав у нього на подвір"ї по місцю проживання. Йому він показував технічний паспорт на цей автомобіль. Як виявилось в подальшому, вказаний автомобіль був пригнаний для продажу і такий оглядався на подвір"ї особою ОСОБА_6, який ніби-то займався ювелірними виробами. Вказана особа по мобільному телефону дзвонила до архітектора, який мав придбати автомобіль, та повідомляв потерпілого ОСОБА_7, що такий має належати доньці покупця. Потерпілий ОСОБА_7 придбав транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 за власні кошти, а також хотів ще деяку суму позичити у нього. Працівники поліції дзвонили йому на мобільний телефон і дали поспілкуватись з потерпілим ОСОБА_7, який попросив його приїхати у приміщення поліції в м.Мостиська, Львівської області. Там він дізнався про обставини описаних подій та побачив потерпілого ОСОБА_7 з пошкодженнями обличчя. Точних дат та часу він не пригадує.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він здійснює діяльність щодо надання послуг автомобілем "таксі". Вранці йому подзвонив ОСОБА_6, якого знає візуально, та попросив поїхати за межі м.Львова. Оскільки напередодні він вживав алкогольні напої, то знаходився на пасажирському сидінні автомобіля "таксі", а за кермом такого був його напарник ОСОБА_9, яком належить вказаний транспортний засіб. У вказаний автомобіль здійснили посадку ОСОБА_6 та обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Під час їх руху в напрямку с.Судова Вишня та с.Княжий Міст, як він зрозумів для розпиття спиртних напоїв та вживання шашликів, жодних розмов між ними щодо потерпілого ОСОБА_7, якого не знає, і транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, відомостями щодо якого не володіє, не було. ОСОБА_6 та обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишились в районі с.Судова Вишня та с.Княжий Міст, а він з ОСОБА_9 повернулись в м.Львів. Точних дат та часу він не пригадує.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він здійснює діяльність щодо надання послуг автомобілем "таксі" та рухався таким за межі м.Львова в напрямку с.Судова Вишня та с.Княжий Міст. В салоні автомобіля знаходились ОСОБА_10, який оплачував поїздку, ОСОБА_6 та обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Від вказаних сіл вони повертались назад у м.Львів, де на посту поліції по вул.Городоцькій, біля повороту на с.Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області, з салону вийшов ОСОБА_6, а їм сказав повертатись. За вказану поїздку ОСОБА_10 заплатив йому 300,00 грн. Під час всього їх руху жодних розмов між ними щодо потерпілого ОСОБА_7, якого не знає, і транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, відомостями щодо якого не володіє, не було. Точних дат та часу він не пригадує.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що на початку травня місяця 2015 р. він повертався з ОСОБА_14. Вранці на дорозі біля повороту в с.Княжий Міст, Львівської області, його зупинив потерпілий ОСОБА_7, одяг якого був забрудненим, та повідомив, що його викинули з автомобіля, забрали належні йому речі, зв"язували та прив"язали до дерева липкою стрічкою і цілу ніч він знаходився у лісі. З врахуванням цих обставин він викликав працівників поліції. Точних дат та часу він не пригадує.

Органом обвинувачення надано суду наступні докази, які на думку прокурора свідчать про винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України:

-витяги з кримінального провадження із датою внесення в ЄРДР від 12.08.2015 р. та 03.05.2015 р. кваліфікації дій обвинувачених за ч.2 ст.186, ч.3 ст.289 КК України (т.2, а.с.165, 168-170);

-заява потерпілого ОСОБА_7 працівникам поліції від 03.05.2015 р. (т.2, а.с.171);

-протокол огляду автомобіля марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 від 20.05.2015 р. (т.2, а.с.172);

-постанова про визнання речовими доказами від 19.05.2015 р., зокрема фрагментів клейкої стрічки, мотузки та гіпсового зліпку протектору шин (т.2, а.с.150);

-постанова про визнання речовим доказом від 20.05.2015 р., зокрема транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 (т.2, а.с.151);

-протокол огляду фрагментів клейкої стрічки, мотузки та гіпсового зліпка протектору шин від 19.05.2015 р., які вилучені під час огляду місця події 03.05.2015 р. (т.2, а.с.173);

-лист державної прикордонної служби України від 18.05.2015 р., яким встановлено, що транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 перетинав державний кордон України в одному випадку 23.04.2015 р. о 23:21:20 год. в пункті пропуску Рава-Руська під керуванням громадянина ОСОБА_14 PILAT KLAUDIA з пасажиром громадянином України ОСОБА_15 (т.2, а.с175, 176);

-постанова про визнання речовими доказами від 22.06.2015 р., зокрема сумки чоловічої, шість ключів з металевим брелком, картки "Ельдорадо", картки "Метро", мобільного телефону марки "Самсунг" (т.2, а.с.179);

-висновок експерта №80/2015 судово-медичної експертизи розпочатої 03.05.2015 р. та закінченої 06.05.2015 р., яким виявлено у потерпілого ОСОБА_7 легке тілесне ушкодження, що могло виникнути 02.05.2015 р. (т.2, а.с.181);

-висновок експерта №9/259 судової товарознавчої експертизи від 02.06.2015 р. з фототаблицею, згідно яких вартість не розмитненого і незареєстрованого в Україні транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 станом на 02.05.2015 р. становила 79772,26 грн. (т.2, а.с.186-191);

-протокол огляду місця події від 03.05.2015 р. з фототаблицею, згідно яких у лісовому масиві с.Княжий Міст, Львівської області, виявлено та вилучено фрагментів клейкої стрічки, мотузки та гіпсового зліпка протектора шин (т.2, а.с.198-206);

-протокол пред"явлення особи для впізнання від 18.07.2015 р. з фототаблицею, проведеного по фотознімках, згідно яких свідок ОСОБА_9 впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 (т.2, а.с.207-209);

-протокол пред"явлення особи для впізнання від 18.07.2015 р. з фототаблицею, проведеного по фотознімках, згідно яких свідок ОСОБА_10 впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 (т.2, а.с.210-212);

-протокол пред"явлення особи для впізнання від 17.07.2015 р. з фототаблицею, проведеного по фотознімках, згідно яких потерпілий ОСОБА_7 впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 (т.2, а.с.213-215);

-протокол проведення слідчого експерименту від 23.05.2015 р., згідно якого свідок ОСОБА_9 повідомив обставини їх пересування на автомобілі "таксі" 02.05.2015 р. (т.2, а.с.216-218);

-протокол проведення слідчого експерименту від 23.05.2015 р., згідно якого свідок ОСОБА_10 повідомив обставини їх пересування на автомобілі "таксі" 02.05.2015 р. (т.2, а.с.219-221);

-протокол затримання від 21.05.2015 р. особи ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, згідно якого в обвинуваченого вилучено мобільний телефон "Самсунг"з сім-карткою (т.2, а.с.222, 223);

-протокол пред"явлення особи для впізнання від 20.05.2015 р. з фототаблицею, згідно яких потерпілий ОСОБА_7 впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 (т.2, а.с.224-226);

-протокол пред"явлення особи для впізнання від 20.05.2015 р. з фототаблицею, згідно яких потерпілий ОСОБА_7 впізнав свідка ОСОБА_6 (т.2, а.с.228-230);

-фотознимки, які надавались для впізнання (т.2, а.с.231);

-повідомлення про підозру ОСОБА_5 за ч.2 ст.186, ч.3 ст.289 КК України від 12.08.2015 р. (т.3, а.с.201, 202);

-повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч.2 ст.186, ч.3 ст.289 КК України від 12.08.2015 р. (т.3, а.с.203, 204);

Крім цього, органом обвинувачення надано суду матеріали, які встановлюють і характеризують осіб обвинувачених, зокрема: ОСОБА_4 копії паспорта (т.2, а.с.194, 238), посередні характеристики з місця реєстрації та проживання від 14.03.2015 р. і 22.05.2015 р. (т.2, а.с.118, 195), довідки про склад сім"ї від 14.03.2015 р. та 21.05.2015 р. (т.2, а.с.119, 196), який на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває (т.2, а.с.180, 197), має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_16 відповідно до свідоцтва про народження від 19.08.2010 р. (т.2, а.с.117), згідно висновку судово-психіатричного експерта №489 від 22.06.2015 р. хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними як на момент огляду, так і на момент інкримінованих йому дій (т.2, а.с.182, 183); ОСОБА_5 довідку про особу та копію паспорта (т.2, а.с.192, 193), позитивні характеристики з місця попередньої праці на посаді двірника Львівського комунального підприємства "Хуторівка від 17.08.2015 р. (т.1, а.с.61, 62) та місця реєстрації і проживання від 16.02.2017 р. (т.4, а.с.65), посередню характеристику з місця реєстрації та проживання від 16.06.2015 р. (т.2, а.с.153), який має на утриманні матір інваліда похилого віку (т.1, а.с.63, т.4, а.с.67, 69), а також батька похилого віку згідно довідок про склад сім"ї від 16.06.2015 р. і 16.02.2017 р. (т.2, а.с.152, т.4, а.с.66) та посвідчення серії АВ №551331 (т.4, а.с.68), на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває (т.2, а.с.154, 155), в порядку ст.89 КК України є таким, що не має судимості (т.2, а.с.157-162, 167), станом на даний час працює на посаді двірника у Львівському комунальному підприємстві "Хуторівка" з 01.06.2018 р. (т.5, а.с.213).

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі обставини справи і надані сторонами кримінального провадження докази, зокрема органом обвинувачення, який вважає, що такі свідчать про винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Суд приходить до висновку, що з врахуванням наявних доказів, органом обвинувачення не доведено винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, і таких слід виправдати відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.373 КПК України, зокрема, якщо не доведено, що в діянні обвинувачених є склад кримінального правопорушення.

Показання обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13 є логічними, послідовними та правдивим і нема підстав для суду сумніватись в їх достовірності. Допитані особи однаково описують події, які відбувались 02.05.2015 р., а також до них та після них. Незначні розбіжності в їх показаннях, а зокрема в часі, хто, коли і як рухався у транспортних засобах, в якій послідовності виходили та здійснювали посадку в них, суд розцінює як такі, що забуті ними у зв"язку із значним проміжком часу та вживанням вказаними особами спиртних напоїв.

Жоден з допитаних осіб не вказував на будь-яку попередню змову групи осіб на вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого, а навпаки, в тому числі потерпілий ОСОБА_7, вказували, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не могли зрозуміти, що відбувається і ці обставини з"ясовували в свідка ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали на меті незаконно заволодіти транспортним засобом марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389.

Повідомлення органом досудового розслідування про підозру особам ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.2 ст.186 КК України, яка погоджена прокурором прокуратури Мостиського району Львівської області, є протиправним, оскільки органом обвинувачення у відсутність будь-яких нових доказів, окрім зібраних працівниками поліції, така кваліфікація дій виключена.

Змінене обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.289 КК є неконкретизованим, оскільки орган обвинувачення не може визначитись щодо поєднаного насильства, яке небезпечне чи то для життя потерпілого ОСОБА_7, чи то для його здоров"я.

Крім цього, з обвинувачення незрозуміло, яким чином обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдали потерпілому матеріальної шкоди на суму 79772,26 грн., оскільки транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 затриманий та вилучений з володіння свідка ОСОБА_6

Відкрите володіння та використання лише свідком ОСОБА_6 транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 з 02.05.2018 р. є доказом відсутності в діях обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Органом досудового розслідування та органом обвинувачення не перевірено належним чином мотиви свідка ОСОБА_6 щодо придбання ним транспортного засобу марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, який перебував у володінні потерпілого ОСОБА_7, а також обставини законного користування останнім вказаним автомобілем з врахуванням технічного паспорту на такий, датованого на іноземній мові (т.3, а.с.37), оригіналу довіреності на іноземній мові з перекладом на українську мову, в тому числі чи така видавалась на території ОСОБА_14 і при цьому був присутній потерпілий ОСОБА_7, які знаходяться в конверті (т.3) та їх копії (т.2, а.с.110), з врахуванням листа державної прикордонної служби України від 18.05.2015 р., яким встановлено, що транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389 перетинав державний кордон України в одному випадку 23.04.2015 р. о 23:21:20 год. в пункті пропуску Рава-Руська під керуванням громадянина ОСОБА_14 PILAT KLAUDIA з пасажиром громадянином України ОСОБА_15 (т.2, а.с175, 176).

Згідно пунктів 15, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 р. " Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК України) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним. Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину. Не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави. Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об"єктивну сторону злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом. Проте не підлягають кримінальній відповідальності за ст.289 КК України особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним винною особою здійснили поїздку на ньому. Відповідно до частин 2, 3 ст.289 КК України та п.3 примітки до цієї статті матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - на суму понад 250 таких мінімумів. При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст.289 КК України, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня. У випадках коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день учинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено. У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

У відповідності до вимог ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст.91 КПК України, і такими є зокрема винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.92 КПК України обов"язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу норм ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain" від 06 грудня 1998 p. (п.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов"язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, а обов"язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Частина 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.12 р. у справі "Федорченко та Лозенко проти України"). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.13 р. у справі "Вєренцов проти України").

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов"язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз"яснень, даних у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р. "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов"язаний постановити виправдувальний вирок.

У відповідності до ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи всі докази органу обвинувачення в сукупності з наведеними вище обставинами, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність "обгрунтованої підозри" у вчинені правопорушення передбачає "наявність фактів або інформації, які б могли переконати об"єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин", суд приходить до висновку, що усі надані органом обвинувачення докази грунтуються на припущеннях і не можуть свідчити про винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчинені ними злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід виправдати, оскільки органом обвинувачення не доведено, що в їх діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Змінені 08.12.2017 р. Пустомитівським районним судом Львівської області запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт припинили свою дію 09.02.2018 р. (т.5, а.с.33-37, 49-53).

Речові докази, а саме фрагменти клейкої стрічки, мотузку та гіпсовий зліпок протектору шин (т.2, а.с.150), слід знищити; транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, сумку чоловічу, шість ключів з металевим брелком, картку "Ельдорадо", картку "Метро" та мобільний телефон марки "Самсунг", слід вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7 згідно ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 03.06.2016 р. (т.3, а.с.26, 27).

Мобільний телефон "Самсунг" з сім-карткою, які вилучені в обвинуваченого згідно протоколу затримання від 21.05.2015 р. та речовими доказами органом досудового розслідування не визнавалися (т.2, а.с.222, 223), слід повернути ОСОБА_4

Оригінал довіреності на іноземній мові з перекладом на українську мову, які знаходяться в конверті (т.3) та речовими доказом органом досудового розслідування не визнавалися, залишити на зберіганні при матеріалах справи.

Процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 368,26 грн. (т.2, а.с.185) стягненню з обвинувачених в доход держави не підлягають.

З вказаних підстав, заявлені потерпілим ОСОБА_7 цивільні позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 завдану йому моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. та з обвинуваченого ОСОБА_5 завдану йому моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. (т.5, а.с.67-76), у відповідності до вимог ст.129 КПК України, слід залишити без розгляду.

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази, які з власної ініціативи суду здобувати заборонено вимогами КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4, обвинуваченого за ч.3 ст.289 КК України, визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.3 ст.289 КК України, визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази, а саме фрагменти клейкої стрічки, мотузку та гіпсовий зліпок протектору шин - знищити; транспортний засіб марки "Мітцубісі Паджеро" номерний знак LВL 16389, сумку чоловічу, шість ключів з металевим брелком, картку "Ельдорадо", картку "Метро" та мобільний телефон марки "Самсунг", - вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7.

Мобільний телефон "Самсунг" з сім-карткою - повернути виправданому ОСОБА_4.

Оригінал довіреності на іноземній мові з перекладом на українську мову - залишити на зберіганні при матеріалах справи.

Заявлені потерпілим ОСОБА_7 цивільні позови - залишити без розгляду.

На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя Мусієвський В.Є.

Судді Данилів Є.О.

ОСОБА_17