Постанова № 77605149, 31.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 141/1205/17

Провадження № 22-ц/772/1876/2018

Категорія: 59

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 рокуСправа № 141/1205/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8;

треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 31 травня 2018 року, ухвалене у приміщенні Оратівського районного суду Вінницької області (головуючий суддя Лисак О.І.), повне судове рішення складено 11 червня 2018 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення моральної шкоди,

встановив:

Статтею 351 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі.

У грудні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_10 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що у червні 2001 року в ході реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств України, ОСОБА_3 заснував приватне сільськогосподарське підприємство «Авангард» та став його власником і директором (п.3 Статуту ПСП «Авангард»). Майно підприємства утворюється за рахунок внеску засновника та прибутку від його господарської діяльності (розділ ІV Статуту). Внесок засновника ґрунтується на спільній сумісній власності подружжя позивачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ст. 60 СК України).

В листопаді 2010 року до п.3 Статуту ПСП «Авангард» були внесені зміни, відповідно до яких засновником і власником підприємства є ОСОБА_4 Ці зміни діяли на період перебування на виборній посаді голови Оратівської районної ради ОСОБА_3 Директором ПСП «Авангард» було призначено ОСОБА_11, сина позивачів. На вказаний період вартість майна ПСП за оцінкою проведених в послідуючих кримінальних справах товарознавчих експертиз складала суму в 13 652 544, 67 грн.

4 лютого 2014 року слідчий СВ Оратівського РB УМВС України у Вінницькій області лейтенант міліції ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді, в с. Осична з приміщення ПСП «Авангард» вилучив: статут ПСП «Авангард» (в редакції 2001 р.) на 9 арк., статут ПСП «Авангард» (нова редакція 2009р.) на 8 арк., зміни і доповнення до Статуту ПСП «Авангард» 2010 року на 2 арк.

10 лютого 2014 року позивачам стало відомо, що 05 лютого 2014 року група осіб до якої входили колишній слідчий Ревера П.В., нині засуджений, громадянин ОСОБА_12, нині обвинувачений, та інші вірогідно вигодонабувачі, вчинили спробу викрадення майна приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард» заснованого позивачами та належного сім’ї позивачів. Викрадення відбувалось в шахрайський спосіб, за виготовлення фальшивих документів, за якими наче ОСОБА_4 передала ПСП «Авангард» невідомому позивачам громадянину ОСОБА_8, якого позивачі вперше побачили в м. Вінниці літом 2014 року на допиті в кабінеті ст. слідчого СУ УМВС ОСОБА_13 Після того як державний реєстратор ОСОБА_10, до якого статутні документи підприємства попали злочинним шляхом, провів реєстрацію власником ПСП «Авангард» ОСОБА_8, останній на наступний день 06.02.2014 року перереєстрував підприємство за іншим власником, раніше також їм невідомим громадянином ОСОБА_7, який в свою чергу перереєстрував його за громадянином ОСОБА_6, який, як слідує з протоколу №8 від 11.07.2017 року, прийняв рішення про ліквідацію ПСП «Авангард» та призначив ліквідатором підприємства ОСОБА_5

Позивачі зазначають, що кінцеві вигодонабувачі, відповідачі по справі, виготовили печатку наче від ПСП «Авангард», та користуючись нею та не скасованими записами в державному реєстрі, від імені ПСП «Авангард» укладають фіктивні господарські договори з нібито мільйонними борговими зобов’язаннями та роблять спроби їх натуралізації через примуси господарського суду. За такою шахрайською схемою кінцеві вигодонабувачі відкрито розкрадають майно ПСП «Авангард». Дану схему вони безсоромно називають «віджимом». Зокрема, належні ПСП «Авангард» посіви соняшника на площі 430 га в с. Осична, з очікуваною вартістю урожаю 14 673 750 грн. група ОСОБА_5, в жовтні 2017 року з залученням техніки і працівників ФГ «Ескіт», обмолотила і привласнила, ігноруючи відповідну заборону. Абсолютно безоплатне, поза відома і волі власника, фактичне відчуження багатомільйонного підприємства шляхом його перереєстрації з власності позивачів у власність ОСОБА_12, являється встановленим слідством і судом злочином. Дії спрямовані на незаконне заволодіння майном (в даному випадку майном ПСП «ОСОБА_14) порушують публічний порядок. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ст.228 ЦК України).

ОСОБА_4 вважає, що вона раніше помилково зверталась до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом про скасування державної реєстрації вчиненої ОСОБА_10 05.02.2014 року. Нікчемні правочини не породжують адміністративних, господарських чи інших цивільних правовідносин.

Нікчемний правочин є недійсним і не створює юридичних наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України). Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України), тому всі ті правочини які укладали відповідачі від імені ПСП «Авангард», в тому числі і ті договори які вони укладали з «Агрофірмою «Корвет» є недійсні.

Позивачі також зазначають, що вищевикладені фактичні обставини ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Зокрема, вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 11.12.2015 року визнаний винним і засуджений до позбавлення волі на строк 2 роки і 6 місяців за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, слідчий Оратівського РB УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_9, службова недбалість якого проявилась в неналежному зберіганні вилучених ПСП «Авангард» його оригіналів статутних документів в результаті чого невідомі особи незаконно заволоділи ними та 05.02.2014 року передали їх ОСОБА_12 для незаконної перереєстрації вказаного підприємства та зміни його засновника і власника. Проте, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2016 року даний вирок скасовано та призначено новий розгляд кримінальною провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 КК України в суді першої інстанції.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 08.06.2017 року у зазначеній кримінальній справі на підставі ст.48 КК України задоволено клопотання ОСОБА_9 та звільнено його кримінальної відповідальності передбаченої ч.2 ст.367 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки. Ухвала суду набрала законної сили 16.06.2017 року.

Позивачі вважають, що на незаконність перереєстрації підприємства, зміни його засновника і власника та фальшивість «Змін» до Статуту ПСП «Авангард» наданого ОСОБА_8 протоколу засідання засновників №5 від 27.01.2014 року, вказує також судово-технічна експертиза №381/14-21 від 25.03.2014 року, виконана Вінницьким відділенням Київського НДІСЕ, якою встановлено, що відтиск печатки ПСП «Авангард» на протоколі засідання засновника № 5 від 27.01.2014 року підроблений і виконаний не печаткою ПСП «Авангард», а електрографічним способом, за допомогою лазерного принтера та судово-почеркознавча експертиза №379/380/14-21 від 04.04.2014 року, виконана Вінницьким відділенням КНДІСЕ, якою встановлено, що підписи в протоколі засідання засновників №5 від 27.01.2014 року та заяві від 27.01.2014 року (про перереєстрацію власника ПСП) виконані однією особою але не ОСОБА_4

На думку позивачів, підпис ОСОБА_4 досить нескладний. Також до судово-почеркознавчої експертизи №1098410985/14-32, проведеної експертами КНДІСЕ ОСОБА_15А та ОСОБА_16 які вказали, що в протоколі засідання засновників №5 від 27.01.2014 року та заяві від 27.01.2014 року підписи виконані ОСОБА_4 слід віднестись критично тільки з тих міркувань, що даними експертами знищено досліджувані об’єкти. Також викликає сумнів міркування даних експертів щодо очевидних розбіжностей в підписах виконаних ОСОБА_4 від підписів на досліджуваних документах. Вони вважають їх несуттєвими і характерними для ознак, які звичайно викривляються при вчиненні автопідлогу (тобто з’явилися внаслідок викривлення виконавцем свого підписного почерку). Дані експерти залишили без відповіді питання: «Автопідлог виконаний поверх підробленого відтиску печатки ПСП «Авангард» чи принтер друкував печатку по підпису?». Відносно даних експертів подана заява про відкриття кримінального провадження.

Позивачі вважають, що вище викладені обставини також підтверджуються обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020250000029 від 10.02.2014 року за фактами вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст. 190 КК України, який станом на дату розгляду даної цивільної справи знаходиться на розгляд у в Вінницькому міському суді Вінницької області.

Позивачі не в змозі чекати, доки в вищевказаному кримінальному провадженні вирок вступить в законну силу, оскільки відповідачі - вигодонабувачі нікчемного правочину, не чекають, вони з допомогою «тітушок» та корумпованих ними працівників поліції реалізовують обрану схему розкрадання майна ПСП «Авангард». Зокрема, 19.09.2017 року в с. Осична працівниками поліції за ініціативи групи ОСОБА_5, як речовий доказ вилучено належний позивачам ОСОБА_17 «Джон Дір», переданий цій групі і в послідуючому перепроданий.

Вважають, що відповідачі до ПСП «Авангард» та його майна не мають ніякого доброчесного відношення Вони можуть мати таке відношення виключно в якості фігурантів і майбутніх фігурантів кримінального провадження. Факт належності позивачам ПСП «Авангард» і його майна підтверджується Статутом даного підприємства, агротехнічною та бухгалтерською документацією, технічними та реєстраційними документами на техніку та показами в суді всіх працівників ПСП «Авангард».

Позивач ОСОБА_3 з 1989 року в с. Осична очолював місцеве колективне сільськогосподарське підприємством правонаступником якого є ПСП «Авангард», коли воно ще мало назву «колгосп імені Леніна». Позивачі 44 роки в шлюбі, у них троє дітей і семеро онуків, їм є для кого жити і працювати. Твердження відповідачів про дарування підприємства з його багатомільйонним майном невідомому позивачам гр. ОСОБА_12 чи аналогічно іншим відповідачам не ґрунтується на здоровому глузді. Із групи відповідачів позивачам відомий лише гр. ОСОБА_5 як юрист сусіднього підприємства «Агрофірма «Корвет», в інтересах якої в даний час робляться спроби відчуження майна ПСП «Авангард».

З моменту коли позивачам стало відомо про державну перереєстрацію ПСП «Авангард» на відповідачів пройшло більше трьох років. Активно відповідачі почали діяти з 2016-2017 років, залучали господарські суди, наймали «тітушок», блокували техніку ПСП «Авангард», погрожували фізичною розправою працівникам підприємства, привласнювали його фонди та майно. Вказані дії заподіяли позивачам великих моральних переживань та страждань, відібрали здоров’я та безліч життєвого часу.

Дії відповідачів обґрунтовані нікчемним правочином та будування на його базі послідуючих недійсних правочинів завдали позивачам моральної втрати, призвели до порушення нормальних життєвих зв’язків і вимагали від них додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконні дії призвели до позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми інших негативних наслідків морального характеру.

У зв’язку з викладеним, позивач ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили суд зобов’язати відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 припинити будь-які дії від імені приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард» яке знаходиться в с. Осична Оратівського району Вінницької області та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 (сто тисяч) гривень.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 31 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи ОСОБА_9, ОСОБА_10 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення моральної шкоди,- відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами не доведено суду обставини, щодо свідчать про вчинення нікчемного правочину, не доведено підстав за яких було вчинено нікчемний правочин, а також не надано доказів про те, що вказаний правочин порушує публічний порядок, та був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння даним майном. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 зверталась з позовом до адміністративного суду про визнання неправомірними дій державного реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію, постановою якого від 27.10.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Таким чином дії державного реєстратора з приводу перереєстрації ПСП «Авангард» та внесення змін до Статуту є правомірними. Посилання позивачів про помилкове звернення ОСОБА_4 в порядку адміністративного судочинства є безпідставним, оскільки судом справу було прийнято до провадження в порядку адміністративного судочинства, справу було розглянуто та винесено рішення, яке набрало законної сили, а тому твердження позивачів про нікчемний правочин є належним чином не обґрунтованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Також, відмовляючи позивачам у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в судовому засіданні позивачами не доведено порушення їх прав, не встановлено незаконного заволодіння майном, тому вимога позивачів про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, так як не обґрунтована жодними належними та допустимими доказами. Крім того, відповідачами зазначено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, однак не конкретизовано дій кожного з відповідачів щодо порушення прав, свобод чи законних інтересів позивачів, не доведено неправомірність їх дій по відношенню до позивачів.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду викладених у рішенні обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що правочин, а саме перереєстрація ПСП «Авангард» із власності ОСОБА_4 у власність ОСОБА_8 є таким, що порушує публічний порядок і відповідно являється нікчемним, оскільки для його здійснення були викрадені оригінали Статутних документів ПСП «Авангард». Підробка підпису учасника підприємства, підробка печатки підприємства, це супутні кримінальні дії і у даному випадку факт нікчемності правочину лише доповнюють. Даний позов витікає із кримінального провадження і обґрунтовується обставинами встановленими відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Вважає, що перехід ПСП «Авангард» із 100% власності ОСОБА_4 у 100% власність ОСОБА_8, фіксація якого у вигляді державної реєстрації мала місце 05.02.2014 року, є недійсним правочином у зв’язку з його нікчемністю і даний правочин не створює наслідків. Також перехід на наступний день 06.02.2014 року 100 % корпоративних прав на ПСП «Авангард» від ОСОБА_8 до ОСОБА_7 та відповідно від нього до ОСОБА_6 не являються правочинами, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, створюють юридичні наслідки як такі, що пов’язані з недійсністю вищевказаного нікчемного правочину. Відповідно представляти ПСП «Авангард» чи вчиняти будь-які дії від його імені відповідачі не мали і не мають повноважень. Ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_6 не можна вважати добросовісними набувачами, оскільки добросовісність передбачає беззволікальне повернення викраденого майна, майнових прав, ва не їх приховування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_14 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші відповідачі та треті особи у судове засідання не з’явилися, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши пояснення сторін у справі, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких міркувань.

Відповідно до частин першої, другої та п’ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд переконаний, що оскаржуване судове рішення таким вимогам закону повністю відповідає.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно копій Статутів ПСП «Авангард» (2001 року), ПСП «Авангард» (2009 року), зі змінами та доповненнями до Статуту ПСП «Авангард» (2010 року), на них містяться штампи перереєстрації від 24.02.2009 року, від 05.02.2014 року, від 11.09.2014 року.

Як вбачається із змін і доповнень до Статуту приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард», затверджених рішенням засновника № 4 від 23.11.2010 року, 1.Пункт 3 розділу 1 «Загальні положення» викласти у новій редакції:

«3. Засновником і власником підприємства є громадянка України ОСОБА_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АВ № 016654, виданий Оратівським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.12.1999 надалі «Засновник».

2.Доповнити пункт 2-підпунктом 2.47. розділу II «Мета і предмет діяльності» і викласти у такій редакції:

«2.47. Змішане сільське господарство».

Ці зміни є невід’ємною частиною Статуту приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард», затвердженого рішенням засновника № 1 від 23.01.2009 року і діють на період перебування на виборній посаді ОСОБА_3.»

Як вбачається з опису документів, що надаються юридичною особою, державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», сформованого 11.09.2014 року, для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» ПСП «Авангард» надали наступні документи: реєстраційна карта на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; рішення про внесення змін до установчих документів (примірник оригіналу); статут; додаток до установчих документів (два примірники) та копію квитанції, виданої банком.

Згідно з ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 03.02.2014 року клопотання слідчого СВ Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області лейтенанта міліції ОСОБА_9 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010250000051 від 05.02.2013 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України задоволено. Надано тимчасовий доступ до статуту ПСП «Авангард» та додатків до нього, які знаходяться у посадових осіб ПСП «Авангард» за адресою: Вінницька область Оратівський район с. Осична, вул. Леніна, 15, та у разі потреби вилучення їх.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04.02.2014 року та опису речей і документів, які вилучено на підставі ухвали слідчого судді від 04.02.2014 року, з ПСП «Авангард» було вилучено статут ПСП «Авангард» на 9 арк., статут ПСП «Авангард» (нова редакція) на 8 арк., зміни і доповнення до статуту ПСП «Авангард» 2010 рік на 2 арк.

Вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 11.12.2015 року ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

Згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 24.02.2016 року, вирок Оратівського районного суду Вінницької області від 11.12.2015 року скасовано у зв’язку з порушенням процесуальних прав обвинуваченого, а саме ненадання йому виступу в судових дебатах, та призначено новий розгляд кримінальною провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 КК України в суді першої інстанції.

Відповідно до ухвали Оратівського районного суду Вінницької області від 08.06.2017 року ОСОБА_9 на підставі ст. 48 КК України звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 367 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки. Кримінальне провадження № 42014020000000124 від 16.07.2014 року, по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України закрито.

Як вбачається з супровідного листа та обвинувального акту, за вих. № 04/2/4-90 вих. 17 від 20.01.2017 року до Вінницького міського суду Вінницької області було направлено обвинувальний акт у кримінальному проваджені внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020250000029 від 10.02.2014 року, за фактами вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст .190 КК України.

Згідно рішення № 8 засновника ПСП «Авангард» від 11.07.2017 року вирішено призначити ліквідатором ПСП «Авангард» ОСОБА_5

02.03.2017 року між ПСП «Авангард» та ТОВ «Агрофірма «Корвет» було укладено договір № 1 про спільну діяльність підприємств без створення юридичної особи від 02.03.2017 року.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи №381/14-21 від 25.03.2014 року, виконаної Вінницьким відділенням Київського НДІСЕ, відтиск печатки ПСП «Авангард» на протоколі засідання засновника № 5 від 27.01.2014 року підроблений і виконаний не печаткою ПСП «Авангард», а іншою печаткою.

Згідно висновку судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів №379/380/14-21 від 04.04.2014 року, виконаної Вінницьким відділенням КНДІСЕ, підписи в наданих на дослідження документах, рішення засновника № 4 від 23.11.2010 року, протоколі засідання засновників №5 від 27.01.2014 року та заяві від 27.01.2014 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис у протоколі засідання засновників №5 від 27.01.2014 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис у заяві від 27.01.2014 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис у рішенні засновника №4 від 23.11.2010 року виконаний ОСОБА_4.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №10984/10985/14-32, проведеної експертами КНДІСЕ, підписи в протоколі засідання засновника №5 від 27.01.2014 року та заяві від 27.01.2014 року виконані рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_4 у протоколі засідання засновника №5 від 27.01.2014 року та заяві від 27.01.2014 року підписи виконано ОСОБА_4 Питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_4 у протоколі засідання засновника №5 від 27.01.2014 року та заяві від 27.01.2014 року ОСОБА_8 або ОСОБА_3 не вирішувалось з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.

Згідно з змінами і доповненнями до Статуту приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард» затвердженого рішенням засновника № 8 від 11.09.2014:

3.Пункт 3 розділу 1 «Загальні положення» викласти у новій редакції:

«3. Засновником і власником підприємства є громадянин України ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії АА № 401044, виданий Оратівським РВ УМВС України у Вінницькій області 03.01.1999 надалі «Засновник».

Ці зміни є невід’ємною частиною Статуту приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард» с. Осична, Оратівського району Вінницької області.»

Як вбачається з постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року у справі № 802/1149/14-а, заяву ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року у справі № 802/1149/14-а, за позовом ОСОБА_4 , третя особа самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_11, до державного реєстратора реєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_10, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача — ОСОБА_8, ОСОБА_7, про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію задоволено, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року в адміністративній справі № 802/1149/14-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 , третя особа самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_11, до державного реєстратора реєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_10, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача — ОСОБА_8, ОСОБА_7, про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 19.07.2016 року.

13.07.2017 року представником заявника ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року у справі № 802/1149/14-а.

Позивачі обґрунтовують свій позов тим, що особи, які причетні до заволодіння майном ПСП «Авангард», засуджені, на підтвердження доводів надають ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 08.06.2017 року згідно із якою ОСОБА_9 на підставі ст. 48 КК України звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 367 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки, кримінальне провадження № 42014020000000124 від 16.07.2014 року, по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України закрито. Також в судовому засідання встановлено, що на розгляді Вінницького міського суду Вінницької перебуває кримінальне провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020250000029 від 10.02.2014 року за фактами вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України. Проте остаточне рішення у кримінальному провадженні не винесено.

Відповідно до ст. 60 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, відсутні будь-які вирок та рішення суду, якими осіб визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень та відносно яких винесено обвинувальний вирок суду, тому твердження позивачів про шахрайстві дії є недоведеними та безпідставними. Наявність нерозглянутого кримінального провадження відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України та ухвали Оратівського районного суду Вінницької області від 08.06.2017 року, не можуть бути доказами вчинення нікчемного правочину щодо перереєстрації підприємства.

Згідно ч.1,2,4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам моральним засадам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за № 9, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши зазначені обставини та відмовляючи позивачам у задоволенні даного позову в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами не доведено суду обставини, щодо свідчать про вчинення нікчемного правочину, не доведено підстав за яких було вчинено нікчемний правочин, а також не надано доказів про те, що вказаний правочин порушує публічний порядок, та був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння даним майном.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 зверталась з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання неправомірними дій державного реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію. Однак, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Таким чином дії державного реєстратора з приводу перереєстрації ПСП «Авангард» та внесення змін до Статуту є правомірними. Посилання позивачів про помилкове звернення ОСОБА_4 в порядку адміністративного судочинства є безпідставним, оскільки судом справу було прийнято до провадження в порядку адміністративного судочинства, справу було розглянуто та винесено рішення, яке набрало законної сили, а тому твердження позивачів про нікчемний правочин є належним чином не обґрунтованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відмовляючи позивачам у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гривень суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в судовому засіданні позивачами не доведено порушення їх прав, не встановлено незаконного заволодіння майном, тому вимога позивачів про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, так як не обґрунтована жодними належними та допустимими доказами. Крім того, відповідачами зазначено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, однак не конкретизовано дій кожного з відповідачів щодо порушення прав, свобод чи законних інтересів позивачів, не доведено неправомірність їх дій по відношенню до позивачів.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову місцевим судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вирішено понесені позивачами витрати по сплаті судового збору залишити без відшкодування.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що правочин, а саме перереєстрація ПСП «Авангард» із власності ОСОБА_4 у власність ОСОБА_8 є таким, що порушує публічний порядок і відповідно являється нікчемним, оскільки для його здійснення були викрадені оригінали Статутних документів ПСП «Авангард», а підробка підпису учасника підприємства, підробка печатки підприємства, це супутні кримінальні дії, що доповнюють факт нікчемності правочину, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення суду, оскільки питання правомірності перереєстрації ПСП «Авангард» із власності позивача ОСОБА_4 на користь відповідачів ОСОБА_8, а в подальшому на ОСОБА_7 вже було предметом розгляду у судах адміністративної юрисдикції. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 802/1149/14-а , залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача – ОСОБА_11 до державного реєстратора реєєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_10, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та скасування запису про державну реєстрацію. Таким чином, правомірність дій державного реєстратора щодо здійснення реєстраційних дій з приводу внесення змін до установчих документів ПСП «Авангард», в т. ч. зміни складу його засновників встановлено зазначеними судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Зазначені обставини були в повній мірі досліджені судом першої інстанції, а відповідні висновки відображені у мотивувальній частині судового рішення.

З цих же підстав, апеляційний суд не може погодитись також і з твердженнями апелянта про те, що перехід ПСП «Авангард» із 100% власності ОСОБА_4 у 100% власність ОСОБА_8, фіксація якого у вигляді державної реєстрації мала місце 05.02.2014 року, є недійсним правочином у зв’язку з його нікчемністю і даний правочин не створює наслідків, так само, як і в подальшому перехід 100 % корпоративних прав на ПСП «Авангард» від ОСОБА_8 до ОСОБА_7 та відповідно від нього до ОСОБА_6 не є правочинами, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, створюють юридичні наслідки як такі, що пов’язані з недійсністю вищевказаного нікчемного правочину, в зв’язку із відсутністю у відповідачів повноважень представляти ПСП «Авангард» чи вчиняти будь-які дії від його імені. Зазначеними вище судовими рішеннями у справі № 802/1149/14-а так само встановлено, що державним реєстратором відповідний запис внесений до державного реєстру на підставі документів, визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», які були йому подані в повній мірі та відповідали вимогам, передбаченим ст. 19, 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а відтак підстав для відмови у проведенні реєстрації змін до установчих документів ПСП «Авангард», передбачених статтями 27, 30 вказаного закону, у державного реєстратора не було.

Посилання апелянта на те, що даний позов витікає із кримінального провадження і обґрунтовується обставинами встановленими відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки із ухвали Оратівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2017 року у справі № 141/94/15-к, на яку посилаються апелянти, убачається що гр. ОСОБА_9 обвинувачується органами досудового розслідування у вчинення злочину, передбаченого ст. 367 КК України. В подальшому суд звільнив ОСОБА_18 від кримінальної відповідальності в зв’язку із зміною обстановки.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зазначена ухвала Оратівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2017 року у справі № 141/94/15-к, постановлена за результатами розгляду кримінального провадження № 42014020000000124 від 16 липня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_9, який не є відповідачем у даній цивільній справі, висновків суду щодо незаконності дій по перереєстрації ПСП «Авангард» не містить.

Водночас, на розгляді у Вінницькому міському суді перебуває кримінальне провадження № 12014020250000029 від 10 лютого 2014 року за фактами вчинення ОСОБА_8 кримінальних порушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України. Проте остаточне рішення у справі на даний час відсутнє.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини, керуючись презумпцією невинуватості, закріпленою ст. 60 Конституції України, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що з огляду на те, що відсутні будь-які вирок та судове рішення, яким осіб визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення та відносно яких винесено обвинувальний вирок суду, твердження позивачів про злочинні дії осіб, яких вони вважають причетними до заволодіння майном ПСП «Авангард», є недоведеними та безпідставними. З таким висновком повністю погоджується суд апеляційної інстанції та звертає увагу, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, належним чином дослідив також і ці обставини та надав їм відповідну правову оцінку, в зв’язку з чим твердження позивача про недотримання судом норм процесуального законодавства щодо повного та всебічного з’ясування обставини справи та підтвердження їх доказами, які були дослідженими в судовому засідання, суд відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо вмотивованості судового рішення апеляційний суд звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Torija v. Spain) від 09 грудня 1994).

Таким чином, доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, апеляційний суд повністю погоджується з такими висновками суду та постановленим ним судовим рішенням, оскільки визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву та не спростовують висновків судів першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правильним висновком місцевого суду щодо їх оцінки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для його скасування, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 76, 81, 263, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 31 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_2

Судді : /підпис/ ОСОБА_19

/підпис/ ОСОБА_20

Згідно з оригіналом:

Повне судове рішення складено 05 листопада 2018 року.